Рішення № 64337388, 23.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/1429/15-ц Номер провадження 22-ц/786/13/17Головуючий у 1-й інстанції Голубенко В.Л. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Одринської Т.В., Дорош А.І., при секретарі: Рибак О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Орлицька сільська рада Кобеляцького району, про встановлення порядку користування земельною ділянкою, домоволодінням і вселення в домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19 липня 1991 року, йому належить 1/4 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами в с. Орлик, вул. Миру, 12 Кобеляцького району Полтавської області. При цьому вказував, що інші 3/4 частини даного домоволодіння належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 Однак, позивач не може користуватися своєю часткою в даному домоволодінні, так як відповідач не впускає його до нього, чим порушуються його законні права. Іншого житла він не має. В звязку з чим, просив суд встановити порядок користування земельною ділянкою та спірним домоволодінням між ним і відповідачем та вселити його в дане домоволодіння, оскільки відповідач змінила замки та не впускає його на подвіря. Уточнивши свої позовні вимоги у серпні 2015 року, позивач ОСОБА_3 просив виділити йому у користування в житловому будинку літ. «А-1» кімн. 1-5 пл. 6,9 кв.м. та 1-6 пл. 11,0 кв.м. та долю в земельній ділянці, в загальному користуванні залишити кімнати 1-1 та 1-4. Решту кімнат залишити в користуванні відповідача (1-4, 17, 73-74).

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскільки частка ОСОБА_3 в спірному домоволодінні є незначною - 1/4 частина, не може бути виділена в натурі та не можливо встановити порядок користування, тому просила суд припинити право спільної власності ОСОБА_3 на дану частку в даному домоволодінні та визнати за нею право власності на цю частку, присудивши ОСОБА_3 грошову компенсацію її вартості, 28072,00 грн., які вона внесла на депозитний рахунок суду (а.с.26-33).

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Вселено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в житловий будинок № 12 по вул. Миру в с. Орлик Кобеляцького району Полтавської області та виділено йому на 1/4 частину в користування: в основній частині даного житлового будинку літ. «А-1» приміщення: житлову кімнату 1-6 площею 11,0 кв.м.(на плані варіанту № 1 зафарбовано в червоний колір).

В користування ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на 3/4 частини, виділено в користування: в основній частині даного житлового будинку (с. Орлик вул. Миру, 12 Кобеляцького району Полтавської області) літ. «А-1» приміщення: житлову кімнату 1-8 пл.22,5 кв.м. житлову кімнату 1-9 пл.8,4 кв.м., житлову кімнату 1-10 пл.8,6 кв.м., кухню 1-11 пл.6,9 кв.м.; в добудові літ. «а» приміщення: кімнату 1-5 пл.6,9 кв.м. (на плані варіанту №1 зафарбовано в синій колір).

В спільному користуванні сторін залишено: в основній частині даного житлового будинку (с. Орлик вул. Миру, 12 Кобеляцького району Полтавської області) літ. «А-1» приміщення: коридор 1-7 площею 5,6 кв.м., в добудові літ. «а» приміщення: передпокій 1-4 площею 11,0 кв.м. (на плані варіанту №1 зафарбовано в жовтий колір).

В позові ОСОБА_2 - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, у відшкодування судових витрат 487,20 грн. по оплаті судового збору (а.с.1).

Повернуто ОСОБА_2 сплачені нею 10.08.2015 року, на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Полтавській області кошти в сумі 28 072,00 грн. грошової компенсації частки ОСОБА_3, згідно квитанції ПАТ «Полтава-Банк», пункт 1 № 1Р 10453 від 10.08.2015 року (а.с.26).

Додатковим рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 01 липня 2016 року стягнуто із позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 судові витрати за решту позовних вимог не оплачених судовим збором, всього в розмірі 450,08 грн. (243,60+243,60-37,12).

Додатковим рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 14 листопада 2016 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині встановлення порядку користування земельною ділянкою - відмовлено.

З основним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, прохала рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 Вважає, що дане рішення суду є незаконним та необґрунтованим, тому підлягає скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Судове засідання проводилося за участі сторін, за відсутності інших осіб, які будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не зявилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що зявилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.07.1991 року, посвідченого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 nа зареєстрованого в реєстрі за №1703, ОСОБА_3 є власником 1/4 частину домоволодіння за адресою: с. Орлик вул. Миру, 12 Кобеляцького району Полтавської області, що складається із жилого будинку житловою пл. 40 кв.м., сараю.

На момент звернення позивача до суду спільне сторін майно складається з: житлового будинку жилою площею 57,4 кв.м.; трьох сараїв літери «Б», «Д», «Ж»; погреба, літньої кухні; гаража-сараю літера «Г,г,г-1»; гаража літера «Е»; вбиральні; колодязя; замощення; зливної ями; огорожі 1-4.

Вказані добудови, перебудови та прибудови були здійсненні за життя братом позивача ОСОБА_5 та оформлено у передбаченому на той час порядку, про що свідчить свідоцтво про право власності на жилий будинок за №2627 від 29 січня 2002 року видане Орлицькою сільською радою Кобеляцького району Полтавської області, яке є дійсним та не оскаржено зацікавленими особами.

Після смерті ОСОБА_5 дане нерухоме майно в порядку спадкування перейшло у власність відповідачки ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.03.2002 року, посвідченого державним нотаріусом Кобеляцької державної нотаріальної контори ОСОБА_4 за зареєстровано в реєстрі за №1002. В 2005 році відповідачка, за власний рахунок облаштувала будинок системами водопостачання, водовідведення та газопостачання.

Позивач у спірного житловому будинку з моменту виникнення у останнього права власності на нього і до даного часу постійно не проживав і не проживає, на відміну від відповідачки. Відповідно порядок користування спільним нерухомим майном сторонами не встановлювався та відповідно в установленому порядку не вирішувався.

На момент звернення до суду між сторонами фактично існує спір, щодо належності частини нерухомого майна, яка була добудована, перебудована і прибудована батьком відповідача. Про наявність спору щодо розміру часток у спільному майні сторін, також свідчать позиція сторін, розбіжності, які маються у правовстановлюючих документах сторін на дане майно, та відсутність документальних підтверджень обставин за яких відбувалося збільшення обсягу спільного майна та його узгодження між співвласниками. Дані спірні питання до даного часу між сторонами не вирішені.

Висновком № 65-15 судової будівельно-технічної експертизи від 20.10.2015 року, запропоновано два варіанти порядку користування житловим будинком. Запропоновані експертом варіанти зважаючи на розбіжності у правовстановлюючих документах, техдокументації та не вирішення даного питання сторонами на момент проведення експертизи, визначалися з умовою встановлення права сервітуту позивача на користування приміщеннями та системами опалення, водовідведення і водопостачання, які були побудовані відповідачкою та її батьком та життя. Запропонувати варіант користування сараєм, що є спадковим майном не видалося можливим, в звязку з відсутністю такого сараю на час проведення дослідження. Не визначено експертом також варіанти користування земельною ділянкою, в звязку з ненаданням техдокументації на земельну ділянку (а.с.100-108).

Згідно довідки відділу Держгеокадастру у Кобеляцькому районі Полтавської області №10/15-16 від 09.02.2016 вбачається, що технічна документація земельної ділянки, яка розташована за адресою: с. Орлик вул. Миру, 12 Кобеляцького району Полтавської області, в архіві відділу, відсутня (а.с.147).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні належним позивачу житлом, шляхом вселення його в дане житло, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому вони підлягають задоволенню. Крім того, суд зазначив, що варіант № 1 є найбільш наближений до ідеальних часток сторін у спірному домоволодінні, та прийшов до висновку про встановлення порядку користування даним домоволодінням, саме за першим варіантом висновку будівельно-технічної експертизи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що 1/4 частка ОСОБА_3 в даному спірному домоволодінні не може вважатися незначною та не завдасть істотної шкоди позивачу, а тому враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 не має іншого житла, категорично відмовляється від будь-якої грошової компенсації чи іншої компенсації його частки в даному майні, а також згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи можливо встановити лише порядок користування даним житловим будинком між його співвласниками, а тому підстав для задоволення зустрічного позову не вбачається.

Колегія суддів, в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції, за виключенням вирішення вимоги позивача щодо встановлення порядку користування житловим будинком, виходячи з наступних підстав.

Відповідно дост. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України власник майна вільно та на власний розсуд володіє, користується та розпоряджається своїм майном. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до частини 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Беручи до уваги обставини справи та наведені норми закону, факт доведення позивачем створення відповідачем перешкод у здійсненні ним права користування належним йому майном, а тому судом першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про вселення останнього до житлового будинку, в якому останній має у власності частку.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Зміст даної норми закону вказує на те, що вона регулює порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. При встановленні порядку користування будинком кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок. Разом із тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Статтею 119 ЦК України (в редакції 1963 року), яка діяла на момент проведення добудов та прибудов у спірному домоволодінні, передбачалося, що коли учасник спільної часткової власності на жилий будинок збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної за згодою решти учасників і в установленому порядку, частки учасників у спільній власності на будинок і порядок користування приміщеннями в ньому підлягають відповідній зміні.

Виходячи з обставин справи, наведених норм закону, судової практики та зважаючи на те, що дійсно між сторонами фактично існує спір про розмір часток у спільній частковій власності, який останніми у встановленому законом або судовому порядку не вирішений, що істотно впливає на достатність і обґрунтованість наявного у справі експертного висновку, як доказу, на думку колегії суддів, вимоги позивача про встановлення порядку користування спільним нерухомим майном є передчасними та такими, що не мають належного нормативно-технічного обґрунтування їх законності, а тому задоволенню не підлягають. За таких обставин, встановлення порядку користування належним сторонам житловим будинком, без вирішення питання про дійсний розмір часток співвласників, може привести до порушення прав останніх, що є не допустимим та не виправданим.

Відповідно до ч. 1ст. 365 ЦК Україниправо особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Тобто, за змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається лише в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

Для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першоїстатті 365 ЦК Україниза умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

До цього ж зводяться правові позиції, висловлені Верховним Судом України в постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 16 січня 2012 року у справі №6-81цс11 та від 2 червня 2014 року у справі №6-68цс14.

Колегія суддів, беручи до уваги наведене вище, обставини справи, наявні дані, щодо існування між сторонами спору про розмір часток, дані про те, що позивач є мешканцем Донецької області, де на даний час проводиться АТО, вимушено виїхав з постійного місця проживання та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, де іншого житла у власності чи користуванні не має, вважає висновки місцевого суду про відсутність підстав для задоволення вимог відповідача за зустрічним позовом обґрунтованими. При цьому, колегією суддів, взято до уваги, що докази вартості належної позивачу частки у спільному майні надані відповідачем, на момент ухвалення рішення були неналежними,оскільки експертиза якою визначалася вартість була проведена в 2011 році, тобто за 4 роки до подачі останньою позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині зустрічного позову не спростовують висновків суду та не підтверджують належними доказами їх неправомірність та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в цій частині.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів, приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 та часткового скасування рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року з ухвалення нового.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року в частині вирішення позовних вимог за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування домоволодінням скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволені даних позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_6 /підпис/ ОСОБА_7

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1

З оригіналом згідно: