Ухвала суду № 64334970, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Київ К/800/1060/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Бухтіярової І.О.

суддів Веденяпіна О.А.

Приходько І.В.

при секретарі Бовкуні В.В.

за участю представників сторін:

позивача - Колінко Ю.М.,

відповідача - Хітько В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013

у справі № 2а/0470/14324/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» (далі - позивач, ТОВ «АТБ-Маркет»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач, СДПІ ОВПП у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АТБ-Маркет» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000138822 від 14.03.2012 та № 0000248822 від 04.04.2012 СДПІ ОВПП у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з підстав правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного адміністративного суду - без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача у справі шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську ДПС на її правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено в судовому порядку, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АТБ-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету по взаємовідносинам з ТОВ «Балдер» за період з 01.01 по 31.10.2011, складено акт № 160/08-03/2-30487219 від 24.02.2012, в якому зафіксовано порушення: п. п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податку на додану вартість на загальну суму 2 771 723 грн., яка віднесена до складу податкового кредиту по періодам: у січні 2011 року - 142 070 грн., лютому 2011 року - 168 708 грн., березні 2011 року - 240 485 грн., квітні 2011 року - 283 595 грн., травні 2011 року - 305 697 грн., червні 2011 року - 659 399 грн., липні 2011 року - 455 443 грн., серпні 2011 року - 405 614 грн., вересні 2011 року - 110 712 грн. по постачальнику ТОВ «Балдер».

На підставі результатів проведеної перевірки 14.03.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000138822 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 257 608,50 грн., в т.ч.: 2 771 723 грн. основного платежу та 485 885,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Також, за результатами проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АТБ-Маркет» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Балдер» за період з 01.01 по 31.03.2011, складено акт № 231/08-03/2-30487219 від 19.03.2012, в якому зафіксовано порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього на суму 689 079 грн., у тому числі по періодам: І квартал 2011 року на 689 079 грн.

На підставі результатів цієї перевірки 04.04.2012 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000248822 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 689 080 грн., в т.ч.: 689 079 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У ході проведення перевірок було отримано інформацію про те, що слідчим СВ ПМ ДПІ у м. Нова Каховка порушена кримінальна справа № 331601-12 відносно посадових осіб ТОВ «Балдер» за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками злочину передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, у ході досудового слідства по якій встановлено, що службові особи ТОВ «Балдер» з метою ухилення від сплати податків в період 01.01 по 01.10.2011 здійснювали документальне оформлення господарських операцій, між суб'єктами підприємницької діяльності, які мають ознаки фіктивності, а саме - ТОВ «Новатор груп», ТОВ «Олімп Пром», ПП «Фіто Сервіс Плюс».

Також, відповідачем було отримано акт Каховської ОДПІ від 29.06.2011 № 401/23-2/3709804 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Балдер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період з 01.01 по 31.01.2011 та довідку Каховської ОДПІ від 22.07.2011 № 457/23-2/37098041 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Балдер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період з 01.02 по 30.04.2011 та акт № 465/23-2/37098041 від 05.08.2011 про проведення документальної позапланової невиїзну перевірки ТОВ «Балдер» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «Фіто Сервіс Плюс» за період з 01.05 по 31.05.2011, а також довідку Каховської ОДПІ від 24.12.2011 № 1497/15-206/37098041 про проведення аналізу діяльності ТОВ «Балдер» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Новатор груп» та ТОВ «Олімп-пром» за травень 2011 року та довідку від 11.10.2011 № 847/15-206/37098041 про проведення зустрічної звірки ТОВ «Балдер» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та взаємовідносин з контрагентами за червень 2011 року.

Висновок податкового органу ґрунтується на інформації про те, що ТОВ «Балдер» здійснювало правочини, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків і які не спричиняють реального настання правових наслідків, з контрагентами ТОВ «Новатор-Груп» та ТОВ «Олімп Пром». Перевіркою встановлено, що ТОВ «Балдер», провело документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались в межах господарської діяльності підприємства.

Матеріалами справи встановлено, що 01.01.2011 між позивачем (покупець) і ТОВ «Балдер» (постачальник) було укладено договір поставки № 28693, за умовами якого передбачено поставку товару в кількості, асортименті та за ціною, визначеною в накладних.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем до суду були надані накладні на поставку товару (овочів), податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Оплата за поставлений товар позивачем проведена згідно виписки по рахунку у період з 01.01 по 31.10.2011.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод з ТОВ «Балдер» без мети настання реальних наслідків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що надані позивачем документи підтверджують фактичне виконання спірних операцій, оплату за придбаний товар, на підставі чого позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит; податковим органом не встановлено недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість, обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності позивача до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком апеляційного адміністративного суду, з огляду на наступне.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (абз.4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Також, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі ст. 1 зазначеного Закону господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Виконання сторонами зобов'язань за вищезазначеними договорами підтверджено наданими позивачем первинними документами, які були досліджені судом апеляційної інстанції та, на підставі їх аналізу, суд дійшов вірного висновку про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та валових витрат по операціям з ТОВ «Балдер», які були предметом перевірок.

Посилання податкового органу на акти про проведення документальних позапланових невиїзних перевірок контрагента позивача та довідку про проведення аналізу діяльності контрагента позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо донарахування та сплати податку на додану вартість та взаємовідносин з контрагентами по ланцюгу та довідку про проведення зустрічної звірки контрагента позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та взаємовідносин з контрагентами по ланцюгу, як підстави для донарахування позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток правильно відхилені судом апеляційної інстанції, оскільки недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначними доказами, однак такі докази на порушення вимог частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та податковий кредит, не спростовано.

Слід також зазначити, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит чи формування валових витрат.

Крім того, у розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 та ст. 212 Кримінального кодексу України, або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, доказів наявності таких обставин на підтвердження доводів відповідача щодо нікчемності вищезазначеного договору, суду не надано.

Більш того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару чи формування валових витрат за такими операціями.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту та валових витрат, що в даному випадку в судовому порядку не доведено.

Також, слід зазначити, що позиція суду апеляційної інстанції по даній справі узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський Суд з прав людини зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи.

Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2013 у справі № 2а/0470/14324/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.О. Бухтіярова Судді О.А. Веденяпін І.В. Приходько