Ухвала суду № 64334885, 23.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 січня 2017 року м. Київ К/800/33343/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Заїка М.М., перевіривши можливість розгляду касаційної скарги Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 25 лютого 2016 року № 14-к «Щодо звільнення з роботи у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників», поновити його на роботі на посаді провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 01 березня 2016 року, стягнути з відповідача в його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 було задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної екологічної інспекції у Львівській області від 25 лютого 2016 року № 14-к «Щодо звільнення з роботи в зв'язку зі скороченням штатної чисельності працівників». Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Львівської області з 01 березня 2016 року. Стягнуто з Державної екологічної інспекції у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16343 (шістнадцять тисяч триста сорок три) гривні 46 коп., з врахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновоком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача проведено неправомірно, з порушенням вимог, встановлених статтями 42, 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки йому не пропонувались всі наявні вакантні посади за його кваліфікацією та не з'ясовувалось питання щодо наявності в нього переважного права на залишення на роботі.

Звільнення повинно було проводитись з наданням відповідних гарантій, пільг і компенсацій. Зокрема, відповідачу необхідно було визначити осіб, які мають переважне право на залишення на роботі з числа всіх провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, які працювали на момент введення в дію нової штатної структури. При цьому, при визначенні таких осіб необхідно було в першу чергу враховувати їх кваліфікацію і продуктивність праці, а при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевагу в залишенні на роботі надавати з врахуванням інших критеріїв, визначених частиною другою статті 42 Кодексу законів про працю України.

Натомість, як видно з протоколів засідання комісії з питань скорочення штатної чисельності від 15 лютого 2016 року та від 23 лютого 2016 року, всупереч вимогам статті 42 Кодексу законів про працю України, таке право визначалось лише серед провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області двох відділів (екологічного та радіологічного контролю на митній території Львівської області та екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу), оскільки фактична чисельність працівників цих відділів, на відміну від решти відділів, перевищувала чисельність, визначену новою структурою та штатним розписом та лише за єдиним критерієм - наявністю дисциплінарних стягнень.

В результаті такого помилкового підходу до визначення осіб, які мають переважне право на залишення на роботі відповідачем зроблено помилковий висновок про відсутність у позивача переважного права на залишення на роботі, оскільки ним не було враховано, що позивач має вищу освіту (в 1994 році закінчив Львівський торговельно-економічний інститут та отримав диплом спеціаліста КГ № 000497) та двічі підвищував свою кваліфікацію (в 2004 році прослухав курс з підвищення кваліфікації в Державному інституті підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів Мінекоресурсів України на тему: «Дотримання вимог радіаційної безпеки та здійснення екологічного та радіологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України та в зоні діяльності митниць призначення та відправлення», а в 2015 році пройшов навчання та виявив потрібні знання законодавчих та нормативних актів з питань радіаційної безпеки, здійснення екологічного і радіологічного контролю на митній території України Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління), а відповідно що його кваліфікація на момент визначення переваг була вищою, принаймні, за кваліфікацію ОСОБА_2, який працював на аналогічній посаді в тому ж відділі що й позивач та був залишений на роботі після скорочення, у зв'язку з відсутністю в нього вищої освіти та за кваліфікацію інших залишених на роботі після скорочення провідних спеціалістів - державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Львівської області, які жодного разу не підвищували свою кваліфікацію, зокрема, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 В, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Крім цього, всупереч вимогам статті 49-2 Кодексу законів про працю України, відповідачем пропонувалась позивачу лише тимчасово вільна посада головного спеціаліста відділу організаційно-аналітичного, документального, матеріально-технічного забезпечення і взаємодії з громадськістю та ЗМІ на час соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника, хоча з 06 лютого 2016 року у вказаному відділі вакантною була аналогічна посада на умовах безстрокового трудового договору у зв'язку із звільненням з 05 лютого 2016 року за угодою сторін за пунктом 1 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України основного працівника ОСОБА_11 (наказ виконуючого обов'язки начальника Державної екологічної інспекції у Львівській області від 04 лютого 2016 року № 6-к).

У касаційній скарзі Державна екологічна інспекція у Львівській області не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування касаційної скарги зазначає, що у відповідача не було жодної можливості відповідно до статті 49-2 КЗпП України запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду одночасно із попередженням про заплановане скорочення чисельності і штату, тобто 28.12.2015, тому що в Держекоінспекції до 05.02.2016 не було вільних вакантних посад.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Обставини, які зазначені скаржником у касаційній скарзі, досліджувалися та перевірялися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального або процесуального права.

З огляду на викладене та керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної екологічної інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя М.М. Заїка