Ухвала суду № 64334665, 25.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/1570/16-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д. Є.Провадження № 22-ц/780/224/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 25.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно інвестиційна компанія «КиЕвінвестБуд», треті особи: ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірджині» про витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення,-

встановила :

у лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 11 грудня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_3В, який посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №1873 (далі - Договір купівлі-продажу квартири).

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 передав за плату, а ОСОБА_3 прийняла та оплатила квартиру №11,розташовану за адресою: Київська область, с.м.т. Гостомель, вул. Кірова (зараз ОСОБА_6), 2-в (далі Квартира).

Згідно умов Договору, відчужувана квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року.

Разом з тим, зазначила, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди в користуванні квартирою, яка належить їй на праві приватної власності.

Обґрунтовуючи свою позицію ОСОБА_2 вважає, що квартира належить йому на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу майнових прав №1-11/9 від 03 червня 2009 року.

Просила витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 (раніше Кірова), с.м.т. Гостомель Київської області, зобовязати ОСОБА_2 не перешкоджати їй в користуванні належною квартирою №11 в будинку №2-в, по вулиці Б. Хмельницького (раніше Кірова), с.м.т. Гостомель Київської області; виселити з належного ОСОБА_3 майна - квартири АДРЕСА_1 (раніше Кірова), с.м.т. Гостомель Київської області ОСОБА_2; судові витрати покласти на Відповідачів.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2В, подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що вищезазначене рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи не дослідив в сукупності та не перевірив доводи позивача щодо правомочності набуття права власності на оспорювану квартиру, оскільки позивач у своїй заяві посилається на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси, яке було скасоване рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 24 січня 2011 року, тобто ОСОБА_3 не надала суду першої інстанції доказів щодо набрання вказаним рішенням законної сили та що вказане рішення є законним та обґрунтованим.

Крім того, апелянт посилається на те, що договір купівлі продажу квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений 11 грудня 2010 року, а ОСОБА_2 було укладено договір купівлі продажу майнових прав на спірну квартиру №1-11/9 між останнім та ТОВ «КиЕвінвестБуд» 03 червня 2009 року тобто задовго до укладення договору купівлі продажу на квартиру від 11 грудня 2010 року.

Також, під час укладення договору купівлі продажу на квартиру ОСОБА_3 мала перевірити наявність або відсутність будь яких прав на спірне майно у інших осіб.

Апелянт, зазначає, що ОСОБА_3 було пропущено строк позовної давності для подання вищезазначеного позову до суду та з відповідним клопотанням про поновлення строку позовної давності до суду не зверталася та докази поважності причин пропущення строків давності суду першої інстанції не надала.

Просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 грудня 2010 року було укладено договір купівлі-продажу квартири між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1873.

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_4 передав за плату, а ОСОБА_3 прийняла та оплатила квартиру №11, розташовану за адресою: Київська область, с.м.т. Гостомель, вул. Кірова (зараз ОСОБА_6), 2-в. Згідно умов Договору, відчужувана квартира належить продавцю на праві приватної власності на підставі рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 вересня 2010 року.

Вище зазначені обставини підтверджуються копією договору купівлі-продажу квартири від 11 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу Чернігівської області ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за № 1873.

Також встановлено, що ОСОБА_2 чинить ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, що підтверджується висновком про відсутність кримінального правопорушення від 12 грудня 2015 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 чинить ОСОБА_3 перешкоди в користуванні квартирою, яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності.

З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони узгоджуються з вимогами чинного законодавства та ґрунтуються на матеріалах справи.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно зіст.60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст.213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного зясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 набула право власності на оспорювану квартиру законним шляхом.

Тому, викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст.303 ЦПК України, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Керуючись ст.ст.303,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді