Рішення № 64334618, 25.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3255/15-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А. В.Провадження № 22-ц/780/30/17 Доповідач у 2 інстанції Приходько К. П.Категорія 46 25.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді: Приходька К.П.,

суддів: Іванової І.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря: Дрозда Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2016 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Кабінет Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки,-

встановила :

у травні 2015 прокуратура Київської області звернулася до Ірпінського міського суду Київської області з вищезазначеним позовом, мотивуючи його тим, що результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд.

Рішенням Гостомельської селищної ради від 11 березня 2010 року №1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки 2 затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,1500га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

Вказує, що на ім'я ОСОБА_2 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1500га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за № 011096601156.

У відповідності до листа Управління Держземагенства у місті Ірпені від 16.04.15 за №05-02/54 вартість 0,01га нормативної грошової оцінки землі за адресою: селище Гостомель, в районі вулиць Київська та Щорса, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з урахуванням економіко - планувальної зони та коефіцієнту індексації станом на 2015 рік становить 1 396,30 грн.

Отже, вартість спірної земельної ділянки становить 20 944 грн. 50 коп.

Перевіркою установлено, що вищезазначена земельна ділянка державної власності знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель, що стало відомо, відповідно до наданої інформації з управління Держземагенства у м. Ірпені згідно з планово-картографічними матеріалами.

Крім того, позивач зауважив, що відповідно до проекту землеустрою, який затверджено зазначеним вище рішенням, відведенням земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01 січня 2009 по 01 січня 2011 роки за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалась.

Також, позивач обґрунтував позовні вимоги, що за інформацією з Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 08 жовтня 2014 року, спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КГІУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 року №673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.56 року №1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління земельної зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14 167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2715 від 17.12.01 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 №59/1493, Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» перейменовано на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд», а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство - на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство».

Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-1946, 1952-1959, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках.

Перевіркою також, установлено, що погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав.

Крім того, у проекті землеустрою, затвердженому спірним рішенням Гостомельської селищної ради, відсутнє погодження органу лісового господарства. Таким чином, порушено цільове призначення вказаної земельної ділянки.

Оскільки земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_2 передано з порушенням права власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, за відсутності відповідних повноважень передано у приватну власність.

Просила: визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 р. №1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку пл. 0,1500га; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_2 пл. 0,1500га; витребувати із володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 пл. 0,1500 га вартістю 20 944,50 грн.

Рішення Ірпінського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2016 року позов було задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Гостомельська селищна рада Київської області подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість, таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що висновки суду першої інстанції зроблені без повного та всебічного аналізу обставин справи.

Апелянт, вважає, що при постановленні судом першої інстанції оскаржуваного рішення не було враховано, що позовна заява подана з пропущенням строку позовної давності, оскільки в матеріалах справи наявні докази того, що прокуратурі Київської області про рішення Гостомельської селищної ради від 2010 року, якими було відведено земельні ділянки по вулиці Київська та Щорса стало відомо ще в 2012 році.

Крім цього, апелянт вважає, що не відповідають дійсності висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення Гостомельської селищної ради передано у приватну власність громадянці ОСОБА_2 земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель є землями національного природного парку «Голосіївський».

Питання правомірності відведення земельних ділянок неодноразово були предметами перевірок правоохоронних органів, за наслідками яких не було виявлено порушень вимог чинного законодавства. Обставини відсутності порушень у відведенні спірної земельної ділянки також підтверджується листом прокурора міста Ірпеня прокуратури Київської області від 25.06.2012 року № 5026 направленого на адресу Гостомельської селищної ради, в якому повідомляється про відсутність порушень чинного законодавства та можливість подальшого оформлення земельних ділянок у власність.

Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції було помилково зроблено висновок про те, що рішення Гостомельської селищної ради від 11.03.2010 року було порушено право власності держави. На підтвердження вказаної позиції судом не було наведено жодних доказів того, що вказана земельна ділянка на момент її відведення перебувала у власності держави.

Висновки суду першої інстанції, що земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_2 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель не відповідають дійсності, оскільки позивачем не було надано належних доказів встановлення цільового призначення земельної ділянки як земель лісогосподарського призначення, а саме не надані рішення органів місцевого самоврядування та державної влади що стосується відповідного питання.

Просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2016 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В свою чергу ОСОБА_2 також подала апеляційну скаргу на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2016 року, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції є помилковими, такими, що не відповідають обставинам справи, що зумовили винесення неправомірного рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт обґрунтовує свої доводи тим, що рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність було прийнято Гостомельською селищною радою 11.03.2010 року.

З урахуванням викладеного, прокуратура Київської області повинна була довідатися про нібито порушене право у 2010 році, в даному випадку, перебіг позовної давності починається саме з 2010 року.

Станом на час подання позивачем позовної заяви до суду, мав місце сплив позовної давності.

Крім того, висновки суду першої інстанції, що оскаржуваним рішенням Гостомельської селищної ради передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Госгомель не відповідають дійсності, оскільки питання правомірності відведення земельних ділянок неодноразово були предметами перевірок правоохоронних органів, за наслідками яких не було виявлено порушень вимог чинного законодавства.

Також, помилковими є твердження суду першої інстанції про те, що на момент відведення спірна земельна ділянка нібито перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово - картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилася у кварталі №12 Київського лісництва, адже прокурором не надавалися докази наявності у КП «Святошинське лісопаркове господарство» права на користування спірною земельною ділянкою.

Не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції, що земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_2 передано з порушенням зміни цільового призначення, оскільки позивачем не було надано відомостей з державного земельного кадастру про те, що спірні земельні ділянки віднесені до земель лісогосподарського призначення, а з поданих позивачем документів взагалі не можливо встановити чи здійснювалася селищною радою зміна цільового призначення спірних земель.

Судом першої інстанції, жодним чином не обґрунтовано з яких саме підстав, останній дійшов висновку про витребування земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України, не звернуто уваги на наявні у справі докази, які підтверджують правомірність набуття ОСОБА_2 права власності на спірне майно, не належності даної земельної ділянки до складу національного природного парку «Голосіївський», не затвердженість його меж. Крім того, судом першої інстанції не було зазначено конкретної норми закону, на підставі якої передбачено вилучення земельної ділянки у ОСОБА_2 на користь держави.

Просила скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2016 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 р. №1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», було передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку пл. 0,1500га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 (а.с.10).

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 із кадастровим номером НОМЕР_2 пл. 0,1500 га., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент відведення спірна земельна ділянка перебувала у постійному користуванні лісгоспу й відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі №18 Київського лісництва.

Крім того, встановлено, що будь-якого погодження на вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки - КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало та уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка, на момент ухвалення рішення Гостомельською селищною радою Київської області від 11 березня 2010 року №1298-50-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», знаходилася за межами населеного пункту с.м.т. Гостомель та без вилучення у постійного користувача, однак була передана ОСОБА_2, тому суд першої інстанції дійшов висновку, що Гостомельська селищна рада Київської області при винесенні зазначеного вище рішення вийшла за межі своїх повноважень чим порушила законні інтереси держави.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції також керувався вимогами ст.ст.20,38,39,83,149,153 ЗК України, ст.ст.321,388 ЦК України.

З такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п.п.а),б) ч.1 ст.12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядженнями землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.20,21 ЗК України, які діяли на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно з п.ґ) ч.3 ст.84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 116 ЗК України, яка діяла на час виникнення правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.1 ст.122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п.12 Перехідних положень ЗК України, який діяв на час виникнення правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Згідно ст.155 Земельного Кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції вважав доведеним, що спірна земельна ділянка розташована на землях, що перебувають у постійному користуванні Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство».

Заперечуючи проти позову, Гостомельська селищна рада зазначає, що першим заступником прокурора Київської області при зверненні до суду було пропущено строк позовної давності.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник прокурора Київської області зазначає про те, що про порушення права держави на спірну земельну ділянку прокуратура дізналася лише після проведення перевірки додержання вимог земельного законодавства, проведеної на підставі постанови про проведення перевірки в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів від 16 травня 2014 року №51.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Статтею 361 Закону України «Про прокуратуру» та ч.2 ст.45 ЦПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз.2 ч.2 ст.45 ЦПК України).

Процесуальні права прокурора як особи, якій надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, визначені у ст.46 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.46 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до ст.45 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду.

Прокурор, який бере участь у справі, має обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Таким чином, на позови прокурора, які пред`являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади чи органу місцевого самоврядування поширюється положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі ч.1 ст.261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єкт владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Зазначений правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа №6-68цс15).

У даній справі першим заступником прокурора Київської області пред'явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.

Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади, здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів (ч.ч.1,2 ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).

Відповідно до ст.13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, реалізація державної політики у галузі використання та охорони земель, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у порядку, визначеному законом, координація проведення земельної реформи розроблення і забезпечення виконання, загальнодержавних програм використання та охорони земель; організація ведення державного земельного кадастру, державного контролю за використанням і охороною земель та здійснення землеустрою, встановлення порядку проведення моніторингу земель, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Держава здійснює повноваження власника землі через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин.

З матеріалів справи вбачається, що відведення спірної земельної ділянки відбулося на підставі рішення органу місцевого самоврядування - Гостомельської селищної ради Київської області. При цьому підготовка цього рішення, виготовлення відповідного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, його затвердження, реєстрація права власності на спірну земельну ділянку відбувалось за участю державних органів, які мали повноваження контролю та виявлення порушень при прийняті рішення органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Згідно ст.9 цього Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2002 року №1958 була утворена в складі Державного комітету по земельних ресурсах та є органом виконавчої влади.

Таким чином, державі в особі Кабінету Міністрів України та утвореним ним органам, які мали повноваження щодо розпорядження землями державної власності та контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України, було і могло бути відомо про порушення права власності держави на землю з часу вчинення цього порушення.

Разом із тим, ці уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов'язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності, а тому право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту.

Тобто, Кабінет Міністрів України в силу наділених повноважень через спеціально створені уповноважені органи в галузі земельних відносин, що здійснюють контролю за використанням та охороною земель, міг довідатися про порушене право з моменту прийняття Гостомельською селищною радою оспорюваного рішення - 11 березня 2010 року.

Перший заступник прокурора Київської області пред'явив позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 20 травня 2015 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи перевірка законності надання у власність громадян земельних ділянок по вул. Київській та по вул. Щорса в с.м.т. Гостомель проводилася прокуратурою м. Ірпеня ще в 2010 року, і саме з цієї дати у прокурора була можливість дізнатися про порушення прав держави під час виділення спірної земельної ділянки.

У запереченнях на позовну заяву Гостомельська селищна рада Київської області, вказувала, зокрема, на те, що при зверненні до суду прокурором було пропущено строк позовної давності.

За таких обставин, строк позовної давності при зверненні до суду дійсно пропущений, а тому колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 4 ст.88 ЦПК України передбачено, що у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від оплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.

Прокуратура на момент пред'явлення позову була звільнена від сплати судового збору згідно п.11 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, яка діяла на момент подачі позову), а відтак судовий збір, понесений Гостомельською селищною радою Київської області за подачу апеляційної скарги необхідно компенсувати за рахунок держави.

Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову першого заступника прокурора Київської області, сплачений Гостомельською селищною радою Київської області та ОСОБА_2 судовий збір необхідно компенсувати за рахунок держави, стягнувши з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь Гостомельської селищної ради Київської області судовий збір у розмірі 267 грн. 96 коп., а також стягнувши з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 267 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст.303,307,309,313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

апеляційні скарги Гостомельської селищної ради Київської області та ОСОБА_2 задовольнити, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Кабінет Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_2, третя особа: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь Гостомельської селищної ради Київської області сплачений нею за платіжним дорученням №35 від 15 лютого 2016 року судовий збір у розмірі 267,96 грн. (двісті шістдесят сім гривень,96 копійок).

Стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області на користь ОСОБА_2 сплачений нею за платіжним дорученням №171 від 18 лютого 2016 року судовий збір у розмірі 267,96 грн. (двісті шістдесят сім гривень,96 копійок).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді