Рішення № 64334533, 24.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3567/16-ц Головуючий у І інстанції Оладько С. І.Провадження № 22-ц/780/240/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 24.01.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого суддіКашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В квітні 2016 року позивач ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заявлені вимоги мотивував тим, що 29 вересня 2006 року сторони уклали кредитний договір на суму 55000 доларів США до 29 вересня 2021 року під 12,50 % річних, а 31 жовтня 2012 року договір про внесення змін до договору кредиту, яким змінено валюту кредиту шляхом рефінансування заборгованості в сумі 613095,88 грн. із процентною ставкою 9,9 % річних та кінцевим терміном погашення 30 вересня 2021 року. В звязку із порушенням відповідачем умов кредитного договору із змінами до нього, станом на 30 жовтня 2014 року заборгованість складає 799461,57 грн. Просив стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 799461,57 грн. та судові витрати.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2016 року позов частково задоволено, стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 747511,41 грн. та судові витрати 11212,60 грн.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2016 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2016 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що з 31 жовтня 2012 року не погашає кредит та відсотки, і позивач, звернувшись до суду із позовом 21 квітня 2016 року, пропустив строк позовної давності, про що він подав заяву, яку суд неправомірно відхилив.

Позивач ПАТ «Укрсоцбанк» направив заперечення на апеляційну скаргу, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами договору порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом із тим рішення суду першої інстанції в повній мірі даним вимогам закону не відповідає.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що 29 вересня 2006 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № 334/74198, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу у тимчасове користування грошові кошти в сумі 55000,00 доларів США зі сплатою 12,50 % річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 29 вересня 2021 року.

31 жовтня 2012 року між відповідачем та ПАТ «Укрсоцбанк» було підписано договір про внесення змін до договору кредиту № 334/74198 від 29 вересня 2006 року, відповідно до якого здійснено зміну валюти кредиту шляхом рефінансування наявної на дату укладання договору про внесення змін заборгованості за договором кредиту в сумі 613095,88 грн., в якій сторони дійшли згоди змінити розмір процентної ставки, а саме до 9,9% річних та кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 30 вересня 2021 року.

Свої зобовязання, визначені п.п. 3.1. договорів кредиту, позивачем виконано належним чином в повному обсязі: відповідачу відкрито позичковий рахунок в Залізничному відділені Київській міській філії АКБ «Укрсоцбанк» та надано суму кредиту.

Умови отримання кредитних коштів та погашення заборгованості передбачені договором кредиту з посиланням на відповідні пункти цього договору та договору про внесення змін до договору кредиту. Зокрема, п. 1.1. договору кредиту визначена сума, яка була видана, рівень відсоткової ставки, схема погашення заборгованості, дата та сума щомісячного чергового платежу, кінцева дата погашення заборгованості, тощо, п. 1 договору про внесення змін від 31 жовтня 2012 року до договору кредиту визначені умови рефінансування, визначена сума, яка була рефінансована, рівень відсоткової ставки, кінцева дата погашення заборгованості, п. 1.8 дата та сума щомісячного чергового платежу графік погашення заборгованості.

Згідно з п.п 3.3.8., 3.3.9. договору кредиту, відповідач взяв на себе зобовязання сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному п.п. 2.4., 2.5., 2.6. договору своєчасно та в повному обсязі погашати кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями в порядку, визначеному п.1.1. договору.

Відповідно до п. 4.2. договору кредиту у разі прострочення відповідачем строків сплати процентів, визначених в п.п. 2.4. договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених п.п. 1.1., 2.8.3., 3.2.3., 4.4., 5.4, відповідач повинен сплачувати позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, що діяла у цей період.

Відповідач умови кредитного договору порушив, з 31 жовтня 2012 року кредит та відсотки відповідно до умов договору не погашає. Станом на 30 жовтня 2014 р. згідно з розрахунками заборгованість складає 799461,57 грн. та складається з наступного: сума заборгованості за кредитом 612123,90 грн., сума заборгованості за відсотками122715,57 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту19361,47 грн., розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків 14798,96 грн., розмір інфляційних витрат за кредитом 16885,53 грн., розмір інфляційних витрат за відсотками 13576,14 грн. (а. с. 5).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із спливу позовної давності стосовно частини позовних вимог. Оскільки ОСОБА_2 перестав виконувати щомісячне зобовязання з погашення кредиту з 31 жовтня 2012 року, а позов ПАТ «Укрсоцбанк» предявлено 21 квітня 2016 року, таким чином, на момент звернення до суду з даним позовом строк позовної давності за вищевказаними позовними вимогами сплинув за період із 31 жовтня 2012 року по 21 квітня 2013 року, а за період із 22 квітня 2013 року по 21 квітня 2016 року заборгованість підлягає стягненню в розмірі 747511,41 грн.

Із даними висновками колегія суддів не може погодитися, виходячи із наступного.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобовязання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення - невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно з пунктом 4.5 кредитного договору (а. с. 10) в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обовязків, визначених пунктами 3.3.8 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та відповідно позичальник зобовязаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобовязання, та визначили умови такого повернення коштів.

Із матеріалів справи вбачається, що останній платіж за кредитним договором ОСОБА_2 здійснив 31 жовтня 2012 року, а тому за визначенням пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 30 січня 2013 року.

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за кредитом, суд першої інстанції не врахував, що у звязку з неналежним виконанням умов договору змінився строк виконання основного зобовязання (п. 4.5. договору), та що банк мав право з 30 січня 2013 року й протягом трьох років від цієї дати звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права, однак позовну заяву подав до суду лише у квітні 2016 року.

Після зміни строку виконання зобовязання (30 січня 2013 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали б правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5 договору позичальник був зобовязаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком не підлягали виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-249цс15.

Отже, висновки суду першої інстанції щодо часткового повернення кредиту, виходячи із трирічного строку позовної давності до моменту звернення до суду, є помилковими.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене в результаті неповного зясування обставин справи, із порушенням вимог матеріального та процесуального права і підлягає скасуванню.

Оскільки відповідачем заявлено про застосування позовної давності у спірних правовідносинах (а. с. 46), колегія суддів вважає за необхідне задовольнити його клопотання і відмовити в задоволенні позову із підстав спливу позовної давності.

За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені із порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України є підставами для його скасування із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із позивача на користь відповідача судові витрати за подання апеляційної скарги 13191,11 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Публічному акціонерному товариству «Укрсоцбанк» відмовити в задоволенні позову до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на користь ОСОБА_2 судові витрати 13191,11 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий : Кашперська Т.Ц.

Судді : Фінагєєв В.О.

ОСОБА_3