Постанова № 64332817, 23.01.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 33/785/107/17

Номер справи місцевого суду: 521/17171/16-п

Головуючий у першій інстанції Гарський О. В.

Доповідач Прібилов В. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2017 року м. Одеса

Суддя апеляційного суду Одеської області Прібилов В.М., за участю представника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 - адвоката Дрішлюка В.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеса від 11.11.2016 року,-

встановив

Зазначеною постановою судді,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Воронеж РФ, громадянин України, працюючий технічний директором ПОТ «Міобіт», який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 10200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Відповідно до постанови судді, ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 23.09.2016 року о 21 годині 05 хвилин, керував транспортним засобом «Тойота Яріс» державний р/н НОМЕР_1 по вул. Живова в м. Тернополі, в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком приладу «Drager Alcotest 6810» прилад № ARBF - 0422, тест № 6921, результат якого склав 0,38 проміле та висновком медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння №008467 від 23.09.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння.

Водій ОСОБА_2 порушив п. 2.9 «а» «Правил дорожнього руху», затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 року № 1306, у зв'язку з чим, співробітниками ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 962544 від 23.09.2016 року

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначив, що з висновками суду не погоджується, оскільки вважає, що постанова відносно нього винесена незаконно та необґрунтовано та при цьому вказує, що не вважає себе винним у скоєнні адміністративного правопорушення за яким він притягнутий до адміністративної відповідальності.

В обгрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього та долучені до нього матеріали складені неналежним чином та при цьому вказав, що суддя районного суду не повністю встановив усі обставини справи, однобічно та формально вивчив та дослідив докази і прийнявши до уваги письмові пояснення свідків, належним чином не перевірив їх.

Крім того апелянт послався на те, що під час складання протоколу працівником поліції не був складений та наданий йому акт огляду на стан алкогольного сп'яніння; висновок медичної установи за результатами огляду на стан сп'яніння складений у порушення вимог Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженою наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, оскільки не містить усіх належних реквізитів, у ньому не зазначено, який саме вміст алкоголю наявний у його крові та форма висновку є недійсною в зв'язку з втратившим дію наказу МВС та МОЗ №400/666 від 09.09.2009 року.

При цьому апелянт послався на безпідставність зазначених в постанові даних щодо визнання ним своєї вини у вчиненому правопорушенні, оскільки фактично він лише частково погодився з викладеними у протоколі обставинами, однак винним себе не визнав.

Просить скасувати постанову та закрити провадження у справі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта - адвокат Дрішлюк В.І. підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити. При цьому уточнивши доводи апеляційної скарги, просив закрити провадження в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, заслухавши пояснення представника апелянта, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до положень ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що було складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно з яким ОСОБА_2 керуючи автомобілем, порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.

Як вбачається з постанови місцевого суду, приймаючи рішення про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, місцевий суд послався як на докази скоєння правопорушення: на протокол про адміністративне правопорушення від 23.09.2016 року відносно ОСОБА_2 (а.с.1); тест №6921 технічного приладу "Drager 6810" згідно якого у видихуваному повітрі ОСОБА_2 виявлено 0,38 % алкоголю (а.с.2); письмові пояснення свідка ОСОБА_4 (а.с.5) та висновок медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння №008467 від 23.09.2016 року, проведеного в КУТОР ОНД (а.с.4).

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що зазначені обставини також підтверджені письмовими поясненнями свідка ОСОБА_5, який був безпосереднім свідком огляду водія ОСОБА_2 на стан алкогольного сп'яніння та надав письмові пояснення, аналогічні письмовим поясненням свідка огляду ОСОБА_4 (а.с.6).

Крім того, як свідчать дані протоколу про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, обставини правопорушення не заперечувалися ОСОБА_2

З висновку медичної установи щодо результатів огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_2 не заперечував проти встановлення факту наявності у нього ознак алкогольного сп'яніння та керування ним транспортним засобом у такому стані, що на твердження апеляційного суду вказує на безпідставність його доводів щодо невірного зазначення в оскаржуваній постанові даних про його відношення до вчиненого та визнання ним своєї вини.

Що стосується доводів апелянта в частині неприйняття як належного доказу висновку медичної установи, то апеляційний суд їх вважає необгрунтованими, оскільки форма висновку є такою, яка відповідає Інструкції "Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, а зазначення у ній даних про затвердження такої форми наказом, який на даний час втратив чинність не може слугувати підставою для визнання цього доказу неналежним чи недопустимим. Крім того, зазначений висновок містить усі необхідні реквізити, які підлягають заповненню, у відповідності до вищенаведеної інструкції.

Крім того є необгрунтованими доводи апелянта щодо відсутності у матеріалах справи акту огляду на стан алкогольного сп'яніння, який наявний у матеріалах справи, а також міститься у самому протоколі про адміністративне правопорушення ( а.с.1,3)

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про необгрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_2 у вчиненому правопорушенні, а тому постанова районного суду є законною та обґрунтованою.

Позиція апелянта на час розгляду апеляційної скарги щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право:

1) залишити апеляційну скаргу чи протест прокурора без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд Одеської області,-

постановив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеса від 14.11.2016 року відносно ОСОБА_2, якою останній притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шестиста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 (один) рік - залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Одеської області В.М.Прібилов.