Ухвала суду № 64331383, 23.01.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2017 р.Справа № 820/4695/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Старостіна В.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представників позивача Васюкової О.К., Войтенка В.В.,

представника відповідача Сукач Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. по справі № 820/4695/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю " Глобал Інвест Сістем"

до Харківської митниці ДФС

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвест Сістемс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської митниці ДФС, в якому просив суд скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №807010001/2016/000042/1 від 05.08.2016 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2016/00047.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року вказаний позов задоволено у повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016 року та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, посилаючись на мотиви та доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представники позивача в судовому засіданні заперечували проти апеляційної скарги та зазначили, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачають.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Інвест Сістемс" (в якості покупця) та Mayur Plastic Industries (в якості продавця) 01.03.2016 року укладено договір №226.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець бере на себе зобов'язання з виготовлення і поставці поліпропіленової тканини і інших виробів для виготовлення гнучкої поліпропіленової упаковки (далі - товар) в кількості, за цінами та на умовах, встановлених даним договором.

Валютою договору є долар США(п.2.1 договору).

Згідно додаткової угоди до договору №226 загальна сума даного договору складає суму 400000 доларів США.

Як встановлює п. 3.1 договору умови поставки товару - СІF, порт Одеса, Україна, у відповідності з ІНКОТЕРМС 2000.

Товар, визначений інвойсом №07/2016-17 від 20.05.2016 року був доставлений на територію України (до порту вивантаження, м. Одеса) - перевізником MEDITERRANEFN SHPPING COMPANY S.A., що підтверджується №MSCUO1919652 від 27.05.2016 року.

По території України товар був доставлений перевізником ДП "БС Транс Сервіс", що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМК А№050674 від 22.06.2016 року.

За результатами отримання 25 % передплати, що передбачено договором №226, постачальник повідомив про незначне збільшення кількості товару, проти якого покупець не заперечував та сплатив залишок його вартості, з урахуванням збільшення, у розмірі 12870 доларів США.

З метою митного контролю та митного оформлення вказаного вище товару, 26.06.2016 року позивачем подано до митного посту "Куп'янськ" Харківської митниці ДФС вантажно-митну декларацію за формою МД-2 №807010001/2016/005541, якою задекларовано імпорт товару на загальну митну вартість (фактурна вартість) 413554,28 грн. (16620,00 доларів США), з розрахунку: 1,50 доларів США за 1 кг поліпропіленової тканинної тканини, рукав 1300 мм (розрізана з однієї сторони, 60+20 (ламінація) г/м-2 * 5654,6 кг; 1,50 доларів США за 1 кг поліпропіленової тканинної тканини, рукав 1500 мм (розрізана з однієї сторони, 60+20 (ламінація) г/м-2 * 5425,4 кг.

Митна вартість зазначеного товару була визначена позивачем виходячи з ціни контракту, тобто за основним (першим) методом.

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов договору №226 було подано: зовнішньоекономічний договір №226 від 01.03.2016 року з додатковою угодою від 14.03.2016 року; специфікацію від 14.03.2016 року; інвойс №07/2016-17 від 20.05.2016 року; коносамент №MSCUO1919652; платіжні доручення №50 від 22.03.2016 року, №51 від 02.06.2016 року; сертифікат про походження товару №1844 від 21.05.2016 року; сертифікати якості від 13.05.2016 року; пакувальний лист; міжнародна автомобільна накладна (СМR) А№050674.

Крім того, позивачем надано виписку з бухгалтерської документації №1355 від 28.07.2016 року, комерційну пропозицію від продавця за 25.02.2016 року, калькуляцію від 16.03.2016 року; митну декларацію країни відправлення №R-ІІ/256/1617 від 20.05.2016 року; лист №1370 від 04.08.2016 року, лист №1371 від 04 серпня 2016 року, страховий поліс №2016-С1281555-МЕS від 25 травня 2016 року.

Проте, відповідач не погодився з заявленою позивачем митною вартістю товару та прийняв рішення про коригування вартості товару №807010001/2016/000042/1 від 05.08.2016 року, яким підвищив митну загальну вартість товару до 24762,28 доларів США (616158,06 грн. згідно курсу на 05.08.2016 року), з розрахунку 0,1788 доларів США за 1 метр квадратний товару * 138500 кв. м. та, у зв'язку з цим, донарахував митних платежів на загальну суму 52676,98 грн., у тому числі: мито 5% 10130,19 грн., ПДВ 20% - 42546,79 грн.

Також, Харківською митницею ДФС було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №807010001/2016/00047.

Не погодившись із вищевказаною карткою відмови у митному оформленні товарів, а також рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Згідно статті 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати).

В свою чергу, відповідно до положень статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно із вимогами частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч.2 ст.57 МК України).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було визначено митну вартість ввезеного товару з використанням основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

У відповідності до положень статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі - продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, у відповідності до вимог частини 5 статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма закону кореспондує з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вищенаведені норми права також відповідають пунктам 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

В свою чергу, частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частина четверта статті 53 Митного кодексу України).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.4, п.п.1, 2 ч.5 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У відповідності до ч. 6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку про те, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Як свідчать письмові докази, на підтвердження заявленої митної вартості товарів, що поставлялися відповідно до умов договору №226 було подано: зовнішньоекономічний договір №226 від 01.03.2016 року з додатковою угодою від 14.03.2016 року; специфікацію від 14.03.2016 року; інвойс №07/2016-17 від 20.05.2016 року; коносамент №MSCUO1919652; платіжні доручення №50 від 22.03.2016 року, №51 від 02.06.2016 року; сертифікат про походження товару №1844 від 21.05.2016 року; сертифікати якості від 13.05.2016 року; пакувальний лист; міжнародна автомобільна накладна (СМR) А№050674.

Також, позивачем надано виписку з бухгалтерської документації №1355 від 28.07.2016 року, комерційну пропозицію від продавця за 25.02.2016 року, калькуляцію від 16.03.2016 року; митну декларацію країни відправлення №R-ІІ/256/1617 від 20.05.2016 року; лист №1370 від 04.08.2016 року, лист №1371 від 04 серпня 2016 року, страховий поліс №2016-С1281555-МЕS від 25 травня 2016 року.

Таким чином, позивачем було надано пакет усіх можливих за умовами зовнішньоекономічного контракту документів з питань, документальне висвітлення яких є обов'язковим в силу ч.1 ст.53 МК України, а також за власною ініціативою - деякі з документів, що можуть бути надані на вимогу митного органу відповідно до ч.3 та ч.4 ст.53 МК України.

Щодо посилання відповідача на відсутність у графі "Призначення платежу" платіжних доручень №50 та №51 вказівок та посилань на реквізити специфікації, проформи інвойсу чи інвойсу, із зазначенням лише реквізиту контракт, що, в свою чергу, як стверджує відповідач, не дало йому змогу впевнитися у факті оплати за товар, що надійшов на адресу позивача за специфікацією від 14.03.2016 року та інвойсом №07/2016-17 від 20.05.2016 року, колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно абз. 15 п. 2.1 глави 2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.2008 року №216 платник для здійснення операції з переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів з рахунку подає до уповноваженого банку платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах за довільною формою, яке обов'язково має містити реквізити, зокрема, призначення платежу (заповнюється відповідно до вимог пункту 2.2 цієї глави).

Згідно п. 2.2 глави 2 Положення №216 платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в Іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Жодних вимог щодо обов'язковості зазначення у графі "Призначення платежу" реквізитів специфікації, проформи інвойсу чи інвойсу не встановлено.

З огляду на наведене та аналізу норм Положення №216 колегія суддів зазначає, що законодавцем визначено порядок заповнення графи "Призначення платежу", таким чином твердження відповідача щодо відсутності у графі "Призначення платежу" платіжних доручень №50 та №51 вказівок та посилань на реквізити є необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про встановлення розбіжності рівня митної вартості товарів, заявленої декларантом, рівню митної вартості товарів, що вже оформлені у митному відношенні та відомості про який містяться в ЄАІС ДМСУ з посиланням на судову практику Вищого адміністративного суду з цього питання, колегія суддів зауважує про наступне.

Відповідно приписів ст. 362 Митного кодексу України аналіз ризику - це систематичне використання органами доходів і зборів наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

До об'єктів аналізу ризику належать: характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; характер зовнішньоекономічної операції; характеристика суб'єктів, що беруть участь у зовнішньоекономічній операції.

Згідно вимог п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

З огляду на вимоги законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач жодним чином не навів даних щодо співставності зовнішньоекономічної операції, що здійснена позивачем, з операцією митної декларації за якою здійснювалося коригування (110010000/2016/002810 від 10.05.2016 року), окрім як збіг з часом експорту (імпорту) оцінюваних товарів або максимально наближеним до нього, а тому слушно постає питання щодо ідентичності умов поставок, країни постачальника, об'єму партій товару, віддаленість постачальників від порту відправлення тощо. Вказані складові є суттєвими при формуванні ціни товару.

Відповідна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 27.01.2015 у справі № 826/14521/13-а.

Посилання апелянта на практику Вищого адміністративного суду України щодо правомірності сумніву митниці щодо визначеної декларантом митної вартості товару саме за результатом порівняння з митною вартістю товарів за фактами митного оформлення митницями України ідентичних/подібних товарів у найближчий час, зокрема постанову від 13.08.2015 року у справі №К/800/59469/13 та постанови від 25.08.2015 року у справі №К/800/16841/15, колегія суддів вважає необґрунтованими, адже відповідно вказаних судових рішень ВАСУ, задовольняючи касаційні скарги митного органу, відмітив, що документи декларанта містили істотні розбіжності, зокрема, відсутнє підтвердження витрат понесених на навантаження, вивантаження, страхування транспортування товару до місця перетинання кордону України за поставками на умовах EXW правил "Інкотермс 2010" (продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо); продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту). Водночас, обставини, які були досліджені судом у наведених постановах ВАСУ, суттєво різняться з обставинами та даними за зовнішньоекономічною операцією у дійсній судовій справі, адже, як вже зазначалося вище, поставка товару здійснювалася позивачем у повній відповідності з "Інкотермс 2000" на умовах CIF, порт Одеса, Україна. Тобто, відповідно визначених умов поставки продавець оплатив фрахт і всі необхідні витрати для доставки товару до названого порту призначення, забезпечив морське страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

З урахуванням наведеного та з огляду на включення всіх витрат продавця у ціну товару, у фактурну вартість товару включені всі наявні витрати, які впливають на митну вартість товару, яка і була підтверджена позивачем відповідними документами та даними.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, відповідачем не виконано обов'язок покладений приписами вказаної статті та не доведено, що декларантом заявлені неповні, необ'єктивні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару.

Посилання митного органу на постанову Верховного Суду України від 02.06.2015 року по справі № 21-498а15 в підтвердження правомірності дій митного органу щодо витребування у позивача додаткових документів, оскільки при порівнянні митної вартості спірного товару з митною вартістю ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, виявилося, що митна вартість спірного товару є значно менша, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки згідно вказаної постанови - при порівнянні митної вартості спірного товару з митною вартістю ідентичних/подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, митний орган може витребувати додаткові документи у декларанта за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Відповідачем не доведено обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Таким чином, позивачем для митного оформлення товару надано митниці належні та допустимі докази на підтвердження ціни договору, а надані документи не містять розбіжностей та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.

Отже, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, що свідчать про наявність обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішення про коригування митної вартості товарів прийняті Харківською митницею ДФС за 6 (резервним) методом.

Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Однак, відповідачем не обґрунтовано неможливість застосування попередніх 5 методів визначення митної вартості товару, а тому позивачем не доведено правомірність визначення митної вартості за 6 (резервним) методом.

Таким чином, Харківською митницею, з урахуванням приписів ст.ст. 53-55 Митного кодексу України, було неправомірно прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, і відповідно, винесено оскаржувану картку відмови Харківською митницею в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

За таких обставин, колегія суддів, переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2016р. по справі № 820/4695/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 27.01.2017 р.