Постанова № 64330940, 26.01.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 822/1815/16

Головуючий у 1-й інстанції: Козачок І.С.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

26 січня 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника відповідача Нетребко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В вересні 2016 року позивач - ФОП ОСОБА_3 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.09.2016 року форми "С" №0001081407.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 17.10.2016 року у задоволенні вказаного позову відмовив.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги в повному обсязі, решта осіб в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29.08.2016 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління ДФС у Хмельницькій області проведена фактична перевірка з питань додержання вимог законодавства при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами у магазині АДРЕСА_1, в якому здійснює підприємницьку діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_3.

Фактична перевірка проведена на підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 29.08.2016 року № 502, в присутності ФОП ОСОБА_3, якій під розписку були пред'явлені направлення на перевірку від 29.08.2016 року та службові посвідчення податкових інспекторів.

За результатами перевірки складений акт перевірки №0129/22/01/14/3014107823 від 30.08.2016 року, з яким позивач ознайомлена та будь - які зауваження до нього не надала. Перевіркою встановлений факт роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами, нижчими за нормативно встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.

Так, у акті перевірки зазначається, що 03.09.2015 року позивачем була здійснена реалізація пляшки горілки "Немирів" об'ємом 0,5 л., міцністю 40%, по ціні 50 грн. (фіскальний чек №0001 від 03.09.2015 року) при мінімальній нормативно встановленій ціні 54 грн. 90 коп. 13.01.2016 року позивачем було реалізовано пляшку шампанського "Одеса" об'ємом 0,75 л. по ціні 44, 50 грн. (фіскальний чек № 0014 від 13.01.2016 року) при мінімальній нормативно встановленій ціні 49 грн. 90 коп. Копії зазначених фіскальних (касових) чеків наявні в матеріалах справи.

12.09.2016 року відповідачем на підставі висновків акту перевірки прийняте податкове повідомлення - рішення №0001081407, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 10 000 грн.

Вважаючи зазначені дії відповідача незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" , прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно абз. 13 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року ( далі-Закон № 481/95-ВР), до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Згідно ч. 10 ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 року Закону № 481/95-ВР, право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

На виконання вимог вказаної статті, Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Згідно з додатком до даної постанови передбачено, що мінімальна роздрібна ціна на горілку та лікеро-горілчані вироби, інші, код згідно з УКТЗЕД 2208 60, 2208 70, 2208 90, за 1 літр 100-відсоткового спирту, з 01.09.2015 року складає 274,50 грн. При цьому, зазначена мінімальна роздрібна ціна застосовується згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 у редакції, викладеній з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957", яка набрала чинності 17.06.2015 року.

Відповідно матеріалам справи, реалізація позивачем алкогольних напоїв за цінами, нижчими за нормативно встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої, мала місце 03.09.2015 року та 13.01.2016 року.

Суд першої інстанції за наслідками розгляду справи прийшов до висновку про правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки позивачем було допущено порушення зазначених норм та здійснено продаж алкогольних напоїв за цінами нижчим ніж передбачені у постанові Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 діяла у редакції, викладеній з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №462.

При цьому судом першої інстанції залишено поза увагою доводи позивача про неправомірність прийняття оскаржуваного рішення у зв'язку із прийняттям Окружним адміністративним судом м. Києва постанови від 15 грудня 2015 року у справі №826/17459/15, якою було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957" , оскільки на час винесення податкового повідомлення-рішення постанова суду ще не набрала законної сили, оскільки була оскаржена в апеляційному порядку, а оцінка правомірності поведінки платника податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яке було чинне на момент вчинення відповідного правопорушення.

Дослідивши обставини та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що не може погодитися із зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР передбачено, що право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої надано Кабінету Міністрів України.

Так, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" № 957 від 30.10.2008 (далі - Постанова № 957) визначено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв згідно з додатком.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 426, яка набрала чинності 11.07.2015 року, внесені зміни до Постанови № 957, зокрема, встановлена мінімальна роздрібна ціна на алкогольні напої - горілку та лікеро-горілчані вироби, інші за 1 літр 100-відсоткового спирту - в розмірі 249,5 грн.

Отже, з 11.07.2015 року мінімальна роздрібна ціна на горілку місткістю 0,5 л., 40% об. становить: (249,5х40х0,5)/100 = 49,90 грн.

Згідно матеріал справи позивачем дійсно було 03.09.2016 року реалізовано пляшку горілки "Немирів" об'ємом 0,5 літра, міцністю 40 % по ціні 50 грн., та пляшку шампанського "Одеса" об'ємом 0,75 літра, по ціні 44,50 грн. тобто менше мінімальної роздрібної ціни розрахованої контролюючим органом при проведенні перевірки в розмірі 54,90 грн., та 49,90 грн. відповідно.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що на дату реалізації позивачем алкогольного напою (28.07.2015 року), постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року N 426 була чинною і позивач дійсно допустив на той час порушення абзацу 13 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР.

Проте судом першої інстанції під час розгляду не було враховано положень статті 58 Конституції України.

Стаття 58. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вже зазначалося, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.12.2015 року по справі №826/17459/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.02.2016 року, постанову Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року № 426 визнано незаконною та нечинною.

За наслідками касаційного оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2015 року у справі № 826/17459/15 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2016 року, Вищий адміністративний суд України залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, а відтак судове рішення по справі № 826/17459/15 набрало законної сили 11.02.2016 року.

Отже, на час прийняття податкового повідомлення-рішення №0001081407 від 12.09.2016 року, постанова Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957", яка визначала мінімальний розмір роздрібної ціни на алкогольні напої, не дотримання якої і стало підставою для притягнення позивача до відповідальності вже не діяла, оскільки була визнана не чинною відповідно до вказаного судового рішення.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99, зокрема зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України ( 2001-05 ), стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( 80731-10 ), стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України ( 1501-06) та інші). Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Таким чином, на момент притягнення позивача до відповідальності вчинене ним правопорушення, тобто дії, які на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 426 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року N 957" вважалися правопорушенням, вже не являлися правопорушення у зв'язку із не чинністю вказаної постанови КМУ, що свідчить про недоцільність притягнення позивача до відповідальності за дії, які на момент такого притягнення вже не є правопорушенням та грубого порушення конституційного принципу закріпленого у статті 58.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про протиправність дій Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області стосовно притягнення ФОП ОСОБА_3 та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та як наслідок наявності підстав для задоволення позовних вимог щодо його скасування.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, не правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 12.09.2016 року форми "С" №0001081407, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 000 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 27 січня 2017 року.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.