Постанова № 64330761, 25.01.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року № 876/8497/16Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів:Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.,

за участі секретаря судового засідання:Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 патрульної поліції у місті Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 патрульної поліції у місті Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови,

встановив:

У вересні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 патрульної поліції у місті Луцьку ДПП НП України в особі інспектора роти 2 батальйону лейтенанта поліції ОСОБА_3, в якому просила скасувати постанову серії АР № 028661 від 07.09.2016 р. у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у розмірі 425 грн. штрафу.

Представник відповідача в суді першої інстанції проти позову заперечив.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2016 року позовні вимоги задоволено. Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 028661 від 07.09.2016 р. винесену відносно ОСОБА_2.

З цією постановою суду першої інстанції від 05.10.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є незаконною і необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному зясуванні обставин справи та із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт покликається на те, що позивач по справі 07.09.2016 року керуючи автомобілем «Мерседес Бенц» н.з. АС9994ВС на 127 км. автодороги Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне рухалась в крайній лівій полосі при вільній праві полосі, чим порушила п.11.2 Правил дорожнього руху України. Вказане порушення підтверджується відеозаписом з нагрудного персонального реєстратора та усними поясненнями водія, яка після зупинення автомобіля вину визнавала і просила надати їй усне зауваження. Вказує апелянт, що суд першої інстанції безпідставно не врахував доказів про вчинення позивачем порушень ПДР України, не обґрунтовано надав перевагу особистим поясненням позивача. Суд не врахував вимог чинного законодавства щодо порядку та місця розгляду справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Зазначає апелянт, що відеозаписом реєстратора підтверджується факт того, що позивач рухаючись ТЗ у крайній лівій полосі не мала наміру здійснювати поворот ліворуч чи розворот, а після оформлення адміністративного правопорушення продовжила рух в напрямку м. Рівне. На думку апелянта оскаржена постанова серії АР № 028661 від 07.09.2016 р. у справі про адміністративне правопорушення винесена в межах повноважень, у визначений законодавством спосіб та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для справи.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 05.10.2016 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити.

Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 07.09.2016 р. інспектором роти №2 батальйону УПП у м. Луцьку ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_3 винесено постанову серії АР № 028661 від 07.09.2016 р., якою на позивача ОСОБА_2 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн., за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП (а.с. 2).

З вищевказаної постанови видно, що позивач в 11-35 год. 07.09.2016 року керуючи автомобілем «Мерседес Бенц» н.з. АС9994ВС на 127 км. автодороги Н-22 Устилуг-Луцьк-Рівне рухалась в крайній лівій полосі при вільній праві полосі, чим порушила п.11.2 Правил дорожнього руху України.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що інспектором поліції УПП у м. Луцьку було порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема, щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, щодо необхідності складення протоколу про адміністративне правопорушення, щодо незабезпечення права особи на користування юридичною допомогою, щодо повного та обєктивного зясування усіх обставин справи. Також суд вказав, що немає достатніх і допустимих доказів про вчинення позивачем порушень пункту 11.2 ПДР України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП, порушення правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти пяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Пунктом 11.2 ПДР України, що затверджені постановою КМ України від 10.10.2001 р. № 1306 (в редакції на час розглядуваних правовідносин) встановлено, що на дорогах, які мають дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

Статтею 213 КУпАП передбачено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами внутрішніх справ, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Згідно ст. 222 КУпАП, органи внутрішніх справ (Національна поліція) розглядають, зокрема, справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга і третя статті 122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 258 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно статей 276, 280, 283 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 121 - 126 цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З врахуванням наведених вище норм законодавства являються помилковими висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем, в особі інспектора роти 2 батальйону лейтенанта поліції ОСОБА_3, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відносно забезпечення права особи на користування юридичною допомогою, то суд апеляційної інстанції враховує, що із відеозапису з нагрудного персонального реєстратора (а.с. 9) видно, що інспектором поліції після зупинення ТЗ і під час спілкування із водієм ОСОБА_2 було розяснено позивачу права та обовязки, причини зупинки ТЗ і суть вчиненого порушення. За період оформлення адміністративного правопорушення позивач не заявляла клопотань і не давала пояснень про те, що бажає скористатись юридичною допомогою.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що позивач після зупинення ТЗ не заперечувала факту вчинення правопорушення, тобто безпричинне керування ТЗ в крайній лівій полосі при вільній праві полосі. Лише після винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивач надала пояснення про невизнання своєї вини і керування ТЗ в крайній лівій полосі у звязку із наміром здійснити поворот для заїзду на автозаправку.

При цьому, слід зазначити, що відеозаписом підтверджуються обставини про те, що після завершення оформлення адміністративного правопорушення позивач продовжила рух ТЗ в напрямку м. Рівне, проїхавши місце для повороту чи розвороту ліворуч. Цей факт спростовує пояснення позивача про те, що вона мала намір із крайньої лівої смуги руху здійснювати поворот ліворуч для заїзду на автозаправку.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст.245 КУпАП).

Відповідно до статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Тому, являються помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність доказів вини позивача у вчиненні порушень п.11.2 ПДР України.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції від 05.10.2016 р. та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 41 ч.1, 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 патрульної поліції у місті Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволити.

Постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 05 жовтня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 патрульної поліції у місті Луцьку Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови скасувати і прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про скасування постанови серії АР № 028661 від 07.09.2016 р. у справі про адміністративне правопорушення відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді:Р.Й. Коваль

ОСОБА_4

Повний текст постанови виготовлено 27.01.2017 року.