Ухвала суду № 64330276, 26.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2017 р.м. ОдесаСправа № 502/1357/16-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Тюмін О.Г.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді - Єщенка О.В.

суддів - Димерлія О.О.

- Вербицької Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області на постанову Кілійського районного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області виплатити компенсацію, передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку із з порушенням строків їх виплати», з квітня 2013 року по квітень 2016 року.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням суду в іншій справі зобов'язано Управління призначити позивачу пенсію за віком з 15.04.2013 року. Після набрання чинності судовим рішенням Управління виконало його у повному обсязі. Також, у зв'язку із призначенням пенсії відповідач здійснив нарахування та виплату пенсії за минулий період. Проте при нарахуванні пенсії Управління не виплатило суми компенсації за порушення строків сплати пенсії, у зв'язку із чим позивач звернувся в орган пенсійного фонду із заявою про приведення сплачених сум у відповідність до вимог Закону. Проте Управління залишило без задоволення заяву позивача, обґрунтовуючи такі дії тим, що в органі пенсійного фонду не передбачені відповідні видатки на виплату сум компенсації за несвоєчасне перерахування соціальних виплат. Відмову Управління позивач вважає неправомірною, у зв'язку із чим звернувся до суду про зобов'язання відповідача провести вказану компенсацію в судовому порядку.

Постановою Кілійського районного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Суд зобов'язав Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу (пенсії) у зв'язку з порушенням строків її виплати за період з квітня 2013 року по квітень 2016 року.

В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, однак в судове засідання вони не з'явились, від представника позивача та представника відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 197 КАС України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Кілійського районного суду Одеської області від 17 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2016 року у справі №502/1488/13-а, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області призначити ОСОБА_2 пенсію за віком з 15.04.2013 року.

Згідно протоколу від 25.02.2016 року на виконання судового рішення Управлінням призначено позивачу раніше заявлену ним пенсію з 15.04.2013 року.

Також, у зв'язку із призначенням вказаної пенсії Управління провело нарахування та виплату раніше несплачених сум пенсії з дати її призначення по квітень 2016 року.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи протоколів та фактично не заперечується позивачем, вказані суми пенсії нараховані та виплачені позивачу без урахування компенсації за несвоєчасне перерахування соціальних виплат.

В травні 2016 року представник позивача звернувся в Управління із заявою про виплату ОСОБА_2 компенсацію у зв'язку із не отриманням пенсії вчасно з вини органу пенсійного фонду.

Проте Управління відмовило у задоволенні вказаної заяви з тих підстав, що кошторисом органу не передбачено відповідні видатки на компенсацію несвоєчасно виплачених сум пенсії.

Також, в своїх запереченнях на адміністративний позов Управління вказує на те, що, оскільки виплата пенсії проведена фактично на виконання судового рішення та без затримки у його виконанні, обставини, за якими у органу виникає обов'язок щодо компенсації несвоєчасного розрахунку доходу, відсутні.

Не погоджуючись з відмовою Управління у виплаті компенсації несвоєчасно одержаного доходу (пенсії), позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про зобов'язання органу пенсійного фонду вчинити відповідні дії в судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки нарахована пенсія виплачена позивачу з порушенням установлених строків, відмова Управління у компенсації несвоєчасно одержаного доходу не ґрунтується на Законі, у зв'язку із чим вбачаються всі підстави для зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити відповідні дії в судовому порядку.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Так, за правилами ст. 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно із ст. 2 вказаного Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, в тому числі пенсії.

Вказані правилами Закону України від 19.10.2000 року №2050-III кореспондуються із положеннями Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 про проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.

Аналіз наведених положень законодавства показав, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

При цьому, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, тобто, чи самим підприємством, установою чи організацією добровільно або на виконання судового рішення.

Як вірно встановив суд першої інстанції нарахування та виплата позивачу відповідного доходу відбулись у зв'язку із призначенням пенсії за віком на виконання судового рішення.

Отже, несвоєчасне нарахування цих сум відбулось у зв'язку із неправомірною відмовою Управління, що встановлено судовим рішенням в іншій справі, у призначені позивачу пенсії, тобто з вини органу, що призначає і виплачує пенсію.

Враховуючи викладене, оскільки нараховані та виплачені суми пенсії за минулий час є тим доходом, що не був отриманий позивачем з вини відповідача, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для компенсації втрати частини доходу у повній мірі відповідає правилам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

При цьому, судом першої інстанції вірно не прийнято до уваги доводи відповідача, наведені при вирішенні питання щодо компенсації несвоєчасно одержаної пенсії, а саме про відсутність в органу відповідних видатків на виплату заявлених сум, а відтак - підстав для реалізації вказаних норм Закону, та колегія суддів зазначає, що ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, ні Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року №2050-III, в тому числі і Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, не передбачається звільнення органу від виконання вказаного обов'язку за наведених суб'єктом владних повноважень обставин.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що під час вирішення спору суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального та матеріального права, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують та не дають підстав для зміни чи скасування судового рішення, у зв'язку із чим ухвалене у справі рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області - залишити без задоволення.

Постанову Кілійського районного суду Одеської області від 21 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили в порядку, встановленому частиною 5 статті 254 КАС України, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: О.О. Димерлій

Н.В. Вербицька