Постанова № 64330082, 25.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/1016/16

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника Національної поліції України Лисюка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу Національної поліції України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №8 Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, Департаменту кіберполіції Національної поліції України про скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

16.05.2016р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії №8 Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України, Департаменту кіберполіції Національної поліції України про скасування рішення Національної поліції України про включення її до списку поліцейських, які підлягають атестації; скасування рішення Центральної атестаційної комісії №8 Національної поліції України від 05.03.16р.; скасування рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції від 23.03.16р.; скасування наказу Національної поліції України №508 о/с від 18.07.16 в частині звільнення її зі служби в поліції; поновлення її на посаді; стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.09.2016р. (з врахуванням ухвал Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.11.2016р., 09.11.2016р. про виправлення описок) позов задоволений; скасовано рішення Національної поліції України про включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню; скасовано рішення Центральної атестаційної комісії №8 Національної поліції України від 05.03.2016р.; скасовано рішення Центральної апеляційної атестаційної комісії Національної поліції України від 23.03.2016р.; скасований наказ Національної поліції України №508 о/с від 18.07.2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника протидії кіберзлочинам в Миколаївській області Причорноморського Управління кіберполіції - начальника відділу протидії кібезлочинам в Миколаївській області Департаменту кіберполіції Національної поліції України; стягнуто з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.07.2016 року по 07.09.2016 року у сумі 18002,49грн.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішення Національна поліція України подала апеляційну скаргу, в якій посилається на помилкове застосування судом вимог законодавства, внаслідок чого просить рішення суду скасувати та прийняте нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1, проходила службу в органах внутрішніх справ з 03.08.1998р. по 06.11.2015р.

22.10.2015р. атестаційна комісія МВС України, під головуванням міністра МВС України, визнала ОСОБА_1 такою, що відповідає займаній посаді та заслуговує на призначення до Департаменту кіберполіції Національної поліції. /т.1 а.с.16-18/

07.11.2015р. наказом голови Національної поліції України №67 о/с «По особовому складу Департаменту кіберполіції» відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліції» ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Причорноморського управління - начальника відділу протидії кіберзлочинам у Миколаївській області, з присвоєнням спеціального звання полковник поліції. /т.1 а.с.15/

20.11.2015р. головою Національної поліції України видано наказ №210 о/с «Про проведення атестування поліцейських апарату Національної поліції України, головних управлінь Національної поліції в Київській області та м. Києві».

15.02.2016р. начальником Причорноморського Управління кіберполіції Департаменту кіберполіції Національної поліції України подано атестаційний лист, відповідно до якого ОСОБА_1 добре характеризується по службі та відповідає займаній посаді. /т.1 а.с.20/

22.02.2016р. під час проходження атестації ОСОБА_1 здала тести на знання законодавчої бази - 47 балів із 60 можливих, на загальні здібності та навички - 45 бали з 60 можливих. /т.1 а.с.20/

02.03.2016р. ОСОБА_1 пройшла психофізіологічне дослідження із використанням поліграфу.

05.03.2016р. Центральною атестаційною комісією №8 складений протокол ОП№15.00004493.0022430 про вивчення декларації про доходи позивача, послужного списку, висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», інформації з відкритих джерел. На підставі зазначених документів, а також проведеної співбесіди, комісія дійшла до висновку: «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність».

23.03.2016р. Центральною апеляційною атестаційною комісією розглянуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 та прийнято рішення про її відхилення.

18.07.2016р. головою Національної поліції України видано наказ №508 о/с «По особовому складу», яким полковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника Причорноморського управління кіберполіції - начальника відділу протидії кіберзлочинам в Миколаївській області Департаменту кіберполіції звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.5 Закону України «Про Національну поліцію» - через службову невідповідність. Підстава - рішення Центральної атестаційної комісії від 05.03.16р. та рішення центральної апеляційної атестаційної комісії від 23.03.16р. /т.1 а.с.156/

Задовольняючи позов суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

02 липня 2015 року Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), який згідно з п.1 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень цього Закону набирав чинності з 07 листопада 2015 року.

Відповідно до п.п. 9,10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VIII працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З огляду на викладене, вказаним Законом передбачена альтернатива вибору для працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме: прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

При цьому, вказаним Законом визначені умови прийняття працівників міліції на службу до поліції: 1) бажання проходити службу в поліції; 2) відповідність вимогам до поліцейських, визначених цим Законом.

Реалізація цих умов відбувається у визначений строк - упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону ( тобто з 07.08.2015 року до 07.11.2015 року) та шляхом видання наказу про призначення за згодою особи або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими.

Отже, п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

Позивач відповідно до наказу Національної поліції України №67 о/с від 07.11.2015 року прийнята до НПУ на посаду заступника начальника Причорноморського управління - начальника відділу протидії кіберзлочинам у Миколаївській області, з присвоєнням спеціального звання полковник поліції.

Згідно з ст.58 Закону №580-VІІІ призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Вказаний наказ був виданий відповідно до пунктів 9 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію»

Зміст вказаного наказу свідчить про те, що, позивач відповідає вимогам до поліцейських, визначених Законом «Про Національну поліцію»; її призначення відбулось в порядку переатестування.

При цьому, зміст наказу Національної поліції України «По особовому складу» від 07.11.2015 №67 о/с не дозволяє здійснювати будь-яке подвійне трактування підстав для його прийняття. Пославшись на приписи пунктів 9 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про Національну поліцію», видавник цього наказу прийняв на себе відповідальність за його достовірність, а саме, як було зазначено вище, за відповідність позивача вимогам до поліцейських та за її призначення в порядку переатестування, яке фактично не проводилось.

Крім того, відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України. Вказаний пункт Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

З огляду на викладене, п. 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» не передбачає проведення атестування чи переатестування працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 57 Закону № 580-VIII атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

Так, атестація поліцейських в силу приписів ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками (ч. 3 ст. 57 Закону № 580-VIII).

Аналогічні норми в частині підстав для атестування містить також Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 листопада 2015 року №1465 (далі - Інструкція № 1465), зокрема її пункт 3 розділу І.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що прийняття рішення про проведення атестації відносно конкретного поліцейського та, власне, проведення атестації може мати місце у виключних випадках, а саме: при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Поряд з цим, відповідно до пп. 2 п. 1 розділу IV Інструкції № 1465 організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню.

Таким чином, до списку поліцейських, які підлягають атестуванню, підлягають включенню лише ті поліцейські, відносно яких наявні підстави для проведення атестації, що передбачені ч. 2 ст. 57 Закону № 580-VIII.

При цьому, розділом ІV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Згідно з пунктом 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до пункту 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За змістом пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465 керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до пунктів 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції № 1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Пунктом 15 Розділу ІV Інструкції №1465 передбачено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

При цьому, відповідно до пункту 16 Розділу ІV Інструкції №1465 атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Наведені норми Інструкції свідчать, що висновок атестаційної комісії про відповідність чи не відповідність поліцейського займаній посаді приймається за результатами розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, у тому числі: результати тестування за професійним тестом та тестом на загальні здібності та навички; атестаційного листа; матеріалів співбесіди; документів, що надійшли на запити атестаційної комісії, результатів тестування на поліграфі та матеріалів особової справи поліцейського, з яких можна встановити повноту виконання функціональних обов'язків, показники службової діяльності, наявність заохочень та дисциплінарних стягнень.

За результатами тестування на загальні здібності та навички позич набрала 45 з 60 максимально можливих балів. За результатами тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) - 47 з 60 максимально можливих балів. В загальній сукупності за результатами обох тестів позивачем набрано 92 бали, з 60 мінімальних балів.

З урахуванням викладеного, суд робить висновок про необґрунтованість рішення (висновку) атестаційної комісії в розділі ІV: « 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню із служби в поліції через службову невідповідність».

Отже, наслідком невідповідності займаній посаді за результатами тестування є, у тому числі, переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність. Дійшовши висновку про невідповідність позивача займаній посаді, атестаційна комісія не обґрунтувала необхідність звільнення її зі служби в поліції при наявності позитивної характеристики безпосереднього та прямого керівників, проходження тестування, не розглянувши, при цьому, можливості переведення на нижчу посаду за наявності обґрунтованих підстав.

Слід також зазначити, що статтею 61 Закону України «Про Національну поліцію» визначені обмеження, пов'язані зі службою в поліції. Не може бути поліцейським: 1) особа, визнана недієздатною або обмежено дієздатною особою; 2) особа, засуджена за умисне вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочину, у тому числі судимість якої погашена чи знята у визначеному законом порядку; 3) особа, яка має непогашену або не зняту судимість за вчинення злочину, крім реабілітованої; 4) особа, щодо якої було припинено кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав; 5) особа, до якої були застосовані заходи адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією; 6) особа, яка відмовляється від процедури спеціальної перевірки під час прийняття на службу в поліції або від процедури оформлення допуску до державної таємниці, якщо для виконання нею службових обов'язків потрібен такий допуск; 7) особа, яка має захворювання, що перешкоджає проходженню служби в поліції. Перелік захворювань, що перешкоджають проходженню служби в поліції, затверджується Міністерством внутрішніх справ України спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; 8) особа, яка втратила громадянство України та/або має громадянство (підданство) іноземної держави, або особа без громадянства; 9) особа, яка надала завідомо неправдиву інформацію під час прийняття на службу в поліції.

Матеріали атестування не містять даних, наявність яких виключає можливість проходження позивачем служби в поліції.

Згідно з п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

В свою чергу, визначення терміну «службова невідповідність» Закон України «Про Національну поліцію» не надає, однак виходячи із вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Оскільки метою проведення атестації для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є вирішення можливості залишення на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв'язку зі службовою невідповідністю, в контексті норм Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції звільнення за/через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2014 року у справі №21-13а14.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На момент прийняття оскаржуваних рішень та наказу Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Так, відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Отже, на думку суду, поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим відповідач не довів суду неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

Крім того, слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про невідповідність позивача займаній посаді (акт відповідного службового розслідування, документи, що характеризують позивача з негативної сторони або вказують на низький професійний рівень тощо).

Отже, на підставі викладених обставин та з сукупного аналізу норм права, суд вважає, що рішення атестаційних комісій та спірний наказ про звільнення позивача були прийняті протиправно.

Відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розслідує трудовий спір.

Згідно із правовим висновком зазначеним у Постанові ВСУ від 14 січня 2014 року по справі №21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995р.

На підставі зазначеного, суд першої інстанції обґрунтовано поновив позивача на службі та стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Разом з тим, виходячи із положень статті 17 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Виходячи з наведеного, фізичними особами до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують їх права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваного рішення про включення до списку поліцейських, які підлягають атестуванню та дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову в цій частині не може призвести до відновлення порушених прав особи, оскільки після звільнення особи зі служби права особи порушують лише рішення та дії з приводу звільнення.

Отже, суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги в частині скасування рішення Національної поліції України щодо включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, судом першої інстанції невірно визначено відповідача, за рахунок якого, повинно проводитись дане стягнення. Так, позивач проходила службу та була звільнена з Департаменту кіберполіції Національної поліції України, який є самостійною юридичною особою, тому на думку судової колегії відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинно проводитись за рахунок Департаменту.

Враховуючи викладене, постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити частково, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2016 року скасувати в частині скасування рішення Національної поліції України про включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню; стягнення з Національної поліції України на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 19.07.2016 року по 07.09.2016 року у сумі 18002,49грн.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішення Національної поліції України про включення ОСОБА_1 до списку поліцейських, які підлягають атестуванню.

Стягнути з Департаменту кіберполіції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 19.07.2016 року по 07.09.2016 року у сумі 18002,49 (вісімнадцять тисяч дві)грн. 49коп.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В. Джабурія