Ухвала суду № 64327816, 25.01.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1728/17 Справа № 203/7717/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Деркач Н.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Деркач Н.М.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Макарова М.О.,

при секретарі Черкас Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначив, що 03 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір№ DNG0GK00005974, згідно умов якого останній отримав кредит на придбання квартири в сумі 12000,00 доларів США строком до 06 жовтня 2026 року зі сплатою відсотків банку. Належне виконання зобовязань за кредитним договором забезпечено договором поруки, укладеним 03 жовтня 2006 року між Банком та ОСОБА_4. У звязку з порушенням позичальником умов договору позивач просив суд стягнути на свою користь солідарно з відповідачів борг станом на 30 вересня 2014 року в сумі 17823,82 долари США, що за курсом НБУ станом на 30 вересня 2014 року складає 230640,23 грн., з яких сума основного боргу 14935,13 доларів США, сума відсотків, що підлягає сплаті 961,16 долар США, комісія в сумі 144,00 долари США, пеня - 1783,53 долари США.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк»задоволено частково.

Стягнутоз ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNG0GK00005974 від 03 жовтня 2006 року станом на 30 вересня 2014 року в сумі16162,72 долари США, що еквівалентно 209145,60 грн., яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 14935,13 доларів США, відсотків в сумі 961,16 доларів США, комісії в сумі 144,00 долари США, пені в сумі 122,43 долари США. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Розподілено судові витрати.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням, представник відповідачів ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права і невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № DNL0A000812795, згідно умов якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії в розмірі 12000,00 доларів США на придбання квартири, а також у розмірі 1260,00 доларів США на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості ануїтетними платежами по 157,53 долари США з 21 по 28 число щомісяця строком повернення до 06 жовтня 2016 року, а також сплати винагороди банку за надання фінансового інструменту щомісяця в розмірі 0,20% від суми виданого кредиту (п.1.1, 1.2 кредитного договору).

В забезпечення належного виконання кредитного договору 03 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

09 липня 2012 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до кредитного договору № DNL0A000812795 від 03 жовтня 2006 року, згідно якої сторони у п.1 обумовили, що сума заборгованості, яка виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшена на 1661,00 долар США, а саме: відсотки в розмірі 0,00 доларів США, комісія в розмірі 0,00 доларів США, пеня в розмірі 1661,00 доларів США.

Відповідно до умов п.2 вказаної додаткової угоди у разі порушення позичальником будь-якого з зобовязань, передбачених в Графіку погашення кредиту понад 31 день позичальник сплачує банку штраф в сумі 1661,00 долар США.

Також за п.3 цієї додатковою угодою змінений пункт 1 кредитного договору від 03 жовтня 2006 року та за умовами редакції зміненого пункту 1.1 договору: банк зобовязується надати позичальнику грошові кошти шляхом надання готівкою через касу на строк по 06 жовтня 2026 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 12000,00 доларів США на наступні цілі: придбання житлової нерухомості, а також у розмірі 7455,49 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених у п.п.2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, у розмірі 0,20% від суми виданого кредиту, комісії за дострокове погашення кредиту, відповідно до п.3.11 договору. Періодом сплати вважати з 21 по 28 число кожного місяця.

Відповідно до п.5 додаткової угоди від 09 липня 2012 року до кредитного договору Графік погашення кредиту викладений в новій редакції, згідно якого щомісячний платіж становить 233,20 доларів США (а.с. 138-149).

Звертаючись до суду з позовом, Банк посилався на неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору щодо його своєчасного погашення.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 та відсутності підстав для її стягнення з відповідача ОСОБА_4

В частині відмови у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості рішення суду першої інстанції не оскаржено, тому в силу ст.303 ЦПК України колегією суддів не перевіряється.

Рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» колегія суддів вважає законним та обгрунтованим з огляду на наступне.

Згідно зі ст.526,527,530 ЦК Українизобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статей1049,1050,1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_3 було порушено умови кредитного договору щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, у звязку з чим станом на 30 вересня 2014 року у нього утворилася заборгованість.

14 жовтня 2014 року позивачем було направлено відповідачам повідомлення за вих. №30.1.0/02 про наявність простроченої заборгованості та вимога дострокового виконання зобовязань в повному обсязі у разі несплати прострочених платежів, яка залишилася без виконання. (а.с.16, 18-20)

Перевіряючи розрахунки розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з урахуванням умов кредитного договору, додаткової угоди до нього та графіку внесення платежів, правильно визначив розмір заборгованості по кредиту в сумі 14935,13 доларів США, по відсоткам в сумі 961,16 доларів США та по комісії в сумі 144,00 долари США.

Крім того, суд першої інстанції дійшов правильного правового висновку про те, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, згідно зі ст. 550 ЦК України та п. 4 кредитного договору, повинен бути зменшений з часу укладення додаткової угоди 09 липня 2012 року з урахуванням списаної пені в сумі 1661,00 доларів США, та складає 122,43 долари США.

Доводи представника відповідача про відсутність підстав для стягнення заборгованості з ОСОБА_3 у звязку з погашенням кредиту, є безпідставними, оскільки матеріалами справи встановлено несвоєчасну сплату ним платежів згідно графіку погашення, що згідно положень кредитного договору про черговість зарахування платежів, призвело до виникнення заборгованості.

Посилання в апеляційній скарзі на відсутність доказів отримання відповідачем ОСОБА_3 кредиту спростовуються матеріалами справи та наявними у ній доказами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків у рішенні суду першої інстанції, протирічать вимогам законодавства, яке регулює спірні правовідносини, матеріалам справи, зводяться до переоцінки доказів по справі.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Суд оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, обґрунтовані висновки щодо яких виклав в мотивувальній частині судового рішення.

При ухваленні судового рішення також правильно застосовані норми матеріального права у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє за довіреністю в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 15 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвалаапеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: Н.М. ОСОБА_5ОСОБА_6ОСОБА_6