Рішення № 64327507, 24.01.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/3806/16-ц

Номер провадження 2/489/164/17

РІШЕННЯ

Іменем України

24 січня 2017 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

при секретарі Недавній А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконджитбудсервіс" (далі-позивач) до ОСОБА_1 (далі-відповідач), третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

встановив

У липні 2016 року позивач звернувся із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що основним видом діяльності товариства є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Кімнати № 305 та 306 належить позивачу на праві власності, в зазначених кімнатах зареєстрований та проживає відповідач на підставі укладеного договору найму.

Зазначає, що відповідач користується кімнатами №319,322, але не сплачує плату за користування найманим житлом, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за найм житла в гуртожитку в сумі 8705,93 грн.; інфляційні витрати у розмірі 1721,97 грн. та судовий збір.

09.11.2016 до суду від представника позивача надійшла уточнена позовна заява. Просив суд стягнути з відповідача заборгованість за найм житла в гуртожитку в сумі 8705,93 грн.; інфляційні витрати у розмірі 1721,97 грн., розірвати договір на користування площею проживаючим в гуртожитку від 22.07.2003 між позивачем та відповідачем.

Ухвалою суду від 24.01.2017 відмовлено у зміні предмету і підстав позову.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, не заперечував проти заочного розгляду.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_3 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, гуртожиток за адресою: вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніконджитбудсервіс" на праві спільної часткової власності. Основним видом діяльності ТОВ "Ніконджитбудсервіс" є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

22.07.2003 між позивачем та відповідачем було укладено договір користування площею проживаючими в гуртожитку ТОВ "НІКОНДЖИТБУДСЕРВІС", згідно до якого наймодавець передав наймачу в користування кімнати №305,306 у гуртожитку №128 за адресою: вул. Космонавтів в м. Миколаєві.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду було визнано право власності на блок 303-306 у гуртожитку за ОСОБА_2, однак вказане рішення скасовано і позов залишено без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2011 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір, згідно з яким ОСОБА_2 передала позивачу блок 303-306, що складається з житлових кімнат №303,304,305,306 в будинку по вул. Космонавтів, 128 в м. Миколаєві, які належать на праві власності ОСОБА_2 на строк визначений у договорі та позивачу надано право використовувати це майно виключно в своїх інтересах для здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що не зважаючи на наявність реєстрації права власності за ОСОБА_2 вона не є власником, оскільки судове рішення, яким за нею визнано право власності скасовано.

Таким чином, позивач мав право на надання відповідачу вказаних приміщень гуртожитку в оренду.

Витрати за комунальні послуги входять до ставки плати за користування житловою площею та окремо плата за них не стягується (пункти 2.3. і 4.1 договору).

У пункті 7.1 договору зазначено, що договір вважається пролонгованим на один рік, якщо жодна зі сторін не пізніше чим за один місяць не повідомить другу про розірвання договору

15.02.2012 на адресу відповідача було направлено повідомлення про встановлення оплати за проживання в гуртожитку у розмірі 340 грн.

30.08.2013 на адресу відповідача було направлено повідомлення про встановлення оплати за проживання в гуртожитку у розмірі 390 грн.

07.05.2015 на адресу відповідача було направлено повідомлення про встановлення оплати за проживання в гуртожитку у розмірі 500 грн.

14.09.2015 на адресу відповідача було направлено повідомлення про встановлення оплати за проживання в гуртожитку у розмірі 560 грн.

02.10.2012 на адресу відповідача направлено претензію про сплату заборгованості за користування житловим приміщенням. Претензію отримано відповідачем 16.10.2012 про що свідчить рекомендоване повідомлення.

23.01.2013 на адресу відповідача направлено претензію про сплату заборгованості за користування житловим приміщенням. Претензію отримано відповідачем 26.01.2013, про що свідчить рекомендоване повідомлення.

04.08.2015 на адресу відповідача направлено претензію-вимогу про сплату заборгованості за користування житловим приміщенням в сумі 7264,08. Претензію отримано відповідачем 07.08.2015 про що свідчить рекомендоване повідомлення.

17.02.2016 на адресу відповідача направлено претензію про сплату заборгованості за користування житловим приміщенням у розмірі 8052,23 грн.. Претензію отримано відповідачем 22.02..2016 про що свідчить рекомендоване повідомлення.

Відповідно до пропозиції №116 від 23.02.2016, позивачем було запропоновано відповідачу укласти новий договір найму. Вказану пропозицію отримано відповідачем 11.03.2015, про що свідчить його підпис на звороті рекомендованого повідомлення.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 793 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Частиною 1 ст. 811 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається у письмовій формі.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

ОСОБА_3 з п. 4 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208, гуртожитки підрозділяються на два види: для проживання одиноких громадян (жилі приміщення знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках); для проживання сімей (жилі приміщення, що складаються з однієї чи кількох кімнат, перебувають у відособленому користуванні сімей). У гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, при необхідності з дозволу виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради можуть бути виділені приміщення для проживання сімей.

З матеріалів справи вбачається, що гуртожиток за адресою: вул. Космонавтів, 128, в м. Миколаєві дотепер має статус «для одиноких громадян». Проте, відповідачі проживають у приміщеннях, що знаходяться у їх відособленому користуванні.

Пунктом 38 Примірного положення про гуртожитки», затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03 червня 1986 року № 208 визначено, що плата за користування жилою площею в приміщеннях, що знаходяться в спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних стосунках, провадиться за встановленими ставками. Витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується. Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

ОСОБА_3 умов договору відповідач зобов'язався своєчасно вносити плату за проживання у гуртожитку за встановленими ставками (п. 2 договору).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язків щодо своєчасного внесення плати за проживання у гуртожитку за встановленими ставками утворилась заборгованість за період з 01.01.2012 по 30.06.2016 у розмірі 8705,93 грн.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості свідчить про те, що відповідач не в повному обсязі проводив оплату за надані послуги з урахуванням змінених тарифів. Про зміну розміру тарифів відповідач своєчасно повідомлявся, розмір цих тарифів ним не оскаржувався. Докази невідповідності вказаних тарифів вимогам законодавства у матеріалах справи також відсутні.

Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-2535цс15 дійшов висновку, що під час установлення тарифу на послуги необхідно забезпечувати прозорість визначення вартості усіх послуг з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири, житлового приміщення у гуртожитку та нежитлового приміщення у житловому будинку (гуртожитку) та при розгляді справ доведенню підлягає правильність показників (складових), які включені до тарифів на комунальні та експлуатаційні послуги за розрахунком вартості розміщення та надання місця для тимчасового проживання у гуртожитку.

Дослідивши докази у справі суд дійшов висновку, що тарифи встановлені правомірно.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представник відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з пропуском трирічного строку позовної давності, тому в задоволенні вимог про стягнення заборгованості нарахованої до 01.07.2013 належить відмовити.

Дослідивши докази, долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

ОСОБА_3 зі ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збор, пропорційно до задоволеної частини вимог, в сумі 750,96 грн., що були понесені позивачем у справі і документально підтверджені.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212-214 ЦПК України, суд

вирішив

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконджитбудсервіс" до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, 28.07.1959 р. н., зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кім. №305, 306 в м. Миколаєві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконджитбудсервіс" заборгованість з оплати за користування гуртожитком в сумі 4653 (чотири тисячі шістсот п'ятдесят три) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 746 (сімсот сорок шість) грн. 60 коп., що разом складає 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніконджитбудсервіс" судовий збір у розмірі 750,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі оскарження особою, яка не була присутня під час проголошення рішення - з моменту отримання копії рішення.

Суддя В. В. Кокорєв