Постанова № 64326993, 25.01.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

Е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

Постанова

Іменем України

25.01.2017 справа № 908/2743/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:ОСОБА_1суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 за участю представників сторін: від позивача:ОСОБА_4 за довіреністю № 82 від 27.01.2016, від відповідача:не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Продрезерв-Україна", с. Августинівка Запорізької області, на рішення Господарського суду Запорізької областівід13.12.2016 (повне рішення складено 15.12.2016)по справі№ 908/2743/16 за позовомПублічного акціонерного товариства "Відрадненське", сел. Відрадне Запорізької області,доТовариства з обмеженою відповідальністю "Продрезерв-Україна", с. Августинівка Запорізької області,простягнення 531 267, 18 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Запорізької області (суддя Науменко А. О.) від 13.12.2016 по справі № 908/2743/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Відрадненське», с. Відрадне Запорізької області (далі ПАТ «Відрадненське»), до Товариства з обмеженою відповідальністю «Продрезерв-Україна», с. Августинівка Запорізької області (далі ТОВ «Продрезерв-Україна»), задоволено в повному обсязі, стягнуто з останнього 486 090 грн. основного боргу, 18 964, 35 грн. пені, 3 607, 85 грн. 3 % річних, 22 604, 98 грн. інфляційних втрат та 7 969, 01 грн. судового збору.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ «Продрезерв-Україна» звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 по справі № 908/2743/16, просить його скасувати в частині задоволення вимог про стягнення пені та інфляційних втрат та прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Апелянт посилається на неповне зясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення ним норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що господарським судом безпідставно прийнято до розгляду та в подальшому задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, у звязку з тим, що вказана заява за своїм змістом є заявою про зміну предмета позову, оскільки містить, зокрема, вимогу, яку не було заявлено ПАТ «Відрадненьське» при поданні позову (про стягнення інфляційних втрат), а окрема заява про зміну предмета позову з відповідним нормативним обґрунтуванням в матеріалах справи відсутня.

Крім того, заявник посилається на те, що в спірному договорі сторони не визначили розмір пені, яка підлягає оплаті у випадку порушення порядку виконання зобовязання, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з нього 18 964, 35 грн. пені.

Ухвалю Донецького апеляційного господарського суду від 05.01.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.01.2017.

У судове засідання зявився представник позивача, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 161).

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 25.07.2016 між ПАТ «Відрадненське» (Постачальник) та ТОВ «Продрезерв-Україна» (Покупець) укладено договір поставки № 36 (далі Договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобовязується передати у встановлений Договором строк Товар у власність Покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а Покупець прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму згідно з Договором.

Відповідно до п. 1.4 Договору кількість, асортимент та ціна Товару встановлюються згідно із специфікаціями, які є невідємною частиною цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору оплата Товару виконується згідно зі Специфікаціями та за фактом здійснення поставки, але не пізніше 3-х діб.

У п. 10.1 Договору передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2016.

Як правильно встановлено господарським судом, ПАТ «Відрадненське» на виконання умов Договору поставило Покупцю ТОВ «Продрезерв-Україна» Товар (кури живі) на загальну суму 997 165, 00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (а. с. 30-96).

Зазначений Товар оплачено відповідачем частково в сумі 511 075, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи та сторонами не заперечується.

Оскільки Покупцем в установлені Договором строки оплату здійснено не було, ПАТ «Відрадненське» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «Продрезерв-Україна» вартості поставленого та неоплаченого товару в розмірі 486 090, 00 грн., нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в розмірі 2 205, 66 грн. та 10 937, 92 грн. пені, передбаченої п. 7.1 Договору.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що спірний Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та ст. 264-271 Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції, пославшись на відсутність в матеріалах справи доказів належного виконання зобовязання відповідачем з оплати поставленого Товару, позовні вимоги про стягнення з відповідача 486 090, 00 грн. боргу визнав обґрунтованими, а тому задовольнив позов в цій частині, з чим погоджується апеляційний суд.

Крім того, позивач, пославшись на п. 7.1 Договору, просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 18 964, 35 грн. за загальний період з 04.08.2016 по 18.11.2016 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, а. с. 102-103).

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заявленої до стягнення пені, дійшов висновку про задоволення вимог ПАТ «Відрадненське» в цій частині.

ТОВ «Продрезерв-Україна» в апеляційній скарзі зазначає, що в Договорі не узгоджено розмір пені, яка підлягає оплаті у випадку порушення порядку виконання зобовязання, що, на думку апелянта, свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з нього 18 964, 35 грн. пені.

Колегія суддів апеляційного суду таке твердження відповідача вважає безпідставним з огляду на таке.

Згідно з ч.ч. 1, 2 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.1 Договору у разі порушення, зокрема, строків оплати, вказаних у договорі, винна сторона сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми (вартості) несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що спірним Договором визначено розмір пені, яка підлягає стягненню за порушення виконання зобовязань за Договором, що спростовує твердження апелянта та свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги в частині відмови у стягненні пені.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду про стягнення з ТОВ «Продрезерв-Україна» пені в розмірі 18 964, 35 грн.

ПАТ «Відраденське» також просить стягнути з відповідача 3 607, 85 грн. 3% річних за період з 04.08.2016 по 18.11.2016 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), посилаючись на передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України право кредитора у випадку прострочення боржником виконання зобовязання вимагати сплату останнім, зокрема, трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про обґрунтованість вказаних позовних вимог та стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 3 607, 85 грн., а тому оскаржуване рішення в цій частині також підлягає залишенню без змін.

Судом першої інстанції також задоволені вимоги позивача про стягнення з ТОВ «Продрезерв-Україна» 22 604, 98 грн. інфляційних втрат, викладені позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог (а. с. 102-103).

В апеляційній скарзі ТОВ «Продрезерв-Україна» зазначає, що господарським судом безпідставно задоволені вимоги позивача про стягнення з нього 22 604, 98 грн. інфляційних втрат, оскільки такої позовної вимоги позивачем не було заявлено при поданні позову; викладення додаткової вимоги в заяві про збільшення розміру позовних вимог є зміною предмета позову, що повинно бути оформлено відповідною заявою з нормативним обґрунтуванням у порядку ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а така заява в матеріалах справи відсутня. З огляду на зазначене, апелянт вважає, що господарським судом безпідставно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з нього 22 604, 98 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на таке.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову; до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Дійсно, при поданні позову ПАТ «Відрадненське» не заявляло вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат. Вказана вимога була викладена позивачем лише в заяві про збільшення позовних вимог. Однак за своєю природою вказана вимога є окремою вимогою, оскільки не направлена на збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Втім, вказана заява була прийнята та розглянута господарським судом.

Колегія суддів враховує, що вимога про стягнення інфляційних втрат є похідною від вимоги про стягнення основного боргу, а остання, в свою чергу, і є предметом спору в цій справі, оскільки була заявлена позивачем при поданні позову.

Згідно з ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено право позивача на стягнення з ТОВ "Продрезерв-Україна" інфляційних втрат в розмірі 22 604, 98 грн., підстави для скасування рішення господарського суду в цій частині в апеляційної інстанції відсутні.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення господарського суду є законним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, а тому вона підлягає залишенню без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 по справі № 908/2743/16 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 22, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Продрезерв-Україна», с. Августинівка Запорізької області, на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 по справі № 908/2743/16 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.12.2016 по справі № 908/2743/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

ГоловуючийТ.М. Колядко

Судді:Н.В. Ломовцева

ОСОБА_3