Ухвала суду № 64326893, 25.01.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.01.2017 р. Справа№ 914/3482/15

За скаргою: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал, м. Львів

на дії (бездіяльність) головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про визнання незаконними дій головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_1В, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; визнання недійсним повідомлення від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р.; зобовязання головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_1 прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкрити виконавче провадження.

по справі № 914/3482/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест, м.Хмельницький

про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобовязань

Cуддя Н.Мороз

при секретарі М.Бурак

за участю представників сторін:

від скаржника (стягувача) ОСОБА_2

від органу державної виконавчої служби ОСОБА_3

від боржника н/з

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал, м. Львів, звернулось до суду, в порядку ст. 121-2 ГПК України, зі скаргою на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 про визнання незаконними дій, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; визнання недійсним повідомлення від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р.; зобовязання головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_1 прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкрити виконавче провадження.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2016р. скаргу прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.11.2016р.

Для всебічного, повного та обєктивного вирішення поданої скарги, зясування всіх обставин справи, розгляд скарги відкладався ухвалами суду від 22.11.2016р. та 06.12.2016р. Крім того, ухвалою суду від 07.12.2016р. було виправлено допущену описку в ухвалі господарського суду Львівської області від 06.12.2016р. по справі №914/3482/15. Розгляд скарги відкладався 20.12.2016р. та 10.01.2017р. з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду. Крім того, ухвалою суду від 10.01.2017р. продовжено строк вирішення скарги до 25.01.2017р.

В судове засідання 25.01.2017р. представник скаржника (стягувача) зявився, вимоги викладені в скарзі підтримав. В обґрунтування поданої скарги посилається на те, що головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 було прийнято рішення про повернення виконавчого документа з грубим порушенням п.2. ч.1. ст. 21 та ч.1. ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999р. №606-XIV. Просить суд визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; визнати недійсним повідомлення від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015 року господарського суду Львівської області та зобовязати головного державного виконавця Медведєва О.В. прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкрити виконавче провадження. Скаргу просить задоволити.

Представник органу державної виконавчої служби в судове засідання зявився, проти скарги заперечив. Зазначив, що питання оскарження дій державного виконавця щодо прийняття до виконання наказу господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкриття виконавчого провадження були предметом розгляду по справі №914/3482/15, з приводу чого є винесена ухвала господарського суду Львівської області від 06.12.2016р. по цій же справі. Згідно відзиву на скаргу, представник органу державної виконавчої служби зазначив, що державним виконавцем у відповідності до п.4. розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень та згідно норми п.10.ч.4.ст.4. Закону України «Про виконавче провадження», яка вступила в дію 05.10.2016р. винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання. В задоволенні скарги просить відмовити в повному обсязі.

Представник боржника в судове засідання не зявився, причин неявки суду не повідомив.

Згідно ч.2. ст. 121-2 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши скаргу, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд встановив:

04.09.2015р. Постійно діючим третейським судом при Львівській Торгово-промисловій палаті прийнято рішення по справі №63, згідно якого позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудінвест про стягнення заборгованості та пені за несвоєчасне виконання зобовязань задоволено частково та вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» заборгованість за кредитним договором №08/05 від 15.02.2008 в сумі 11932301,34 грн. суми кредиту, що підлягає достроковому поверненню; 2244553,35 грн. - простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами: 17153,41 грн. - простроченої заборгованості за комісією за управління кредитом; 28204,16 грн. пені за несвоєчасне повернення суми кредиту; 88441,06 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; 892,56 грн. - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту: 5000,00 гривень витрат по сплаті третейського та реєстраційного збору.

На розгляд господарського суду Львівської області 02.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал було подано заяву про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.11.2015р. по справі №914/3482/15 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Львівській Торгово-Промисловій палаті від 04.09.2015р. у справі №63 задоволено.

10.11.2015р. на виконання ухвали господарського суду від 10.11.2015р., яка вступила в законну силу 10.11.2015р. видано наказ по справі №914/3482/15 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» заборгованість за Кредитним договором №08/05 від 15.02.2008 в сумі: 11932301,34 грн. суми кредиту, що підлягає достроковому поверненню; 2244553,35 грн. - простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами; 17153,41 грн. - простроченої заборгованості за комісією за управління кредитом; 28204,16 грн. - пені за несвоєчасне повернення суми кредиту; 88441,06 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами; 892,56 грн. - пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту; 5000,00 гривень - витрат по сплаті третейського та реєстраційного збору. Наказ дійсний для предявлення до виконання до 10.11.2016р.

Як вбачається з долучених до скарги документів, 03.10.2016р. представником ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа капітал» було подано до відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016р. вих. №2016/10/3-5 з додатками: долученим оригіналом наказу господарського суду Львівської області від 10.11.2015р. №914/3481/15 та копією довіреності виданої на імя уповноваженого представника ОСОБА_4

13.10.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10. ч.4. ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ предявлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю).

Не погоджуючись з діями державного виконавця, стягувач подав скаргу до суду на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, в порядку ст.121-2 ГПК України. В обґрунтування поданої скарги скаржник посилається на незаконність дій та рішення державного виконавця щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу (наказу господарського суду Львівської області виданого 10.11.2015р. по справі №914/3482/15) стягувачу без прийняття до виконання всупереч вимогам п.2.ч.1. ст.21. та ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 21.04.1999 № 606-XIV (чинного на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження). Свою позицію обґрунтовує порушенням державним виконавцем норм ст.ст. 25, 82 Закону України «Про виконавче провадження». Скаргу просить задоволити та визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання; визнати недійсним повідомлення від 13.10.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання наказу №914/3482/15 від 10.11.2015 року господарського суду Львівської області та зобовязати головного державного виконавця Медведєва О.В. прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкрити виконавче провадження.

Відповідно до ч.1 ст.121-2 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Як вбачається з матеріалів скарги та не заперечується сторонами, з оскаржуваним повідомленням про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.10.2016р. стягувач ознайомився 25.10.2016р. при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження №590/16 ВП 52635811, про що свідчить відмітка про дату ознайомлення в матеріалах виконавчого провадження. Відтак, скаржником дотримано передбачений ст.121-2 ГПК України десятиденний строк на подання скарги та оскарження дій органу державної виконавчої служби.

Порядок та умови виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у самостійному порядку, регламентований Законом України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч.4. ст.82 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 21.04.1999 № 606-XIV, рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Як встановлено судом, 03.10.2016р. представником ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа капітал» до відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України подано заяву про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016р. вих. №2016/10/3-5 з долученим оригіналом наказу господарського суду Львівської області від 10.11.2015р. №914/3481/15, що вбачається з копії Реєстру поданої до Міністерства юстиції України документації ( в матеріалах скарги). Відтак, стягувачем предявлено до виконання виконавчий документ 03.10.2016р., дана обставина представником органу державної виконавчої служби не заперечувалась.

13.10.2016р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання з виконання наказу господарського суду Львівської області виданого 10.11.2015р. по справі №914/3482/15 на підставі п.10.ч.4. ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у звязку з тим, що виконавчий документ предявлено не за підвідомчістю в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (що діяла на момент винесення повідомлення). При цьому, державний виконавець послався на ч.4. розділу 1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2832/5 згідно якої, відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими: боржниками є ОСОБА_3 Верховної Ради України, Адміністрація Президента України, Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України, вищі спеціалізовані суди, апеляційні суди, Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, Національне антикорупційне бюро України, Вища рада юстиції, Національний банк України, Рахункова палата, Управління справами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації та їх структурні підрозділи, інші органи державної влади та їх посадові особи сума зобов'язання становить двадцять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті. Повідомлення мотивоване тим, що у предявленому до виконання виконавчому документі сума зобовязань становить менше двадцяти мільйонів гривень, відтак виконавчий документ предявлено не за підвідомчістю, що є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття його до виконання.

Так, згідно п.10 ч.4. ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016р., виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його предявлення, якщо, зокрема, виконавчий документ предявлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Пунктом 4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016р. №2832/5, який набув чинності 05.10.2016р. передбачено, що виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня предявлення виконавчого документа.

Як встановлено судом та випливає з вищенаведених вимог, при вирішенні питання про прийняття до виконання виконавчого документа - наказу господарського суду Львівської області № 914/3482/15 від 10.11.2015 року за заявою стягувача про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016р. державний виконавець керувався положеннями Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 02.06.2016 № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016р.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 21.04.1999 № 606-XIV (чинної на 03.10.2016р., тобто на момент подання заяви про відкриття виконавчого провадження), на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України покладалось виконання рішень, за якими сума зобов'язання становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.

Згідно п.3.5.3. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 (чинної на 03.10.2016р.), підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону.

Згідно ч.1. ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент подання заяви стягувача від 03.10.2016р.), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження за умови, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Суд зазначає, що виконавчий документ був предявлений стягувачем до виконання 03.10.2016р. за встановленою підвідомчістю та відповідно до вимог п.2.ч.1. ст.21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 21.04.1999р. № 606-XIV (чинної станом на 03.10.2016р.), відтак держаний виконавець зобовязаний був вирішувати питання про прийняття до виконання виконавчого документа та керуватись нормами Закону України «Про виконавче провадження» чинного на момент предявлення його до виконання, а саме в редакції Закону від 21.04.1999р. № 606-XIV.

Згідно ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч.2 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999р. №1-рп/99 зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2. ст.22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до норм ст. 129-1 Конституції України, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно вимог ст.115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999р. № 606-XIV (в редакції чинній станом на 03.10.2016р.), примусове виконання рішень покладалось на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Як випливає з вищенаведеного, рішення господарського суду є обов'язковим для виконання, а його виконання є елементом справедливого судового розгляду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому, повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання на підставі п.10.ч.4. ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону від 02.06.2016 № 1404-VIII (що діяла на момент винесення постанови), є неправомірним та таким, що суперечить вищевказаним законодавчим вимогам та Конституції України.

Такими чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника (стягувача) щодо незаконності дій головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_1В, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та визнання недійсним повідомлення від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р.

Щодо заявленої вимоги про зобовязання прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкрити виконавче провадження суд зазначає.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.12.2016р. по справі №914/3482/16 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал, м. Львів на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5, зокрема, серед іншого, зобов'язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання про прийняття до виконання наказу №914/3482/15 від 10.11.2015р. господарського суду Львівської області.

Відтак, питання зобовязання прийняття до виконання наказу господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкриття виконавчого провадження було предметом спору та розглядалось господарським судом за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Ідеа Капітал на дії (бездіяльність) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_5 по справі №914/3482/15.

Згідно ч.1. п.2. ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, як випливає з вищенаведеного, щодо заявленої вимоги про зобовязання головного державного виконавця ВПВР Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_1 прийняти до виконання наказ господарського суду Львівської області №914/3482/15 від 10.11.2015р. та відкрити виконавче провадження наявна ухвала господарського суду Львівської області від 06.12.2016р. по справі №914/3482/16 про той же предмет, та з тих же підстав, відтак, в цій частині провадження за скаргою підлягає припиненню.

У відповідності до ч.1 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент подання заяви), державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державну виконавчу службу» (чинного на станом на 03.10.2016р.), працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України.

Відповідно до вимог ч.1. ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 21.04.1999р. № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" №14 від 26.12.2003р., за результатами розгляду скарги господарський постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам відповідно статей 86, 121-2 ГПК. Заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судом мотивованими ухвалами відповідно до вимог статей 86, 121-2 ГПК.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. (ст. 33 ГПК України)

Відповідно до ст.ст. 33, 38 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно норм ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що органом державної виконавчої служби не спростовано обставин та вимог, викладених у скарзі скаржником, не надано на вимогу суду жодних належних та допустимих доказів про інші обставини ніж ті, що встановлені в ході вирішення даної скарги, а відтак, вимоги викладені в скарзі підлягають задоволенню частково.

Згідно приписів п.2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 розяснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином, вимоги, викладені в скарзі є правомірними, доведеними матеріалами справи та з урахуванням законодавчих вимог підлягають до задоволення частково.

Керуючись ст.ст. 80, 86, 121-2 ГПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ідеа капітал» від 09.11.2016р. вх. №5351/16 (01.11.2016р. вих. №2016/11/01-1) - задоволити частково.

2. Визнати незаконними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1, що полягали у прийнятті рішення (повідомлення) від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

3. Визнати недійсним повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 від 13.10.2016р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання з примусового виконання наказу № 914/3482/15 від 10.11.2015 року господарського суду Львівської області

4. В решті заявлених по скарзі вимог провадження припинити.

Суддя Мороз Н.В.