Постанова № 64326212, 20.01.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2017 р. № 820/4418/15

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

суддів - Мар'єнко Л.М., Нуруллаєва І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислове підприємство "Лизогубівське" до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватне акціонерне товариство "Харківське кар'єроуправління", про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислове підприємство "Лизогубівське" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправним наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 645 від 07 грудня 2009 року № 399;

- встановити, що внаслідок невідповідності нормам чинного законодавства наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 645 від 07 грудня 2009 року № 399 втрачає чинність з дати його постановлення;

- в порядку відновлення попереднього юридичного стану позивача зобов'язати Державну службу геології та надр України поновити чинність спеціального дозволу на користування надрами № 4694 від 22.08.2008 строком на двадцять років з дати його поновлення;

- зобов'язати Державну службу геології та надр України невідкладно після набрання рішенням у цій справі законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду на своєму офіційному сайті.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що в уточненому адміністративному позові позивачем у першій вимозі про визнання протиправним наказу Міністерства екології та природних ресурсів України № 645 від 07 грудня 2009 року № 399 допущено описку у номері наказу та органі, який його виніс, та просив суд вважати вірною вимогу про визнання протиправним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654, копія якого міститься в матеріалах справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України не мало законних підстав для анулювання спеціального дозволу №4694 від 22.08.2008, у зв'язку з чим наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654 є незаконним та підлягає скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача - Міністерства екології та природних ресурсів України в судове засідання не прибув, подав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654 винесений в порядку та у спосіб, передбачені законодавством, чинним на той час. Також представник відповідача просив суд слухати справу за його відсутності та у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача - Державної служби геології та надр України в судове засідання не прибув, надав до суду клопотання в якому просив розглядати справу без його участі та письмові заперечення, в яких просив в задоволенні позову відмовити.

Третя особа в судове засідання представника не направила, хоча належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи та подані письмові заперечення, колегією суддів встановлено наступне.

Протоколом засідання Української територіальної комісії з запасів корисних копалин від 29.01.1987 за № 4618 визначено, що Безлюдівське родовище відноситься до другої групи Класифікації запасів родовищ і затверджено балансові запаси пісків Безлюдівського родовища станом на 01.01.1986.

Рішенням ІІІ сесії XXIII скликання Харківської районної ради Харківської області від 23.07.1998 «Про делегування повноважень районної ради», повноваження по погодженню клопотань про надання надр у користування надано Харківській районній державній адміністрації.

Листом від 10.03.2006 року № 540 Харківська районна державна адміністрація дала згоду на отримання ТОВ ТПП «Лизогубівське» спеціального дозволу - ліцензії на користування надрами на розробку Безлюдівського родовища будівельних пісків, яке розташоване на території Харківського району Харківської області за межами населеного пункту.

15 березня 2006 року ТОВ ТПП «Лизогубівське» надало до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України заяву з доданим переліком документів (вх. №1579-10 від 15.03.2006) щодо отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами, з метою видобування будівельних пісків в межах Безлюдівського родовища, терміном 20 років.

12.04.2007 Мінприроди листом за №4095/30-10 повідомило ТОВ ТПП «Лизогубівське» про повернення пакету документів, який був наданий для отримання спеціального дозволу на користування надрами, у зв'язку з невідповідністю пакету документів наказу Мінприроди від 25.01.2007 за №21 «Щодо заходів вдосконалення роботи з прийому документів на отримання спеціальних дозволів на користування надрами».

Позивач, не погодившись з зазначеними діями Мінприроди, оскаржив їх у Харківському окружному адміністративному суді.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2008 по справі №2а-260/08 задоволені в повному обсязі позовні вимоги ТОВ ТПП «Лизогубівське»» до Мінприроди та: визнано протиправною бездіяльність Мінприроди щодо несвоєчасного розгляду заяви з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами; визнано незаконними дії Мінприроди щодо повернення заяви з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами; зобов'язано Мінприроди прийняти заяву з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами з метою видобування будівельних пісків у межах Безлюдівського родовища будівельних пісків у межах Безлюдівського родовища будівельних пісків, що розташоване у 3 км від міста Харкова на термін 20 років, відповідно до Переліку документів, які подаються до заяви про отримання спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженого Наказом Державного комітету природних ресурсів України №33 від 17.05.2004, чинного на момент подання заяви; зобов'язано Мінприроди надати ТОВ ТПП «Лизогубівське» за заявою з пакетом документів за вх..№1579-10 від 15.03.2006 спеціальний дозвіл (ліцензію) на право користування надрами.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №399 від 28.07.2008 ТОВ ТПП «Лизогубівське» надано спеціальний дозвіл на користування надрами Міністерства охорони навколишнього середовища України № 4694 від 22.08.2008 на видобування піску на території Безлюдівського родовища будівельних пісків (Південно-Східна ділянка).

22.08.2008 між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та ТОВ ТПП «Лизогубівське» підписано Угоду про умови користування надрами, яка є невід'ємною частиною спеціального дозволу №4694 від 22.08.2008 і визначає порядок їх використання.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі №2а-260/08/2070 скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2008 по справі №2а-260/08 та прийнято нове рішення, яким ТОВ ТПП «Лизогубівське» в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.12.2009 по справі № К-49695/09 порушено касаційне провадження за скаргою ТОВ ТПП «Лизогубівське» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі №2а-260/08/2070.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.12.2009 по справі № К-49695/09 зупинено виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі №2а-260/08/2070.

07.12.2009 Міністерством охорони навколишнього природного середовища України на виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі №2а-260/08/2070 видано наказ №654 про скасування наказу Мінприроди №399 від 28.07.2008 та анулювання спеціального дозволу на користування надрами за № 4694 від 22.08.2008.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 15.06.2010 постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі №2а-260/08/2070 скасовано в повному обсязі, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2008 по справі №2а-260/08 залишено без змін в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо несвоєчасного розгляду заяви з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами; визнання незаконними дій Міністерства охорони навколишнього природного середовища України щодо повернення заяви з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами; зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України прийняти заяву з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами з метою видобування будівельних пісків у межах Безлюдівського родовища будівельних пісків у межах Безлюдівського родовища будівельних пісків, що розташоване у 3 км від міста Харкова на термін 20 років, відповідно до переліку документів, які подаються до заяви про отримання спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженого Наказом Державного комітету природних ресурсів України №33 від 17.05.2004, чинного на момент подання заяви. В частині зобов'язання Міністерства охорони навколишнього природного середовища України надати ТОВ ТПП «Лизогубівське» за заявою з пакетом документів (вх. №1579-10 від 15.03.2006) спеціальний дозвіл (ліцензію) на право користування надрами скасовано.

Крім того, ТОВ ТПП «Лизогубівське» оскаржило в судовому порядку наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2010 року по справі № 2а-3526/10/2070, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011 та Вищого адміністративного суду України від 07.12.2011, відмовлено в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислового підприємства "Лизогубівське" до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про скасування наказу.

Проте, суд зазначає, що при попередньому зверненні до суду позивачем були зазначені інші підстави звернення, які відповідно, розглядались судами, отже при розгляді адміністративної справи 2а-3526/10/2070 судами не досліджувалося питання дотримання Міністерством охорони навколишнього природного середовища України процедури при винесенні оскаржуваного наказу від 07.12.2009 № 654, а відтак спір було вирішено з інших підстав.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654, суд зазначає наступне.

Представник відповідача - Міністерства екології та природних ресурсів України в наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що підставою для винесення оскаржуваного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654 слугувала постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2009 по справі №2а-260/08/2070, якою скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.03.2008 по справі №2а-260/08 та відмовлено ТОВ ТПП «Лизогубівське» в задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності Мінприроди щодо несвоєчасного розгляду заяви з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами; визнання незаконними дій Мінприроди щодо повернення заяви з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами; зобов'язання Мінприроди прийняти заяву з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 ТОВ ТПП «Лизогубівське» на отримання спеціального дозволу (ліцензії) на право користування надрами з метою видобування будівельних пісків у межах Безлюдівського родовища будівельних пісків у межах Безлюдівського родовища будівельних пісків, що розташоване у 3 км від міста Харкова на термін 20 років, відповідно до Переліку документів, які подаються до заяви про отримання спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженого Наказом Державного комітету природних ресурсів України №33 від 17.05.2004, чинного на момент подання заяви; зобов'язання Мінприроди надати ТОВ ТПП «Лизогубівське» за заявою з пакетом документів за вх. №1579-10 від 15.03.2006 спеціальний дозвіл (ліцензію) на право користування надрами.

Відповідно до статті 26 Кодексу України про надра (в редакції станом на дату винесення оскаржуваного наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654) право користування надрами припиняється у разі: 1) якщо відпала потреба у користуванні надрами; 2) закінчення встановленого строку користування надрами; 3) припинення діяльності користувачів надр, яким їх було надано у користування; 4) користування надрами з застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення; 5) використання надр не для тієї мети, для якої їх було надано, порушення інших вимог, передбачених спеціальним дозволом на користування ділянкою надр; 6) якщо користувач без поважних причин протягом двох років, а для нафтогазоперспективних площ та родовищ нафти та газу 180 календарних днів не приступив до користування надрами; 7)вилучення у встановленому законодавством порядку наданої у користування ділянки надр.

Право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, а у випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, у разі незгоди користувачів, у судовому порядку.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що право користування надрами припиняється органом, який надав надра у користування, самостійно або у судовому порядку. Мінприроди має право у випадках, передбачених пунктами 1, 2, 3 та 7 частини першої статті 26 Кодексу, самостійно припиняти право користування надрами.

У випадках, передбачених пунктами 4, 5, 6 цієї статті, за умови незгоди користувачів, це право припиняється у судовому порядку. Об'єднуючою ознакою цих випадків є неналежне використання права, зокрема, невикористання надр суб'єктом господарської діяльності протягом двох років з початку дії спеціального дозволу.

Згідно з частиною третьою статті 26 Кодексу законодавством України можуть бути передбачені й інші випадки припинення права користування надрами.

Відповідно до статті 16 цього Кодексу спеціальні дозволи на користування надрами у межах конкретних ділянок надаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр за погодженням з Мінприроди, як правило, на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вони надаються спеціалізованим підприємствам, установам і організаціям, а також громадянам, які мають відповідну кваліфікацію, матеріально-технічні та економічні можливості для користування надрами.

Статтею 19 зазначеного Кодексу встановлено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до пункту 20 Порядку надання у 2009 році спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 року № 608 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), Мінприроди анулює дозвіл у разі:

1) коли відпала потреба у подальшому користуванні надрами;

2) відмови надрокористувача від права користування;

3) припинення діяльності юридичної особи або смерті фізичної особи - підприємця, якому наданий дозвіл;

4) подання надрокористувачем свідомо неправдивих відомостей;

5) користування надрами із застосуванням методів і способів, що негативно впливають на стан надр, призводять до забруднення навколишнього природного середовища або шкідливих наслідків для здоров'я населення;

6) використання надр не за призначенням;

7) визнання недійсним аукціону, за результатами якого був наданий дозвіл;

8) неодноразового порушення надрокористувачем умов дозволу або угоди про умови користування ділянкою надр;

9) визнання дозволу недійсним у судовому порядку;

10) невжиття надрокористувачем заходів для усунення в установлені строки причин зупинення дії дозволу;

11) вилучення в установленому законодавством порядку ділянки надр;

12) установлення факту видачі дозволу з порушенням вимог цього Порядку;

13) припинення робіт, передбачених дозволом, більш як на два роки, а якщо дозвіл надано на користування нафтогазоносними надрами, - більш як на 180 днів;

14) коли суб'єкт господарювання протягом двох років, а щодо нафтогазоносних надр - протягом 180 календарних днів з початку дії дозволу не приступив до користування ділянкою надр без поважної причини.

Проте, суд зазначає, що згідно з абзацом третім статті 26 Кодексу вказаний нормативний акт може визначати додаткові підстави для припинення користування надрами, але він не може змінювати встановлене Кодексом правило, відповідно до якого, у разі незгоди користувачів з припиненням права на користування надрами за неналежне користування ними припинення такого права здійснюється у судовому порядку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 19.09.2011 по справі № 210164а11.

Таким чином, суд приходить до висновку, що Міністерство охорони навколишнього природного середовища України не мало законних підстав для анулювання спеціального дозволу № 4694 від 22.08.2008, а отже оскаржуваний наказ від 07.12.2009 № 654 винесено у спосіб та порядку, не передбачені законодавством, чинним на той час.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ ТПП "Лизогубівське" та скасування наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654, оскільки у даному випадку саме скасування наказу є належним способом захисту порушених прав позивача.

Щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислового підприємства "Лизогубівське" встановити, що внаслідок невідповідності нормам чинного законодавства наказ Міністерства екології та природних ресурсів України № 645 від 07 грудня 2009 року № 399 втрачає чинність з дати його постановлення, суд зазначає, що чинним законодавством, зокрема Кодексом адміністративного судочинства України, не передбачено такого способу захисту порушених прав позивача, а отже зазначена вимога не підлягає задоволенню.

Крім того, суд зазначає, що наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654 є актом індивідуальної дії, який за загальними правилами, у разі його скасування судом втрачає чинність з дня його прийняття.

Щодо позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислового підприємства "Лизогубівське" про зобов'язання Державну службу геології та надр України поновити чинність спеціального дозволу на користування надрами № 4694 від 22.08.2008 строком на двадцять років з дати його поновлення та невідкладно після набрання рішенням у цій справі законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду на своєму офіційному сайті, суд зазначає наступне.

Указом Президента України №1085 від 09.12.2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» реорганізовано Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та утворено Міністерство екології та природних ресурсів України (надалі - Мінприроди), Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України (надалі - Держгеонадра).

Положенням пункту 5 вищезазначеного Указу Президента України передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізовуються.

Указом Президента №391/2011 від 06.04.2011 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України, відповідно до якого Держгеонадра є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, видає, зупиняє та анулює в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлює їх дію.

Відповідно до Указу Президента № 452/2011 від 13.04.2011, яким затверджено Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, Мінприроди є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні і забезпеченні реалізації державної політики зокрема у сфері раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів та геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 09.04.2012 діяльність Державної геологічної служби, як урядового органу, припинено (номер запису про припинення: 10741110009010730).

Постановою Кабінету Міністрів України № 1174 від 30.12.2015 затверджено положення про Державну службу геології та надр України відповідно до якого Держгеонадра уповноважено забезпечувати реалізацію державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, видавати, зупиняти та анулювати в установленому порядку дію спеціальних дозволів на користування надрами, поновлювати їх дію.

Таким чином, на даний час питання видачі, скасування, відновлення дії, поновлення та анулювання спеціальних дозволів на користування надрами відносяться до компетенції Державної служби геології та надр України, яка є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України з цих питань.

Проте, суд вважає необхідним зазначити, що адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів.

Враховуючи наведене, вбачається, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Державну службу геології та надр України поновити чинність спеціального дозволу на користування надрами № 4694 від 22.08.2008 строком на двадцять років з дати його поновлення та невідкладно після набрання рішенням у цій справі законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду на своєму офіційному сайті, буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, відтак адміністративний позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, щодо вимоги позивача про зобов'язання Державну службу геології та надр України невідкладно після набрання рішенням у цій справі законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду на своєму офіційному сайті, суд зазначає, що оскаржуваний наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654 є актом індивідуальної дії, а не нормативно-правовим актом, відтак на рішення суду по даній справі не розповсюджуються норми статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 124 Конституції України, частина друга статті 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Суд є конституційно визначеним державним інститутом, який правомочний захищати права і свободи людини і громадянина, завданням якого є здійснення правосуддя, забезпечення права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України (стаття 55, розділ VIII Конституції України, стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

З урахуванням наведених положень чинного законодавства та враховуючи те, що суд дійшов до висновку про незаконність наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 07.12.2009 № 654, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог заявлених позивачем та зобов'язати Державну службу геології та надр України розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислове підприємство "Лизогубівське" на отримання спеціального дозволу на користування надрами, з метою видобування пісків у межах Безлюдівського родовища пісків, що розташоване у 3 км. від міста Харкова строком на 20 років.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислове підприємство "Лизогубівське" частково, скасовує наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 654 від 07 грудня 2009 року та зобов'язує Державну службу геології та надр України розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислове підприємство "Лизогубівське" на отримання спеціального дозволу на користування надрами, з метою видобування пісків у межах Безлюдівського родовища пісків, що розташоване у 3 км. від міста Харкова строком на 20 років.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислове підприємство "Лизогубівське" до Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної служби геології та надр України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватне акціонерне товариство "Харківське кар'єроуправління", про визнання протиправним наказу, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 654 від 07 грудня 2009 року.

Зобов'язати Державну службу геології та надр України розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислове підприємство "Лизогубівське" на отримання спеціального дозволу на користування надрами, з метою видобування пісків у межах Безлюдівського родовища пісків, що розташоване у 3 км. від міста Харкова строком на 20 років.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 25 січня 2017 року.

Головуючий суддя Р.В. Мельников

Судді Л.М. Мар'єнко

ОСОБА_3