Рішення № 64323491, 26.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/41/17 Головуючий у 1 інстанції: Капітонов Є.М.

Є.У. № 314/3680/14 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2017 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

при секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про виселення,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що судовим рішенням від 01березня 2013 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором звернуто стягнення на придбану за кредитні кошти квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 із застосуванням процедури, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку». 14 березня 2014 року Банк направив відповідачеві письмову вимогу про виселення із вказаної квартири. Посилаючись на те, що вимогу Банку відповідач не виконала, квартиру не звільнила, просив суд на підставі ст. 40 Закону України «Про іпотеку» виселити відповідача та інших осіб з іпотечної квартири та відшкодувати судові витрати.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім заочним рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року позов задоволено частково.

Постановлено виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_2.

В іншій частині позову відмовлено.

Виконання рішення зупинено на час дії Закону України від 03 червня 2014 року 1304-VII «Про мораторій на стягненя майна громадян України, надано як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вирішено питання про розподіл судових.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині зупинення виконання судового рішення, Банк подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив в зазначеній частині рішення суду скасувати.

Ухвалами апеляційного суду Запорізької області (суддя-доповідач ОСОБА_4С.) від 8 липня і 11 липня 2016 року відкрито апеляційне провадження і справу призначено до розгляду на 04 серпня 2016 року.

В судовому засіданні 04 серпня 2016 року відповідач заявила клопотання про направлення справи до суду першої інстанції, оскільки 02 серпня 2016 року вона подала заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою апеляційного суду від 4 серпня 2016 року клопотання відповідача задоволено, справу направлено до суду першої інстанції для вирішення заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Вільнянського районного суду від 09 серпня 2016 року заява ОСОБА_3 залишена без руху, останній надано 5-денний строк для сплати судового збору.

Копія ухвали отримана відповідачем 19 серпня 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.231).

У наданий суддею строк ОСОБА_3 недоліки заяви не усунула, судовий збір не сплатила, а тому ухвалою суду від 26 серпня 2016 року заява про перегляд заочного рішення визнана неподаною і повернута ОСОБА_3

У передбаченому законом порядку ухвала суду першої інстанції ОСОБА_3 не оскаржила.

30 серпня 2016 року справа повторно надійшла до апеляційного суду.

Ухвалою апеляційного суду від 2 вересня 2016 року (суддя-доповідач ОСОБА_4С.) справу призначено до розгляду на 24 листопада 2016 року.

24 листопада 2016 року від ОСОБА_3 надійшло клопотання про відкладення слухання справи, оскільки її представник ОСОБА_5 зайнятий в іншій справі, а вона захворіла.

Клопотання відповідача колегією суддів апеляційного суду було задоволено, слухання справи відкладено на 26 січня 2016 року.

Розпорядженням керівника апарату апеляційного суду від 15 грудня 2016 року №1389 у звязку із звільненням у відставку судді Бондаря М.С. призначено повторний автоматизований розподіл справи, справу передано судді-доповідачу ОСОБА_1, склад колегії судді Гончар М.С., Маловічко С.В.

В судове засідання, призначене на 26 січня 2016 року належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи (а.с.246) відповідач не зявилася, причини неявки суду не повідомила, колегія суддів на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України визнала за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, визнавши причини її неявки в судове засідання неповажними.

Представник відповідача ОСОБА_5 заявив клопотання про повторне повернення справи до суду першої інстанції для розгляду заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення, додавши до клопотання відповідну заяву від 24 листопада 2016 року.

Розглянувши клопотання представника відповідача про повторне повернення справи до суду першої інстанції, зясувавши думку представника позивача, вивчивши матеріали справи, колегія суддів визнала за можливе відхилити клопотання представника відповідача вважала за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача з огляду на такі обставини.

Згідно зі ст.ст. 5,10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності сторін, змагальності та диспозитивності.

У відповідності до ст.11, ч.3 ст.27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки і разом з тим, з огляду на принцип диспозитивності у цивільному судочинстві сторони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.

Відповідно до положень ст.ст.157, 303-1, 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками та доповненнями, встановленими главою І розділу У ЦПК України. Суд першої інстанції розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. У випадкових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду. У виняткових випадках за клопотанням сторони з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може подовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє відповідну ухвалу.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що відповідач і її представник не зацікавлені у якнайшвидшому вирішення справи, оскільки їх дії спрямовані не на захист порушеного права, а на тяганину судового розгляду, що тягне за собою порушення як розумних строків розгляду справи, так і принципу рівності сторін. Повторна подача відповідачем заяви про перегляд заочного рішення не є винятковим випадком для повторного направлення справи до суду першої інстанції, а відтак подовження апеляційного розгляду цієї справи.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача, відхиливши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи і повернення справи до суду першої інстанції.

Розгляд судом апеляційної інстанції апеляційної скарги позивача не є перешкодою для суду першої інстанції для перегляду заочного рішення за заявою відповідача, поданою у передбачені ст.228 ЦПК України строки.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Встановлено, що рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 01 березня 2013 року, яке набрало законної сили 06 червня 2013 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором, розмір якої станом на 21 грудня 2010 року становив 20800 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру, придбану за кредитні кошти, із застосуванням процедури, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку» ( а.с.87-93).

До теперішнього часу рішення суду першої інстанції не виконано, кредит не погашено, станом на 9 квітня 2016 року загальний розмір заборгованості становить 30026, 56 доларів США (а.с187).

Ухвалюючи рішення про зупинення виконання судового рішення про виселення відповідача із спірної квартири, суд першої інстанції виходив того, що на спірні правовідносини розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Проте таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з п. 1 ст. 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: воно використовується як місце постійного проживання, загальна площа його не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку, а також що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.

Вказаним Законом встановлено заборону примусового відчуження нерухомого житлового майна без згоди власника, а також за наявності загальних правових підстав для примусового стягнення на належне відповідачам майно таке стягнення підлягає зупиненню в порядку, визначеному ст. 217 ЦПК України, на час дії Закону.

Проте, вказаним Законом не передбачено відстрочку виконання рішення суду про виселення осіб із житлових будинків, квартир, які є предметом іпотеки і на які звернуто стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса.

Крім того, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Ухвалюючи рішення про зупинення виселення відповідача, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» набрав чинності після ухвалення рішення судом першої інстанції, у зв'язку із чим дійшов безпідставного висновку про наявність підстав для зупинення виконання рішення суду.

За вказаних обставин в оскаржуваній частині рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у суді першої інстанції на суму 267, 96 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося і судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Заочне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 26 травня 2016 року по цій справі в частині зупинення його виконання скасувати .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» в рахунок компенсації судових витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції 267, 96 грн. (двісті шістдесят сім гривень 96 коп.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося.

Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: