Ухвала суду № 64323289, 19.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 316/475/16 Головуючий у 1 інстанції: Вільямовська Н.О.

№ провадження 22-ц/778/212/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„19 січня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Воробйової І.А.,

суддів: Онищенка Е.А., Бєлки В.Ю.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який в ході розгляду справи був уточнений, до ФОП ОСОБА_3 про стягнення заробітної плати.

В позовній заяві зазначала, що вона працювала у відповідача охоронцем на автостоянці, що знаходиться за адресою: м. Енергодар, вул. Центральна 1, на підставі трудового договору № 08621200092 від 12.04.2012 року.

13.01.2016 року вона звільнилась з станом здоровя за власним бажанням.

Графік її роботи був встановлений доба через три, тобто, з 07 години ранку до 07 години ранку наступного дня.

Згідно графіка, у відповідності до ст. 108 КЗпП України, їй повинні були доплачувати за роботу у нічний час у підвищеному розмірі, встановленому Генеральною, галузевою (регіональною) угодами і колективним договором, але не менше 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час.

За весь час роботи з 12.04.2012 по 13.01.2016 року, їй не сплачували доплату за роботу у нічний час, що є порушенням діючого трудового законодавства України.

На порушення Закону України «Про відпустки», КЗпП за весь період роботи у ФОП ОСОБА_3, їй не було надано жодної відпустки, у тому числі не надані додаткові дні до відпустки як інваліду ІІІ групи.

Після звільнення інспекцією праці були виявленні порушення трудового законодавства.

За результатами перевірки їй оплачено 25.03.2016 року за листом тимчасової непрацездатності за період з 23.12.2015 по 04.01.2016 року, що підтверджується отриманим 23.03.2016 року від відповідача листом та відомістю на виплату грошей № Ч-00000008, листом відповідача від 04.04.2016 року її запросили зявитися до відповідача для отримання донарахувань по заробітній платі згідно припису головного державного інспектора праці.

20.04.2016 року нею отримані кошти у сумі 2 999,62 грн. згідно відомості на виплату грошей № Ч-00000013.

Зазначає, що протиправними діями відповідача їй спричинено моральну шкоду, оскільки вона вимушена була звертатися до різних компетентних органів, до суду зі зверненнями і заявами про поновлення її порушених прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, що для неї і так важко. Оскільки вона інвалід ІІІ групи.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд стягнути з відповідача на її користь 10 507,10 грн. за 708 відпрацьованих понад робочий час годин за період з 12.04.2012 по 13.01.2016 року 3 877,34 грн. за 2734 години відпрацьовані у нічний час за період з 12.04.2012 по 13.01.2016 року 1 396,99 грн. за 182 години відпрацьовані у святкові та неробочі дні за період з 12.04.2012 по 13.01.2016 року, компенсацію за 95 днів невикористаних відпусток у сумі 5 188,90 грн., середню заробітну плату за час затримки розрахунку за 182 робочих дні з 13.01.2016 по 11.10.2016 року у сумі 13 535,34 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року відмовлено у задоволені позову.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо встановлює, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог процесуального та матеріального права.

Встановлено, що 12.04.2012 року між відповідачем та позивачем укладений трудовий договір №08621200092, згідно умов якого визначено щомісячну заробітну плату в розмірі 1098,00 грн. та час виконання робіт за графіком з 08-00 години до 08-00 години наступного дня, але не більше 40 годин на тиждень, 24 календарних дні відпустки.

Звільнення позивача відбулося 13.01.2016 року. Кінцевий розрахунок з позивачем проведено 13.01.2016 року, як вбачається з відомості про виплату №Ч-00000003 з підписом позивача про одержання. Днем звільнення вважається останній день роботи (том 1 а.с. 37).

22.02.2016 року за зверненням ОСОБА_2 Головним управлінням Держпраці у Запорізькій області було проведено детальну перевірку та по факту виявлення порушень дотримання вимог законодавства України про працю в адресу відповідача наданий Припис №08-010-0011/-0040 з вимогою усунути порушення в строк до 22.03.2016 року (а.с. 26).

На виконання вимог Припису Управління Держпраці за перерахунком доплачено позивачу за відпрацьований понад встановленого графіком робочий час, здійснена доплата за святкові дні, які згідно графіку прийшлися на зміну позивача, сплачена допомога по тимчасовій непрацездатності, що підтверджено документально відомістю про виплату грошей №Ч-00000013, здійснена доплата за роботу в нічні часи, що підтверджено підписом позивача про отримання грошових коштів від 20.04.2016 року, здійснена доплата за відпрацьовані святкові дні, що підтверджено відомістю про виплату грошей №Ч-00000013 (том 1 а.с. 39).

Виходячи зі змісту відповіді та Припису Управління Держпраці порушень з боку відповідача з питання надання відпусток не виявлено.

Кількість днів відпустки визначена трудовим договором, підписаним обома сторонами (том. 1 а.с. 3,4). Відповідно до ст.75 КЗпП позивачу надано щорічні відпустки тривалістю 24 дні та здійснені виплати заробітної плати та відпускні, що підтверджується Наказами про надання відпусток та відомостями про виплату грошей, наявними в них підписами позивача. Позивач при укладенні трудового договору до його розірвання не інформував відповідача про наявність у нього підстав з наявності підстав для надання додаткових днів до відпустки.

Згідно ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене відшкодування в тому випадку, якщо спір про суми належних виплат заробітної плати та компенсації за дні невикористаних відпусток вирішено на користь працівника.

На день звільнення 13.01.2016 року у підприємства перед позивачем заборгованості не існувало, про необхідність доплати відповідачу стало відомо 22.02.2016 року з Припису №08-010-0011/-0040. Ці вимоги контролюючого органу на користь позивача відповідачем було виконано, тому затримка остаточного розрахунку не мала місце, оскільки ця норма застосовується у разі невиплати у визначені строки.

До 2015 року для розрахунків заробітної плати та інших нарахувань відповідачем застосовувався визначений Трудовим договором оклад, що не є меншим за встановлену чинним законодавством мінімальну заробітну плату. З підвищенням розміру мінімальної заробітної плати відбувалося підвищення окладу працівників, що відображається у затверджених штатних розкладах. З квітня 2015 року штатним розкладом введено в дію погодинна тарифна ставка.

Як вбачається з Припису Управління Держпраці №08-010-0011/-0040 за результатами перевірки позивач відпрацювала 6 святкових днів, за які їй було доплачено 384,81 грн., що підтверджується відомістю про виплату грошей №Ч-00000013.

Відповідно до ст.75 КЗпП позивачу надано щорічні відпустки тривалістю у 24 дні та здійснені виплати заробітної плати, відпускні, що підтверджується наказами про надання відпусток та відомостями про виплату грошей з підписами позивачки (том 2 а.с. 73-80).

В період знаходження позивача на лікарняному їй було проставлений робочий час за графіком зміни як відпрацьований та виплачена заробітна плата в повному обсязі. Доплата здійснена за листком непрацездатності 25.03.2016 року, про що свідчить відомість про виплату грошей №Ч-00000008 від 25.03.2016 року з підписом позивачки (том 1 а.с. 38).

За таких обставин, колегія суддів вважає, суд першої інстанції вірно застосував для врегулювання спірних правовідносин ст. ст. 50,65,73, 75, 106,107, 116, 117, 237-1 КЗпП України та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов не підлягає задоволенню.

Докази та обставини, ні які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 11 жовтня 2016 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: