Ухвала суду № 64323261, 25.01.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 322/542/16 Головуючий у 1-й інстанції. ОСОБА_1

Провадження № 22-ц/778/587/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, суддіОСОБА_2суддів:ОСОБА_3 ОСОБА_4секретарОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до: ОСОБА_6 про: стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2016 року ПАТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, про стягнення заборгованості.

Позивач, з урахуванням уточнень просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитно-заставним договором № ABZIAK57710005 від 29.02.2008 у розмірі 23 488,23 (Долар США), з яких: 5 226,14 (Долар США) - заборгованість за кредитом; 2 640,59 (Долар США) - заборгованість по процентам за користування кредитом; 721,25 (Долар США) - заборгованість по комісії за користування кредитом; 13 772,38 (Долар США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 9,85 (Долар США) - штраф (фіксована частина); 1 118,02 (Долар США) - штраф (процентна складова). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Позивач свої зобов'язання за вищезазначеним договором виконав у повному обсязі, а саме видав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами договору. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України та умови укладеного між сторонами договору позивач просив задовольнити заявлені вимоги.

Банком було звернуто стягнення на заставлене майно боржника, а саме автомобіль, та реалізовано в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, але отриманих грошових коштів виявилось недостатньо для повного погашення заборгованості, в результаті чого банк був змушений звернутися до суду з метою стягнення залишку заборгованості за кредитним договором.

Також позивачем зазначено, що ним не було пропущено строк позовної давності, оскільки строк виконання зобов'язання спливає 27.02.2015, а відповідно до п. 14.11 умов договору строк позовної давності за кредитним договором був збільшений до 5 років.

Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Акцент-Банк» посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.02.2008 між ЗАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_7 було укладено кредитно-заставний договір № ABZIAK57710005 .

Згідно з пунктом 2.1 Договору банк зобов'язується надати позичальникові кредит в розмірі та на умовах, встановлених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов Договору. Кредит надається на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Відповідно до умов Договору банк надає кредит на таких базових умовах: загальний розмір кредиту - 12 812,70 доларів США, дата погашення - 27.02.2015, процентна ставка 10,56 процентів річних, період сплати - з 14 по 18 число кожного місяця (п. 17.1).

Пунктом 17.8 Договору визначено обов'язок позичальника щомісячно в період сплати вносити щомісячний платіж в розмірі 231,52 долари США для погашення заборгованості за кредитом, винагородою та процентів за користування ним.

Згідно з п. 4.1 Договору за користування наданим кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник сплачує проценти за ставкою, визначено у п. 17.1.6 Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору позичальник сплачує банку винагороду в розмірі та у строки, що зазначені в п. 17.1.8 цього Договору.

Пунктом 14.2 Договору передбачено, що у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених п.п. 6.2.2 та 6.2.3 Договору, щодо сплати винагороди та процентів позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Згідно з п. 14.3 Договору, у випадку порушення позичальником зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту, передбаченого п. 6.2.4 Договору, позичальник сплачує пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Відповідно до п. 14.9 Договору, при порушенні позичальником будь-якого грошового зобов'язання за Договором понад 30 календарних днів, банк має право нарахувати, а позичальник зобов'язується сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми невиконаного зобов'язання.

Графік погашення кредиту погоджено сторонами Договору в додатку № 1 до нього, з якого випливає, що останній платіж має бути здійснено 02.03.2015. Доказів зміни цього графіку, зокрема шляхом укладання додаткових угод до Договору, сторони суду не надали.

З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості за договором № ABZIAK57710005 від 29.02.2008 вбачається, що станом на 22.04.2016 відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 22 488,23 доларів США, що складається з наступного: 5 226,14 - заборгованість за кредитом; 2 640,59 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 721,25 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 13 772,38 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; штрафи, відповідно до ст. 14.9 договору: 9,85 доларів США - штраф (фіксована частина); 1118,02 доларів США - штраф (процентна складова).

Судом також зазначено, що із указаного розрахунку заборгованості також випливає, що 01.10.2009 позивачем було звернуто стягнення на предмет застави і зараховано кошти на погашення наявної у відповідача заборгованості за Договором, у зв'язку із чим зменшено суму основного боргу, порівняно з 21.09.2009, з 12 370,34 доларів США до 4 990,16 доларів США. Факт звернення стягнення на предмет застави також підтверджується наданими позивачем меморіальними ордерами, визнається позивачем у додаткових письмових поясненнях, наданих суду 31.10.2016, а також визнається відповідачем у запереченнях проти позову.

Так, відповідно до п. 13.7 Договору, у випадку продажу предмета застави відповідно до п. 13.2 Договору всі суми, виручені в результаті такої реалізації, використовуються в першу чергу для відшкодування всіх витрат, включаючи витрати на юридичні послуги, яких банк зазнав у зв'язку із зверненням стягнення на предмет застави. Будь-які кошти, що залишаються після відшкодування витрат, зазначених у попередньому реченні, використовуються для погашення інших забезпечених вимог. У разі, якщо таких сум недостатньо для повної сплати всіх забезпечених вимог, непогашена частина забезпечених вимог становить заборгованість позичальника перед банком, яка негайно належить до сплати банку.

За змістом п.п. 7.1.1 - 7.1.4 Договору до забезпечених вимог відносяться, зокрема: основна сума кредиту; проценти за користування кредитом; винагороди, передбачені п. 17.1.8 цього Договору; неустойка (штраф, пеня).

Таким чином зі зверненням стягнення на предмет застави та зарахуванням коштів, отриманих від цього, на погашення наявної заборгованості, пов'язується зміна строку виконання позичальником зобов'язання за договором, а саме заборгованість підлягає негайній сплаті.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

За визначенням ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Виходячи з наведених норм чинного законодавства України, позивач має право на стягнення заборгованості за Договором. Розмір заборгованості за Договором, наведений у розрахунку заборгованості, що доданий до позовної заяви, відповідачем не спростовано.

Проте, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд також вірно зазначив, що як вбачається з п. 14.11 Договору, сторони встановили строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, винагороди, процентів за користування кредитом, неустойки тривалістю 5 (пять) років, що відповідає положенням ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Так, за зобовязаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина пята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України. При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Судом вірно установлено, що згідно з умовами Договору (п.13.7), після звернення стягнення на предмет застави та у випадку недостатності отриманих від цього коштів для повного погашення заборгованості, позичальник зобовязаний негайно погасити заборгованість за кредитом, процентами, винагородами, неустойкою, що залишилася.

Отже, право кредитора вважається порушеним з моменту визначення ним розміру заборгованості боржника, що залишилася після реалізації предмета застави, тобто в даній справі з 01.10.2009, відтак і початок перебігу позовної давності повязаний саме з цією датою.

Застосування строку позовної давності окремо до кожного чергового платежу, зазначеного у графіку погашення заборгованості (додаток № 1 до Договору), у даній справі виключається, оскільки одночасно з реалізацією предмета застави, змінився як розмір основного зобовязання, так і строк його погашення, отже подальше застосування цього графіку є неможливим.

Таким чином, збільшений сторонами Договору пятирічний строк позовної давності сплив 02.10.2014.

Доказів наявності будь-яких поважних причини, через які позивачем було пропущено строк позовної давності, суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Вирішуючи питання про застосування наслідків строку позовної давності, про що заявлено відповідачем у запереченнях проти позову у суді першої інстанції, суд першої інстанції вірно врахував і правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 01.07.2015 по справі № 6-331цс15 та дійшов вірного висновку про те, що в задоволенні позову ПАТ «Акцент-Банк» належить відмовити у звязку із пропуском строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з рішенням суду першої інстанції, ґрунтуються фактично на тих же доводах, на які посилався банк в суді першої інстанції, вони фактично оцінені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні і його висновків не спростовують.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що термін дії договору не сплив, не спростовують висновки суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які являються обов'язковою підставою для скасування судового рішення.

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегія судів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» відхилити.

Рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2016 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: