Постанова № 64320832, 16.01.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2017 р. Справа № 922/3060/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю:

Прокурора - Волика О.Г., за посвідченням від 26.08.2015 р. № 035279;

представників:

ОК "ЖБК "Сапсан" - ОСОБА_1, за довіреністю від 25.12.2015 р. № 5;

1-го позивача (Міністерства оборони України) - ОСОБА_2, за довіреністю від 30.12.2015 р. № 220/817/д;

2-го позивача (Квартирно-експлуатаційного відділу) - ОСОБА_3, за довіреністю від 31.08.2016 р. № 4295;

3-ої особи (Харківського університету Повітряних Сил ім. І. Кожедуба)- ОСОБА_4, за довіреністю від 17.08.2016 р. № 350/176/24-34/285;

1-го відповідача (Харківської міської ради) - ОСОБА_5, за довіреністю від 30.12.2015 р. № 08-11/7783/2-15;

2-го відповідача- не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" (вх. № 3098 Х/3) та апеляційну скаргу Харківської міської ради (вх. № 3139 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016 р. у справі № 922/3060/16

за позовом Військового прокурора Харківського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуаційного відділу м. Харкова

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів - Харківський університет Повітряних Сил ім. І. Кожедуба, м. Харків

до 1. Харківської міської ради, м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Інформаційних Технологій", м. Харків

про визнання недійсними рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та вилучення земельної ділянки

ВСТАНОВИЛА:

Військовий прокурор Харківського гарнізону звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова до Харківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Інформаційних Технологій, в якому просить суд: визнати недійсними п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.5 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 23.06.2010 р. № 164/10 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2010 р., зареєстрований за № 4473; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783819 від 01.07.2011 р.; вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Інформаційних Технологій" на користь держави в особі Квартирно-експлуаційного відділу м. Харкова шляхом складання акту приймання-передачі земельну ділянку пл. 0,0169 га по вул. Динамівська, 3 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136300:07:002:0022.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.11.2016 р. у справі № 922/3060/16 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними п. 12.1, 12.2, 12.3, 12.4, 12.5 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 23.06.2010 р. № 164/10

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03.12.2010 р., зареєстрований за № 4473.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783819 від 01.07.2011 р.

Вилучено у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інформаційних технологій" на користь держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова шляхом складання акту прийому-передачі земельну ділянку пл. 0,0169 га по вул. Динамівська, 3 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136300:07:002:0022.

Стягнуто з Харківської міської ради на користь Військової прокуратури Харківського гарнізону 2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інформаційних технологій" на користь Військової прокуратури Харківського гарнізону 2756,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" подав на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що він є особою, яка не брала участі у справі, питання щодо його прав та обов'язків вирішено цим рішенням, а також на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" посилається зокрема на те, що господарський суд першої інстанції не дослідив тієї обставини, що спірна земельна ділянка пл. 0,0169 га по вул. Динамівська, 3 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136300:07:002:0022 другим відповідачем (КЕВ м. Харкова) продана ОК «ЖБК «Сапсан» за договором купівлі-продажу від 15.08.2014 р., у звязку з чим рішення, стосується прав та обовязків Кооперативу, який не залучено до участі у справі.

Окрім цього Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" зазначає про помилковість висновків господарського суду першої інстанції стосовно того, що державний акт на право постійного користування землею серії Б № 045927 1985 року є чинним, на даний час КЕВ м. Харкова на підставі цього акту є постійним користувачем земельної ділянки військового містечка № 94 пл. 1,15 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська ,75, до якої входить спірна земельна ділянка і т. ін.

Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" також зазначив про сплив позовної давності.

Перший відповідач - Харківська міська рада також подала на зазначене рішення до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить це рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги перший відповідач посилається зокрема на помилковість висновку господарського суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка відноситься до земель оборони та про знаходження зазначеної ділянки в постійному користуванні другого позивача на підставі Державного акту на право користування землею серії Б № 0459727 1985 року і т. ін.

Також перший відповідач зазначає про те, що господарським судом першої інстанції, в порушення статті 43 ГПК України, у мотивувальній частині рішення не наведено правового обґрунтування та фактичних обставин, з огляду на які не взято до уваги доводи першого відповідача, що спірна земельна ділянка не є складовою частиною земельної ділянки, на яку виданий Державний акт на право користування землею серії Б № 0459727 1985 року, а також зазначив про сплив позовної давності.

Військовий прокурор у відзиві на апеляційні скарги проти її задоволення заперечує з підстав, викладених у відзиві, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

В судовому засіданні Військовий прокурор пояснив суду, що в питанні щодо позовної вимоги про вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Інформаційних Технологій" на користь держави в особі Квартирно-експлуаційного відділу м. Харкова шляхом складання акту приймання-передачі земельної ділянки пл. 0,0169 га по вул. Динамівська, 3 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136300:07:002:0022 він покладається на розсуд суду, оскільки спірна земельна ділянка Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро Інформаційних Технологій" продана Обслуговуючому кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" за договором купівлі-продажу від 15.08.2014 р.

Представники позивачів в судовому засіданні проти задоволення апеляційних скарги заперечують, просять оскаржуване рішення залишити без змін.

Другий відповідач, який належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь в ньому, у звязку з чим справа розглядається за відсутності його представника.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг та відзиву на них, вислухавши пояснення прокурора, представників позивачів, першого відповідача та третьої особи, повторно розглянувши справу відповідно до вимог статті 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у 1985 році виконавчим комітетом Харківської міської ради народних депутатів на підставі рішень Харківської міської ради народних депутатів від 25.06.1951 року № 17/241-с та від 12.12.84 року № 472-27с КЕЧ Харківського району міста Харкова видано Державний акт на право постійного користування землею серії Б № 045927 (арк. спр. 23-25), яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 3 га 4850 м.кв., земля надана для трьох обєктів ХВВКІУ ім. Крилова, що згідно з планом землекористування, складеним на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 472/241с від 12.12.1984р. (т.2 арк. спр. 26-27), розташована за адресою: м. Харків, ріг вулиці Сумської та вул. Динамівської.

Квартирно-експлуатаційна частина Харківського району сформована в серпні 1943 р. та на підставі Директиви штабу Київського військового округу № ОМУ-1/8060с від 18.12.1958 року 16 січня 1959 року перейменована в Харківську квартирно-експлуатаційну частину району (т. 1 арк.спр. 64).

Згідно з Директивою командувача військами Північного оперативного командування від 12.12.2012р. №16/1/016 КЕЧ Харківського району міста Харкова переформована у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова (другий позивач у справі) ( т. 1 арк. спр. 65).

Відповідно до довідки № 443 від 20.07.2001 р., виданої Головним організаційно-мобілізаційним управлінням Генерального штабу Збройних сил України Харківська КЕЧ району включена до ЄДРПОУ 20.07.2001 р. , а відповідно до довідки № 26/06 від 05.04.2006 р., виданої Головним управлінням оборонного планування Генерального штабу збройних сил України, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова включений до ЄДРПОУ 20.07.2001 р.

З наведених обставин вбачається, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова є правонаступником Квартирно-експлуатаційної частини Харківського району.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) від 22.09.2005 р. №5-рп/2005 (справа №1-17/2005) використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Земельного кодексу України свідчить, що ця норма не обмежує та не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте у встановлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Згідно з ч. 5 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», право власності та інші речові права, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону, реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.Раініше видані державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Правова позиція щодо чинності зазначеного акту також відповідає правовій позиції Верховного суду України, викладеній в постанові від 20.04.2011 р. у справі № 6-36436св10.

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції правомірно послався на те, що державний акт на право постійного користування землею серії Б № 045927 1985 р., виданий на підставі рішень Харківської міської ради №17/241с від 26.06.1951 року, №472/27с від 12.12.1984 р., є чинним та на даний час КЕВ м. Харкова як правонаступник КЕЧ Харківського району на підставі цього Акту є постійним землекористувачем земельної ділянки військового містечка № 94 пл. 1,15 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 (ріг вул. Сумської та вул. Динамівської)

Разом з тим, 23 червня 2010 року 45 сесія Харківської міської ради 5 скликання (перший відповідач) прийняла рішення № 164/10 "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам України". Згідно з додатком № 1 до зазначеного рішення товариству з обмеженою відповідальністю "Бюро інформаційних технологій" продано земельну ділянку площею 0,0169 га, з земель житлової та громадської забудови, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3 (кадастровий номер 6310136300:07:002:0022), в Дзержинському районі, за ціною 84 433, 00 грн. (без ПДВ) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (торгово-офісні приміщення).

На виконання зазначеного рішення між першим та другим відповідачем укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 03 грудня 2010 року, зареєстрований за № 4473 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6

В подальшому Управлінням Державного земельного агентства у місті Харкові (на той час - Управління Держкомзему у м. Харкові) товариству з обмеженою відповідальністю "Бюро інформаційних технологій" видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783819, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, за № 631010002000048.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що земельна ділянка площею 0,0169 га за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3 (кадастровий номер 6310136300:07:002:0022, яку було продано першим відповідачем -Харківською міською радою другому відповідачу ("Бюро інформаційних технологій" ) на підставі зазначених рішення та Договору купівлі-продажу та на право власності на яку другому відповідачу видано державний акт серії ЯЛ № 783819, входить до складу земельної ділянки 1,15 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 (ріг вул. Сумської та вул. Динамівської), яка перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Харкова згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії Б № 045927 для потреб оборони ( розміщення та функціонування Харківського університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба), за цільовим призначенням належить до земель оборони та є державною власністю. Ввідповідно до п.»б» ч. 3 , п. «в» ч. 4 статті 84 Земельного кодексу України ця ділянка не може передаватись в комунальну або приватну власність, у звязку з чим її продаж для житлової забудови здійснено Харківською міською радою з перевищенням своїх повноважень щодо розпорядження на відповідній території земельними ділянками комунальної власності(ст. 12 ЗК України) та з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок (ст. 20 ЗК України), що є підставою для визнання недійсними зазначених рішення ОСОБА_5, Договору купівлі-продажу та Державного акту на право власності на земельну ділянку та її вилучення у 2-го відповідача на користь держави.

Зазначене стало підставою для звернення прокурора до суду для захисту порушеного права.

Акт державного чи іншого органу це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязків характер для цих субєктів цих відносин.

Частиною 1 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 1 статті 116 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийнятті оспорюваного рішення Харківської міської ради громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з частиною 2 зазначеної статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ч. 5 цієї статті надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 126 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на момент прийнятті оспорюваного рішення Харківської міської ради було передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

У п. 2.3. Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" визначено, що державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є офіційними документами, що посвідчують відповідне право і видаються на підставі рішень Кабінету Міністрів України, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських, селищних, сільських рад, ОСОБА_5 Міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

Вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт видано, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема, статтею 116 Земельного кодексу України.

У спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Разом з тим, право, посвідчене державними актами, є похідним від відповідного рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи в користування, а тому з огляду на приписи частини першої статті 16 ЦК України та статті 152 ЗК України захист прав осіб на земельні ділянки не може здійснюватися лише шляхом визнання відповідного державного акта недійсним, якщо рішення, на підставі якого видано цей Державний акт, не визнано недійсним у встановленому порядку.

У постанові Верховного Суду України від 22 травня 2013р. у справі № 6-33цс13 зазначено, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Виходячи з наведених норм, підставами для скасування рішення органу місцевого самоврядування та виданого на його підставі державного акту на право власності на землю є прийняття зазначеного рішення з порушенням норм чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції цього органу та порушення у звязку з цим прав або охоронюваних законом інтересів позивача.

За приписами статті 65 Земельного кодексу України, землями промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 77 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про використання земель оборони", землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Частиною 2 цієї статті в редакції , що діяла до 01.01.2013 р. передбачено, що землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Зазначену частину було змінено Законом України № 5245-VI від 06.09.2021р.(набрав чинності 01.01.2013 р.), а саме викладено в новій редакції: «Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності».

Згідно зі ст.ст. 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю і належить їм на праві оперативного управління.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про правовий режим майна в Збройних силах в Україні військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать, зокрема: будинки та споруди.

Управління військовим майном, згідно зі статтею 2 зазначеного Закону, здійснюють відповідні органи державної виконавчої влади. Так, до компетенції Кабінету Міністрів України належить вирішення питань щодо забезпечення Збройних Сил України військовим майном, а також визначення порядку вилучення і передачі його до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам і організаціям. Міністерство оборони України, як центральний орган управління Збройних Сил України, здійснює управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно зі статтею 3 наведеного Закону, військове майно, в тому числі і земельні ділянки, закріплюються за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною, воно набуває статусу військового майна, яке повинно використовуватись лише за його цільовим призначенням.

Згідно з п.»б» ч. 3, п. «в» ч. 4 статті 84 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну та приватну власність відносяться, зокрема, землі оборони (крім земель під обєктами соціально-культурного та виробничого призначення щодо передачі в комунальну власність міститься виключення щодо).

14 липня 2004 року набрав чинності та на момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України від 05.02.2004 року Про розмежування земель державної та комунальної власності, який визначає правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування (Преамбула) і регулює відносини, пов'язані з розмежуванням земель державної власності на землі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст та землі державної власності (частина 1 статті 3), а також встановлює, що розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також щодо визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності (стаття 1); суб'єктом права власності на землі державної власності є держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади; суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (стаття 5); при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності, зокрема, землі оборони, крім земельних ділянок під об'єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення (абзаци 1, 3 частини 1 статті 6); при розмежуванні земель державної та комунальної власності віднесення земельних ділянок, площа яких відповідає даним земельно-кадастрової документації, до земель державної чи комунальної власності, визначення меж цих ділянок проводяться на підставі цих даних (частина 1 статті 11).

Згідно зі ст.ст. 1, 10 Закону України "Про оборону України", Міністерство оборони України є Центральним органом виконавчої влади і військового управління в системі Збройних Сил України, які створені для озброєного захисту суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України.

Міністерство оборони України, згідно з рішенням Конституційного Суду України №З-РП/99, є уповноваженим державою органом здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. В свою чергу начальники вищевказаних структурних складових Збройних Сил України є органами виконавчої державної і військової влади на місцях в системі Збройних Сил України, а отже здійснюють відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Згідно з пунктом 4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» розяснено, що за змістом статті 1 Закону України "Про використання земель оборони" та статті 77 ЗК України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони з 01.01.2013 р. можуть перебувати лише в державній власності.

У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному статтею 20 ЗК України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв'язку з чим укладені договори, об'єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними.

Матеріалами справи в їх сукупності (зокрема копіями планів-схем до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783819 від 01.07.2011 р. та до Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 045927 1985 року, копіями з генплану військового містечка № 94) підтверджується, що спірна земельна ділянка площею 0,0169 га за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3 (кадастровий номер 6310136300:07:002:0022, входить до складу земельної ділянки 1,15 га, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 75 (ріг вул. Сумської та вул. Динамівської), яка перебуває в постійному користуванні КЕВ м. Харкова згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії Б № 045927 для потреб оборони ( розміщення та функціонування Харківського університету Повітряних сил ім. І. Кожедуба), у звязку з чим за цільовим призначенням належить до земель оборони та є державною власністю.

Таким чином, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що державним актом на право постійного користування землею серії Б № 045927 у 1985р., додатком до якого є План землекористування складений на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 472/241с від 12.12.1984 р., були розмежовані межі земельної ділянки, до якої входить земельна ділянка площею 0,0169 га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Динамівська, 3

Господарський суд першої інстанції також правомірно врахував, що оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Харкова не відносяться до об'єктів соціально-культурного, виробничого та житлового призначення, з урахуванням такого принципу розмежування земель державної та комунальної власності, як забезпечення безпеки держави, спірна земельна ділянка, загальною площею 0,0169 га по вул. Диномівській 3 у місті Харкові, (кадастровий номер 6310136300:07:002:0022 відноситься виключно до земель оборони державної власності, які не можуть передаватися до земель комунальної власності.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України, (в редакції, що діяла у спірний період) підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.

Згідно з частинами 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, (в редакції, що діяла у спірний період) припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки; власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Пунктами 44, 45 та 50 Положення "Про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями", затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 483 від 22.12.1997р., передбачено, що землі, які виділені в користування Міністерству оборони України, забороняється займати для будівництва індивідуальних і кооперативних житлових будинків, гаражів, інших господарських будівель, а також під дачі та садово-городні ділянки. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України. Оформлення передачі земель місцевим органам влади здійснюють землекористувачі спільно з квартирно-експлуатаційною частиною, відділенням морської інженерної служби Військово-Морських Сил України, на обліку яких знаходяться земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Господарський суд першої інстанції правомірно зазначив, що виходячи з наведених вимог чинних нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини, однією з істотних передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, що закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі цієї ділянки у власність або користування третім особам є отримання згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування та в подальшому припинення права державної власності на встановлених законом підставах.

Натомість право власності держави та право постійного користування КЕВ м. Харкова на спірну земельну ділянку у встановленому порядку не припинялось, цільове призначення ділянки не змінювалося і вона з постійного користування другого відповідача у встановленому порядку не вилучалася. Зокрема, матеріали справи не містять доказів надання згоди Міністром оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України на припинення права постійного користування земельною ділянкою, площею 0,0169 га в місті Харкові по вул. Динамівській, 3, кадастровий номер 6310136300:07:002:0022.

Так, з матеріалів справи (копії Генплану військового містечка № 94, усних та письмових пояснень сторін, матеріалів інвентаризації будівлі № 7 площею 45,5 , матеріалів ревізії діяльності КЕВ м. Харкова, рішень Дзержинського районного суду м. Харкова та ін.) вбачається, що на спірній земельній ділянці раніш знаходилась будівля контрольно-пропускного пункту № 7 площею 45,5 1959 р. забудови (прохідна, інв. № 1031072 , літ «Я-1»( у подальшому літ. «АГ-1»), що перебувала у державній власності та була закріплена за КЕВ м. Харкова на праві оперативного управління.

Щодо цієї будівлі проведена інвентаризація КП «Харківське міське БТІ» у 2008 році на замовлення фізичної особи ОСОБА_7, який орендував її у КЕВ м. Харкова.

Надалі ОСОБА_7 було здійснено самочинну реконструкцію зазначеної будівлі та визнано право власності на неї рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2008 р. у справі № 2-9454/08 (т. 1 а.с. 151-152).

Проте, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 26.01.2009 р. (т. 1 а.с. 155) скасовано рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2008 р. у справі № 2-9454/08 та ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.02.2010 р. (т. 1 а.с. 156 ) позов ОСОБА_7 про визнання права власності на зазначену самочинно реконструйовану будівлю залишено без розгляду.

У проміжок часу, коли рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06.11.2008 р. у справі № 2-9454/08 ще не було скасовано, на його підставі за заявою ОСОБА_7 КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» проведено реєстрацію права власності на будівлю ( копія листа КП «МБТІ» від 09.02.2001 р. № 1041), після чого останній продав зазначену будівлю літ»Я-1», загальною площею 45,5 кв.м. другому відповідачу ТОВ «Бюро інформаційних технологій» за договором купівлі-продажу від 19.12.2008 р. № 2748, на підставі якого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» проведено реєстрацію права власності другого відповідача на зазначену будівлю (копія витягу з реєстру правочинів т. 1 а.с. 154).

Також першим відповідачем-Харківською міською радою прийнято рішення ХVІ сесії ХХІV скликання від 24.09.2003 р. «Про комунальну власність міста Харкова», пунктом 1 якого надано згоду на прийняття до комунальної власності житлового будинку по вул. Тринклера 3.

З наведених обставин не вбачається факт вибуття спірної земельної ділянки у установленому законому порядку з державної власності та з постійного користування другого позивача, оскільки, як вже зазначалося, землі оборони не можуть передаватися до комунальної власності(крім земель соціально-культурного призначення) та до приватної власності, зміна цільового призначення спірної земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 20 Земельного Кодексу України чи припинення державної власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому статтями 142, 143 Земельного кодексу України не відбувалося, згода Міністра оборони чи за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою не надавалася

Зважаючи на наведене, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при прийнятті оспорюваного рішення в частині передачі другому відповідачу у власність спірної земельної ділянки під будівництво об'єкту зі зміною його цільового призначення під житлову забудову, Харківська міська рада (перший відповідач у справі) перевищила повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яка не належить на праві власності територіальної громаді м. Харкова, а є обєктом права державної власності та належить до земель оборони.

Аналогічна правова позиція щодо перевищення органом місцевого самоврядування своїх повноважень при переданні земельної ділянки державної власності викладена у Постанові Верховного суду України при розгляді справи № 6-664цс15.

Відповідно до пункту 1 Розділу Спори, що виникають із земельних правовідносин висновків ВСУ, викладених у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 111 -16 ГПК України, за І півріччя 2012 р. від 01 серпня 2012 року, за змістом ст. 16, частин 2, 3 ст. 84, частин 3, 4 ст. 142, ч. 8 ст. 149 та п. 12 розділу X "Перехідні положення" Земельного України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розпорядження земельною ділянкою державної форми власності здійснюється уповноваженим органом власника земельної ділянки - державним органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування. При цьому не враховується місцезнаходження земельної ділянки - у межах міста чи за його межами (постанова Верховного Суду України від 26 березня 2012 р. у справі № 3-18гс12).

При цьому, продаючи другому відповідачеві за оспорюваним рішенням земельну ділянку, яка за цільовим призначенням відноситься до земель оборони, за рахунок земель житлової та громадської забудови, Харківська міська рада окрім перевищення своїх повноважень, допустила порушення встановленого статтею 20 Земельного кодексу України порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, що відповідно до статті 21 цього Кодексу є підставою для визнання зазначеної частини оспорюваного рішення недійсним.

Зазначена частина оспорюваного рішення порушує інтереси держави в особі першого позивача-Міністерства оборони як уповноваженого державою органу з управління спірним майном та другого позивача, як постійного користувача земельної ділянки.

Враховуючи, що підстава отримання другим відповідачем у власність спірної земельної ділянки -оспорювана частина рішення Харківської міської ради, підлягає визнанню судом недійсним, то й виданий на підставі цього рішення Державний акт на право власності на земельну ділянку на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783819 від 01.07.2011 р. також підлягає визнанню недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, згідно ч.ч.1, 2, ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Втім, зазначеним вимогам Цивільного кодексу України оспорюваний Договір купівлі-продажу земельної ділянки не відповідає, оскільки укладений на підставі незаконного рішення першого відповідача, прийнятого із перевищенням останнім своїх повноважень щодо розпорядження земельною ділянкою державної власності та з порушенням встановленого статтею 20 Земельного кодексу України порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, що в свою чергу свідчить про суперечність змісту Договору встановленому законом порядку укладення договорів.

Щодо позовних вимог про вилучення у другого відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Інформаційних Технологій" на користь держави в особі Квартирно-експлуаційного відділу м. Харкова шляхом складання акту приймання-передачі земельної ділянки пл. 0,0169 га по вул. Динамівська, 3 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136300:07:002:0022, господарський суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про їх задоволення, оскільки не дослідив тієї обставини, що спірна земельна ділянка продана другим відповідачем за договором купівлі-продажу від 15.08.2014 р. Обслуговуючому кооперативу «ЖБК «Сапсан», тобто до звернення прокурора з позовом у цій справі, за яким, згідно з копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 25659707 15.08.2014 р. зареєстровано право власності на цю ділянку, що свідчить про відсутність правових підстав для вилучення земельної ділянки у другого відповідача шляхом складання акту приймання-передачі, оскільки ця ділянка не перебуває у фактичному володінні останнього та не належить йому на певному речовому праві.

Щодо застосування позовної давності, на якій наполягає другий відповідач, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У матеріалах справи відсутні заяви сторін щодо застосування позовної давності.

Перший відповідач-Харківська міська рада у відзиві на позов (т. 1 а.с. 43-51) звертав увагу на певні обставини щодо позовної давності, проте про її застосування до спірних правовідносин не заявляв.

Додана до позовної заяви клопотання прокурора про поновлення строку звернення до суду не є заявою про застосування позовної давності.

Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 27 інформаційного листа від 07.04.2008 р. № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України.

До того ж, прокурор не є стороною у справі, а отже і особою, якій ч. 3 статті 267 Цивільного кодексу України надано право подавати заяву про застосування позовної давності, що узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною в п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів».

Виходячи з наведеного, оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Інформаційних Технологій" на користь держави в особі Квартирно-експлуаційного відділу м. Харкова шляхом складання акту приймання-передачі земельної ділянки пл. 0,0169 га по вул. Динамівська, 3 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136300:07:002:0022, із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові, а тому апеляційні скарги у зазначеній частині-підлягають задоволенню.В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 99, п. 2 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Сапсан" та Харківської міської ради задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.11.2016 р. у справі № 922/3060/16 скасувати в частині вилучення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро Інформаційних Технологій" на користь держави в особі Квартирно-експлуаційного відділу м. Харкова шляхом складання акту приймання-передачі земельної ділянки пл. 0,0169 га по вул. Динамівська, 3 у м. Харкові, кадастровий номер 6310136300:07:002:0022 та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Істоміна О.А.