Постанова № 64320576, 24.01.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа№ 910/16685/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Кузьменко Ю.С. - дов. № 18-0009/60158 від 19.07.2016

від відповідача-1 не з'явились

від відповідача-2 Таболін О.С. - дов. б/н від 14.12.2016

від третьої особи Зимовська Л.І. - дов. б/н від 10.01.2016

Кононенко Р.О. - дов. б/н від 10.01.2016

Мартиненко В.Д. - дов. б/н від 10.01.2016

Мартиненко Л.Д. - дов. б/н від 10.01.2016

Салій Л.А. - дов. б/н від 10.01.2016

Шепотько О.А. - дов. б/н від 10.01.2016

розглядаючи у закритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.11.2016 (суддя Стасюк С.В.)

у справі № 910/16685/16

за позовом Національного банку України

до 1)Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

2)Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних

осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Громадська організація «Спілка вкладників АТ «Дельта Банк»

про зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.2016у справі № 910/16685/16 у позові Національного банку України відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове про задоволення позову повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, відтак оскаржуване рішення як ухвалене з порушенням вимог матеріального права є необґрунтованим й таким, що підлягає скасуванню. За твердженнями апелянта, як загальними нормами чинного законодавства України, що регулюють порядок та умови задоволення вимог кредитора, які забезпечені заставою, так і приписами спеціального закону, що регулюють порядок та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку, встановлюють право заставодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави в першочерговому порядку з урахуванням встановлених законом або договором процедур. Таким чином, на думку позивача, положення Закону України «Про заставу» не суперечать приписам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а в взаємодоповнюють один одного в частині захисту прав кредитора, вимоги якого забезпечені заставою. З огляду на наведене, кредиторські вимоги позивача, які забезпечені договорами застави і які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитними договорами, мають задовольнятися в першу чергу за рахунок заставного майна тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 910/16685/16 за апеляційною скаргою Національного банку України передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.12.2016 апеляційну скаргу Національного банку України прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 24.01.2017.

19.01.2017 від представника Національного банку України надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в закритому судовому засіданні.

24.01.2017 до початку судового засідання через канцелярію Київського апеляційного господарського суду надійшли відзиви представників відповідачів 1 та 2 на апеляційну скаргу, в яких останні заперечували доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання з'явились представники позивача, відповідача-2 та третьої особи, представник відповідача-1 не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень), про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутні в судовому засіданні представники позивача, відповідача-2 та третьої особи не заперечували проти розгляду справи у відсутності представника відповідача-1.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки явка в судове засідання представника відповідача-1 обов'язковою не визнавалась, в матеріалах справи наявний відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на апеляційну скаргу та докази належного повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи, неявка представника відповідача-1 не перешкоджає розглядові апеляційної скарги по суті, апеляційний суд вважав за необхідне справу розглянути за відсутності представника відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав своє клопотання про розгляд апеляційної скарги у закритому судовому засіданні. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що матеріали справи містять інформацію, яка відноситься до банківської таємниці, зокрема, умови кредитних договорів, укладених між Національним банком України та АТ «Дельта Банк», долучені до матеріалів справи документи містять інформацію щодо операцій, що були проведені на користь АТ «Дельта Банк» (умови кредитування) тощо.

Представники відповідача-2 та третьої особи заперечували проти задоволення клопотання, просили його відхилити з підстав необґрунтованості, розгляд апеляційної скарги проводити у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4-4 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Розглянувши вищезгадане клопотання апеляційний господарський суд дійшов висновку, що таке як підставне та обґрунтоване належить задовольнити, відтак розгляд апеляційної скарги провести у закритому судовому засіданні.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав з підстав викладених в ній, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Представники відповідача-2 та третьої особи доводи апеляційної скарги заперечили, просили не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-2 та третьої особи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню.

Так, Національний банк України (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (відповідача-1) та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. (відповідача-2) про зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що у ПАТ «Дельта Банк» наявна заборгованість перед Національним банком України за Кредитними договорами № 39/09-08/СТ від 11.09.2008, № 86/11-08/СТ від 11.11.2008, № 51 від 22.10.2008, № 64 від 05.11.2008, № 144 від 29.12.2008, № 144/1 від 29.12.2008, № 144/2 від 30.12.2008, № 144/3 від 31.12.2008, № 144/4 від 05.01.2009, № 144/5 від 12.01.2009, № 144/6 від 29.01.2009, № 144/7 від 06.02.2009, № 144/8 від 11.02.2009, № 144/9 від 13.02.2009, № 144/10 від 16.02.2009, № 144/11 від 27.02.2009, № 144/12 від 04.03.2009, № 144/13 від 05.03.2009, № 144/14 від 13.03.2009, № 144/15 від 20.03.2009, № 144/16 від 06.04.2009, № 144/17 від 15.04.2009, № 144/18 від 17.04.2009, 144/19 від 30.04.2009, №144/20 від 03.06.2009, яка була визнана та акцептована Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк». Виконання зобов'язань позичальника за Кредитними договорами було забезпечено заставою облігацій підприємств на підставі Договору застави облігацій підприємств № 51/64/144/39/86/ОП-3 від 14.05.2014, укладеного між Національним банком України (заставодержателем) та ПАТ «Дельта Банк» (заставодавцем). За твердженнями позивача, цінні папери, що є предметом застави були погашені 11.05.2015, в зв'язку з цим отримані від цього кошти мають бути використані для позачергового задоволення вимог заставодержателя.

Заперечуючи проти позову, відповідач-2 зазначав, що вимоги Національного банку України акцептовано та віднесено до сьомої черги задоволення вимог кредиторів. Станом на час розгляду справи відбувається погашення вимог третьої черги задоволення вимог кредиторів (згідно з Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 4 від 14.01.2016 про початок процедури погашення вимог другої та третьої черги). Оскільки Національний банк України включено до реєстру вимог кредиторів в сьому чергу, задоволення вимог кредиторів кожної черги має здійснюватись Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду, проте погодження про перерахування коштів від ПАТ «Дельта Банк» на користь Національного банку України не надавалось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Громадську організацію «Спілка вкладників АТ «Дельта Банк».

Як встановлено матеріалами справи, з вересня 2008 року по червень 2009 року між Національним банком України (позивачем, кредитором) та ТОВ «Український промисловий банк» укладено ряд кредитних договорів, а саме: № 39/09-08/СТ від 11.09.2008, № 86/11-08/СТ від 11.11.2008, № 51 від 22.10.2008, № 64 від 05.11.2008, № 144 від 29.12.2008, № 144/1 від 29.12.2008, № 144/2 від 30.12.2008, № 144/3 від 31.12.2008, № 144/4 від 05.01.2009, № 144/5 від 12.01.2009, № 144/6 від 29.01.2009, № 144/7 від 06.02.2009, № 144/8 від 11.02.2009, № 144/9 від 13.02.2009, № 144/10 від 16.02.2009, № 144/11 від 27.02.2009, № 144/12 від 04.03.2009, № 144/13 від 05.03.2009, № 144/14 від 13.03.2009, № 144/15 від 20.03.2009, № 144/16 від 06.04.2009, № 144/17 від 15.04.2009, № 144/18 від 17.04.2009, 144/19 від 30.04.2009, №144/20 від 03.06.2009 (надалі - Кредитні договори).

30.06.2010 між Національним банком України, Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ «Український промисловий банк» на користь ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.С. та зареєстрований в реєстрі за № 2258, за умовами якого правонаступником прав та обов'язків ТОВ «Український промисловий банк» за Кредитними договорами стало ПАТ «Дельта Банк», про що до Кредитних договорів 20.07.2010 було укладено відповідні Договори про внесення змін та доповнень.

Свої зобов'язання, на переконання позивача, за Кредитними договорами Національний банк України виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами.

Як встановлено матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитними договорами 14.05.2014 між Національним банком України (заставодержателем) та ПАТ «Дельта Банк» (заставодавцем) укладено Договір застави облігацій підприємств № 51/64/144/39/86/ОП-3 (надалі - Договір застави).

Відповідно до пункту 1.1 Договору застави з метою забезпечення виконання зобов'язань заставодавця за Кредитними договорами від 11.09.2008 року № 39/09-08/СТ, від 11.11.2008 року № 86/11-08/СТ, від 22.10.2008 року № 51, від 05.11.2008 року № 64, від 29.12.2008 року № 144, від 29.12.2008 року № 144/1, від 30.12.2008 року № 144/2, від 31.12.2008 року № 144/3, від 05.01.2009 року № 144/4, від 12.01.2009 року № 144/5, від 29.01.2009 року № 144/6, від 06.02.2009 року № 144/7, від 11.02.2009 року № 144/8, від 13.02.2009 року № 144/9, від 16.02.2009 року № 144/10, від 27.02.2009 року № 144/11, від 04.03.2009 року № 144/12, від 05.03.2009 року № 144/13, від 13.03.2009 року № 144/14, від 20.03.2009 року № 144/15, від 06.04.2009 року № 144/16, від 15.04.2009 року № 144/17, від 17.04.2009 року № 144/18, від 30.04.2009 року № 144/19, від 03.06.2009 року № 144/20, які укладені між сторонами, будь-якими додатковими угодами (договорами) до них, додатками, змінами та доповненнями до них, які чинні на момент укладення цього договору та можуть бути укладені після його (цього договору) укладення, заставодавець передає в заставу заставодержателю облігації, емітентом яких є Харківське Державне Авіаційне ордену Жовтневої Революції та Трудового червоного прапору виробниче підприємство, забезпечені гарантією Кабінетом Міністрів України, загальною вартістю 220 518 000,00 грн.

За умовами п. 1.2 Договору застави за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, включаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню та інші витрати заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання за Кредитним договором в повному обсязі.

Як встановлено матеріалами справи, 02.10.2015 постановою Правління Національного банку України № 664 банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк» відкликано та розпочато процедуру його ліквідації, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

28.10.2015 Національний банк України в межах згаданої ліквідаційної процедури звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» з заявою № 18-02012/81701 про визнання його кредитором на загальну суму 9 368 737 335,89 грн., посилаючись на наявну заборгованості АТ «Дельта Банк» перед НБУ за низкою кредитних угод.

Розглянувши цю заяву, уповноважена особа Фонду в АТ «Дельта Банк» надіслала Національному банку України електронне повідомлення № 3032 про акцептування його вимог в сумі 9 344 571 307,23 грн. та віднесла їх до сьомої черги кредиторських вимог.

Національний банк України звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з листом № 12-0004/51501 від 17.06.2016, в якому зазначив, що кошти, які надійшли ПАТ «Дельта Банк» від погашення цінних паперів, переданих в заставу Національному банку України, підлягають перерахуванню Національному банку України як кредитору, вимоги якого забезпечені заставою в позачерговому порядку.

У відповідь на вищезазначений лист Фонд гарантування вкладів фізичних осіб листом № 21-30469/16 повідомив позивача про те, що оскільки погашення обтяжених заставою цінних паперів відбулось 02.07.2015, тобто під час здійснення процедури тимчасової адміністрації в банку, у Фонду гарантування вкладів відсутні правові підстави для перерахування отриманих на погашення цінних паперів коштів Національному банку України.

За твердженнями позивача, в зв'язку з погашенням цінних паперів, які є предметом застави, отримані від цього кошти мають бути використані для позачергового задоволення вимог заставодержателя, тому позивач просив суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича перерахувати на рахунок Національного банку України кошти від погашення заставлених згідно договору застави облігацій підприємств № 51/64/144/39/86/ОП-3 від 14.05.2014 цінних паперів в загальній сумі 220 518 00, 00 грн.

Так, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків на підставі п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.193 ГК України,ст. 525, 526 ЦК України).

Як вище згадувалось, 02.10.2015 постановою Правління Національного банку України № 664 банківську ліцензію ПАТ «Дельта Банк» відкликано та розпочато процедуру його ліквідації, а виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 181 від 02.10.2015 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію.

Так, положеннями ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Статтею 1 згаданого Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про банки і банківську діяльність» існує заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім цього, порядок ліквідації банку регулюється розділом VIII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, положеннями ч. 5 ст. 45 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури (ч. ч. 2, 3 ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Положеннями ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 цієї статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (ч.ч. 1, 2 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Частиною 4 згаданої вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

Як встановлено матеріалами справи та згадувалось віище, 28.10.2015 Національний банк України в межах ліквідаційної процедури звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» з заявою № 18-02012/81701 про визнання його кредитором на загальну суму 9 368 737 335,89 грн. з посиланням на наявність заборгованості АТ «Дельта Банк» перед Національним банком України за низкою кредитних угод.

Розглянувши цю заяву, уповноважена особа Фонду в АТ «Дельта Банк» надіслала Національному банку України електронне повідомлення № 3032 про акцептування його вимог в сумі 9 344 571 307,23 грн. та віднесення їх до сьомої черги кредиторських вимог. Судом встановлено й сторонами не заперечувалось, що станом на час розгляду справи відбувається погашення вимог третьої черги задоволення вимог кредиторів (згідно з Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 4 від 14.01.2016 про початок процедури погашення вимог другої та третьої черги).

Відповідно до ч. 6 ст. 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у передбаченій ст. 52 даного Закону черговості. Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження коштів від реалізації майна банку після повного задоволення вимог попередньої черги (ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, задоволення вимог кредиторів кожної черги має здійснюватись Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду, якою, як встановлено матеріалами справи, таке погодження на перерахування коштів від ПАТ «Дельта Банк» на користь Національного банку України не надавалось, адже Національний банк України включено до реєстру вимог кредиторів у сьому чергу.

Доказів оскарження позивачем в судовому порядку рішення Фонду про віднесення його вимог до 7-ї черги задоволення (ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб») матеріали справи не містять.

Посилання позивача (апелянта) на те, що його кредиторські вимоги, які забезпечені договорами застави і які виникли внаслідок неналежного виконання банком своїх зобов'язань за кредитними договорами, мають задовольнятись у першу чергу за рахунок реалізованого заставного майна, не заслуговують на увагу.

Порядок задоволення забезпечених заставою кредиторських вимог позивача має здійснюватись в порядку, визначеному спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (зокрема, ст. 51 цього Закону), застосування цього Закону є прерогативним по відношенню до Закону України «Про заставу», на який посилався представник НБУ.

Крім цього, апеляційний суд вважає, що апелянт (позивач) допустився помилки, коли ототожнив поняття право вимоги й право застави.

Право вимоги, в контексті правовідносин між Національним банком України та АТ «Дельта Банк» є правом на отримання грошових коштів, які виникли внаслідок одержання ТОВ «Укрпромбанк» кредитів від Національного банку України, за якими в 2010 році змінено боржника на АТ «Дельта Банк».

Право застави в силу приписів чинного цивільного законодавства України є правом на переважне задоволення права вимоги у випадку порушення основного зобов'язання.

Проте, позивачем заявлено вимоги саме про перерахування коштів, а не про задоволення вимог за рахунок застави, тобто право на отримання коштів, а не право на отримання задоволення вимог за рахунок застави.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір на підставі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено матеріалами справи, умови Кредитних договорів не містять положень про дострокове погашення заборгованості за кредитом до настання терміну погашення.

В тексті Договору застави облігацій підприємств від 14.05.2014 № 51/64/144/39/86/ОП-З не зазначено, що АТ «Дельта Банк» зобов'язано достроково, до настання терміну погашення, перерахувати кошти на користь Національного банку України.

Так, умовами п. 2.2.6 Договору застави встановлено, що Національний банк України має право вимагати поповнення або заміни предмету застави у разі зменшення його справедливої вартості, іншим забезпеченням у розмірі, достатньому для задоволення вимог за Кредитним договором, та/або вимагати повернути частину заборгованості за кредитом пропорційно зменшенню розміру забезпечення. Положеннями п. 2.3.7 цього договору встановлено, що АТ «Дельта Банк» зобов'язаний поповнювати або замінювати предмет застави у разі зменшення його справедливої вартості, іншим забезпеченням у розмірі, достатньому для задоволення вимог за Кредитним договором, або повернути частину заборгованості за кредитом пропорційно зменшенню розміру забезпечення.

Тобто, вищезгадані умови Договору застави передбачають лише поповнення, заміну предмету застави тощо.

Оскільки в зв'язку із відкликанням банківської ліцензії та запровадженням процедури ліквідації Національним банком України подано заяву про визнання його кредитором ПАТ «Дельта Банк» за Кредитними договорами, яка була акцептована Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та затверджена Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, поповнювати або замінювати предмет застави неможливо в силу вимог ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», повернення заборгованості здійснюється в порядку черговості, встановленої ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Таким чином, Національним банком України вже вчинено всі можливі дії щодо задоволення своїх вимог, а стягнення коштів з банку, який перебуває в стані припинення, відповідно до висновків Верховного суду України згідно постанови від 20.01.2015 у справі № 6-2001цс15, є неможливим («введення у банку тимчасової адміністрації унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Звернення позивача (апелянта) до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з вимогою про перерахування коштів в рахунок погашення застави, є неправомірним, адже боржником за Кредитними договорами є АТ «Дельта Банк», а до банку позивач з такими вимогами станом на дату подання позову не звертався.

Крім цього, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації АТ «Дельта Банк» письмово повідомила Національний банк України про те, що нею в повному обсязі виконуються вимоги Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого Рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2, а спірні кошти обліковуються на окремому аналітичному рахунку.

З огляду на наведене та на відсутність в діях Уповноваженої особи ПАТ «Дельта Банк» порушень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», місцевий суд дійшов правомірного висновку щодо необґрунтованості позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. перерахувати кошти на користь Національного банку України, недоведеності їх позивачем належними та допустимими доказами, а тому визнав такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, звертаючись з даним позовом до суду, Національний банк України просив зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб перерахувати кошти Національному Банку України, не зазначаючи на який рахунок та на підставі якого з 25 кредитних договорів має відбуватися таке погашення, що свідчить про неможливість виконання сторонами рішення у справі у разі задоволення позову.

Стосовно позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб слід зазначити, що на підставі ст. 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» саме уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює повноваження щодо складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, позивач, який мотивувальній та прохальній частинах позовної заяви та апеляційної скарги серед іншого зазначив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в супереч приписам п.4 ч. 2 ст. 54 ГПК України про те, що подана до кількох відповідачів позовна заява має містити зміст позовних вимог щодо кожного них, жодних вимог до Фонду не навів, відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2016 у справі № 910/16685/16 - без змін.

Матеріали справи № 910/16685/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко