Постанова № 64320302, 25.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017 року Справа № Б24/40/15/176/02

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М. (доповідач),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Чередко А.Є.,

при секретарі судового засідання: Саланжій Т.Ю.

За участю прокурора відділу Дніпропетровської області: Ягольник Г.В., посвідчення №032900 від 10.04.2015р.

За участю представників сторін:

ліквідатор: Зибін А.О., посвідчення НОМЕР_1 від 08.02.2013 р.;

від ТОВ "ТЕХНО СІТІ": Матвієвський А.О., довіреність №б/н від 10.06.2015 р.;

інші учасники судового процесу у судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином

Розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський автомобільний завод» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 року у справі № Б24/40/15/176/02

за заявою Української державної інноваційної компанії в особі Дніпропетровського регіонального відділення, м. Дніпропетровськ до боржника Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський автомобільний завод», м. Дніпродзержинськ (52927, м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова 79; ЄДРПОУ 05482481)

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 року у даній справі (суддя Владимиренко І.В.) відмовлено у задоволені заяви (позовної заяви) ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» по справі №Б24/40/15/176/02 до ТОВ "ТЕХНО СІТІ" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу від 20.12.2012 року.

Ухвала господарського суду Дніпропетровської області мотивована тим, що 18.03.2010 року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області по справі № Б24/40/15/176/02 ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 року по справі № Б24/40/15/176/02 про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" затверджено мирову угоду від 16.02.2012 року, провадження по справі припинено.

З 11.05.2012 року на підставі протоколу засідання Спостережної Ради ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" та наказу від 11.05.2012 року №11/05/12/1-(2-к) ОСОБА_6 приступив до виконання обов'язків голови правління ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод".

На підставі протоколу засідання Спостережної Ради ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" від 14.12.2012 року вирішено затвердити рішення щодо продажу за ціною 12 300 000, 00 грн. (дванадцять мільйонів триста тисяч гривень), в т. ч. ПДВ, Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СІТІ" належного Товариству нерухомого майна, а саме майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79а, та уповноважити голову правління Товариства ОСОБА_6 організувати виконання всіх необхідних дій щодо реалізації зазначеного рішення, в тому числі укласти та підписати відповідну угоду купівлі-продажу та акт приймання-передачі майна, а також інші необхідні для реалізації зазначеного рішення документи.

Як голова правління ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" та на підставі протоколу засідання Спостережної Ради ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" від 14.12.2012 року ОСОБА_6 від імені ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" підписав договір купівлі-продажу від 20.12.2012 року, а тому в діях ОСОБА_6 щодо підписання даного договору суд першої інстанції не вбачив порушення ніяких вимог законодавства.

Ліквідаційна процедура ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" тривала з 19.03.2010 року по 08.05.2012 року.

З 09.05.2012 року до 29.07.2014 року на момент укладання договору купівлі-продажу провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" було припинено та поновлено лише з 30.07.2014 року на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року.

29.07.2014 року постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2014 року, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року по справі №Б24/40/15/176/02 скасовано та визнано недійсною мирову угоду від 16.02.2012 року. Провадження у справі №Б24/40/15/176/02 поновлено.

Отже, твердження ліквідатора, що ліквідаційна процедура ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" триває безперервно, починаючи з 18.03.2010 року та те, що ОСОБА_6 не мав повноваження на підписання договору купівлі-продажу від 20.12.2012 року місцевий господарський суд визнав безпідставними.

Суд першої інстанції зазначає, що укладання договору купівлі - продажу спірного майна здійснювалося на підставі рішення Спостережної ради, а не на виконання ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка в подальшому була скасована.

Щодо твердження ліквідатора про те, що майно ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" в момент укладення договору знаходилось в податковій заставі, місцевий господарський суд посилається на п. 89.3. ст. 89, п. 92.1., 92.2. ст. 92 Податкового кодексу України.

18.07.2012 року майно ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" на підставі Актів опису майна Дніпродзержинської ОДПІ № 55, 56 було передано в податкову заставу, в тому числі майновий комплекс автомобільного заводу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ/вул. Стасова, 79 а (акт опису № 55).

20.12.2012 року на підставі Актів опису майна Дніпродзержинської ОДПІ № 96, 97 відбулася заміна майна, а саме: в податкову заставу було передано інше майно, а майно, яке раніше було передано в податкову заставу на підставі Актів опису майна № 55, 56 було звільнено з податкової застави, в тому числі з податкової застави був звільнений майновий комплекс автомобільного заводу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79 а, що підтверджується Актами опису майна Дніпродзержинської ОДПІ № 96, 97 та поясненнями Дніпродзержинської ОДПІ, які містяться в матеріалах справи.

Посилання ліквідатора на те, що згідно витягу інформацію про заміну об'єкта податкової застави внесено в реєстр 28.12.2012 року, а тому майновий комплекс звільнено з податкової застави лише 28.12.2012 року суд першої інстанції визнав безпідставними та необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог Податкового кодексу України факт звільнення з податкової застави є Акти опису майна Дніпродзержинської ОДПІ № 96, 97.

Щодо заяви ТОВ „Техно Сіті" про застосування строку позовної давності, то суд першої інстанції встановив, що позовна давність спливла 21.12.2015 року, оскільки перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК), а враховуючи той факт, що ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" є стороною договору купівлі-продажу від 20.12.2012 року, отже було обізнано про вчинення цього договору в день його укладення, оскільки дана заява (позовна заява) заявляється про захист прав саме юридичної особи ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод", то вже з наступного дня після вчинення договору товариство мало можливість звернутись до суду із вимогою про визнання його недійсним, тобто з 21.12.2012 року.

Не погодившись з ухвалою суду, до апеляційної інстанції звернулось Відкрите акціонерне товариство «Дніпродзержинський автомобільний завод» в особі ліквідатора із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що ухвалою господарського суду від 08.05.12р. по справі №Б24/40/15/176/02 про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" (код ЄДРПОУ 05482481) затверджено мирову угоду від 16.02.12р, провадження по справі припинено. Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.14р. ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.14р. у справі №Б24/40/15/176/02 скасовано. Визнано недійсною мирову угоду від 16.02.12р., укладену між головою комітету кредиторів ЗАТ «Завод комунального транспорту» та боржником ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод». Провадження у справі №Б24/40/15/176/02 поновлено. Справу скеровано до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду. Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.14р. дану постанову залишено без змін.

Таким чином, скаржник вважає, що на даний момент відсутній судовий документ, на підставі якого справу про банкрутство припинено.

Судами встановлено, що ліквідаційна процедура ВАТ «Дніпродзержинський автомобільний завод» триває безперервно, починаючи з 18.03.2010 року.

У відповідності до ст. 30 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 18.01.2013 року) після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна банкрута на відкритих торгах. Отже, згідно вказаної норми, продавати майно банкрута повинен був ліквідатор на відкритих торгах. В порушення ст. 30 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, яка діяла до 18.01.2013 року) нерухоме майно банкрута продано без проведення торгів, а договір від імені Позивача укладено «Головою правління ОСОБА_6».

Також суд першої інстанції посилався на ст. 261 Цивільного кодексу України та вказав, що перебіг позовної давності починається з моменту підписання договору, тобто з 21.12.2012 року. Але таке застосування ст. 261 ЦК України є неправильним та суперечить позиції Верховного Суду України по даному питанню, оскільки у відповідності до п.27 Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої ст. 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ліквідатор підприємства, який є єдиним законним представником банкрута у ліквідаційний процедурі, міг дізнатися про укладання договору від 20.12.2012 року лише після скасування ухвали про припинення справи, а саме з моменту винесення постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2014р.

Отже, строк позовної давності закінчується 29.07.2017 року.

25.01.2017р. в судовому засіданні присутні представники учасників апеляційного провадження надали пояснення по справі та навели обґрунтування своїх вимог з посиланням на норми законодавства.

Інші учасники апеляційного провадження в судове засідання не з'явились. Суд вважає, що вжив усі залежні від нього заходи для їх повідомлення належним чином про розгляд господарської справи в апеляційній інстанції та реалізації ними права судового захисту своїх інтересів (п.3.9.2 постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

25.01.2017 року прийнято вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а увалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 року у справі №Б24/40/15/176/02 залишити без змін з наступних підстав.

Так, колегією Дніпропетровського апеляційного господарського суду встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2010 року по справі № Б24/40/15/176/02 ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

Згідно ст. 38 ч. 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на момент затвердження мирової угоди, заатвердження господарським судом мирової угоди є підставою для припинення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ст. 40 ч. 1 п. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на момент затвердження мирової угоди, господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо затверджено мирову угоду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.05.2012 року по справі № Б24/40/15/176/02 про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" затверджено мирову угоду від 16.02.2012 року, провадження по справі припинено.

Згідно ст. 38 ч. 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, що діяла на момент затвердження мирової угоди, протягом п'яти днів з дня затвердження господарським судом мирової угоди керуючий санацією або ліквідатор повідомляє про це орган або посадову особу органу, до компетенції якого належить призначення керівника (органів управління) боржника, у разі необхідності забезпечує проведення зборів чи засідання відповідного органу та продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.

На підставі протоколу засідання Спостережної Ради ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" від 11.05.2012 року вирішено призначити головою правління ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" з 11.05.2012 року громадянина України- ОСОБА_6.

Відповідно до наказу від 11.05.2012 року № 11/05/12/1-(2-к) ОСОБА_6 приступив до виконання обов'язків голови правління ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" з 11.05.2012 року.

На підставі протоколу засідання Спостережної Ради ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" від 14.12.2012 року вирішено затвердити рішення щодо продажу за ціною 12 300 000, 00 грн. (дванадцять мільйонів триста тисяч гривень), в т. ч. ПДВ, Товариству з обмеженою відповідальністю "ТЕХНО СІТІ" належного Товариству нерухомого майна, а саме майнового комплексу, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, буд. 79а, та уповноважити голову правління Товариства ОСОБА_6 організувати виконання всіх необхідних дій щодо реалізації зазначеного рішення, в тому числі укласти та підписати відповідну угоду купівлі-продажу та акт приймання-передачі майна, а також інші необхідні для реалізації зазначеного рішення документи.

Ліквідаційна процедура ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" тривала з 19.03.2010 року по 08.05.2012 року.

З 09.05.2012 року до 29.07.2014 року на момент укладання договору купівлі-продажу провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" було припинено та поновлено лише з 30.07.2014 року на підставі постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року.

Як голова правління ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" та на підставі протоколу засідання Спостережної Ради ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" від 14.12.2012 року ОСОБА_6 від імені ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" підписав договір купівлі-продажу від 20.12.2012 року. Оскільки провадження у справі про банкрутство вже не існувало, то повноваження голови правління на підписання спірного договору слід вважати легітимними.

Та обставина, що на даний час відсутній документ , на підставі якого провадження у справі було припинено (по причині його скасування), не спричиняє відсутність повноважень у голови правління на підписання договору, оскільки мирова угода була затверджена ухвалою господарського суду Дніпропетровської області, провадження у справі було припинено і продаж майна відбувся поза межами ліквідаційної процедури в межах повноважень виконавчого органу акціонерного товариства, передбачених ст. 161 ЦК України і Статуту товариства.

Не можна визнати незаконною процедуру продажу поза межами провадження у справі про банкрутство ще і тому, що майно не було відчужене ліквідатором у ході ліквідаційної процедури, а продати його на торгах можна тільки в межах провадження у справі про банкрутство.

Укладаючи оспорювану угоду сторони діяли добросовісно і розумно, вони не знали і не могли знати про незаконність мирової угоди внаслідок не підписання її керівником податкового органу та надання клопотання про затвердження її арбітражним керуючим Кириком В.К. з запізненням, як це встановлено постановою ДАГС від 29.07.2014 р., якою ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2014 року по справі № Б24/40/15/176/02 скасовано та визнано недійсною мирову угоду від 16.02.2012 року. Провадження у справі №Б24/40/15/176/02 поновлено та постановою ВГСУ від 28 жовтня 2014 року вище означена постанова ДАГС залишена без змін.

Як сторони угоди, передбаченої Законом і нотаріально посвідченої, вони не можуть нести відповідальність за порушення Закону, допущені третіми особами.

З часу укладення цієї угоди до моменту визнання недійсною мирової угоди пройшло понад півтора року і наступне поновлення провадження у справі про банкрутство не спричиняє недійсність угод, які вчинені у часі припинення провадження у справі.

Також не можна погодитися з ліквідатором Зибіним А.О. в тому, що ліквідаційна процедура боржника триває безперервно з 18.03.2010 року. Мирова угода визнана недійсною виключно через допущені арбітражним керуючим Кириком В.К. процедурні порушення, за які сторони оспорюваної угоди не відповідають. Проте провадження у справі про банкрутство припинялось, потім поновлялось, що свідчить переривання конкурсного процесу в часі, а не про його безперервність.

Щодо посилання ліквідатора на те, що майно ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" в момент укладення договору знаходилось в податковій заставі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 92.1., 92.2. ст. 92 Податкового кодексу України платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом. Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою контролюючого органу, а також у разі, якщо контролюючий орган впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди. У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди контролюючого органу за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу. У разі відчуження або оренди (лізингу) майна, яке перебуває у податковій заставі, платник податків за згодою контролюючого органу зобов'язаний замінити його іншим майном такої самої або більшої вартості. Зменшення вартості заміненого майна допускається тільки за згодою контролюючого органу за умови часткового погашення податкового боргу. У разі здійснення операцій з майном, яке перебуває у податковій заставі, без попередньої згоди контролюючого органу платник податків несе відповідальність відповідно до закону.

18.07.2012 року майно ВАТ "Дніпродзержинський автомобільний завод" на підставі Актів опису майна Дніпродзержинської ОДПІ № 55, 56 було передано в податкову заставу, в тому числі майновий комплекс автомобільного заводу, що знаходиться, за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ/вул. Стасова, 79 а (акт опису № 55).

Згідно п. 89.3. ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

20.12.2012 року на підставі Актів опису майна Дніпродзержинської ОДПІ № 96, 97 відбулася заміна майна, а саме: в податкову заставу було передано інше майно, а майно, яке раніше було передано в податкову заставу на підставі Актів опису майна № 55, 56 - було звільнено з податкової застави, в тому числі з податкової застави був звільнений майновий комплекс автомобільного заводу" що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Стасова, 79 а, що підтверджується Актами опису майна Дніпродзержинської ОДПІ № 96, 97 та поясненнями Дніпродзержинської ОДПІ, які містяться в матеріалах справи.

Отже, Податковий кодекс України чітко визначає, що звільненням з податкової застави є акт опису, що і було встановлено місцевим господарським судом, і з чим погоджується колегія суддів.

Крім того, у п.6 спірного договору від 22.12.2012 року вказано таке: Продавець свідчить, що відчужуваний майновий комплекс на момент укладання цього договору нікому іншому не проданий, не подарований, не відчужений, іншим способом не заставлений, під податковою заставою і забороною не перебуває, що підтверджується витягом, зокрема, з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави № 39470365від 20.12.2012 року, який виданий Кондорою Л.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (т. 25 а.с.180 на обороті). З цього слідує, що нотаріус на час учинення оспорюваного правочину перевірив наявність податкового обтяження і витяг про відсутність таких обтяжень спростовує доводи скаржника про їх наявність.

Сам податковий орган, права якого мали б бути порушеними у разі відчуження обтяженого майна мав би заявити претензії сторонам, чого зроблено не було.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що заява ліквідатора про недійсність оспорюваного правочину по суті не підтверджується і оспорюваним правочином його право не порушено. Він призначений після укладання правочину.

За таких обставин наявні підстави для відмови у задоволенні заяви ліквідатора по суті, тому зазначення про пропущення ним терміну позовної давності можна було б вважати надмірним у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, як про це йдеться у практичних рекомендаціях Вищого господарського суду України.

Разом з тим, враховуючи, що інститут позовної розглядається Європейським Судом з прав людини як один із фундаментальних аспектів верховенства права (справа Ремужко проти Польщі), що обумовлює призначення позовної давності для дотримання принципу правової визначеності, колегія суддів вважає необхідним підтримати позиції Верховного Суду України про обчислення початку термінів позовної давності у позовах про визнання недійсними правочинів. Строки позовної давності слугують декільком важливим цілям, зокрема, вони забезпечують правову визначеність і остаточність, захищають потенційних відповідачів від задавнених вимог, яким би було важко протистояти, і запобігати несправедливості, що могла б виникати, якби суди мусили ухвалювати рішення стосовно подій, які мали місце в далекому минулому, і на підставі доказів, які могли б стати ненадійними й неповними з плином часу (справа Олександр Волков проти України).

Відповідно до статті 257 ЦК позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253-255 ЦК.

Статтею 92 ЦК визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Частиною сьомою статті 261 ЦК передбачено, що винятки з правила частини першої цієї статті можуть бути встановлені законом.

Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спеціальних норм про позовну давність (у тому числі для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника) не встановлено.

Згідно ч.7 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови позові.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2016 року у справі № 3-1157гс15, у Постанові Верховного Суду 2 вересня 2014 року у справі № 3-84гс14.

Таким чином, апеляційні підстави не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинський автомобільний завод» на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 року у справі № Б24/40/15/176/02 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 22.11.2016 року у справі № Б24/40/15/176/02 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст складений 27.01.2017 року

Головуючий Л.М. Білецька

Суддя Ю.Б. Парусніков

Суддя А.Є. Чередко