Постанова № 64320296, 25.01.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2017 року Справа № 904/3719/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Подобєд І.М.,

секретар судового засідання: Абадєй М.О.,

представники сторін:

від позивача: Горець О.А., представник, довіреність №01/17 від 10.01.2017р.;

від відповідача-1: Плевако В.А., представник, довіреність №б/н від 25.01.2016 р.;

від відповідача-2: предствник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара Аптека" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 року у справі №904/3719/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна", м.Дніпро

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара Аптека", м. Суми

відповідача-2: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Дніпро

про стягнення 51 460 грн. 72 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долфі-Україна" (надалі - ТОВ "Долфі-Україна"), з урахуванням уточнень позовних вимог, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара Аптека" (надалі - ТОВ фірма "Стара Аптека") та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (надалі - ФОП ОСОБА_3.) на свою користь 41 196 грн. 18 коп. основного боргу, 5 063 грн. 88 коп. пені, 928 грн. 31 коп. інфляційних втрат, 1 378 грн. понесених витрат по сплаті судового збору, а також про солідарне стягнення з ТОВ фірми "Стара Аптека" та ФОП ОСОБА_3 1 000 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 року у справі №904/3719/16 , з урахуванням виправлених описок в його резолютивній частині ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2016 року (суддя Назаренко Н.Г.), позов задоволено частково; з ТОВ фірми "Стара Аптека" на користь ТОВ "Долфі-Україна" солідарно стягнуто 1 000 грн. заборгованості; з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Долфі-Україна" солідарно стягнуто 1 000 грн. заборгованості; з ТОВ фірми "Стара Аптека" на користь ТОВ "Долфі-Україна" стягнуто 41 196 грн. 18 коп. заборгованості, 5 038 грн. 15 коп. пені, 445 грн. 58 коп. інфляційних втрат; з ТОВ фірми "Стара Аптека" на користь ТОВ "Долфі-Україна" стягнуто 681 грн. 76 коп. судового збору; з ФОП ОСОБА_3 на користь ТОВ "Долфі-Україна" стягнуто 681 грн. 76 коп. судового збору; в решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ фірма "Стара Аптека" подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про залишення позову без розгляду.

Апелянт зазначає, що:

- відповідач-1 не був повідомлений судом про час і місце проведення судового засідання, яке відбулося 06.09.2016 року.;

- справа не підлягала розгляду господарським судом Дніпропетровської області, рішення прийнято судом з порушенням територіальної підсудності;

- договір поруки від 09.03.2016 року, укладений між позивачем та відповідачем-2, є недійсним, оскільки порушує права та розширює обов'язки боржника ТОВ фірми "Стара Аптека";

- відповідач-1 заперечує проти наявності основного боргу, стверджує, що надані позивачем розрахунки неможна вважати належними доказами, оскільки вони не відповідають вимогам до складання первинних документів, встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не є підставою до оплати;

- оригінали первинних документів в судовому засіданні за участю сторін не досліджувались судом першої інстанції .

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає, що відповідач-1 умисно вчиняє дії, спрямовані на затягування процесу виконання судового рішення.

Відповідач-2 на виклик суду не з'явився, звернувся з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників позивача та відповача-2, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ "Долфі-Україна" (позивач, постачальник) та ТОВ фірмою "Стара Аптека" (відповідач-1, покупець) укладений договір поставки №16/С від 20.04.2015 року (надалі - договір-1), згідно якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти непродовольчі товари відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його вартість.

Предметом договору-1 є товари, що визначені у відповідних супровідних документах (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних тощо), які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.2 договору-1).

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару, якщо інший порядок переходу права власності на товар від постачальника до покупця не визначений сторонами (п. 1.3. договору-1).

У відповідності до п. 1.6. договору-1 загальна його ціна складає загальну суму всіх поставок за цим договором.

Відповідно до п. 4.1. договору-1 ціна на кожне найменування товару визначається виходячи з відпускних цін встановлених постачальником на момент отримання заявки покупця та вважається остаточно узгодженою в розмірі, вказаному у документах, що підтверджують передачу товару (видаткові, товарно-транспортні накладні).

Пунктом 4.2. договору-1 передбачено, що розрахунки за кожну поставку товару здійснюються в національній валюті України (гривнях) в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.4. договору-1 покупець сплачує 100% вартості кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту його отримання. Факт отримання товару підтверджується видатковою, товарно-транспортною накладною, підписаною сторонами.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач-1 прийняв у власність товар на загальну суму 50 696 грн. 18 коп., що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Оригінали таких накладних, що оглянуті колегією суддів в судовому засіданні, відповідають доданим до позову копіям.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Позивач посилається на часткову сплату відповіачем-1 отриманого товару, до стягнення ним пред'явлений борг в розмірі 41 196 грн. 18 коп.

Доказів погашення заборгованості відповідачем-1 не надано, доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовано, в зв'язку з чим сума основного боргу, заявлена позивачем, є обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 5.4 договору-1 якщо заборгованість покупця перед постачальником триває більше 2-х місяців, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. При цьому нарахування пені за цим пунктом договору починається від самого першого дня прострочення покупця перед постачальником. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача-1 пеню в сумі 5 063 грн. 88 коп. за період з 05.11.2015 року по 22.04.2016 року та інфляційні втрати в сумі 928 грн. 31 коп. за період з грудня 2015 року по березень 2016 року.

Перевіривши розрахунок, наданий позивачем, колегією судів встановлено, що пеня нарахована позивачем невірно внаслідок арифметичних помилок, та її сума за період прострочення з 05.11.2015 року по 22.04.2016 року, що підлягає стягненню становить, 5 038 грн. 15 коп.; в частині стягнення пені у сумі 25,73 грн. слід відмовити.

При перевірці розрахунку інфляційних втрат позивача колегією суддів встановлено, що їх проведено без дотримання рекомендацій, викладених у постанові пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», внаслідок чого інфляційні втрати, що підлягають стягненню за період з грудня 2015 року по березень 2016 року, становлять 445 грн. 58 коп.; в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 482 грн. 73 коп. в позові слід відмовити.

В забезпечення належного виконання зобов'язань відповідача-1 за договором поставки №16/С від 20.04.2015 року між ТОВ „Долфі-Україна" (кредитор) та ФОП ОСОБА_3 (поручитель, відповідач-2) укладений договір поруки від 09.03.2016 року (надалі - договір-2).

Відповідно до цього договору поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ фірмою "Стара Аптека" (боржник) свого обов'язку за договором поставки № 16/С, укладеного між кредитором та боржником 20.04.2015 року.

Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання боржником, згідно договору поставки у сумі, що дорівнює 1 000 грн. (п. 2 договору-2).

Згідно п. 3 договору-2 поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання. Але у будь якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розміру забезпеченого зобов'язання, зазначеного в п. 2 цього договору.

Відповідно п. 8 договору-2 даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до моменту повного виконання зобов'язань за договором поставки, вказаному в пункті 1 даного договору, або до настання одного з випадків, передбачених п. 7 даного договору, зокрема порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; порука припиняється, якщо кредитор протягом 6 (шести) місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя, однак не раніше 6-ти місяців з дня укладання договору.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем-2 перед позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За встановлених обставин, відповідачі не виконали свої договірні зобов'язання, чим порушили умови укладених із позивачем договору-1 та договору-2 та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню і з солідарним стягнення з відповідачів-1 та -2 на користь позивача 1 000 грн. заборгованості та із стягненням з відповідача-1 на користь позивача 41 196 грн. 18 коп. основного боргу, 5 038 грн.15 коп. пені та 445 грн. 58 коп. інфляційних втрат; в решті позову слід відмовити.

Апелянт посилається на ті обставини, що місцевий господарський суд в порушення норм процесуального права, не повідомив відповідача-1 про час і місце проведення судового засідання, яке відбулося 06.09.2016 року. Проте з матеріалів справи вбачається (а.с. 140), що конверт з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.08.2016 року про відкладення розгляду справи №904/3719/16, надісланий на адресу відповідача-1, що зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на момент розгляду справи (м. Суми, вул. Дзержинського, буд 28-А), повернувся до суду з відміткою пошти про закінчення строку зберігання рекомендованої кореспонденції, що згідно п.3.9.1 Постанови пленуму вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року, вважається належним повідомленням сторони про час і місце розгляду справи.

Щодо заперечень апелянта відносно створення позивачем штучної альтернативної підсудності слід зазначити, що предметом позову у справі є стягнення заборгованості за поставлений позивачем товар; у позовній заяві зазначено, що місцезнаходженням відповідача-1, вимоги до якого випливають з договору-1 є: м. Суми, вул. Дзержинського, буд. 28-А, а місцезнаходженням відповідача-2, вимоги до якого випливають з договору-2, є: АДРЕСА_1.

Згідно ч.1 ст.543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить господарський суд захистити його порушене право шляхом солідарного стягнення з відповідачів-1 та -2 заборгованості за договором-1 у сумі 1 000 грн., укладеним між позивачем і відповідачем-1, з врахуванням договору-2, укладеного між позивачем і відповідачем-2, в якому останній виступає поручителем.

Згідно ч.1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.3 ст.15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Застосувавши правило альтернативної підсудності, позивач на власний вибір подав позовну заяву до господарського суду за місцезнаходженням відповідача-2 (поручителя), тобто до господарського суду Дніпропетровської області.

Даний спір пов'язаний з виконанням різних за своєю правовою природою господарських договорів, укладених між позивачем та відповідачами (з кожним з них окремо). При цьому, позовні вимоги до відповідача-2, які виникли з договору-2, мають похідний характер від основних позовних вимог до відповідача-1, які виникли з договору-1.

Однак, приписами Господарського процесуального кодексу України встановлені єдині правила визначення підсудності тієї чи іншої господарської справи, тому суд, розглядаючи справу, має право оцінювати та визначати дотримання або недотримання цих правил позивачем.

Чинним процесуальним законодавством України не передбачено поділу альтернативної підсудності господарських справ на штучну та природну (дійсну), а також не передбачено можливість незастосування судом альтернативної підсудності в залежності від того, мають позовні вимоги до декількох відповідачів основний чи похідний характер, або чи є вони (вимоги) взаємопов'язаними.

Договір-2, на який посилається апелянт як на той, що порушує його права, є діючим, недійсним у встановленому законом порядку не визнаний (відповідних доказів не подано).

Отже, колегія суддів вважає, що наявні заперечення відповідача-1 щодо територіальної підсудності справи ґрунтуються виключно на вибірковому довільному тлумаченні змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно наявності підстав для стягнення з відповідача-1 основного боргу слід зазначити, що заборгованість підтверджується видатковими накладними, підписаними ТОВ фірмою "Стара Аптека" та скріпленими його печаткою, а не розрахунками позивача, на що вказує апелянт. Відсутність підписаних позивачем та відповідачем-1 актів взаєморозрахунків не є обставиною, яка б виключала обов'язок покупця за договором-1 сплатити отриманий від продавця товар.

Посилання апелянта на невідповідність поданих позивачем видаткових накладних вимогам до складання первинних документів, встановленим у ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» колегією суддів до уваги не приймається, оскільки такий висновок суперечить обов'язковому для всіх судів України відповідно до ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України висновку Верховного Суду України у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 21.10.2014 року у справі № N 908/717/13-г, щодо незастосування до спірних правовідносин норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зважаючи на його предмет регулювання (зокрема, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в України).

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Стара Аптека" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.09.2016 року у справі №904/3719/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.М. Подобєд

(Повний текст постанови складено 27.01.2017 року).