Рішення № 64320237, 24.01.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2017 р. Справа № 926/3857/16

За позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України м. Київ

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут м .Чернівці

про стягнення 24780,58 грн. трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобовязання

Cуддя М.І.Ніколаєв

представники:

від позивача не зявився;

від відповідача ОСОБА_1, довіреність від 24.03.2016 року.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Чернівцігаз Збут про стягнення 24780,58 грн. 3% річних, що виникли у звязку із неналежним виконанням договору купівлі-продажу природного газу від 30.06.2015 року № 15-821-Н.

Ухвалою суду від 09.11.2016 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 29.11.2016 року за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 29.11.2016 року за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 08.12.2016 року.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що при нарахуванні річних позивачем не враховано, що розрахунки за газ проводились відповідно до спільних протокольних рішень на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2015 року № 20. Крім того, відповідач вимушений погашати заборгованість ПАТ Чернівцігаз перед позивачем згідно із завищеними нормативами розподілу коштів, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП), через що товариство з обмеженою відповідальністю Чернівцігіз Збут не в змозі вчасно виконати пункт 6.2 договору через недостатність обігових коштів на рахунку зі спеціальним режимом використання.

Ухвалою суду від 08.12.2016 року розгляд справи відкладено на 22.12.2016 року.

У судовому засіданні 22.12.2016 року оголошено перерву до 11.01.2017 року.

До початку судового засідання 11.01.2017 року від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких останній звертає увагу суду на те, що спільні протокольні рішення не вносять змін до договору купівлі-продажу природного газу, не встановлюють та не змінюють для сторін жодних прав та обовязків, що передбачені існуючим договором, у тому числі і щодо застосування наслідків за порушення грошового зобовязання у вигляді 3% річних.

Ухвалою суду від 11.01.2017 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 24.01.2017 року.

У судове засідання 24.01.2017 року позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги суду щодо надання нового розрахунку суми позову не виконав.

З урахуванням вищевикладеного та враховуючи, що строк вирішення спору закінчується, суд дійшов висновку, що справа повинна бути розглянута без участі представника позивача за наявними у ній документами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2015 року між сторонами укладено договір № 15-821-Н купівлі-продажу природного газу (далі договір), згідно пунктом 1.1 якого позивач зобовязався передати у власність відповідачу у 2015 році природний газ (далі газ), а останній зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору позивач передає відповідачеві у період з 01.07.2015 року по 31.12.2015 року газ в обсязі до 107347,885 тис. куб. м., у тому числі по місяцях.

Пунктом 5.1 договору сторони, зокрема, узгодили, що ціни (граничні рівні цін) на газ установлюються НКРЕКП.

Згідно із пунктом 6.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється відповідачем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий період.

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка зі спеціальним режимом використання відповідача на поточний рахунок із спеціальним режимом використання позивачу відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП, та зараховується як оплата за газ (пункт 6.2 договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015 року, а в частині проведення розрахунків за газ до їх повного виконання.

На виконання умов договору позивач за період з липня по грудень 2015 року передав у власність відповідача газ на загальну суму 278 817 539,05 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу від 31.07.2015 року на суму 24 640 771,57 грн., від 31.08.2015 року на суму 20 012 772,25 грн., від 30.09.2015 року на суму 24 246 204,01 грн., від 31.10.2015 року на суму 36 905 955,28 грн., від 30.11.2015 року на суму 60 464 820,58 грн., від 30.11.2015 року на суму 6 638 410,74 грн. та від 31.12.2015 року на суму 105 908 604,68 грн.

У свою чергу відповідач неналежно виконав умови договору та оплатив вартість поставленого газу з порушенням строків, передбачених пунктом 6.1 договору.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 ЦК України, які кореспондується із положеннями частини першої статті 193 ГК України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною другою статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи порушення строків сплати вартості поставленого газу позивач нарахував відповідачеві 24780,58 грн. 3% річних.

Суд, перевіривши вказаний розрахунок позивача, вважає його частково невірним, що обґрунтовується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, Департаментом фінансів Чернівецької обласної державної адміністрації, відповідачем та позивачем укладені спільні протокольні рішення від 21.09.2015 року № 1985, від 21.10.2015 року № 2240, від 18.12.2015 року № 2981, від 18.12.2015 року № 2980, від 18.12.2015 року № 2982, від 21.12.2015 року № 3077, предметом яких є організація проведення сторонами зазначених протоколів взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій».

Відповідно до пунктів 2.5 зазначених спільних протокольних рішень відповідач перераховує позивачеві кошти на загальну суму 111 578 878,80 грн. з ПДВ, у тому числі 5 066 169,80 грн. (рішення № 1985), 5 155 605,70 грн. (рішення № 2240), 46 066 030,72 грн. (рішення № 2981), 9 487 706,46 грн. (рішення № 2980), 30 799 466,12 грн. (рішення № 2982), 15 003 900,00 грн. (рішення № 3077), за газ за 2015 рік з договором із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2015 рік, договір».

Відповідач належним чином виконав умови даних спільних протокольних рішень та перерахував позивачеві кошти на загальну суму 111 578 878,80 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 25.09.2015 року № 1 на суму 5 066 169,80 грн., від 27.10.2015 року № 6 на суму 5 155 605,70 грн., від 22.12.2015 року № 13 на суму 46 066 030,72 грн., від 22.12.2015 року № 14 на суму 9 487 706,46 грн., від 22.12.2015 року № 12 на суму 30 799 466,12 грн., від 23.12.2015 року № 15 на суму 15 003 900,00 грн.

Пунктом 1 Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України (далі Порядок), встановлено, що він визначає механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами.

Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку).

Таким чином, уклавши відповідні протокольні рішення, сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за поставлений газ у липні-грудні 2015 року, що узгоджується з положеннями частини другої статті 604 ЦК України (новація). Отже, для застосування наслідків за порушення грошового зобовязання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених цими протокольними рішеннями.

У свою чергу позивач не надав доказів прострочення відповідачем строків перерахування сум за спільними протокольними рішеннями, окремо не розмежував у розрахунку оплати, вчинені власними коштами відповідача та коштами за спільними протокольними рішеннями, хоча з наданої позивачем оборотно-сальдової відомості по розрахунках з відповідачем за спірний період вбачається, що зазначені вище оплати є окремими та зараховувались на різні кореспондентські рахунки позивача.

Отже, суд дійшов висновку, що у порушення норм частини другої статті 604 та ст. 625 ЦК України позивач безпідставно нарахував 3% річних на грошові кошти, перераховані останньому відповідачем на підставі спільних протокольних рішень.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України у постановах від 23.09.2014 року у справі № 5011-35/1271-2012, від 01.07.2015 року у справі № 926/1230/14, від 09.09.2014 року у справах № 5011-1/11043-2012-42/528-2012 та № 5011-35/1272-2012-42/527-2012.

Згідно із частиною першою статті 11128 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У свою чергу, згідно зробленого судом розрахунку, що здійснений на підставі розмежування джерел надходження коштів від відповідача (власні оплати та оплати за протокольними рішеннями), обґрунтована сума 3% річних, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 5671,35 грн.

Відтак, позов підлягає частковому задоволенню у сумі 5671,35 грн., а у задоволенні 3% річних у сумі 19109,23 грн. належить відмовити за безпідставністю.

Посилання відповідача на те, що НКРЕКП затверджуючи у постановах №2254, 2570 та 2298 нормативи перерахування коштів з поточних рахунків постачальників природного газу, що надійшли від населення у вересні-жовтні 2015 року, фактично змусила товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» погашати заборгованість публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» (далі ПАТ «Чернівцігаз») за придбаний у позивача природній газ, судом до уваги не беруться, оскільки в матеріалах справи відсутні докази визнання незаконними вищевказаних постанов НКРЕП та договору доручення від 03.08.2015 року № 79, що укладений між відповідачем та ПАТ «Чернівцігаз»), тож твердження відповідача не підтверджені належними та допустимими доказами та засновані на необґрунтованих припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин справи позов слід задовольнити частково, а судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-А, код 39584988) на користь публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) 5671,35 грн. 3% річних та 315,37 грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 27.01.2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І.Ніколаєв