Ухвала суду № 64319707, 24.01.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

__________________

УХВАЛА

"24" січня 2017 р. Справа № 918/507/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання В'юненко І.І. за участю представника ПАТ "УкрСиббанк" - ОСОБА_1 та представника ліквідатора боржника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за заявою боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТІС - 34" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, б. 34, ІК 38247866) про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2016 року до Господарського суду Рівненської області надійшла заява боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТІС - 34" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, б. 34, ІК 38247866) про порушення справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 30.06.2015 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТІС - 34" про визнання останнього банкрутом та призначено підготовче засідання на 14.07.2015 року.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.07.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТІС - 34" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, б. 34, ІК 38247866), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника та призначено попереднє засідання на 27.07.2016 року.

Постановою господарського суду Рівненської області від 27.07.2016р. визнано банкрутом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТІС - 34" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, б. 34, ІК 38247866), відкрито ліквідаційну процедуру ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТІС - 34" строком на 12 місяців та призначено ліквідатором банкрута ОСОБА_4 (33005, м. рівне, АДРЕСА_1, ІН НОМЕР_1).

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення (повідомлення) про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТІС - 34" (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, б. 34, ІК 38247866).

Розпорядженням в.о. керівника апарату господарського суду Рівненської області № 01-04/174/2016 від 22.08.2016р. у зв'язку перебуванням судді Романюк Ю.Г. з 22 серпня 2016 року по 25 грудня 2016 року у відпустці по вагітності та пологах (наказ № 513 від 22.08.2016 року ) та у відповідності до пунктів 2.3.49-2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 918/507/16. Після чого справу № 918/507/16 передано на розгляд судді Заголдній Я.В.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.08.2016 р. прийнято справу № 918/507/16 до свого провадження.

У відповідності до ч.3 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ( далі - Закон України про банкрутство) кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, в межах вищевказаного строку до господарського суду Рівненської області та ліквідатора ОСОБА_4 надійшли письмові заяви з вимогами до боржника від наступних кредиторів:

- ПАТ "УкрСиббанк" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 19 646 784 грн. 53 коп.;

- ОСОБА_5 з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 752 146 грн. 00 коп.;

- ФОП - ОСОБА_6 з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 24 756 грн. 00 коп.

Дані заяви призначені до розгляду в судовому засіданні на 11.10.2016р.

Ухвалами господарського суду Рівненської області розгляд справи неодноразово відкладався.

Згідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява кредитора має містити: розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.

11.10.2016 р. від ліквідатора боржника ОСОБА_4 надійшло клопотання, до якого, зокрема, долучено відзиви щодо розгляду вищевказаних кредиторських заяв.

12.01.2017 року від ліквідатора боржника ОСОБА_4 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи. Зі змісту клопотання вбачається, що ліквідатор боржника визнає вимоги ПАТ "УкрСиббанк" на загальну суму 3 473 750,00 грн.

В судовому засіданні 24.01.2017 р. при розгляді заявлених кредиторських вимог до боржника судом встановлено наступне.

Копії заяв кредиторів з вимогами до боржника та документи, що їх підтверджують, направлені боржнику, ліквідатору та розглянуті останнім відповідно до вимог Закону України про банкрутство.

- Вимоги ПАТ "УкрСиббанк" до боржника на загальну суму 19 646 784 грн. 53 коп. в т.ч. 14 977 561,57 основний борг та 4 666 466,96 грн. пені підтверджується договором про надання споживчого кредиту № 11106326000 від 05.01.2007р. та додатковими угодами до нього; договором про надання споживчого кредиту № 11181910000 від 11.07.2007р. та додатковими угодами до нього; розрахунками заборгованості за кредитними договорами № 11106326000 від 05.01.2007р. та № 11181910000 від 11.07.2007р., договором іпотеки №р/н-7024 від 05.01.2007р. та додатковими угодами до нього; іпотечним договором №7024-2 від 11.07.2007р. з додатковими угодами до нього; заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 16.01.2014р.; рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25.02.2014р. ); судові витрати - 2 756 грн. 00 коп.

В судовому засіданні 24.01.2017 року представник ПАТ "УкрСиббанк" просив суд задовольнити заяву ПАТ "УкрСиббанк" про визнання грошових вимог до ТОВ "АТІС - 34" в розмірі 19 646 784 грн. 53 коп., з яких 14 977 561,57 основний борг та 4 666 466,96 грн. пені.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, основним боржником по договорах надання споживчого кредиту № 11106326000 від 05.01.2007р. та додатковими угодами до нього та про надання споживчого кредиту № 11181910000 від 11.07.2007р. та додатковими угодами до нього є ОСОБА_7, а ТОВ "АТІС - 34" є лише майновим поручителем за іпотечними договорами №р/н-7024 від 05.01.2007р. та додатковими угодами до нього та №7024-2 від 11.07.2007р. з додатковими угодами до нього, укладених між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Бісмут ЛТД" з огляду на наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 26.05.2016 року за № 60008633 предмет іпотеки, зазначений в вищезазначених договорах, належить на праві власності ТОВ "АТІС - 34" на підставі свідоцтва про право власності, виданого 03.07.2012 року виконавчим комітетом Рівненської міської ради.

Відповідно до ч.ч. 1,2 статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

З огляду на вищенаведене, ТОВ "АТІС - 34" є майновим поручителем за іпотечними договорами №р/н-7024 від 05.01.2007р. та додатковими угодами до нього та №7024-2 від 11.07.2007р. з додатковими угодами до нього.

Як вбачається з матеріалів справи вимоги ПАТ "УкрСиббанк" забезпечені майном ТОВ "АТІС - 34" на загальну суму 3 473 750,00 грн. за рахунок вартості предмета іпотеки, а саме за рахунок наступного нерухомого майна: «А-3» - адмінбудинок площею 1560,4,кв.м., «Б»-прохідна площею 12,9 кв. м, «В» - склад нафтопродуктів, площею 170,6 кв. м., «Г» - склад матеріальний, площею 212,1 кв. м., «Д»- будинок конторського типу, площею 253,8 кв.м, «Ж»- будинок конторського типу, площею 117,4 кв.м., «З» - будинок конторського типу, площею 197,7 кв. м, «Л-2»- будинок залізобетонний, площею 250,9 кв. м., що становить згідно умов іпотечного договору №7024-2 від 11 липня 2007 року п. 1.1. - 3 473 750,00 грн. Вищезазначене майно внесено в іпотеку за двома договорами, а саме: договір іпотеки №р/н-7024 від 05.01.2007 року, який забезпечує виконання зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 11106326000 від 05.01.2007р. та іпотечний договір №7024-2 від 11.07.2007 року, який абезпечує виконання зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 11181910000 від 11.07.2007р.

Факт внесення в статутний капітал майна і як наслідок факт набуття права власності на вищезазначене майно боржником ТОВ "АТІС-34" підтверджується: протоколом установчих зборів засновників ТОВ "АТІС-34" №1/2012 від 31.05.2012 року, статутом ТОВ "АТІС-34", витягом про державну реєстрацію прав № 34692869 від 03.07.2012 року, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно САЕ № 597312 від 03.07.2012 року.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно ст. 572 ЦК України кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Виходячи із вимог ст. 575 ЦК України іпотека є окремим видом застави, а саме, заставою нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Заставодавцем, відповідно до ч. 1 ст. 583 ЦК України, може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу", застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; - майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Статтею 589 ЦК України та статтею 19 Закону України "Про заставу" передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Отже, слід розмежовувати юридичні поняття "поручитель" та "майновий поручитель", оскільки вказані особи є суб'єктами різних за змістом цивільних правовідносин, а саме - поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення як порука на підставі ст.ст. 546, 572 ЦК України, а майновий поручитель є суб'єктом такого виду забезпечення зобов'язань як застава (іпотека), правова природа якого визначена Законом України "Про заставу", Законом України "Про іпотеку".

Правова природа застави (іпотеки) полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення вимог за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Іпотека за правовою природою є заставою та регулюється нормами параграфа 6 (статті 572 - 593) глави 49 ЦК України та спеціальним законом. Правові статуси поручителя і майнового поручителя врегульовані окремо, з суттєвими видовими відмінностями, достатніми для їх розрізнення і для вирішення спорів з їх участю шляхом безпосереднього застосування відповідних норм цивільного закону. (Висновок Судової палати у господарських справах Верховного Суду України викладено в постанові від 16.10.2012 року у справі № 5023/6981/11).

Судом встановлено, що ПАТ "УкрСиббанк" звернувся із кредиторськими вимогами до боржника за договором надання споживчого кредиту № 11106326000 від 05.01.2007р. та додатковими угодами до нього та договором про надання споживчого кредиту № 11181910000 від 11.07.2007р. та додатковими угодами, укладеними між ОСОБА_7 та ПАТ "УкрСиббанк", як до майнового поручителя.

Отже, ТОВ "АТІС - 34", в даному випадку не є позичальником за основними кредитними договорами, як і не є особою, яка отримувала кредитні кошти. Однак, норми Закону про банкрутство не обмежують право банку звернутися з грошовими вимогами до майнового поручителя, якщо основний боржник не сплатив борг.

Згідно вимог ч. 1 ст. 11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, відповідальність майнового поручителя, як іпотекодавця, який не є одночасно боржником в основному зобов'язанні, обмежується переданим у іпотеку майном (його вартістю, визначеною в договорі іпотеки).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про заставу" сторонами договору застави (заставодавцем і заставодержателем) можуть бути фізичні, юридичні особи та держава. Заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.

У визначенні господарським судом розміру вимог кредитора, що забезпечені майном боржника, до уваги має братися оцінка майна, погоджена сторонами у відповідному договорі застави (іпотеки).

Наведена правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України в постанові №14/030 від 03.06.2014 року у справі №25/5005/6641/2012 та в постанові від 26.08.2014 року у справі № 5024/948/2012. В наведених постановах Верховний Суд України дійшов висновку про те, що майновий поручитель та основний боржник, зобов'язання якого перед кредитором забезпечені заставою майна, що належить майновому поручителю на праві власності, відповідають перед кредитором солідарно, тому заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від основного боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, вимоги кредитора-заставодержателя, заявлені у справі про банкрутство майнового поручителя, є грошовими, оскільки забезпечують виконання позичальником основного зобов'язання (кредитного договору), яке за своєю правовою природою є грошовим, та забезпечені заставою майна майнового поручителя, тому повинні включатися до реєстру вимог кредиторів окремо та задовольняються у першу чергу. (Дані висновки підлягають врахуванню щодо черговості задоволення вимог кредиторів, зокрема з посиланням на ч. 9 ст.45 Закону про банкрутство (в новій редакції), відповідно до якої погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна боржника, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку).

Так, в постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 03.06.2014 року у справі № 5005/6641/2012 зазначено, що частиною 1 статті 11 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

В Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014 р. № 1 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів", частиною 2 пункту 4.3.5 якої передбачено, що: "Майновий поручитель несе відповідальність перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави. До майнового поручителя, який виконав забезпечене заставою зобов'язання, переходять усі права кредитора за цим зобов'язанням в тому обсязі, в якому він сам виконав вимоги кредитора".

Відтак, у разі невиконання основним боржником зобов'язання, забезпеченого заставою майна майнового поручителя, заставодержатель, як кредитор, вправі вимагати виконання основного зобов'язання як від боржника, так і його майнового поручителя разом, так і від будь-кого з них окремо, а у разі пред'явлення таких вимог до майнового поручителя у справі про банкрутство, останній відповідає в межах взятих на себе зобов'язань перед заставодержателем згідно умов договору застави з відповідним відображенням вимог кредитора-заставодержателя у реєстрі вимог кредиторів та з дотриманням процедури реалізації заставного майна в ході провадження у справі про банкрутство.

Судом встановлено, що згідно рішення ліквідатора боржника, вимоги ПАТ "УкрСиббанк" визнані останнім в розмірі 3 473 750,00 грн. грн. - грошові вимоги, що забезпечені заставою майна боржника.

З огляду на викладене, заява ПАТ "УкрСиббанк" про визнання грошових вимог підлягає до задоволення частково в розмірі 3 473 750,00 грн. - грошові вимоги, що забезпечені заставою майна боржника; судові витрати - 2 756 грн. 00 коп.

Вимоги ОСОБА_5 до боржника на загальну суму 752 146 грн. 00 коп. в т.ч. 681 890,00 грн. основний борг та 67 500,00 грн. штраф за невиконання умов договору підтверджуються рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17.03.2016р. у справі № 569/760/16-ц, постановою ВДВС Рівненського МУЮ про відкриття виконавчого провадження № 50607423 від 21.03.2016р.); судові витрати - 2 756 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що згідно рішення ліквідатора боржника, вимоги ОСОБА_5 визнані останнім в повному обсязі та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в повному обсязі.

Вимоги ФОП ОСОБА_6 до боржника на загальну суму 24 756 грн. 00 коп. в т.ч. 22 000,00 грн. основний борг (підтверджується актом здачі приймання робіт (надання послуг) № 4); судові витрати - 2 756 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що згідно рішення ліквідатора боржника, вимоги ФОП - ОСОБА_6 визнані останнім в повному обсязі та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів в повному обсязі.

Черговість задоволення вимог кредиторів встановлюється у порядку відповідно до ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Суд зазначає, що частиною 4 статті 23 Закону про банкрутство встановлено, що особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 23, 38, 40, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати вимоги наступних кредиторів до боржника ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "АТІС - 34" із включенням їх до реєстру вимог кредиторів, а саме:

- ПАТ "УкрСиббанк" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 3 476 506,00 грн. в т.ч. 3 473 750,00 грн. - позачергові вимоги, які забезпечені заставою майна боржника; 2756, 00 грн. - 1 черга.

- У визнані вимог ПАТ "УкрСиббанк" з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 16 170 278,53 грн. відмовити.

- гр. ОСОБА_5 з грошовими вимогами до боржника в розмірі 752 146,00 грн. в т.ч. 681 890,00 грн. 4 черга, 67 500,00 грн. 6 черга, 2 756 грн. 00 коп. 1 черга

- ФОП - ОСОБА_6 з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 24 756,00 грн. в т.ч. 22 000,00 грн. 4 черга; 2 756 грн. 00 коп. 1 черга.

Ухвалу направити всім учасникам у справі.

Суддя Заголдна Я.В.