Рішення № 64319531, 25.01.2017, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2017 року Справа № 913/1325/16

Провадження № 9/913/1325/16

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком», м. Харків

до Луганського обласного військового комісаріату, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 1646 грн. 46 коп.

суддя Ворожцов А.Г.

секретар судового засідання Богуславська Є.В.,

у засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 744 від 20.12.2016,

від відповідача - представник не прибув,

в с т а н о в и в:

суть спору (з урахуванням заяви № 26-15/940 від 27.12.2016 про зменшення розміру позовних вимог): позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу за договором № 7100590 від 01.10.2006 про надання послуг електрозвязку в сумі 941,31 грн., пені в розмірі 34,61 грн., інфляційних втрат у сумі 606,31 грн. та 3 % річних у сумі 64,23 грн.

У судове засідання прибув представник позивача.

Відповідач, Луганський обласний військовий комісаріат, письмовим відзивом № ЮК/301 від 10.12.2016 проти позову заперечив та просив розглянути справу без участі його представника.

Доводи відповідача полягають у тому, що позивач звернувся з даним позовом поза межами позовної давності, цей довід суд розцінює як заяву про застосування позовної давності.

Крім того, 07 липня 2014 року відбулося захоплення будівлі Луганського обласного військового комісаріату озброєними особами. Даний факт зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань № 12014130050002573 від 07.07.2014.

З серпня 2014 року по вересень 2015 року Луганський обласний військовий комісаріат з бюджету не фінансувався.

Через проведення антитерористичної операції факт наявності або відсутності заборгованості перед Луганською філією ПАТ "Укртелеком" за період з липня 2013 року по липень 2014 року відповідач підтвердити не має можливості.

Відповідач додатково зазначив, що за:

- за отримані у 2015 році послуги відповідач розрахувався в сумі 586,63 грн. за відповідними платіжними дорученнями за період з 25.09.2015 по 16.12.2015,

- за отримані у 2016 році послуги відповідач розрахувався в сумі 578,40 грн. за відповідними платіжними дорученнями за період з 22.02.2016 по 14.11.2016.

Таким чином, як вважає відповідач, у нього відсутня заборгованість за телекомунікаційні послуги надані позивачем у 2015 - 2016 роках.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, приймаючи позицію відповідача щодо спірних відносин, суд встановив такі фактичні обставини.

31 жовтня 2006 року між сторонами у справі було укладено договір № 7100590 (а.с.17-24) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач, як підприємство звязку, зобовязався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а останній, в свою чергу, зобов'язався своєчасно оплачувати їх вартість.

За умовою пп. 3.2.15 та 3.2.19 договору споживач мав у місячний термін повідомляти підприємству звязку про зміну банківських, поштових або платіжних реквізитів.

Згідно з п. 4.6 договору споживач для одержання послуг звязку мав проводити щомісячно до 20-го числа поточного місяця попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді з подальшим перерахунком до 10-го числа місяця, що настає після розрахункового періоду, виходячи з фактично наданих послуг.

Вказані умови договору відповідачем своєчасно та у повному обсязі виконані не були, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка за розрахунком позивача (з урахуванням заяви про зменшення суми позову) складає 941,31 грн.

Умовою п. 5.8 договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасну оплату наданих послуг у вигляді пені в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення оплати.

З урахуванням викладеного позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 34,61 грн., за період з 01.01.2016 по 30.06.2016, що підтверджено відповідним розрахунком (а.с. 63-64).

Крім того, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в сумі 606,31 грн., за період з серпня 2013 року по червень 2016 року, та 3% річних в сумі 64,23 грн., за період з 21.08.2013 по 30.06.2016, що також підтверджується розрахунком позивача, наявним у матеріалах справи (а.с. 65-68).

Відзивом на позовну заяву відповідач проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві (а.с. 79-80).

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір виник через порушення грошового зобовязання за договором про надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Щодо застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

За правилом ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зроблено до винесення ним рішення.

Згідно з ч. 4 ст. наведеної статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи та наданого позивачем розрахунку заборгованості, відповідач протягом 2014 2016 років здійснював оплати отриманих послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого обовязку.

Матеріали справи містять лист Луганського обласного військового комісаріату № УТВ 56 від 20.07.2015 (а.с. 69), яким відповідач гарантує погашення заборгованості за послуги звязку, яка виникла на той час.

Вказане свідчить про визнання відповідачем боргу за отримані послуги, а тому не йдеться про перебіг позовної давності у спірних відносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків сум пені, інфляційних нарахувань та 3 % річних, суд дійшов висновку, що вони є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо форс-мажорних обставин, внаслідок яких начебто й відбулося порушення грошового зобовязання за спірним договором, судом не приймаються, оскільки ці обставини не підтверджені належним чином.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають задоволенню з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

При зверненні до господарського суду Луганської області з даним позовом позивачем платіжним дорученням № 1077734 від 24.11.2016 сплачено до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Як вже зазначалось вище, письмовою заявою № 26-15/940 від 27.12.2016, позивачем було зменшено розмір позовних вимог та до стягнення заявлено 1646,46 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» в разі зменшення розміру позовних вимог сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

З урахуванням викладеного, судовий збір у розмірі 49,84 грн. буде повернуто позивачеві з Державного бюджету України на підставі вимог ст. 7 Закону України «Про судовий збір» за його клопотанням за ухвалою суду.

Судовий збір у розмірі 1328,16 грн. покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача, Луганського обласного військового комісаріату, 93402, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Богдана Ліщини, буд. 38, код 07668758, на користь позивача, Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», 01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, в особі Харківської філії ПАТ «Укртелеком», 61002, м. Харків, вул. Свободи (Іванова), 7/9, код 21560766, борг в сумі 941,31 грн., пеню в розмірі 34,61 грн., інфляційні втрати у сумі 606,31 грн. та 3 % річних у сумі 64,23 грн., загалом 1646,46 грн., а також витрати зі сплати судового збору в сумі 1328,16 грн., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо не було подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено і підписано - 27.01.2017.

Суддя А.Г. Ворожцов