Ухвала суду № 64319319, 24.01.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.01.2017Справа № 910/23639/16За позовом Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод"

до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві

про стягнення 173 222,48 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Павлюк С.О. (довіреність)

від відповідача: Маляренко С.О. (довіреність)

вільний слухач: ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Дарницький вагоноремонтний завод" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві про стягнення 173 222,48 грн., набутих без достатньої правової підстави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23639/16, розгляд справи призначено на 24.01.2017.

13.01.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі. Зазначене клопотання мотивоване тим, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки у спірних правовідносинах відповідач діє як суб'єкт владних повноважень.

24.01.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

У судовому засіданні 24.01.2017 представник відповідача надав суду пояснення щодо клопотання про припинення провадження у справі, надав пояснення щодо обставин викладених у даному клопотанні, просив суд його задовольнити та припинити провадження у справі.

Представник позивача заперечив проти припинення провадження у справі, надав пояснення стосовно своїх заперечень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, підставою звернення Державного підприємства "Дарницький вагоноремонтний завод" з позовними вимогами до відповідача є відмова відповідача від повернення 173 222,48 грн. надмірно сплачених страхових внесків, які списані відповідачем відповідно до п. 1 Порядку списання кредиторської заборгованості Фонду, затвердженого постановою правління Фонду від 29.07.2004 № 49.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду. Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та провадить діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

Відповідно до статті 45 Закону № 1105-ХІV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1105-ХІV) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Таким чином, сплата страхових внесків до Фонду та повернення надмірно сплачених страхових внесків є публічними правовідносинами, оскільки відноситься до виключної компетенції держави в особі її органів.

Згідно зі ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів.

Згідно рекомендацій, викладених в п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 р. "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

-наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, причому ці функції повинні здійснюватися відповідним суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

У даному випадку таким суб`єктом владних повноважень є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві. Тобто, відповідач є суб`єктом владних повноважень, який виконує управлінські функції (вчиняє ті чи інші дії) по відношенню до позивача.

В силу ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ч. 2 ст. 4 КАС України).

Згідно зі ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За таких обставин, оскільки спір у даній справі виник у зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про списання заборгованості у розмірі 173 222,48 грн., який є суб`єктом владних повноважень, пов'язане з виконанням останнім владних управлінських функцій, такий спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Крім того, як уже було зазначено вище, однією з умов підвідомчості спору господарському суду є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства.

Однак, з позовних вимог позивача вбачається, що вони не пов`язані з господарською діяльністю товариства або з господарською діяльністю Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Києві. Крім цього, у матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що між сторонами існують господарські правовідносини, стосовно яких виник даний спір.

Судом також враховано, що відповідно п. 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам», не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень, зокрема, виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов'язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що провадження у справі № 910/23639/16 підлягає припиненню.

Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, позивачем не заявлено про повернення судового збору, то сплачений судовий збір не повертається. Водночас позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення судового збору сплаченого за подання даного позову до суду.

Керуючись ст. ст. п. 1 ч. 1 ст. 80, ч. 3 ст. 80, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Провадження у справі №910/23639/16 припинити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Суддя С.О. Турчин