Рішення № 64319207, 24.01.2017, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 р. Справа № 909/1096/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Володарського, 733, м. Токмак, Токмацький район, Запорізька область, 71703

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543

про стягнення 83183,20 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №1134 від 01.04.16),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення 83183,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору на перевезення вантажу №093-2015 від 23.11.15 в частині оплати наданих позивачем послуг.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав згідно заяви вх. № 876/17 від 24.01.17 про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та просить стягнути з відповідача 73900,00 грн. боргу за надані послуги перевезення. Дослідивши заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України, права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що зменшення позовних вимог є правом позивача та не порушує процесуальних прав відповідача, то суд розглядає позов згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог вх.№ 876/17 від 24.01.17.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про дату, час та місце проведення судових засідань належним чином повідомлявся, ухвалами суду від 07.12.16 та 20.12.16, що підтверджується повідомленням про вручення поштових відправлень.

Станом на 24.01.17 клопотань про відкладення розгляду спору від відповідача не надходило.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

23.11.15 між сторонами даного спору укладено договір на перевезення вантажу №093-2015 (далі договір), відповідно до умов якого перевізник (позивач) бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому замовником (відповідачем) вантаж у міжміському, міжнародному сполученні (згідно заявки на транспортні послуги) до місця призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (вантажоодержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити провізну плату за надані перевізником транспортні послуги відповідно до умов цього договору.

Розділом 2 даного договору "Умови організації перевезень вантажів" встановлено, що перевізник здійснює перевезення вантажу на підставі письмових заявок на перевезення (надалі-заявка), що надаються замовником за формою встановленою в Додатку №1 до цього договору.

Заявка повинна містити наступну інформацію: найменування вантажу; вид, кількість транспортних засобів їх вантажопід'ємність; вантаж/обсяг вантажу; тара та/або упаковка; дату, час та адресу місця відправлення; дату, час та адресу місця призначення; маршрут перевезення; ціну, вартість вантажу; перевізну плату; повне найменування вантажоодержувача та необхідну інформацію про нього; умови транспортування вантажу.

Прийняття перевізником заявки замовника свідчить про згоду перевізника здійснити перевезення вантажу на умовах, викладених у заявці. Заявка вважається прийнятою в момент підписання і скріплення печаткою уповноваженої особи перевізника

Передача вантажу для перевезення у місці відправки здійснюється при наявності у представника (водія) перевізника наступних документів: копія відповідної заявки на перевезення; документ, який посвідчує особу (паспорт, посвідчення водія); технічний паспорт на транспортний засіб; дорожній лист, засвідчений печаткою перевізника.

У відповідності до пункту 4.1.9. договору, замовник зобов'язується вчасно сплатити перевізнику вартість транспортних послуг, відповідно до умов договору.

Відповідно до п.5.3 договору, сплата грошової суми за кожне перевезення здійснюється замовником на підставі рахунка-фактури і акта виконаних робіт. Підставою для виставлення рахунка фактури є підписання акта виконаних робіт.

Згідно п.5.4. договору, рахунок - фактура повинен бути сплачений замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів після отримання відповідачем належним чином оформлених оригіналів: рахунка-фактури позивача, податкової накладної та товарно-транспортної накладної, видаткової накладної.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір та інші правочини.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Наведена правова норма кореспондується зі ст.509 Цивільного кодексу України: зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічні положення містяться в ст. 909 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст.526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Наведена правова норма кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, якою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово звертався до позивача з договорами - заявками на разове перевезення вантажу, в яких обумовлено найменування вантажовідправника; перевізника; марку, номери тягача та причепа; маршрут, вагу, об"єм, габарити вантажу; дату, пункт навантаження, розвантаження вантажу; суму фрахту та умови оплати. Заявки, погоджені та скріплені печатками замовника - ТОВ "Мізунь" та перевізника - ФОП ОСОБА_1

Як наслідок, на виконання умов договірних відносин, позивач надав відповідачу послуги з перевезення вантажу, обумовлені договорами - заявками, на загальну суму 107900,00 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами надання послуг, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

В порушення договірних зобов'язань відповідач надані послуги оплатив частково в сумі 34000,00 грн., внаслідок чого, станом на 06.12.16 заборгованість відповідача перед позивачем становить 73900,00 грн.

22.09.16. позивач з метою досудового врегулювання спору направив відповідачу претензію з вимогою погасити прострочену заборгованість, докази чого знаходяться в матеріалах справи. Проте, дана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобовязань не надав, доводи позивача не спростував .

З огляду на встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов"язань щодо сплати наданих послуг з перевезення вантажу, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 73900,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530,610, 612, 614, 629, 909 ЦК України, ст. 173, 193, 307 ГК України, керуючись ст. 43, 49, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь" про стягнення 73900,00 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мізунь", вул. Ровенька, 1, с. Новий Мізунь, Долинський район, Івано-Франківська область, 77543 (код 32149452) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, вул. Володарського, 733, м. Токмак, Токмацький район, Запорізька область, 71703 (код НОМЕР_1) - 73900,00 (сімдесят три тисячі дев"ятсот гривень) - заборгованості, а також 1378,00 (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.01.17

Суддя Максимів Т. В.