Рішення № 64319040, 24.01.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "24" січня 2017 р. Справа № 906/1117/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

при секретарі Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов.№2982/11-15 від 29.09.2015;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Житомирській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд"

про стягнення 55824,26грн

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 55824,26грн, завданої внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на претензії №21-11/8 від 25.03.2013 (на суму 41864,52грн) і №19-12/8 від 25.03.2013 (на суму 13959,74грн), направлені відповідачу за результатами перевірки дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства у період 14.02.2013-26.02.2013, розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами за відсутності встановлених нормативів ГДС за період 01.01.2012-28.02.2012, а також розрахунок розміру відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок скиду недостатньо очищених зворотних вод у річку Гнилопять за період 01.03.2012-31.12.2012.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином, про що свідчать розписка у справі №906/1117/16 (а.с. 52) і рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 56).

Відповідно до пп.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Державною екологічною інспекцією у Житомирській області (позивач) згідно направлення №198 (а.с. 8) у період з 14.02.2013 по 26.02.2013 проведено позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" (відповідач) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства.

За результатами даної перевірки позивач встановив, що у період 01.01.2012-28.02.2012 відповідачем здійснювався скид забруднюючих речовин зі зворотними водами за відсутності встановлених нормативів ГДС, у зв'язку з чим останньому нараховано до стягнення 41864,52грн відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок скиду забруднюючих речовин зі зворотними водами за відсутності встановлених нормативів ГДС за період 01.01.2012-28.02.2012, про що свідчить відповідний розрахунок (а.с. 10-11).

Крім того, за результатами вказаної вище перевірки позивачем встановлено, що у період 01.03.2012-31.12.2012 відповідачем здійснювався скид зворотних вод у р.Гнилопять з перевищенням встановлених нормативів ГДС, у зв'язку з чим останньому нараховано до стягнення 13959,74грн відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок скиду недостатньо очищених зворотних вод у річку Гнилопять, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 15-16).

Позивачем відповідачу 25.03.2013 направлялися претензії №21-11/8 від 25.03.2013 (на суму 41864,52грн) і №19-12/8 від 25.03.2013 (на суму 13959,74грн) про відшкодування шкоди, заподіяної державі порушенням природоохоронного законодавства на загальну суму 55824,26грн (а.с. 9, 14), які отримані останнім 01.04.2013, про що свідчать відповідні відмітки на зворотах даних претензій (а.с. 9, 14, на зворотах).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками судового процесу докази на підтвердження своїх вимог та заперечень за правилами ст.ст.4-7, 33 та 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 41864,52грн саме за безпідставністю матеріально-правових вимог, а не за спливом строку позовної давності для їх судового захисту (з врахуванням заяви відповідача від 06.12.2016 про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення 41864,52грн (а.с. 36)) (п.2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів"), враховуючи наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до ст.ст.13,14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом ст.49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

Дозвіл на спеціальне водокористування видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення.

Згідно положень Водного кодексу України дозвіл на спеціальне водокористування - це документ, який засвідчує право певного суб'єкта господарювання на користування водними ресурсами (у тому числі і тих, що відносяться до корисних).

У дозволі на спеціальне водокористування встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Відповідно до ст.50 Водного кодексу України строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Процедура погодження та видачі юридичним і фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначається Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №321 (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Так, у матеріалах справи знаходиться заява відповідача №1113 від 02.12.2011 про поновлення дозволу на спеціальне водокористування, адресована Житомирському обласному управлінню водних ресурсів (а.с. 39).

Рішенням Житомирського обласного управління водних ресурсів №08-1673 від 09.12.2011 погоджено ТОВ "Комплекс екологічних споруд" відповідні умови збору і використання води, які дійсні до 31.12.2014 (а.с. 40).

Крім того, 16.12.2011 Північним державним регіональним геологічним підприємством "Північгеологія" відповідачу надано погодження №1-109-К на спеціальне водокористування (а.с. 46).

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що в період 01.01.2012-28.02.2012 відповідач провадив діяльність, пов'язану зі спеціальним водокористуванням, відповідно до погоджених умов і нормативів.

Варто зазначити, що предметом поданого позову є відшкодування збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства у сфері спеціального водокористуванням.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Водночас, ст.218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та п.50 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Згідно з абзацом другим частини першої статті 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Отже, частина друга статті 218 ГК України встановлює загальне правило, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності за наявності його вини.

Як судом зазначалося вище, у спірний період (01.01.2012-28.02.2012) відповідач провадив діяльність, пов'язану зі спеціальним водокористуванням, відповідно до погоджених умов і нормативів (згідно рішення Житомирського обласного управління водних ресурсів №08-1673 від 09.12.2011 (а.с. 40) та погодження №1-109-К від 16.12.2011 на спеціальне водокористування, надане Північним державним регіональним геологічним підприємством "Північгеологія" (а.с. 46)).

Тобто, суд вважає, що факт протиправної поведінки відповідача, як і його вини у спірних правовідносинах щодо заподіяння державі шкоди на суму 41864,52грн є недоведений.

Так як, у спірних правовідносинах не вбачається усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини), підстави для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків у розмірі 41864,52грн, відсутні.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позові в частині стягнення збитків, заподіяних державі порушенням природоохоронного законодавства, у розмірі 41864,52грн.

Щодо позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої державі порушенням природоохоронного законодавства, в сумі 13959,74грн суд вважає за необхідне зазначити наступне.

За результатами позапланової перевірки ТОВ "Комплекс екологічних споруд" на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства у період з 14.02.2013 по 26.02.2013 позивачем встановлено, що у період 01.03.2012-31.12.2012 відповідачем здійснювався скид зворотних вод у р.Гнилопять з перевищенням встановлених нормативів ГДС, у зв'язку з чим останньому нараховано до стягнення 13959,74грн відшкодування збитків, заподіяних державі порушенням законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів внаслідок скиду недостатньо очищених зворотних вод у річку Гнилопять, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 15-16).

Крім того, на підтвердження факту скиду відповідачем зворотних вод у р.Гнилопять з перевищенням встановлених нормативів ГДС свідчить, зокрема, і данні Таблиці 1 "Результати очистки стічних вод на очисних спорудах ТОВ "КЕС" за 2012", яка є додатком довідки ТОВ "Комплекс екологічних споруд" №31 від 14.02.2013, наданої Державній екологічній інспекції у Житомирській області (а.с. 12-13). З відомостей вказаної таблиці, поданої у матеріали справи самим відповідачем, дійсно, вбачається перевищення встановлених нормативів ГДС (а.с. 13).

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду, про що суд зазначав вище.

У зв'язку з виявленим порушенням природоохоронного законодавства, позивачем відповідачу 25.03.2013 направлялася претензія №19-12/8 від 25.03.2013 про відшкодування шкоди в сумі 13959,74грн (а.с. 14), яка отримана останнім 01.04.2013, про що свідчить відповідна відмітка на звороті даної претензії (а.с. 14, на звороті), про що суд вже зазначав вище.

Відповідачем згідно претензії №19-12/8 від 25.03.2013 частково відшкодовано державі збитки, заподіяні порушенням природоохоронного законодавства на загальну суму 2500,00грн, що підтверджується платіжними дорученнями №322 від 09.08.2013 (на суму 500,00грн), №№400 від 01.09.2013 (на суму 500,00грн), №306 від 01.10.2013 (на суму 500,00грн), №305 від 01.11.2013 (на суму 1000,00грн) (а.с. 48-51).

Тобто, частковою сплатою завданої державі шкоди відповідач, тим самим, визнав факт порушення ним природоохоронного законодавства у сфері спеціального водокористуванням у вигляді скиду зворотних вод у р.Гнилопять з перевищенням встановлених нормативів ГДС.

При цьому, невідшкодованими залишилися збитки в розмірі 11459,74грн (13959,74грн - 2500,00грн) (відповідно до претензії №19-12/8 від 25.03.2013). Тому, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 11459,74грн завданої державі шкоди порушенням природоохоронного законодавства. У частині стягнення 2500,00грн завданої державі шкоди порушенням природоохоронного законодавства суд відмовляє в позові, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем ще до звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Отже, враховуючи викладені вище обставини, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 11459,74грн завданої навколишньому природному середовищу шкоди обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. У частині стягнення 44364,52грн завданої навколишньому природному середовищу шкоди суд відмовляє в позові за безпідставністю.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Житомирська, буд. 76; ідентифікаційний код 31434346) завданої навколишньому природному середовищу шкоди в розмірі 11459,74грн на р/р33116331700089, спеціальний фонд місцевого бюджету Швайківської сільської ради, код класифікації доходів бюджету 24062100 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності по Житомирській області), код ЄДРПОУ 37752874, МФО 811039, Бердичівське УДКСУ у Житомирській області.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс екологічних споруд" (13300, Житомирська область, м. Бердичів, вул. Житомирська, буд. 76; ідентифікаційний код 31434346) на користь Державної екологічної інспекції у Житомирській області (10014, м. Житомир, вул. Леха Качинського, 12-А; ідентифікаційний код 38035679):

- 282,88грн - судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 27.01.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)