Рішення № 64319014, 17.01.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.01.2017 Справа № 905/2469/16

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Огороднік Д.М., суддів Ніколаєвої Л.В., Чорненької І. К., розглянувши матеріали

за позовомПриватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональна філія «Донецька залізниця»про стягнення 18476,03грн. недостачі вантажу.представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» Регіональна філія «Донецька залізниця» збитків у вигляді недостачі вантажу на суму 19070,21 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов договору №УПр 14/36 від 27.02.2014 на адресу позивача по залізничній накладній №52759305 надійшов вугільний концентрат марки ГО 100 у вагоні №61077814. Під час комісійного переваження маси вантажу встановлена вагова недостача вантажу у вагоні №61077814 у розмірі 14,05тон, про що складений комерційний акт БН №696687/6 від 19.03.2016. За таких обставин, позивач звернувся до відповідача з претензією, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання. Отже, спір щодо відшкодування вартості недостачі вантажу, позивач передав на вирішення суду.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 25.08.2016 витребувано від відповідача оригінал залізничної накладної №52759305 та комерційного акту БН №696687/6 від 19.03.2016, оскільки вказані документи були надіслані на адресу філії відповідача разом з претензією.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2016 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/1263 від 07.11.2016 відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/2469/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ від 07.11.2016, справу №905/2469/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді ОгороднікД.М., суддів Ніколаєвої Л.В., Філімонової О.Ю.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Донецької області №01-02/30 від 17.01.2017 відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в господарському суді Донецької області призначено повторний автоматичний розподіл справи №905/2469/16.

За результатами повторного автоматичного розподілу справ від 17.01.2017, справу №905/2469/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді ОгороднікД.М., суддів Ніколаєвої Л.В., Чорненької І.К.

17.01.2017 позивач звернувся до господарського суду Донецької області із заявою про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача збитки у вигляді недостачі у розмірі 18476,03грн.

Заява мотивована тим, що позивачем при розрахунку застосовувалося норма відповідальної недостачі у розмірі 2%.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, судом прийнята до розгляду заява позивача про зменшення позовних вимог.

Подальший розгляд справи здійснюється в межах позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у вигляді недостачі у розмірі 18476,03грн.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вважає, що відсутність оригіналів комерційного акту БН №696687/6 від 19.03.2016 та накладної №52759305 є підставою для залишення позову без розгляду. Доводи позивача про надіслання на адресу відповідача оригіналів вказаних документів, відповідач спростовує. Також, відповідач зазначає, що в розрахунку до позовної заяви позивач не вірно визначено норму природної втрати вантажу на рівні 1%. Згідно накладної №52759305 вугілля завантажено у вологому стані - вологість 7%, тому природна втрата становить 2%, у звязку з чим природна втрата складає 12680 кг.

Представник позивача та відповідача клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.02.2014 між Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (позивач, вантажоотримувач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» (постачальник) підписаний договір №УПр14/36 (далі - Договір). За умовами договору постачальник зобовязується передати, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію по марочному складу, цінам та у кількості, вказаним у відповідних специфікаціях, що є невідємними частинами вказаного договору та на умовах, передбачених діючим Договором (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.6.1. договору приймання кожної партії продукції за кількістю та за якістю здійснюється вантажоотримувачем: по кількості - на підставі даних, вказаних у залізничній накладній, - за якістю згідно з якістю, вказаному у посвідченню якості.

Належним чином засвідчена копія договору підписана сторонами наявна в матеріалах справи.

Відповідно до акту приймання передачі вугільної продукції від 16.03.2016 Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» вугілля камяне ГО 100 у кількості 833 т.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» та Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» у повідомленнях адресованих позивачу вказали про те, що вугільна продукція, відвантажена позивачу з підприємства -ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» по залізничній накладній №52759305 до моменту поставки є власністю ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля». Вказана вугільна продукція закупається Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» у Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» спеціально для її продажу позивачу.

Відповідно до договору №УПр 14/36 від 27.02.2014 Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» 19.03.2016 на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажоотримувач, позивач) по залізничній накладній №52759305 відправлено вугільний концентрат марки ГО 1у вагоні №61077814, вантажовідправник Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

За змістом статті 909 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 307 Господарського суду України , за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

У статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1998 року № 457 з відповідними змінами та доповненнями (далі - Статут), наголошується, що основним перевізним документом встановленої форми є накладна, оформлена відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і надана залізниці відправником разом з вантажем. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно з відомостями, що містяться у залізничній накладній ПАТ «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» (станція відправлення - Добропілля) відправила ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (станція призначення - Авдіївка) вантаж (вугілля камяне марки г газовий, марка Г О 1висота шапки 200мм. Вологість 7%, завантаження навалом). Вантаж маркований однією прокольною каткою ущільнення, вапном. Завантаження здійснювалося на вагонних 150 тонних вагах.

Вагон №61077814 від Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» на станції відправлення Добропілля Донецької залізниці прийнятий до перевезення без будь - яких зауважень.

Зазначена залізнична накладна оформлена у встановленому порядку та відповідно до положень частини 2 статті 307 ГК України та статті 6 Статуту залізниць України за своєю правовою природою є двосторонніми письмовими формами угоди на перевезення вантажу і підтверджують укладення договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

З огляду на положення статей 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України останні є підставою для виникнення у сторін цієї угоди визначених в ній прав та обовязків.

Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» унормовано, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству (ст. 110 Статуту).

Відповідно до ч.1 ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом а) ч. 2 ст. 129 Статуту встановлено, що для засвідчення невідповідності маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Під час прибуття вагону на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

З посиланням на складений станцією Авдіївка- Донецької залізниці акт загальної форми №403 від 19.03.2016, здійснено комісійне переважування вагону №61077814 на справних 100 тонних електронних вагах вантажоотримувача, за результатами якого складений комерційний акт БН №696687/6 від 19.03.2016. Відповідно до комерційного акту, комісією встановлено, що маса брутто склала 79250кг, тара з документа 23300 кг, нетто 55950 кг, що менше вказаної у накладній маси на 14050 кг.

У комерційному акті БН №696687/6 від 19.03.2016 також зазначено, що вагон №61077814 з вантажем прибув у справному стані, люки та двері щільно зачинені на фіксуючий пристрій, течії вантажу немає. Завантаження вагону рівномірна вище рівня бортів на 200 мм. У вагоні зліва по ходу поїзда над 2,3 люками є поглиблення розміром 1,75*1* по всій довжині вагону. Поверхня вантажу плівкою від видування не покривалася, ущільнена котком ущільнювачем у вигляді однієї прокольної борозною, поверхня вантажу маркована вапном, у місцях поглиблення маркування порушено. Перевантаження вантажу здійснювали: ДСМ Шляхова, агент комерційний ОСОБА_1, прийомоздатчик ПАО «АКХЗ» Аксенова, інспектор Авдіївського ГО Шевченко. При повторному переваженню у присутності вищезазначених осіб недостача вантажу підтвердилася.

Наведений акт за своєю формою та змістом відповідає положенням Статуту залізниць України і Правилам складання актів ( стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 8 липня 2002 за № 567/6855.

З огляду на наведене, суд визнає, що акт БН №696687/6 від 19.03.2016 у відповідності до вимог частини 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» засвідчують обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізника вантажу, та є належними доказами по справі.

За приписами статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідкування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Відповідальність перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу, багажу при його перевезенні встановлена нормою статті 924 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини 2 статті 23 Закону України «Про залізничний транспорт»: перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно з ст. 113 Статуту, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Пунктами 5,6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу затверджених наказом Мінтрансу України № 542 від 20.08.2001 встановлено, що у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої. З метою забезпечення збереженості всіх вантажів, що перевозяться у вагонах відкритого типу, на їх поверхню відправником наноситься захисне маркування або застосовується покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з ч.1 ст. 31 Статуту, залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Відповідно до ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України, відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Пунктом 3.8 Розяснення Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» №04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до параграфу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно з абз. 4 пункту 28 «Правил приймання вантажів до перевезення», затверджених наказом Мінтрансу України № 644 від 21.11.2000 встановлено що, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Відповідно до накладної №52759305 вантаж завантажено у вагони відправником, на станції відправлення залізницею будь-яких зауважень до стану вантажу та вагонів не було, що свідчить про те, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Досліджені у судовому засіданні письмові докази свідчать про те, що нестача виникла під час перевезення, оскільки після візуального огляду вагону, вантажу та кріплення у вагонах, залізницею, на станції відправлення, вантаж був прийнятий без зауважень, про наявність вільних місць у вагонах залізницею зазначено не було, що в свою чергу, свідчить про відсутність вини вантажовідправника у нестачі вантажу.

Зауважень з боку залізниці до стану вагонів та вантажу в ньому на станції відправлення не було.

Наявність поглиблень та порушення маркування у навантаженні свідчить про втрату частини вантажу під час перевезення.

За таких обставин, як вбачається з видаткової накладної та комерційного акту, спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення з маркуванням, однак на станцію призначення вантаж прибув з порушеним маркуванням, тобто не у тому ж стані, у якому він був прийнятий залізницею до перевезення. Отже, наявні сліди доступу до вантажу, ознаки розкрадання чи втрати вантажу під час перевезення.

Згідно з приписами статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову (пункт "б" статті 130 Статуту). Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу (частина третя статті 133 Статуту залізниць України).

Відповідно до підпункту 3.2 пункту 3 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" (в редакції від 29.09.2008 № 04-5/225) статтею 34 ГПК передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стосовно спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею, перелік таких доказів установлено статтями 130 і 133 Статуту. При цьому накладна, вантажна (квитанція про приймання вантажу до перевезення), багажна, вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.

Позивачем до матеріалів справи надані копії комерційного акту та залізничної накладної, оскільки оригінали, як він зазначає, направлені на адресу відповідача разом з претензією. На підтвердження вказаних обставин, позивачем до матеріалів справи, надані претензія та поштова квитанція з реєстром відправлених рекомендованих листів. За клопотанням позивача, оригінали залізничної накладної та комерційного акту були витребувані від відповідача. Розгляд справи неодноразово відкладався, оскільки відповідач не надавав а ні оригіналів документів, а ні доказів на підтвердження відсутності у нього оригіналів документів та відповідач клопотав про надання додаткового часу для зясування усіх обставин. Відповідач не надав витребуваних оригіналів документів.

Дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено наступне. Позивачем складена претензія №11/02/03 від 30.05.2016, в якій повідомляється про те, що під час отримання позивачем вантажу відправленого по залізничній накладній №52759305 виявилася недостача у розмірі 14,05 тон, факт чого зафіксовано у комерційному акті БН №696687/6 від 19.03.2016, у звязку з чим позивач просить перевізника перерахувати вартість недостачі вантажу на його розрахунковий номер. Претензія була відправлена 31.05.2016 на адресу вантажовідправника та перевізника, а саме регіональної філії «Донецька залізниця», м. Красний Лиман, що підтверджується фіскальним чеком від 31.05.2016 та списком відправленої рекомендованої кореспонденції. На адресу перевізника разом з претензією позивач відправив оригінали залізничної накладної №52759305 та комерційного акту БН №696687/6 від 19.03.2016.

Відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував, жодних пояснень по цій претензії не надав. Представники відповідача в судових засідань не могли надати пояснень причин відсутності відомостей по цій претензії.

Відповідачем не надано оригіналів комерційного акту та залізничної накладної. Разом з тим, відповідачем не спростовуються належними та допустимими доказами доводи позивача про відправлення на адресу філії відповідача претензії разом з оригіналами документів.

Під час судового розгляду справи, відповідача будо зобовязано надати докази, що підтверджують не отримання ним претензії та відсутності на підприємстві відповідача оригіналів документів. Проте відповідач жодних доказів не надав, як то витяги з журналу реєстрації вхідної кореспонденції, журналу реєстрації претензій, відомості від підприємства звязку про не надходження поштової кореспонденції від позивача на адресу філії відповідача, тощо.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем надано достатні належні та допустимі докази на підтвердження того, що оригінали залізничної накладної та комерційного акту був надісланий на адресу відповідача разом з претензією. Відповідач вказаних обставин належним чином не спростував.

Відповідно до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Отже, керуючись ст. 36 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи те, що оригінали документів відсутні у позивача і вони вибули з його користування на правових підставах, позивачем надані належним чином засвідчені копії документів, відповідачем не спростовані обставини, про які свідчать копії залізничної накладної №52759305 та комерційного акту БН №696687/6 від 19.03.2016, суд приймає в якості достатніх доказів копії цих документів.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що недостача вантажу сталась внаслідок незабезпечення залізницею збереження вантажу на шляху слідування. Залізниця не довела, що нестача вантажу виникла з незалежних від неї причин.

Нормами ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У статті 114 Статуту залізниць України закріплено положення, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Частиною 1 статті 115 Статуту передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Відповідно до положень п. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за N 862/5083, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані, становить 2 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Відповідно до залізничної накладної №52759305 вантаж вугілля камяне, вологість складає 7%.

Позивач просить стягнути з відповідача недостачу у розмірі 18476,03грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок вартості недостачі вантажу та визнано його арифметично не вірним, оскільки позивачем помилково врахована вартість вантажу без ПДВ у розмірі 1217,13грн., хоча в рахунку фактури №90038310 вказана ціна вантажу без ПДВ 1164,21грн. за 1 тону.

За розрахунком суду: вага вантажу за документом у вагоні №61077814 70000 кг, фактично виявилось 55950 кг, недостача - 14050 кг, що з урахуванням природної втрати становить 12650 кг (70000х2%=1400 кг, 70000 1400- 55950=12650 кг). Отже, вартість недостачі складає 17672,68грн. (1397,05грн. з ПДВ * 12,65т).

Отже, загальна сума недостачі вантажу складає 17672,68грн., що підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У звязку із задоволенням позову частково, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Кірова,22, код ЄДРПОУ 40150216) на корить Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (86065, Донецька обл., м.Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, код ЄДРПОУ 00191075) суму вартості недостачі вантажу у розмірі 17672(сімнадцять тисяч шістсот сімдесят дві)грн. 68коп. та судовий збір у розмірі 1277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 02 коп.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України

Дата складення повного рішення 23.01.2017.

Головуючий суддя Д.М. Огороднік

Суддя Л.В. Ніколаєва

Суддя І.К. Чорненька