Ухвала суду № 64318927, 27.01.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27.01.2017 Справа № 904/12518/16

Суддя Євстигнеєва Н.М., розглянувши матеріали

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс", м. Київ Товариство з обмеженою відповідальністю "ТУЛС"

до першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: виробниче ремонтне житлово-експлуатаційне підприємство Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпро

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства", м. Дніпро

про усунення перешкод у користуванні власністю

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс" звернулося до господарського суду із зустрічним позовом, яким просить усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням №57, яке знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, буд. 62, що належить на праві власності ТОВ "Тулс".

Розглянувши позовні матеріали господарський суд дійшов до висновку про повернення зустрічної позовної заяви без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

У відповідності з п. 3 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".

Вирішуючи питання щодо сплати судового збору, господарський суд повинен виходити, зокрема, з такого.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1, п.2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1 600 грн.

Доказом сплати судового збору є оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення (Інформаційний лист Державної судової адміністрації України № 12-6621/11 від 10.11.2011).

При зверненні із зустрічним позовом до господарського суду позивачем заявлена вимога немайнового характеру, однак не додано жодних доказів на підтвердження сплати судового збору.

Відповідно до абзацу 2 п. 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом.

Разом з тим, зустрічна позовна заява містить клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу цього зустрічного позову до ухвалення судового рішення у справі № 904/12518/16. Клопотання мотивоване тим, що позивач перебуває у важкому фінансовому стані, обумовленому не тільки світовою фінансовою кризою, але й складною економічною ситуацією, яка склалась в Україні із курсом іноземних валют відносно гривні.

За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом.

У розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі (п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі, клопотання задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

У зв'язку з вищевикладеним, при поданні позову необхідно надсилати копію позовної заяви та доданих матеріалів за місцезнаходженням учасників судового процесу.

Належним доказом направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів є розрахунковий документ (касовий чек, розрахункова квитанція) та опис вкладення, який відповідає спеціалізованій формі бланків №107.

Як вбачається з доданих до зустрічної позовної заяви товариством з обмеженою відповідальністю "Тулс" додатків, зустрічна позовна заява не була направлена на адреси прокуратури та третіх осіб.

Недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України (п.3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

З огляду на положення п.6 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви без розгляду у вказаному випадку є не правом, а обов'язком суду.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Стаття 56 Господарського процесуального кодексу України забезпечує право відповідача на інформацію про подану позовну заяву та ознайомлення з її змістом і доданими документами, а також передбачає механізм реалізації такого права шляхом встановлення обовязку позивача надіслати сторонам та третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів до порушення провадження у справі.

Таким чином, право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції, включає в себе обовязок позивача належним чином інформувати відповідача та третіх осіб про подання позову до суду шляхом направлення на їх адресу копії позовної заяви з додатками. При чому, таке інформування повинно бути здійснене позивачем до порушення судом провадження по справі. Отже, порушення провадження у справі до виконання позивачем вказаного обовязку, не відповідає наведеним положенням ст. 6 Конвенції.

Наведені вище обставини є підставою для повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.

Керуючись пунктами 4, 6 статті 63, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Повернути зустрічну позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Додаток: зустрічна позовна заява з додатками на 7 арк.

Суддя ОСОБА_1