Ухвала суду № 64318669, 24.01.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 297/713/16-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.01.2017 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Феєра І.С., (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2 при секретарі Головець М.А., за участю прокурора Ільїна В.С., обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження №11-кп/777/45/17 за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.08.2016.

Цим вироком:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканець смт. Батьово вул. Шевченка, 26/6 Берегівського району, одружений, що має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючий, судимий вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2015 за ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України на 04 (чотири) роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 01(один) рік; ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.04.2016 засудженого направлено для відбування покарання, засуджений:

- за ч.2 ст.186 КК України на чотири роки і три місяці позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднано ОСОБА_3 невідбуту частину покарання за вироком Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2015 три місяці позбавлення волі і остаточно до відбування ОСОБА_3 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки і шість місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 постановлено рахувати з 22.02.2016.

Речовий доказ: куртку темно синього кольору, яка поміщена в чорний полімерний пакет та зберігається в кімнаті речових доказів Берегівського ВП ГУНП України в Закарпатській області після набрання вироком законної сили постановлено повернути обвинуваченому ОСОБА_3.

Стягнуто з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведені експертизи в розмірі 439, 80 грн. на користь держави.

Відповідно до ухвали від 10.08.2016 року запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишено попередній у вигляді тримання під вартою.

-2-

Згідно вироку суду, ОСОБА_3, 17.12.2015, близько 22 год., перебуваючи в стані алкогольного спяніння, біля недобудованої церкви, що розташована по вул. Л.Українки в смт. Батьово Берегівського району, з метою незаконного заволодіння майном ОСОБА_6, яка в цей час рухалась в напрямку вул. Мункачі разом зі своєю донькою ОСОБА_7, наздогнав останню та вирвав у неї сумку. При цьому наніс потерпілій один удар рукою в обличчя зліва, спричинивши їй тим самим легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоровя, у вигляді синця на шкірних покривах лівої параорбітальної ділянки лиця, що підтверджується висновком експерта №272 від 22.12.2015. Таким чином ОСОБА_3 відкрито заволодів жіночою сумочкою, належною ОСОБА_6, в якій знаходились гроші в сумі 2 350 грн., золота підвіска у формі хрестика та прикраса, виготовлена із жовтого металу у формі ланцюжка, спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 2 350 грн..

В апеляційній скарзі, поданій в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, захисник ОСОБА_4 порушує питання про скасування вказаного судового рішення в звязку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та істотних порушень кримінального процесуального закону. Просить кримінальне провадження щодо ОСОБА_3 закрити, з підстав передбачених п.3 ч.1 ст.284 КПК України.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції, упорушення вимог ст.314 КПК України, підготовче судове засідання було проведено без участі потерпілої ОСОБА_6; показання свідка ОСОБА_7, відображені у вироку, не відповідають дійсності щодо твердження про здійснення нападу на потерпілу саме обвинуваченим, оскільки остання показала, що нападником була особа схожа на ОСОБА_3, але конкретних ознак за якими впізнала обвинуваченого суду не назвала, підтвердженням чому є технічний носій звукозапису судового засідання, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження. Крім того, зазначає про неналежність наступних доказів: протоколу предявлення особи для впізнання від 19.12.2015, проведеного з потерпілою ОСОБА_6 та свідком ОСОБА_8, оскільки статисти, за участю яких було проведено впізнання, мали суттєві відмінності щодо ознак рис обличчя, росту порівняно з ОСОБА_9

На думку апелянта, судом не дано належної оцінки показанням свідків, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які чітко вказали на те, що 17.12.2015, близько 22 год. ОСОБА_3 перебував у барі на залізничному вокзалі смт. Батьово, де пригощав напоями ОСОБА_10 та ОСОБА_11, після чого пішов додому та попросив від дружини ОСОБА_13 грошові кошти в сумі 200 грн., що підтверджується і показаннями самого ОСОБА_3 Вважає, що суд першої інстанції безпідставно надав перевагу одним доказам і необгрунтовано відкинув інші, якими, власне, і підтверджується невинуватість ОСОБА_3, належним чином не обґрунтувавши мотивів такого рішення.

Крім іншого, захисник ОСОБА_4 також указує на те, що покарання, призначене судом першої інстанції його підзахисному, не відповідає тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Уважає, що судом у достатній мірі не було враховано те, що ОСОБА_3 є одруженим, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та безпідставно зроблено висновок про наявність такої обтяжуючої його покарання обставини, як вчинення злочину в стані алкогольного спяніння, адже в матеріалах кримінального провадження жодного належного та допустимого доказу на ствердження цього, немає.

-3-

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисників на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги захисника та законність вироку суду першої інстанції, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права в кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду із прав людини.

Відповідно до вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, окрім іншого подія кримінального правопорушення ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи помякшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закрити кримінальне провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Згідно ч.1 ст.92 КПК України обовязок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установленим цим Кодексом випадках на потерпілого.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що законодавець визначив субєктами доказування обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, слідчого та прокурора, а у випадках відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення потерпілого (п.4 ч.3 ст.56 КПК). Обовязок доказування слідчим та прокурором обставин, указаних у ст.91 КПК України це вимога Закону. Вона означає, що слідчий та прокурор зобовязані зібрати, процесуально зафіксувати, перевірити і оцінити докази, обґрунтувати ними наявність обставин, передбачених у ст.91 КПК. Обовязком указаних субєктів також є спростування доводів сторони захисту щодо доведення обставин і предмета доказування.

Досудове розслідування в кримінальному провадженні має бути проведено в точній відповідності із законом. Прокурор та слідчий зобовязані вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного й обєктивного дослідження всіх обставин справи, її належного спрямування, забезпечення прав усіх учасників кримінального провадження. Коли є достатньо доказів, що вказують на вчинення злочину певною

-4-

особою, слідчий відповідно до вимог ст.ст.276-278 КПК України, вручає письмове повідомлення про підозру, у якій викладає стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення: час, місце та інші обставини, у тому числі ознаки обєктивної субєктивної сторони конкретного складу злочину, мотив, спосіб вчинення злочину на скільки вони відомі слідчому, правову кваліфікацію - стаття кримінального закону, яким передбачений цей злочин. У будь-якому випадку повідомлення про підозру, що вручається особі повинно бути конкретним.

Відповідно до вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що обґрунтованим є судове рішення, якщо воно ухвалене на підставі обєктивно зясованих обставин, що підтверджені доказами, оціненими судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному й неупередженому дослідженні під час судового розгляду з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозвязку доказів (ч.3 ст.370, з урахуванням ст.94 КПК України).

Вмотивованим є судове рішення у якому наведені пояснення (мотиви), чому суд вважає ту або іншу обставину доведеною чи недоведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Вмотивованість судового рішення забезпечується не лише наявністю у ньому мотивувальної частини, а й наведенням у ній оцінки та відповіді на кожен доречний, важливий і вирішальний аргумент сторони судового провадження.

Із цього випливає, що суд при розгляді справи повинен дослідити докази, як ті, що викривають, так і ті, що виправдовують підсудного, проаналізувати їх та дати остаточну оцінку кожному доказу з точки зору його належності, допустимості, достовірності й достатності.

Згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті ( частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які помякшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановленні стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 КК України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.

-5-

Крім того, на суд, у разі визнання особи винуватою, відповідно до приписів ст.374 КПК України покладається обовязок, зокрема, формулювання у вироку обвинувачення, визнаного доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; зазначення доказів на підтвердження встановлених судом обставин, мотиви неврахування окремих доказів, покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними та остаточна міра покарання, обрана судом.

Як убачається з вироку, судом при його постановленні даних вимог закону в повній мірі дотримано не було.

У порушення вимог п. п. 2, 3 ч.1 ст.411 КПК України суд першої інстанції у вироку належним чином не вмотивував свої висновки про прийняття одних і відхилення інших доказів, не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. Зокрема, суд не взяв до уваги та не дав належну оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_3 про не причетності його до злочину відносно потерпілої ОСОБА_6, про те, що в час вчинення злочину знаходився в компанії друзів з якими вживав у кафе на вокзалі алкогольні напої, що гроші в сумі 200 грн. дала йому дружина, і те що в день коли було вчинено злочин був одягнений у чорну куртку з капюшоном та чорні спортивні шити з білими полосами по бокам, що потерпіла його бачила, оскільки він неодноразово заходив до неї в кафе.

Суд, мотивуючи у вироку наявність вини ОСОБА_3 вказав, що невизнання вини обвинуваченим розцінює як спробу уникнення відповідальності, зазначивши, що його пояснення та доведеність вини спростовані та доведені доказами перевіреними в ході судового розгляду, а саме, показаннями потерпілої, свідка ОСОБА_7, протоколами предявлення особи для впізнання від 19.12.2015 та висновком експерта №272 від 18.12.2015 і сформулював свій висновок щодо доведеності в діянні останнього складу злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

При цьому, даючи оцінку вказаним доказам суд залишив поза увагою та не дав належної оцінки розбіжностям у показаннях потерпілої та свідка ОСОБА_7 щодо нанесення кількості ударів, і куди саме.

Так, потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що 17.12.2015 року вона працювала продавцем у кафе на залізничному вокзалі в смт. Батьово. О 16 год. 30 хв., ОСОБА_3 зайшов в кафе і попросив продати йому пляшку горілки, за 10 грн., пообіцявши решту принести трохи пізніше, на що вона погодилась. Близько 20 год., того ж дня обвинувачений знову зайшов до неї у кафе, і запитав до якої години вона працює, на що відповіла, що працює до 22 год.. При цьому помітила, що ОСОБА_3 звернув увагу на її ланцюжок. Коли обвинувачений покинув кафе, вона зняла ланцюжок і сховала його в сумку. О 22 год. вийшла з роботи, і зателефонувала донці ОСОБА_7, щоб остання вийшла їй назустріч. Зустрівшись із ОСОБА_7, вони пройшли близько 6 метрів, коли на неї із заду хтось напав, і почав смикати за сумку. Оскільки в сумці були, гроші в сумі 2 350 грн., золота підвіска у формі хрестика, вона намагалась втримати сумку. Тоді, ж вона впізнала в нападнику саме ОСОБА_3, який при цьому вдарив її по голові та обличчю, після чого, заволодівши сумкою, утік. При цьому, ОСОБА_7 намагалась наздогнати ОСОБА_3, але вона заборонила їй бігти за обвинуваченим.

Свідок ОСОБА_7 у свою чергу показала, що 17.12.2015, близько 22 години, вона разом із потерпілою ОСОБА_6 поверталися додому. Неподалік від недобудованої церкви ззаду на потерпілу хтось напав, намагаючись вирвати з її рук жіночу сумочку. Вона бачила, як ОСОБА_6 захищалася від нападу, і не давала нападникові вирвати з її рук сумку, на що останній наніс їй декілька ударів по обличчю. Заволодівши сумкою, чоловік утік із місця події.

-6-

З журналу судового засідання від 15.06.2016 та технічного носія запису судового засідання вбачається, що ОСОБА_6 в судовому засіданні ствердила, що напад на неї було здійснено із заду й у ході боротьби з нападником, останній ударив її по голові й по обличчю. Свідок ОСОБА_7 під час судового розгляду також ствердила, що напад на потерпілу було здійснено ззаду, останній наніс декілька ударів потерпілій в обличчя, а також зазначила, що нападник був у темній куртці, штанах кольору «хакі», «камуфляжних», обличчя його вона не бачила, оскільки воно було приховано капюшоном від куртки.

В той же час, з показань свідків, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 даних у судовому засіданні та зафіксованих на технічному носієві інформації з перебігом судового засідання, які суд не взяв до уваги, убачається, що, у день вчинення злочину щодо потерпілої ОСОБА_6, ОСОБА_3 був одягнутий у темну курточку, білі кросівки та темні балонові спортивні штани з білими полосами. Крім того, указані свідки ствердили, що в той день та вечір вони разом з обвинуваченим вживали алкогольні напої до 21 год. 30 хв., після чого ОСОБА_3 їх залишив, сказавши, що повернеться. Приблизно , через годину, біля підїзду будинку ОСОБА_11 вони знову зустрілись з ОСОБА_9, який їм повідомив, що взяв 200 грн. у дружини, і вони можуть піти продовжити вживати алкогольні напої, при цьому останній був одягнений у той же одяг, у якому був до того.

Крім того, відповідно до п.п.15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» в мотивувальній частині вироку потрібно викласти весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, а також обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних, їх роль у вчиненні злочину, а після цього - докази, покладені судом в обгрунтування своїх висновків. Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо.

В свою чергу, відповідно до п.17 цієї Постанови в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд колегіально чи суддя одноособово, в умовах, що виключають будь-яке втручання у вирішення конкретних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у КПК України. Висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Так суд, відхиляючи показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 обмежився тільки загально фразою про те, що ці показання не підтверджують винуватості обвинуваченого, оскільки їм нічого про вчинення злочину невідомо, при цьому суд не дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які узгоджуються з показаннями обвинуваченого про його не причетність та підтверджують висунуту його версію про непричетність до вказаного злочину.

-7-

З журналу судового засідання та технічного носія інформації про хід судового засідання вбачається, що ці показання, суд у порушення вимог ст.94 КПК України належним чином у сукупності з іншими доказами не оцінив та без належної правової оцінки відхилив їх.

Також, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду, суд першої інстанції не перевірив версію обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що після вчинення злочину у відношенні потерпілої, він був запрошений власником кафе в окреме приміщення, де його показали потерпілій, як особу яка вчинила злочин, але потерпіла заявила про те, що то не він вчинив злочин, після чого були викликані працівники міліції, які згодом його відпустили.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що оскаржуваний вирок підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Згідно п. п.1, 3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: неповнота судового розгляду; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

За ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У відповідності до вимог п.1 ч.1 ст.415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені ст. 412 КПК України.

Підставами для скасування чи зміни судового рішення судом апеляційної інстанції є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення, чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства, чи іншим шляхом вплинули, чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.

Колегія суддів уважає, що неухильне дотримання передбаченої законом процесуальної форми є неодмінною умовою повного, всебічного й обєктивного дослідження обставин кримінального провадження, встановлення істини в справі й прийняття правильного рішення. При цьому конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано апеляційним судом істотним чи неістотним, залежно від обставин кримінального провадження.

Установлені та наведені в ухвалі апеляційного суду порушення кримінального процесуального закону є істотними, оскільки торкаються прав та законних інтересів обвинуваченого та потерпілої, які перешкодили суду повно, і всебічно розглянути кримінальне провадження, і вплинули, чи могли вплинути на постановлення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення, а тому вирок підлягає до скасування.

Отже, апеляційним судом установлено порушення вимог ч. 1 ст.412 КПК України, що відповідно до вимог ст.415 цього Кодексу є безумовною підставою для скасування вироку та призначення нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Оскільки судове рішення скасовується з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства, допущених судом першої інстанції на стадії судового розгляду, інші доводи апеляційної скарги не розглядаються, а підлягають до ретельної перевірки при новому розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, а виявлені істотні порушення усуненню на стадії судового розгляду.

-8-

Відповідно до ч.2 ст.415 КПК України призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції необхідно усунути встановлені недоліки, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, ретельно перевірити доводи апеляційної скарги захисника адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_3, дати відповідну оцінку доказам у їх сукупності та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Одночасно, апеляційний суд з урахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, даних про його особу, фактичних обставин кримінального провадження, тяжкості покарання, що загрожує останньому, у разі доведеності його вини, з метою запобіганню ризикам, передбачених ст. 177 КПК України, прийшов до висновку про необхідність залишити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду заявив, що під час судового розгляду неодноразово заявляв суду, що після його затримання та досудового розслідування працівники поліції застосовували до нього недозволені методи слідства, змушували визнати його вину у вчиненні вказаного злочину, про що він неодноразово звертався зі скаргами до прокурора, але отримував тільки письмові відповіді без прийнятого рішення згідно вимог КПК України.

Вказані відомості також, залишилися поза увагою суду першої інстанції та прокурора, що приймав участь, а тому підлягають до ретельної перевірки.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 задовольнити частково..

Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 09.08.2016 щодо ОСОБА_3 скасувати й призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 тримання під вартою залишити до 24.02.2017.

Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: