Ухвала суду № 64318569, 27.01.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/761/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Закарпатське відділення про визнання недійсним кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» , Закарпатське відділення про визнання недійсним кредитного договору.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст. 119 ЦПК України, якою визначено, що позовна заява повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

В порушення вимогст.119 ЦПК України вказана в позовній заяві адреса не відповідає адресі місця знаходження юридичної особи, місце знаходження якого м.Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 10.

В порушення вимог п.5 ч.2ст.119 ЦПК України в заяві не викладено обставини, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги щодо порушення його права, як споживача, та в чому саме полягає дане порушення (із зазначенням відповідних дат, характеру дій, спосіб порушення відповідачем прав позивача як споживача).

Згідно дост. 638 ЦК Українивстановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначенні законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

ЗгідноЗакону України «Про захист прав споживачів»договір про надання кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Відповідно до ч.3 ст. 11 даного Закону надання (отримання)споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Разом з тим, згідно доданої до позовної заяви копії кредитного договору №014/1228/74/06115 від 30.10.2007 року, позивачу надано кредит у сумі 34000 доларів США, на придбання квартири.

Закон України «Про захист прав споживачів»регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У вказаному законі прописана процедура укладання договору, яка включає питання щодо надання інформації кредитодавцеві та споживачеві один про одного та щодо умов кредитування: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форма його забезпечення, тип відсоткової ставки, сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, та варіанти його повернення. А у разі ненадання зазначеної інформації субєкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

При цьому, права особи, як споживача, випливають і охоплюються юридичним змістом даного поняття і закріплені у вказаному вище Законі, зокрема, ст.11 визначає права споживача в разі придбання ним продукції у кредит, які мають місце перед укладенням даного договору, а в частині 5 цієї ж норми права вказано, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цьогоЗаконупро несправедливі умови в цих договорах. Тобто, права особи, як споживача, охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.

Після укладання договору між сторонами виникають кредитні правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись, а застосуванню підлягає спеціальне законодавство в системі кредитування.

Крім того, при зверненні до суду позивач одночасно керується нормамиЦК УкраїнитаЗаконом України «Про захист прав споживачів»кожен з яких передбачає різні підстави визнання недійсності договорів. Зі змісту позовної заяви позивачем ставиться питання про визнання кредитного договору недійсним на підставі нормЦивільного кодексу України, посилаючись на несправедливість умов кредитного договору в частині права банка, невідповідність його нормам законодавства України, введення сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, тобто вбачаютьсяправовідносини договірного характеру.

Так, у позовній заяві позивач посилається ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно яких від сплати судового збору звільняються споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав.

Разом з тим, виходячи із змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник саме на підставі договірних відносин, які регулюються Цивільним кодексом України, а не Законом України «Про захист прав споживачів».

При цьому, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до спорів, які виникають з договірних правовідносин, можливе в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови договору, типи відсоткової ставки, валютні ризики, процедури виконання договору тощо, які передують укладенню договору. Відтак, виходячи із змісту позовної заяви вбачається, що спір між сторонами виник саме на підставі договірних відносин, які регулюються ЦК України, а не Законом України «Про захист прав споживачів» і тому до позовної заяви має бути додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених чинним законодавством розмірах.

Згідно Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI, що набрав законної чинності з 01.11.2011 р. судовий збір сплачується за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Розмір ставки судового збору за подання заяви не майнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 640 грн. 00 копійок. Станом на 01.01.2017 року розмірпрожиткового мінімуму для працездатних осібстановить 1600 грн., максимальний розмір судового збору складає 8000,00 гривень.

Позивачу слід звернути увагу на заявлені вимоги немайнового характеру, а саме: п.1 визнати недійсним з моменту укладення кредитний договір №014/1228/74/06115 від 30.10.2007 року, укладений між ВАТ «Ерсте банк» (правонаступник ПАТ «Фідобанк») та ОСОБА_1 Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 640 гривень.

Реквізитами для сплати судового збору за подачу позовної заяви є отримувач коштів ГУДКСУ у м. Ужгород, МФО 812016, код ЄДРПОУ 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, р/р №31216206700002, код бюджетної класифікації 22030001, призначення платежу: судовий збір, код ЄДРПОУ 26529130 (суду, де розглядається справа).

Крім того, позивачу слід визначитись з колом учасників справи, оскільки згідно доданої копії кредитного договору, такий було укладено між ВАТ «Ерсте банк» та ОСОБА_1, разом з тим вимогу предявлені до ПАТ «Фідобанк». В обґрунтування вказує, що ПАТ «Фідобанк» є правонаступником ВАТ «Ерсте банк», однак жодних відомостей про таке до матеріалів позову не надає. Крім того, позивачем не враховано, що згідно доданого ним витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Фідобанк» перебуває в стані припинення.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІДОБАНК» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі Фонд гарантування) прийнято рішення від 19 липня 2016 року №1265, «Про початок процедури ліквідації ПУАТ «ФІДОБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ФІДОБАНК» (далі ПУАТ «ФІДОБАНК») з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПУАТ «ФІДОБАНК», визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон), в тому числі з підписання всіх договорів, повязаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 з 20 липня 2016 року до 19 липня 2018 року включно.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цимЗаконом. Вказані правовідносини врегульовані Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України в новій редакції.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Фідобанк», Закарпатське відділення про визнання недійсним кредитного договору - залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 06 лютого 2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3