Постанова № 64316909, 19.01.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2017 року Справа № 910/20356/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Поляк О.І. (доповідач),суддів:Бакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.10.2016у справі№ 910/20356/15 Господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія"доПриватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія"простягнення 109 039,23 грн,

за участю представників

від позивача: Кульчицький О.В.;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2015 у справі № 910/20356/15 (суддя Плотницька Н.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.), позов задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПрАТ "Європейська страхова компанія" 66 496,20 грн основного боргу, 14 693,29 грн пені, 781,01 грн 3% річних, 27 068,73 грн інфляційних втрат.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2016 у справі № 910/20356/15 (головуючий суддя - Овечкін В.Е., судді: Корнілова Ж.О., Чернов Є.В.) рішення Господарського суду м. Києва від 03.11.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 у справі № 910/20356/15 скасовано з передачею справи на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі № 910/20356/15 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Смірнова Л.Г., Пашкіна С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" на користь ПрАТ "Європейська страхова компанія" 66 496,20 грн основного боргу, 14 574,15 грн пені, 751,50 грн 3 % річних, 20 744,97 грн інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 910/20356/15 і винести нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: ст.ст. 4-2, 4-3, 43, 84, 101, 105, 111-12 Господарського процесуального кодексу України.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

19.01.2017 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про відкладення судового розгляду та продовження строку розгляду касаційної скарги. Вищевказане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ч. 1 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи; по-друге, представники сторін не викликалися для участі в засіданні суду касаційної інстанції.

У призначене судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.06.2013 ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" (перестраховик) та ПрАТ "Європейська страхова компанія" (перестрахувальник) було укладено договір про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП.13-006 (договір перестрахування), відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є основоположні та загальні умови перестрахування та ретроцесії страхових ризиків, що взаємно передаються та приймаються сторонами на факультативній (необовязковій) основі, а також основні взаємні права і обовязки сторін, повязані з передачею та прийняттям страхових ризиків в перестрахування або ретроцесію.

Згідно з п. 1.3 договору перестрахування під страховим ризиком, що передається в перестрахування в рамках цього договору, розуміється подія, визначена первинним договором страхування або перестрахування, укладеного однією зі сторін, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки вірогідності та випадковості настання.

Пунктом 1.4 договору перестрахування сторони погодили, що під передачею страхового ризику в перестрахування в рамках цього договору розуміється страхування однією стороною у другої сторони на умовах законодавства України, цього договору та конкретного договору перестрахування ризику виконання стороною, яка передає страховий ризик, частини своїх зобов'язань за договором первинного страхування, співстрахування або вхідного перестрахування.

Відповідно до п. 1.6 договору перестрахування предметом перестрахування за цим договором є ризик виконання частини своїх зобов'язань перестраховиком за укладеним перестрахувальником як страховиком (перестрахувальником) основному договору страхування, співстрахування або перестрахування.

Згідно з п. 1.7 договору перестрахування на підставі та на умовах цього договору сторони укладають конкретні договори перестрахування. Конкретні договори перестрахування укладають окремо за кожним страховим ризиком та предметом або за групою страхових ризиків та предметів.

Страхові ризики, передані та прийняті в перестрахування за цим договором, вважаються перестрахованими у повній відповідності до умов первинного договору страхування та правил страхування страховика, що уклав договір страхування, незалежно від того, чи є страховик за первинним договором страхування стороною цього договору, чи ні, якщо інше прямо не обумовлено договором перестрахування, укладеного між сторонами відповідно до цього договору (п. 1.8 договору перестрахування).

Пунктами 3.1, 3.1.4 договору перестрахування сторони узгодили, що перестрахувальник зобов'язаний у випадку виникнення додаткових обставин, що впливають на ступінь страхового ризику за первинним договором страхування протягом 5 робочих днів з дати, коли про виникнення таких обставин стане відомо перестрахувальнику, письмово проінформувати перестраховика та, у разі потреби, узгодити з ним зміну обсягу відповідальності перестраховика і зміну розміру перестрахової премії.

Відповідно до п.п. 3.3, 3.3.3 договору перестрахування перестраховик зобов'язаний у випадку прийняття перестраховиком рішення про відмову у виплаті (зменшення розміру виплати) своєї частки відшкодування письмово повідомити перестрахувальника про таку відмову (зменшення), вказавши мотиви відмови (зменшення) в термін, передбачений п. 7.5 цього договору.

Згідно з п.п. 3.4, 3.4.2 договору перестрахування перестраховик має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити її (виконавши при цьому свої зобов'язання згідно з п. 3.3.3 цього договору), зокрема, якщо перестрахувальник: навмисно приховав від перестраховика наявність відомих йому обставин, що безпосередньо та безспірно впливають на ступінь страхового ризику за договором перестрахування та за договором первинного страхування; зробив виплату компромісного збитку без попереднього письмового погодження з перестраховиком.

Під відповідальністю перестраховика (перестраховою відповідальністю, перестраховим захистом) розуміється обов'язок перестраховика виплатити страхове відшкодування в частині та на умовах, передбачених договором перестрахування, при настанні страхового випадку по первинному договору страхування. Такий обов'язок поширюється на всі страхові випадки по первинному договору страхування, що відбулися в період дії пов'язаного з ним договору перестрахування, якщо інше не обумовлено в договорі перестрахування (п. 4.1 договору перестрахування).

Відповідно до п. 4.6 договору перестрахування перестраховик несе повну відповідальність перед перестрахувальником щодо прийнятої в перестрахування частини ризику тільки за умови належного виконання перестрахувальником своїх зобов'язань перед перестраховиком відповідно до умов цього договору та кожного договору перестрахування.

Згідно з п. 7.1 договору перестрахування перестрахувальник самостійно приймає рішення по виплаті страхового відшкодування з обов'язковим дотриманням прав перестраховика за цим договором. Перестраховик зобов'язаний слідувати всім рішенням перестрахувальника по виплаті страхового відшкодування, при цьому перестрахувальник повинен діяти кваліфіковано, з належним ступенем доцільності й обачності, як діяв би будь-який страховик на його місці за умови, що він не мав би перестрахового захисту. Перестрахувальник зобов'язаний дотримувати інтереси перестраховика так, як це були його власні інтереси.

Пунктом 7.2 договору перестрахування сторони обумовили, що при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик, за умови відсутності запитань, що повинні бути оформлені та направлені у відповідності до п. 7.4 даного договору, виплачує перестрахувальнику (або за дорученні перестрахувальника страхувальнику або вигодонабувачу) частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці (обсягу) відповідальності за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги на виплату страхового відшкодування з розрахунком частки перестраховика у збитку, та наступного комплекту копій документів: повідомлення страхувальника про настання страхового випадку; заяви на виплату страхового відшкодування; договору страхування; офіційного висновку з описанням всіх обставин випадку, який видається установою, до компетенції якої належить розгляд даного випадку (довідки ДАІ про ДТП із зазначенням винної особи, довідки правоохоронних органів про протиправні дії, акту пожежно-технічної експертизи про причини пожежі, довідки з метереологічної або сейсмологічної служби про стихійне лихо і т.п.); страхового акту; експертного висновку щодо розміру збитку, якого було завдано внаслідок настання страхового випадку, якщо такий висновок було зроблено; рахунку (кошторису) на відновлювальні роботи в тому випадку, якщо за умовами первинного Договору страхування розмір збитку визначається на підставі такого рахунку; документів, які підтверджують витрати перестрахувальника, пов'язані з врегулюванням збитку; платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату перестрахувальником страхового відшкодування (якщо в договорі перестрахування не передбачено застереження про "касовий збиток"). Сторони погоджуються, що перелік документів, що надається перестраховику, не може бути більшим, ніж зазначено в Правилах страхування та/чи в оригінальному договорі страхування.

Відповідно до п. 7.3 договору перестрахування перестраховик вправі вимагати від перестрахувальника інші документи, що підтверджують розмір завданих збитків внаслідок настання страхового випадку за умови наявності таких документів у розпорядженні перестрахувальника. Відповідна вимога повинна бути заявлена письмово протягом 15 робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, вказаних в п. 7.2 цього договору. Перелік документів, що запитуються додатково, не може бути ширше переліку документів, передбаченого Правилами страхування страховика та оригінальним договором страхування.

Згідно з п. 7.4 договору перестрахування у разі якщо протягом 15 робочих днів з дня надання перестрахувальником переліку документів, передбачених п. 7.2 цього договору, перестраховик не направить перестрахувальнику письмову вимогу про надання додаткових документів, вважається, що надані перестрахувальником документи є достатніми для прийняття рішення перестраховиком про виплату своєї частки страхового відшкодування та здійснення виплати, а перестраховик не має права у подальшому посилатись на недостатність наданих документів та/або вимагати додаткові документи.

Пунктом 7.5 договору перестрахування сторони погодили, що у випадку відмови перестраховика в оплаті своєї частки страхового відшкодування за договором перестрахування або її зменшення, перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це перестрахувальника протягом 15 робочих днів із дня отримання від перестрахувальника документів, зазначених в п. 7.2 цього договору, з обґрунтуванням причин відмови.

Відповідно до п. 7.6 договору перестрахування при сплаті перестрахувальником "компромісного збитку" перестраховик вправі відмовитися від відшкодування своєї частки в цій частині збитку за виключенням випадків, коли сплата "компромісного збитку" раніше була погоджена з перестраховиком у письмовому вигляді. При цьому, термін "компромісний збиток" сторони розуміють як виплату перестрахувальником страхового відшкодування в наступних випадках: унаслідок події, що відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування перестрахувальника і законодавства України, може бути не визнана страховою; якщо перестрахувальник відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування перестрахувальника і законодавства України, мав підстави для відмови у виплаті або зменшенні розміру страхового відшкодування, але не скористався такими підставами.

Як встановлено господарськими судами, 13.01.2014 між ПрАТ "Європейська страхова компанія" (страховик) та гр-ю ОСОБА_5 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 06/00001/3/17/11/14 (договір "КАСКО") предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, а саме: автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1 (п.п. 4, 5 договору).

Відповідно до п. 6.3 договору "КАСКО" страховим випадком є, зокрема, викрадення - незаконне заволодіння ТЗ в будь-який час у будь-якому місці (незаконне заволодіння).

Згідно з п.п. 7.2, 7.2.7, 7.2.7.1 договору "КАСКО" страхувальник зобов'язаний повідомити страховику в письмовому вигляді протягом одного робочого дня про зміну умов, пов'язаних з експлуатацією застрахованого транспортного засобу, що впливають на оцінку застрахованих за цим договором ризиків, зокрема про такі події, як: втрата (загублення) ключів від застрахованого ТЗ; втрата (загублення) документів на застрахований ТЗ; втрата реєстраційних номерів на застрахований ТЗ.

Відповідно до п. 7.2.8.1 договору "КАСКО" якщо страхувальник втратив (загубив), незалежно від причин та обставин втрати (загублення) ключі, пульти або документи від застрахованого ТЗ, дія цього договору за ризиком "Викрадення" стосовно застрахованого ТЗ припиняється з моменту такої втрати (загублення). Дія цього договору за ризиком "Викрадення" відновлюється після заміни ключів, пультів або документів від застрахованого ТЗ (підтверджено належними документами).

Пунктом 11.29 договору "КАСКО" сторони погодили, що по факту викрадення або незаконного заволодіння ТЗ, за яким до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про це кримінальне правопорушення, страхове відшкодування у розмірі 30% від страхованої суми виплачується після внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення, протягом 30 робочих днів з моменту складання страхового акту. Остаточна сума страхового відшкодування за фактом викрадення або незаконного заволодіння, за вирахуванням обумовленої цим договором відповідної франшизи, розраховується після закінчення кримінального провадження та надання страховику відповідного документу (про припинення чи призупинення кримінального провадження), виплачується протягом 10 робочих днів з моменту складання страхового акту на виплату остаточної суми страхового відшкодування, але не раніше, ніж через два місяці з дня внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про таке кримінальне правопорушення.

Відповідно до п. 11.29.1 договору "КАСКО" в разі відновлення кримінального провадження щодо випадку викрадення або незаконного заволодіння застрахованим ТЗ, складання страхового акту затримується до закінчення кримінального провадження, що повинно бути підтверджено витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з п.п. 12.1, 12.1.9 договору "КАСКО" страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі, зокрема, у разі невиконання умов цього договору, щодо надання страхувальником інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування страховика про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення.

20.08.2014 між ПрАТ "Європейська страхова компанія" (перестрахувальник) та ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" (перестраховик) було укладено ковер-нот № 06/00001/3/17/11/14 (договір перестрахування), відповідно до умов якого перестраховано ризики за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 (автомобіль Mazda 6, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 2000 куб.см, № кузова НОМЕР_2, рік випуску 2011), повне КАСКО, зокрема, незаконне заволодіння транспортним засобом (п.п. 6, 7 ковер-ноту). Термін перестрахування з 20.08.2014 по 13.01.2015 (п. 10 ковер-ноту). Франшиза 5% (п. 12 ковер-ноту). Відповідальність перестраховика складає 70 000,00 грн, що становить 36,84% від загальної страхової суми (п. 14 ковер-ноту).

Господарськими судами також встановлено, що 07.11.2014 повідомленням № 136 ПрАТ "Європейська страхова компанія" сповістило ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме викрадення транспортного засобу Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1, застрахованого ПрАТ "Європейська страхова компанія" за договором добровільного страхування наземного транспорту "КАСКО" № 06/00001/3/17/11/14 від 13.01.2014 та переданого в перестрахування ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" за ковер-нотом № 06/00001/3/17/11/14 від 20.08.2014.

Відповідно до витягу з кримінального провадження № 12014100050009886 07.11.2014 до ЄРДР було внесено відомості про кримінальне правопорушення (ч. 2 ст. 289 КК України) - незаконне заволодіння транспортним засобом Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1.

07.11.2014 ПрАТ "Європейська страхова компанія" листом № 136 від 07.11.2014 повідомило ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про отримання інформації стосовно випадку, який має ознаки страхового, зазначивши, що після отримання всіх необхідних документів від страхувальника буде розрахована частка ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" у страховому відшкодуванні та будуть надіслані всі необхідні документи. Водночас, ПрАТ "Європейська страхова компанія" було запропоновано ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" підтвердити своє бажання взяти участь у врегулюванні страхової події.

Вказаний лист було отримано ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" 07.11.2014 за вх. RE163.

Відповідно до страхового акту № 16/14 від 09.12.2014 подію щодо незаконного заволодіння транспортним засобом Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1 ПрАТ "Європейська страхова компанія" визнало страховою та прийняло рішення про виплату страхувальнику 54 150,00 грн, що складає 30% від загальної суми страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи).

18.12.2014 ПрАТ "Європейська страхова компанія" направило на адресу ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" листа-вимогу № 144 щодо виплати частки страхового відшкодування в розмірі 19 948,86 грн на умовах договору перестрахування від 07.06.2013, до якого додало копії матеріалів страхової справи, необхідні для прийняття ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" рішення про виплату своєї частини страхового відшкодування за вказаним договором перестрахування. До зазначеного листа було додано: документи на ОСОБА_5 на 9 арк., талон повідомлення про викрадення 1 арк., довідка ГУ МВС України 1 арк., постанова ГУ МВС України 1 арк., витяг з кримінального провадження, постанова про закриття кримінального провадження 2 арк.

Вищевказаний лист ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" отримало 18.12.2014, що підтверджується його відміткою за № 15639 від 18.12.2014.

Розглянувши надані документи стосовно події, яка має ознаки страхової, та керуючись п. 7.3 договору перестрахування, ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" звернулось до ПрАТ "Європейська страхова компанія" листом № 173 від 14.01.2015 у якому просило надати інформацію: які саме засоби проти викрадення було встановлено на автомобілі; чи мав місце факт втрати страхувальником документів на застрахований транспортний засіб Mazda 6, д.н.з. НОМЕР_1; коли та при яких умовах було втрачено.

Господарськими судами встановлено, що фактичне направлення листа № 173 від 14.01.2015 ПрАТ "Європейська страхова компанія" відбулося 21.01.2015.

Відповідно до страхового акту № 01/15 від 23.01.2015, ПрАТ "Європейська страхова компанія" прийняло рішення про виплату страхувальнику 126 350,00 грн, що складає 70% від загальної суми страхового відшкодування (за вирахуванням франшизи) з урахуванням постанови слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України в місті Києві від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження № 12014100050009886.

26.01.2015 листом № 2, на наступний день після отримання вимоги ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" за № 173 від 14.01.2015, ПрАТ "Європейська страхова компанія" повідомило про те, що у серпні 2014 року у страхувальника були викрадені документи на транспортний засіб, у зв'язку з чим страхувальник звернувся до МВС України. За результатами розгляду його заяви страхувальнику були вироблені дублікати вказаних документів встановленого зразка.

12.02.2015 ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" листом № 1365, направленим 13.02.2015, звернулося до ПрАТ "Європейська страхова компанія" і просило надати додаткові документи, після отримання яких ним буде продовжено розгляд справи та прийнято відповідне рішення.

17.02.2015р ПрАТ "Європейська страхова компанія" направило на адресу ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" лист-вимогу № 4 про виплату частки страхового відшкодування в розмірі 46 547,34 грн на умовах договору перестрахування від 07.06.2013, до якого були додані всі необхідні копії матеріалів страхової справи.

У зв'язку з несплатою ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" частки страхового відшкодування за ковер-нотом, ПрАТ "Європейська страхова компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" про стягнення з останнього на користь ПрАТ "Європейська страхова компанія" основного боргу в сумі 66 496,20 грн (19 948,86 грн перший платіж + 46 547,34 грн другий платіж), інфляційних втрат в сумі 27 068,73 грн, пені в сумі 14 693,29 грн та 3% річних в сумі 781,01 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги за результатом нового розгляду справи, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач, зазначаючи про відсутність у нього обов'язку виплатити позивачу, як перестрахувальнику, частки страхового відшкодування, послався на виплату останнім компромісного збитку за договором "КАСКО" без попереднього погодження з відповідачем, що, на його думку, підтверджується обізнаністю позивача, як страховика, з викраденням у його страхувальника (ОСОБА_5.) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб та запізним повідомленням відповідача про це. При цьому умовами договору перестрахування від 07.06.2013 встановлено правовий механізм, який не допускає перекладання на перестраховика без його окремої письмової згоди відповідальності перестрахувальника щодо виплати компромісного збитку на власний розсуд за конкретними договорами страхування. Разом з тим, наявність чи відсутність виплати позивачем компромісного збитку (в розумінні п. 7.6 вказаного договору перестрахування) страхувальнику (фізичній особі), як підстави відмови перестраховика від виплати своєї частки страхового відшкодування перестрахувальнику, потребує доведення належними і допустимими доказами. Відповідачем не доведено, що станом на момент настання страхового випадку (07.11.2014) позивач був обізнаний про факт втрати страхувальником в серпні 2014 року свідоцтва про реєстрацію ТЗ. У момент отримання всіх необхідних документів від страхувальника (ОСОБА_5.) позивач своєчасно повідомив про це відповідача листом від 18.12.2014, а також на запит останнього про можливу втрату реєстраційних документів на ТЗ страхувальником повідомив перерастраховика додатково листом від 26.01.2015. Крім того, п. 7.2.8.1 договору "КАСКО" передбачає припинення договору за ризиком "Викрадення" від моменту втрати документів від застрахованого ТЗ та поновлення його дії після заміни вказаних документів. При цьому лист № 144 від 18.12.2014 з матеріалами страхової справи, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про виплату своєї частини страхового відшкодування був отриманий останнім 18.12.2014. У разі наявності запитань та необхідності витребування у позивача інших документів, відповідач повинен був до 15.01.2015 включно (протягом 15 робочих днів із дня отримання від перестрахувальника документів) направити позивачу відповідну вимогу згідно з п.п. 7.3, 7.4 договору перестрахування від 07.06.2013. Однак, відповідну вимогу відповідач направив позивачу лише 21.01.2015. Відсутність вмотивованої відмови відповідача у визначений договором перестрахування строк від сплати своєї частки страхового відшкодування відповідно до п. 7.2 договору, є підставою виникнення у останнього обов'язку виплатити перестрахувальнику частину страхового відшкодування протягом 15 робочих днів після одержання від останнього листа-вимоги, що відповідачем зроблено не було. Крім того, станом на момент оформлення позивачем страхових актів від 09.12.2016 № 16/14 та від 23.01.2015 № 01/15 останній не був обізнаний щодо скасування постанови від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження. Склавши вказані страхові акти за відсутності у нього відомостей про скасування зазначеної постанови, позивач не порушив п.п. 11.29, 11.29.1 договору "КАСКО", якими передбачається затримка у складанні страхового акту до закінчення кримінального провадження. Перевіряючи розрахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд, з доводами якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, визнав обгрунтованим стягнення з відповідача, крім суми основного боргу, 14 574,15 грн пені, 751,50 грн 3 % річних, 20 744,97 грн інфляційних втрат.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 987 Цивільного кодексу України, яка кореспондується зі ст. 12 Закону України "Про страхування", за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" визначено, що при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Таким чином, за своїм правовим змістом перестрахування полягає у страхуванні страховиком ризику настання обов'язку здійснити страхову виплату своєму страхувальнику. При цьому умови і спосіб страхування вказаного ризику, розмір перестрахової премії, а також порядок виплати і розмір страхового відшкодування визначаються відповідним договором.

Укладаючи договір перестрахування від 07.06.2013, сторони узгодили правовий механізм прийняття перестраховиком рішення про виплату своєї частки страхового відшкодування та/або відмову у її здійсненні (п.п. 7.1 - 7.6).

Так, при настанні страхового випадку, передбаченого первинним договором страхування і договором перестрахування, перестраховик, за умови відсутності запитань, що повинні бути оформлені та направлені у відповідності до п. 7.4 вказаного договору, виплачує перестрахувальнику частину страхового відшкодування, яка відповідає його частці відповідальності за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги та комплекту копій документів.

При цьому у разі наявності запитань та необхідності витребування інших документів, що підтверджують розмір завданих збитків внаслідок настання страхового випадку, перестраховик повинен направити перестрахувальнику відповідну письмову вимогу протягом 15 робочих днів із дня надання перестрахувальником документів, вказаних у п. 7.2 договору перестрахування. Інакше вважається, що надані перестрахувальником документи є достатніми для прийняття рішення про виплату своєї частки страхового відшкодування.

У випадку ж відмови в оплаті своєї частки страхового відшкодування за договором перестрахування або її зменшення, перестраховик зобов'язаний письмово повідомити про це перестрахувальника протягом 15 робочих днів із дня отримання від перестрахувальника документів, зазначених в п. 7.2 договору, з обґрунтуванням причин відмови.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено господарськими судами та вбачається з матеріалів справи, лист № 144 від 18.12.2014 з матеріалами страхової справи, які є необхідними для прийняття відповідачем рішення про виплату своєї частини страхового відшкодування за договором перестрахування від 07.06.2013 був отриманий останнім 18.12.2014.

Отже, у разі наявності запитань та необхідності витребування у позивача інших документів, відповідач повинен був направити позивачу відповідну вимогу протягом 15 робочих днів з дати отримання вищевказаного листа, тобто до 15.01.2015 включно, враховуючи, що вихідними днями були 20, 21, 27, 28 грудня 2014 року та 1 - 4, 7 - 11 січня 2015 року.

Однак, вимогу про надання додаткової інформацію (лист № 173 від 14.01.2015) відповідач направив позивачу лише 21.01.2015, тобто більше ніж протягом 15 робочих днів з дати отримання листа останнього від 18.12.2014.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами господарських судів попередніх інстанцій про те, що відповідно до п. 7.2 договору перестрахування від 07.06.2013 у відповідача виник обов'язок виплатити позивачу частину страхового відшкодування, яка відповідає частці відповідальності перестраховика за договором перестрахування, протягом 15 робочих днів після одержання від перестрахувальника листа-вимоги та комплекту копій документів, оскільки відповідач у визначений договором перестрахування від 07.06.2013 строк не відмовився від виплати своєї частки страхового відшкодування з обґрунтуванням причин такої відмови.

Заперечуючи проти задоволення позову та обгрунтовуючи відсутність обов'язку виплатити частку страхового відшкодування за договором від 07.06.2013, відповідач посилався на виплату позивачем компромісного збитку за договором "КАСКО" без попереднього погодження з ним, про що свідчить обізнаність позивача, як страховика, з викраденням у його страхувальника (ОСОБА_5.) реєстраційних документів на застрахований транспортний засіб та запізне повідомлення відповідачу про це.

Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про необгрунтованість вказаних доводів з огляду на таке.

Відповідно до п. 3.4.2 договору перестрахування відповідач має право відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування або зменшити її, зокрема, якщо позивач: навмисно приховав від перестраховика наявність відомих йому обставин, що безпосередньо та безспірно впливають на ступінь страхового ризику за договором перестрахування та за договором первинного страхування; зробив виплату компромісного збитку без попереднього письмового погодження з перестраховиком.

Згідно з п. 7.6 договору перестрахування "компромісний збиток" - виплата перестрахувальником страхового відшкодування унаслідок події, що відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування перестрахувальника і законодавства України може бути не визнана страховою, і якщо перестрахувальник відповідно до умов укладеного договору страхування, Правил страхування перестрахувальника і законодавства України, мав підстави для відмови у виплаті або зменшенні розміру страхового відшкодування, але не скористався такими підставами.

При цьому пунктами 7.2, 7.2.7, 7.2.7.1 договору "КАСКО" передбачено, що страхувальник зобов'язаний повідомити страховику в письмовому вигляді протягом одного робочого дня про зміну умов, пов'язаних з експлуатацією застрахованого транспортного засобу, що впливають на оцінку застрахованих за цим договором ризиків, зокрема про втрату (загублення) документів на застрахований ТЗ.

Відповідно до п. 12.1.9 договору "КАСКО" позивач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у повному обсязі у разі невиконання страхувальником умов договору щодо надання інформації про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та подальшого інформування позивача про будь-яку зміну страхового ризику в бік його збільшення.

Таким чином, договір перестрахування передбачає правовий механізм, який не допускає перекладання на перестраховика без його окремої письмової згоди відповідальності перестрахувальника з виплати компромісного збитку, тобто виплати страхового відшкодування, зокрема, у випадку, коли страховик мав підстави для відмови у його виплаті або зменшенні його розміру, але не скористався такими підставами.

При цьому підставами для відмови у виплаті страхового відшкодування за договором "КАСКО" визначено неповідомленням страхувальником страховика про обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику та його зміну в бік збільшення.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, позивач повідомив відповідача листом № 2 від 26.01.2015, що у серпні 2014 року у ОСОБА_5 (страхувальника за договором "КАСКО") були викрадені документи на застрахований транспортний засіб, у зв'язку з чим остання звернулася до МВС України. За результатами розгляду її заяви були вироблені дублікати вказаних документів встановленого зразка.

Як вбачається з п. 7.2.8.1 договору "КАСКО" його дія за ризиком "Викрадення" стосовно застрахованого ТЗ припиняється з моменту втрати (загублення), зокрема документів на зазначений ТЗ, незалежно від причин та обставин втрати, та відновлюється після заміни документів від застрахованого ТЗ.

Отже, умови договору "КАСКО" передбачають забезпечення майнових інтересів позивача у разі втрати страхувальником, зокрема документів на застрахований автомобіль, шляхом припинення дії вказаного договору за ризиком "Викрадення" до моменту отримання дублікатів, в тому числі в частині обов'язку позивача, як страховика, виплатити страхове відшкодування у разі викрадення ТЗ. Тобто сам лише факт втрати документів на застрахований ТЗ не впливає на оцінку страхових ризиків у випадку викрадення автомобіля у зв'язку з припиненням договору "КАСКО" в такому випадку взагалі. А щодо використання цього факту, як такого, що має істотне значення для оцінки страхового ризику та його зміни в бік збільшення колегія суддів вважає недобросовісним використанням цивільних прав.

При цьому, слід зазначити, що п. 7.2.7 договору "КАСКО" передбачено настання також інших обставин, які впливають на оцінку страхових ризиків. Однак їх виникнення не тягне за собою припинення дії вказаного договору в будь-якій частині.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що втрата документів на застрахований автомобіль не може вважатися обставиною, яка істотно впливає на оцінку страхових ризиків чи їх зміну в бік збільшення за ризиком "Викрадення", а відтак неповідомлення страхувальником позивача про втрату документів на застрахований ТЗ не є підставою для відмови від виплати останнім страхового відшкодування в розумінні п. 12.1.9 договору "КАСКО".

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не був обізнаний про факт втрати страхувальником в серпні 2014 року свідоцтва про реєстрацію ТЗ станом на момент настання страхового випадку (07.11.2014), а дізнався про це лише після отримання всіх необхідних документів від страхувальника (ОСОБА_5.) та, в свою чергу, повідомив про вказані обставини відповідача листом № 144 від 18.12.2014.

Доводи відповідача про те, що виплата позивачем решти страхової суми (70%) відповідно до страхового акту № 01/15 від 23.01.2015 є також компромісним збитком у зв'язку з наявністю у позивача передбачених п. 11.29.1 договору "КАСКО" підстави для затримки зі складанням зазначеного страхового акту від 23.01.2015 до завершення кримінального провадження № 12014100050009886, враховуючи, що постановою прокуратури Оболонського району м. Києва від 29.12.2014 досудове розслідування за вказаним кримінальним провадженням було відновлено шляхом скасування постанови слідчого Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження, також є безпідставними, оскільки, як встановлено господарськими судами, станом на момент оформлення позивачем страхових актів від 09.12.2016 № 16/14 та від 23.01.2015 № 01/15 останній не був обізнаний про те, що постанова від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження була скасована.

Таким чином, висновки місцевого та апеляційного господарських судів про те, що виплата позивачем страхового відшкодування ОСОБА_5 у зв'язку з викраденням 07.11.2014 застрахованого за договором "КАСКО" автомобіля не може вважатися компромісним збитком, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав, передбачених п. 3.4.2 договору перестрахування, для припинення зобов'язання відповідача виплатити частку страхового відшкодування за договором перестрахування від 07.06.2013, є законними і обгрунтованими.

З урахуванням викладеного доводи господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача частки страхового відшкодування у розмірі 66 496,20 грн у зв'язку з порушенням останнім обов'язку зі сплати коштів за договором про загальні умови факультативного перестрахування та ретроцесії № ФП.13-006 від 07.06.2013 відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Посилання в касаційній скарзі на те, що обставини щодо повідомлення позивачем відповідача про виплату страхового збитку взагалі не встановлювалися господарськими судами попередніх інстанцій є неспроможними, оскільки, як зазначалося вище, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що виплата позивачем страхового відшкодування за договором "КАСКО" не може вважатися компромісним збитком.

Доводи скаржника про недослідження попередніми інстанціями обставин щодо наявності самого страхового випадку з урахуванням зазначення в постанові від 05.12.2014 про закриття кримінального провадження про відсутності складу злочину не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на зміст вказаної постанови.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують вищевказаних висновків господарських судів попередніх інстанцій.

Одночасно, позивачем було заявлено до стягнення також 14 693,29 грн пені, 781,01 грн 3 % річних та 27 068,73 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом, з доводами якого погодився господарський суд апеляційної інстанції, перевірено розрахунок заявлених позивачем сум пені, 3% річних та інфляційних втрат та з урахуванням п. 11.29 договору "КАСКО" визнано обгрунтованим стягнення з відповідача 14 574,15 грн пені, 751,50 грн 3 % річних, 20 744,97 грн інфляційних втрат.

Однак, господарськими судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що обов'язок зі сплати відповідачем частини страхового відшкодування, яка відповідає частці відповідальності перестраховика за договором перестрахування від 07.06.2013, виникла у останнього саме за вказаним договором. Отже, строки виплати відповідачем частини страхового відшкодування, а відтак і заявлені позивачем суми пені, 3% річних та інфляційних втрат повинні визначатися з урахуванням п. 7.2 вказаного договору.

Таким чином, враховуючи умови п. 7.2 договору перестрахування від 07.06.2013, надсилання позивачем листа від 18.12.2014 № 144 з вимогою виплати відповідачем частини страхового відшкодування в розмірі 19 948,86 грн, який було отримано останнім 18.12.2014, а також листа від 17.02.2015 № 4 з вимогою виплати відповідачем частини страхового відшкодування в розмірі 46 547,34 грн, який було отримано останнім 19.02.2015, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню:

за період з 16.01.2015 по 13.03.2015 на суму боргу 19 948,86 грн пеня у розмірі 1 203,50 грн, 3% річних в розмірі 93,46 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 708,48 грн;

за період з 14.03.2015 по 08.07.2015 на суму боргу 66 496,20 грн пеня у розмірі 12 789,13 грн, 3% річних в розмірі 639,46 грн, інфляційні втрати в розмірі 19 687,68 грн.

Отже, у зв'язку з порушенням відповідачем договірного зобов'язання з виплати частини страхового відшкодування, передбачене договором перестрахування від 07.06.2013, з останнього на користь позивача підлягають стягненню 13 992,63 грн пені, 732,92 грн 3% річних та 21 396,16 грн інфляційних втрат.

Разом з тим, як зазначалося вище, господарськими судами попередніх інстанцій стягнуто з відповідача 14 574,15 грн пені, 751,50 грн 3 % річних, 20 744,97 грн інфляційних втрат.

За таких обставин колегія суддів вважає, що касаційна скарга ПрАТ "Українська охоронно-страхова компанія" підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 910/20356/15 - зміні в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних в бік зменшення на 581,52 грн та 18,52 грн відповідно, а інфляційних втрат в бік збільшення на 651,19 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Витрати пов'язані з розглядом справи покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено 2 180,78 грн судового збору за подання позовної заяви.

Таким чином, розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за розгляд позовної заяви місцевим господарським судом становить 2 052,35 грн (розмір судового збору, що відповідає задоволеним позовним вимогам).

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання апеляційної скарги становить 2 398,86 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено 2 398,86 грн судового збору за подання апеляційної скарги під час первісного розгляду справи та 2 409,71 грн судового збору за подання апеляційної скарги під час нового розгляду справи, тобто в більшому ніж передбачено вказаним Законом розмірі.

З урахуванням викладеного, розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачем на користь відповідача за результатами перегляду постанови апеляційного господарського суду в касаційному порядку становить: 2 398,86 грн - 2 257,59 грн (розмір судового збору, що відповідає задоволеним позовним вимогам) = 141,27 грн. Враховуючи, що відповідач звертався з апеляційною скаргою також і під час нового розгляду справи, позивач зобов'язаний відшкодувати також 141,27 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено 2 616,94 грн судового збору за подання касаційної скарги під час первісного розгляду справи та 2 616,94 грн судового збору за подання касаційної скарги під час нового розгляду справи.

Таким чином, за результатами розгляду касаційної скарги розмір судового збору, що підлягає відшкодуванню позивачем на користь відповідача за подання касаційної скарги становить 2 616,94 грн - 2 462,83 грн (розмір судового збору, що відповідає задоволеним позовним вимогам) = 154,11 грн. Враховуючи, що відповідач звертався з касаційною скаргою також і під час нового розгляду справи, позивач зобов'язаний відшкодувати також 154,11 грн судового збору.

З огляду на викладене, загальна сума судових витрат, що підлягає відшкодуванню позивачем на користь відповідача становить: 2 х 141,27 грн + 2 х 154,11 грн = 590,76 грн.

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 910/20356/15 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 910/20356/15 та рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2016 у справі № 910/20356/15 змінити, виклавши резолютивну частину в іншій редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 145, ідентифікаційний код 23734213) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" (03061, м. Київ, вул. Постова, буд. 56, ідентифікаційний код 32825387) 66 496,20 грн (шістдесят шість тисяч чотириста дев'яносто шість гривень 20 коп.) основного боргу, 13 992,63 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дві гривні 63 коп.) пені, 732,92 грн (сімсот тридцять дві гривні 92 коп.) 3% річних та 21 396,16 грн (двадцять одна тисяча триста дев'яносто шість гривень 16 коп.) інфляційних втрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Здійснити новий розподіл судових витрат.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" 2 052,35 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Європейська страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія" 590,76 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.В. Бакуліна

О.В. Яценко