Рішення № 64316376, 24.01.2017, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

24.01.17

Провадження № 2/235/85/17

Справа №235/6657/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого: Данилів С.В.,

за участю секретаря: Харенко Т.Ю.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представник відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 міської ради, третя особа: Управління Держземагенства у Красноармійському районі про визнання права власності на земельну ділянкута за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 міської ради, третя особа: Управління Держземагенства у Красноармійському районі про визнання права власності та витребування майна, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_4 звернулася до Красноармійського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 міської ради, третя особа: Управління Держземагентства у Красноармійському районі про визнання права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 15.11.2007 року вона уклала шлюб з ОСОБА_6 Позивач зазначає, що 30.04.2013 року її чоловік ОСОБА_6 склав заповіт, згідно якого все своє майно, а саме, житловий будинок з господарськими спорудами та земельною ділянкою за адресою: м.Покровськ, вул. Локомотивна, заповідав їй. 01.03.2016 року після хвороби її чоловік помер.

Позивач вказує, що після смерті чоловіка, вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини. При вивчені змісту заповіту, нотаріус їй повідомила, що покійний ОСОБА_6 заповідав лише житловий будинок, а про земельну ділянку у заповіті нічого не зазначено. Як так сталося їй невідомо, оскільки він мав намір заповідати їй все своє майно, або нотаріус при складанні заповіту допустив помилку, або чоловік не зрозуміло виявив свою волю у нотаріуса.

Також зазначає, що крім неї на спадок ОСОБА_6 стала претендувати його донька від першого шлюбу ОСОБА_5, яка за життя батька ні разу не провідувала, здоровям свого батька не турбувалася і матеріально на лікування та поховання не допомагала.

Позивач зазначає, що 13.01.2016 року приватний нотаріус ОСОБА_7 видала їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме, на спадщину, яка складається з жилого будинку за адресою: м.Покровськ, вул. Локомотивна, 24. Щодо земельної ділянки, 17.10.2016 року приватний нотаріус ОСОБА_7 винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовила їй у отриманні в спадок земельної ділянки після померлого чоловіка, так як земельна ділянка не охоплена заповітом і між спадкоємцями є спір про право та запропонувала їй звернутися до суду для набуття права власності земельну ділянку за адресою: м.Покровськ, вул. Локомотивна, 24.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд визнати за нею право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1413200000:18:013:0235 площею 0,0838 га, яка належала ОСОБА_6, відповідно до державного акту серії ЯИ №393390 від 29.01.2010 року і яка розташована за адресою: м.Покровськ, вул. Локомотивна, 24, для обслуговування житлового будинку, право власності на який вона набула на підставі заповіту, який склав ОСОБА_6

До судового розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_4 подала зустрічну позовну заяву, в подальшому збільшивши розмір позовних вимог, в якій вказала, що також має право на спадщину за законом на ? частину земельної ділянки та на інше майно, як спадкоємець першої черги з огляду на наступне.

Так, ОСОБА_4 зазначила, що теж подавала заяву про прийняття спадщини після смерті батька та вказала, що в заповіті батька однозначно заявлено про те, що він із належного йому майна ОСОБА_4 заповідає лише житловий будинок.

При цьому звертає увагу суду на те, що батько приватизував земельну ділянку у грудні 2009 року, а заповіт склав 30.04.2013 року. Тобто, на момент складання заповіту батько достеменно знав, що земельна ділянка під житловим будинком є приватизована і знаходиться у його власності, але ніякого розпорядження щодо неї в цьому заповіті не зробив.

Відтак, вона має право на ? частину спадкового майна, яке не охоплено заповітом.

Крім цього в будинку, в якому проживав батько до смерті, залишилось майно яке є її особистою власністю, а саме: Ікона Божої Матері, вартість приблизно 2000 грн.; два фотоальбоми альбоми бабусі і дідуся, в яких знаходяться усі сімейні фотографії бабусі, дідуся, прадіда і прабабусі, дитячі фото бабусі, тата, дядьки ОСОБА_8 і дядьки ОСОБА_9, інших родичів, її; великий портрет дідуся; армійський альбом батька і додаткові фотографії про його службу в армії; особисті фотографії батька до одруження на ОСОБА_4; свідоцтва про народження ОСОБА_6, бабусі ОСОБА_10 і дідуся ОСОБА_11, свідоцтва про шлюб бабусі і дідуся, батька та матері; про розірвання шлюбу її батьків; атестат про закінчення середньої школи, дипломи про освіту батька ОСОБА_6; нагородні документи і медаль дідуся і інші документи бабусі, дідуся і тата, усі листівки і листи бабусі і батька; її дитячі малюнки, дві старі газети Сталінського часу; складаний стіл для пікніка білий з сірими розсувними алюмінієвими ніжками, обробленими по периметру алюмінієвим куточком, вартістю 100 грн.; репродукції картин «Три богатиря» і «Ранок в лісі», приблизною вартістю 100 грн.; стіл-тумба коричневий полірований розкладний з дверцями з двох сторін радянського виробництва, вартістю приблизно 500 грн.; стінка з антресолями полірована коричнева радянського виробництва, приблизно 4м, вартістю приблизно 3500 грн., шифоньєр 3-дверн. полірований коричневий без антресолей радянського виробництва, вартістю приблизно 500 грн.; два крісла з м'якого гарнітура з дерев'яними ніжками і поручнями, оббивка світло-коричнева радянського виробництва, вартістю приблизно по 250 грн. кожний; килим вовняний приблизно 2x1, 5м світло-коричневий радянського виробництва, вартістю приблизно 500 грн.; палац приблизно 2x3м радянського виробництва світло-коричневий з бежевим, вартістю приблизно 350 грн.; холодильник «Норд» висотою приблизно 1,8м двокамерний, виробництво кінця 90-х років, вартістю приблизно 3500 грн.; пилосос «Ракета» радянського виробництва, вартістю приблизно 500 грн.; стіл столовий 1.5x1м на металевих ніжках, покриття пластик біло-сірий, вартістю приблизно 300 грн., кришталь: дві вази, дві цукерниці, тура, вартістю приблизно 150 грн. кожна; усі книги ОСОБА_6, підшивки роман-газет; стільці дерев'яні з м'якою спинкою зеленуватого кольору 4 шт., вартістю приблизно по 100 грн. кожний; маленький табурет квадратний коричневого кольору на 4-х тонких ніжках, вартістю приблизно 50 грн.; кухонні табурети 4 шт. на 4-х ніжках (сидіння світло-коричневе, оброблене алюмінієвим куточком), вартістю приблизно по 60 грн. кожний. Загальна вартість майна становить - 12 540 грн.

З огляду на вищенаведене просить суд її зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі та визнати за нею право власності на ? частину земельної ділянки, яка належала її батькові, а також зобовязати позивача повернути усе належне їй майно згідно заяви про збільшення позовних вимог від 18.01.2017 року.

Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 16.12.2016 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 було прийнято до розгляду із первісним позовом ОСОБА_4 та вказані позови було обєднано в одне провадження.

В судове засідання позивач ОСОБА_4 не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, за участю її представника ОСОБА_1 позовні вимоги за первісним позовом підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити. Щодо зустрічної позовної заяви таку визнала частково лише в частині повернення відповідачу наступного майна: ікони Божої матері, вартість 2000 грн., армійський фотоальбом ОСОБА_6, сімейний фотоальбом зеленого кольору ОСОБА_6, картини «Ранок в лісі (Три ведмедя)» та «Три богатиря», вартістю 100 грн.

В іншій частині зустрічної позовної зави просила суд у задоволенні відмовити.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні первісний позов підтримав у повному обсязі надав пояснення аналогічні змісту позовної заяви, зустрічну позовну заяву визнав лише в частині, що визнала позивач у справі. Просив суд первісний позов задовольнити у повному обсязі, зустрічний позов задовольнити частково, лише в частині повернення речей, згідно заяви від 12.01.2017 року.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні 12.01.2017 року первісний позов заперечила у повному обсязі, просила зустрічну позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засідання щодо первісного позову заперечив, зустрічну позовну заяву, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог у заяві від 18.01.2017 року, підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні змісту зустрічної позовної заяви, просив суд у задоволені первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради в судове засідання не зявився, надав суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, просив справу розглянути на розсуд суду (а.с.34).

Представник третьої особи Управління Держгеокадастру у Красноармійському районі в судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі просив справу розглянути на розсуд суду (а.с.91).

З'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, судом встановлено такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно із ч.ч.1,4 ст. 60 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що 01.03.2016 року помер чоловік позивача та батько відповідача - ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-НО №939446 (а.с.5 зворотна сторона), свідоцтвом про шлюб серії 1-НО №111637 (а.с.5).

Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається з: житлового будинку за адресою: м.Покровськ, вул. Локомотивна, 24, який належав померлому на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 19.08.1997 року державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори за реєстровим №2042 та зареєстрованого в БТІ м. Красноармійська 08.10.1997 року за №1401 (а.с.65,66). та належної йому земельної ділянки площею 0,0838 га, яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд за цією ж адресою, яка належала померлому на підставі Державного акта про право власності на землю серії ЯИ, виданого 30.01.2010 року на підставі рішення Красноармійської міської ради від 10.12.2009 року 35/45-50 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 011015900052 (а.с.12,80).

Згідно заповіту, складеного 13.04.2013 року та посвідченого державним нотаріусом Першої красноармійської державної нотаріальної контори ОСОБА_12 за реєстровим №2-191, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробив розпорядження, згідно якого ОСОБА_4 заповів житловий будинок за № 24, розташований по вул. Локомотивна у м. Покровську (а.с.6).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.10.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 за реєстровим номером № 2780, позивачу ОСОБА_13 належить житловий будинок, розташований за адресою: м. Покровськ (колишній Красноармійськ), вул. Локомотивна, 24 (а.с.6).

З матеріалів справи вбачається, що позивач 11.05.2016 року зверталася до приватного нотаріуса Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на спадщину на земельну ділянку за адресою: м. Покровськ, вул. Локомотивна, 24 (а.с. 37).

З копії спадкової справи №66/2016, відкритої приватним нотаріусом ОСОБА_3 міського нотаріального округу ОСОБА_7 щодо майна ОСОБА_6, який помер 01.03. 2016 року, вбачається, що 26.07.2016 року відповідач ОСОБА_5 теж зверталась до приватного нотаріуса ОСОБА_7 із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_6 (а.с.55).

Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 17.10.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Покровськ (колишній Красноармійськ), вул. Локомотивна, 24, оскільки вказана земельна ділянка не була охоплена заповітом. Спадкоємцями за законом після померлого 01.03.2016 року ОСОБА_6, є ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Вирішуючи спір між сторонами стосовно земельної ділянки, яка залишилась після смерті ОСОБА_6, та яка не була охоплена заповітом, суд виходить з наступного.

Згідно позиції Верховного Суду України, яка викладена в Постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16: «За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно- правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

З огляду на наведене, суд не приймає до уваги доводи представника позивача, що до даних правовідносин слід застосовувати зазначені норми законодавства, оскільки вказані норми регулюють перехід права власності на земельну ділянку лише в тому випадку коли особа придбала житловий будинок. Водночас, норми ст. 377 ЦК України не розповсюджуються на правовідносини, які виникли в порядку спадкування за заповітом або за законом.

Статтею 1245 ЦК України визначено, що частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Судом встановлено, що померлий ОСОБА_6 приватизував земельну ділянку 30.01.2010 року, а заповіт на користь ОСОБА_4 склав 30.04.2013 року, тобто через три роки після приватизації земельної ділянки. Також, судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_6 у заповіті зробив однозначне розпорядження, що із належного йому майна, лише житловий будинок, розташований за адресою: м. Красноармійськ, вул. Локомотивна, буд. 24, заповідає ОСОБА_4 (а.с. 6).

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що на момент складання заповіту ОСОБА_6 достеменно знав, що земельна ділянка під житловим будинком є приватизована і знаходиться у його власності, однак жодного розпорядження щодо неї в заповіті не зробив.

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Тобто, позивач та відповідач, як спадкоємці першої черги, мають однакове право на спадкове майно, що не охоплено заповітом, у рівних частках.

Таким чином позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 міської ради, третя особа: Управління Держземагенства у Красноармійському районі про визнання права власності на земельну ділянку слід задовольнити частково та визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину земельної ділянки, яка належала ОСОБА_6

Аналогічно зустрічний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 міської ради, третя особа: Управління Держземагенства у Красноармійському районі про визнання права власності також слід задовольнити в частині визнання за ОСОБА_5 право власності на ? частину земельної ділянки, яка належала ОСОБА_6

Що стосується іншої частини зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 про зобовязання ОСОБА_4 повернути речі, суд зазначає наступне.

Так, позивач у заяві від 12.01.2017 року, адресованій на адресу суду вказала, що зустрічний позов визнає частково та не заперечує щодо повернення відповідачу ікони Божої матері, армійського фотоальбому ОСОБА_6, сімейного фотоальбому зеленого кольору, картини «Три ведмедя», яка як було встановлено у судовому засіданні має правильну назву «Ранок в лісі», та «Три богатиря». Тобто, позивач не заперечила щодо наявності цього майна (а.с. 107).

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині повернення відповідачу ікони Божої матері, армійського фотоальбому ОСОБА_6, сімейного фотоальбому зеленого кольору, картини «Ранок у лісі» та «Три богатиря» слід задовольнити.

Що стосується іншого витребуваного майна у позивача суд зазначає наступне.

Так, статтями10,11,60 ЦПК Українивизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

У судовому засіданні 12.01.2017 року судом відповідачу та її представнику було розяснено зміст ч.ч.2,3, 4 ст. 60 ЦПК України.

Однак, відповідач та її представник суду пояснили, що доказів щодо наявності майна, зазначеного у зустрічній позовній заяві та яке просять витребувати у позивача, в них немає.

З огляду на наведене та враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, що у позивача залишилися: архів сімейних та особисті фотографії: два альбоми бабусі і дідуся, в яких знаходяться усі сімейні фотографії бабусі, дідуся, прадіда і прабабусі, дитячі фото бабусі, тата, дядька ОСОБА_8 і дядька ОСОБА_9, інших її родичів, а також її, великий портрет її дідуся (дуже старий темного кольору), окремі фото в чорному папері, усі батькові особисті фотографії до одруження на ОСОБА_4; свідоцтва про народження батька ОСОБА_6, бабусі ОСОБА_10 і дідуся ОСОБА_9; свідоцтва про шлюб бабусі і дідуся, батька та матері; про розірвання шлюбу її батьків, атестата про закінчення середньої школи, дипломи про освіту її батька ОСОБА_14; нагородні документи і медаль її дідуся і інші документи бабусі, дідуся і батька; усі листівки і листи бабусі і батька, її дитячі малюнки, які зберігав батько; дві старі газети Сталінського часу; складаний стіл для пікніка білий з сірими розсувними алюмінієвими ніжками і обробленими по периметру алюмінієвим куточком; столу-тумби полірованого розкладного з дверцями з двох сторін радянського виробництва; стінки з антресолями полірованого коричневий радянського виробництва, шифоньєру 3-х дверного полірованого коричневий без антресолей радянського виробництва; два крісла з м'якого гарнітура з дерев'яними ніжками і поручнями, оббивка світло-коричнева радянського виробництва, килим вовняний приблизно 2x1, 5м світло-коричневий радянського виробництва; палац приблизно 2x3 м радянського виробництва світло-коричневий з бежевим; холодильник «Норд» висотою 1,8м двокамерний; пилосос «Ракета»; стіл столовий 1.5x1м на металевих ніжках, покриття пластик біло-сірий; кришталь: дві вази, дві цукерниці, тура; усі батькові книги, підшивки роман-газет; стільці дерев'яні з м'якою спинкою зеленуватого кольору 4 шт.; маленький табурет квадратний коричневого кольору на 4-х тонких ніжках; кухонні табурети 4 шт. на 4-х ніжках (сидіння світло-коричневе, оброблене алюмінієвим куточком), що є його обов'язком, відповідно дост. 60 ЦК України, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги відповідача в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки суд не може обґрунтовувати рішення на припущеннях.

Керуючись ст.ст.3,10, 11, 60, 61, 174, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 міської ради, третя особа: Управління Держземагентства у Красноармійському районі про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в порядку спадкування після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер 01 березня 2016 року, право власності на ? частину земельної ділянки, кадастровий номер 1413200000:18:013:0235, площею 0,0838 га, розташованої за адресою: м.Покровськ, вул. Локомотивна, 24, яка належала, ОСОБА_6 на підставі державного акта серії ЯИ №393390 від 29 січня 2010 року.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Зустрічний позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, ОСОБА_3 міської ради, третя особа: Управління Держземагенства у Красноармійському районі про визнання права власності та витребування майна задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6, який помер 01 березня 2016 року, право власності на ? частину земельної ділянки, кадастровий номер 1413200000:18:013:0235, площею 0,0838 га, розташованої за адресою: м.Покровськ, вул. Локомотивна, 24, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акта серії ЯИ №393390 від 29 січня 2010 року.

Зобовязати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, повернути ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, ікону Бо жої матері, вартість 2000 (дві тисячі) тисячі гривень, армійський фотоальбом ОСОБА_6, сімейний фотоальбом зеленого кольору ОСОБА_6, картини «Ранок в лісі» та «Три богатиря», вартістю 100 (сто) гривень.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення,

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: С.В. Данилів