Постанова № 64315909, 23.01.2017, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/5782/16-а

2-а/212/15/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Борис О.Н., з участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень - старшини міліції, інспектору ДПС ДАІ Каліогло Вячеслава Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

встановив:

ОСОБА_1 28 вересня 2016 року звернулась до суду з адміністративним позовом до посадової особи - суб'єкта владних повноважень - старшини міліції, інспектору ДПС ДАІ Каліогло В.В. про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, який було уточнено 07.11.2016 року та просила позов задовольнити, постанову серії БР №248452 від 19.09.2016 року, винесену відповідачем про застосування до неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255,00 гривень скасувати.

Позов обґрунтовано тим, що постановою від 19.09.2016 року серії БР № 248452, винесеною Каліогло В.В., її ОСОБА_1, піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 255.00 грн. за нібито допущене нею 19.09.2016 р. буцімто о 14:00. начебто порушення Правил дорожнього руху 19.06.2016 р. (пункт ПДР "викладений складним почерком Відповідача - ст. 172 КУпАП), підчас керування автомобілем SKODA держ. № НОМЕР_1.

Позивач вказує, що відповідачем безпідставно було притягнуто її до адміністративної відповідальності, оскільки зазначену постанову, що містить відомості, які завідомо для відповідача не відповідають дійсності, викладено нерозбірливо і без нормативно-правового обгрунтування фабули події, вона вважає її такою, що підлягає скасуванню через неправомірність і бездоказовість, вигаданість відповідачем обставин події, із закриттям провадження в адміністративній справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Позивачка до судового засідання надала заяву, у якій підтримала позовні вимоги, просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідач до судового засідання 23.01.2017 року не з'явився, проте у минулому судовому засіданні заперечував проти позову, пояснивши, що при складанні оскаржуваного протоколу, діяв в межах повноважень. Позивачці були роз'яснені права та повідомлено про час та місце розгляду протоколу, але, остання вела себе агресивно. При цьому зазначив, що всі процесуальні документи були складені згідно вимог КУпАП та інструкцій, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджено, що 19.09.2016 року о 14.00 годині, старшиною міліції, інспектором ДПС ДАІ Каліогло В.В., винесено постанову серії БР № 248452 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно громадянки ОСОБА_1 та застосування до неї адміністративного стягнення - штрафу, у розмірі 255 гривень.

Законність та обґрунтованість вказаної постанови та дій відповідача щодо винесення цієї постанови є предметом спору позову переданого на вирішення суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини.

За таких обставин постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами. Отже, на підставі вказаних доказів неможливо встановити наявність адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Посадовою особою яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.

В судовому засіданні відповідач пояснив, що розглядаючи дану справу він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. Вважає, що постанова винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування.

Натомість відповідач не виконав свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, доказів на спростування тверджень позивача не надав.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова не містить достатніх доказів порушення позивачем, ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, про які йдеться в постанові, тому суд приходить до висновку, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений КУпАП.

Згідно п.1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Так, при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що оспорювана постанова по справі про адміністративне правопорушення не містить обставин, які б встановлювали порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, зокрема місце вчинення правопорушення, оскільки викладена відповідачем нерозбірливо, що унеможливлює дослідження її змісту. Через це об'єктивно неможливо зрозуміти з її змісту, у чому саме полягало порушення Правил дорожнього руху позивачкою, чи дійсно вона скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, якими належними та допустимими доказами підтверджуються обставини викладені у постанові та зазначені у ній данні. За своїм виглядом і змістом постанова винесена відповідачем не відповідає обов'язковим вимогам, що визначені ст. 283 КУпАП.

Ст. 251 КУпАП визначені поняття та види доказів у справі про адміністративне правопорушення. Як убачається із тексту спірної постанови, такі докази відсутні, заходів щодо їх збирання відповідачем не здійснено.

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, розгляд адміністративної справи та винесення постанови, проводився без складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача щодо правомірності його дій при розгляді справи про адміністративне правопорушення, оскільки судом встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення від 19.09.2016 року про застосування адміністративного стягнення до позивача у вигляді штрафу, не відповідає вимогам закону, постанова не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Постанова винесена, без додержання вимог визначених ст. 283 КУпАП, без належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірності дій позивача.

Відповідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки доводи позивача спростовані не були, будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь останнього, а наявні у справі докази, зокрема, копія постанови не дають суду підстав зробити висновок про те, що позивач вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП.

Отже, за таких обставин, судом встановлено, що оскаржена постанова у справі про адміністративне правопорушення є незаконною та в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 6, 17, 18, 19, 100, 104, 122,128 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Позов ОСОБА_1 до суб'єкта владних повноважень - старшини міліції, інспектору ДПС ДАІ Каліогло Вячеслава Володимировича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР №248452 від 19.09.2016 року винесену суб'єктом владних повноважень - старшиною міліції, інспектором ДПС ДАІ Каліогло Вячеславом Володимировичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про застосування до неї адміністративного стягнення у виді адміністративного стягнення у розмірі 255,00 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: О. Н. Борис