Ухвала суду № 64315899, 17.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження №22-ц/796/792/2017 Головуючий в 1 інстанції - Неганова Н.В.

Доповідач - Желепа О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Перетятько А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що 30.12.2006 року між ВАТ «Родовід Банк» (тепер Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 15.3/СЖ-245.06.2.

У відповідності до п.1 договору від 25.07.2007 року про внесення змін до кредитного договору від 30.12.2006 року банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 4 600 000 доларів США терміном по 30.12.2009 року включно. Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором від 30.12.2006 року є іпотека нерухомого майна згідно з договорами іпотеки №№ 9422, 9424, 9426, 9428, 9430, 9432, укладеними 30.12.2006 року. 17.03.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (тепер Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №77.2/СЗ-070.08.2, відповідно до якого банк надав відповідачу на споживчі цілі кредити (транші) в межах загальної суми 1 500 000 доларів США на основі додаткових угод про видачу кредиту (траншу) до кредитного договору, які є його невід'ємною частиною. Забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором від 17.03.2008 року є іпотека нерухомого майна згідно з договором іпотеки від 17.03.2008 року за реєстровим №1125. За умовами кредитних договорів відповідач зобов'язався повернути кредити, а також сплачувати відсотки. Відповідно до договору від 30.09.2009 року про внесення змін до кредитних договорів процентна ставка за кредитами відповідача з 01.10.2008 року встановлена в розмірі 17 % річних. Однак відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами не виконує, заборгованість не сплачує. 13.02.2009 року на адресу ОСОБА_2 банком направлено листи-вимоги про дострокове повернення кредитів за вищевказаними кредитними договорами, сплати процентів за користування кредитними коштами та суми нарахованої пені. Проте вимоги позивача відповідач не виконав, заборгованість не сплатив. Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 30.12.2006 року складає: заборгованість за кредитом - 4 596 553 долари США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 314 168,33 долари США, пеня - 14 994,06 доларів США, а загалом 4 925 715,39 доларів США. Заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 17.03.2008 року складає: заборгованість за кредитом - 1 040 822 долари США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 68 538,84 доларів США, пеня - 55 710,55 доларів США, а загалом 1 165 071,39 доларів США. Загальна заборгованість відповідача перед позивачем за двома кредитними договорами становить 6 090 786,78 доларів США. Позивач просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 6 090 786,78 доларів США, а також стягнути судові витрати.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 04.03.2010 року (а.с.76-80 т. 2). залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.04.2012 року (а. с. 182-184 т. 2). позов ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Розірвано кредитний договір №77.2/СЗ-070.08.2 від 17.03.2008 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість: за кредитним договором №15.3/СЖ-245.06.2 від 30.12.2006 року в розмірі 4 925 715 доларів США 39 центів, з яких кредит складає 4 596 553 ) долари США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 314 168 доларів США 33 центи, пеня - 14 994 долари США 06 центів; за кредитним договором №77.2/СЗ-070.08.2 від 17.03.208 року в розмірі 1 165 071 долар США 39 центів, з яких кредит складає 1 040 822 долари США, нараховані проценти за користування грошовими коштами - 68 538 доларів США 84 центи, пеня - 55 710 доларів США 55 центів, всього заборгованість за двома кредитними договорами становить 6 090 786 доларів США 78 центів, що за курсом НБУ на день винесення рішення становить 48 604 478 гривень 50 копійок.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.10.2012 року (а.с. 218-220 т.2) рішення Подільського районного суду м. Києва від 04.03.2010 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11.04.2012 року скасовано в частині задоволення позову про стягнення процентів та пені, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, а в решті рішення - залишено і змін.

Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01.10.2013 року Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» (код ЄДРПОУ 14349442) заборгованість: за кредитним договором № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30.12.2006 року - за процентами в розмірі 314 168,33 доларів США, за пенею в розмірі 14 994,06 доларів США, а загалом - 329 162,39 доларів США; за кредитним договором №77.2/СЗ-070.08.2 від 17.03.2008 року - заборгованість за процентами в розмірі 68 538,84 доларів США, за пенею в розмірі 55 710,55 доларів США, а загалом - 124 249,39 доларів США, а всього стягнути за обома договорами 453 411,78 доларів США (чотириста п'ятдесят три тисячі чотириста одинадцять доларів США сімдесят вісім центів), що за офіційним курсом НБУ на день винесення рішення становить 3 624 120 гривень 36 копійок (три мільйони шістсот двадцять чотири тисячі сто двадцять гривень тридцять шість копійок).

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 31.10.2016 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову щодо стягнення процентів та пені за кредитними договорами просив відмовити. В скарзі посилався на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки справу розглянуто без участі ОСОБА_2 не повідомленого належним чином про дату та час розгляду справи, чим порушені процесуальні права ОСОБА_2, як відповідача, передбачені ст. ст. 12, 27 ЦПК України. Посилався на те, що позивачем зроблено невірний розрахунок заборгованості за кредитним договором, оскільки в розрахунку заборгованості за кредитним договором № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30 грудня 2006 р. в основу розрахунку процентів за користування кредитом та пені покладено суму 4596553 доларів США, та зазначено що зазначену суму відповідач отримав 30 грудня 2006 р., що не відповідає дійним обставинам. Відповідно до заяви на видачу готівки № 283 9 від 30 грудня 2006 р. та розпорядження відділу супроводження клієнтських операцій від 30 грудня 2006 р., відповідачу було надано грошову суму в розмірі 2 400 000 доларів США, що є еквівалентом 12120000 грн. Додаткова угода до кредитного договору про збільшення суми кредиту до 4 600 000 доларів США було підписано лише 25 липня 2007 року. Таким чином, розрахунок пені має розраховуватись відповідно до п. 4.5 кредитного договору, від суми простроченого платежу, а не від загальної суми кредиту з урахуванням змін, у зв'язку з чим пеня за вищезазначеним кредитним договором в розмірі 14 994,06 доларів США є завищеною, внаслідок чого необґрунтованою та незаконною. Також зазначив, що позивачем також невірно зроблений розрахунок заборгованості і за кредитним договором № 77.2/СЗ-070.08.2 від 17 березня 2008 року з викладених вище аналогічних підстав. Також посилався на те, що судом невірно застосовано положення чинного законодавства України, що регулюють застосування позовної давності. В тексті апеляційної скарги представник відповідача також просив призначити судово-економічну експертизу для визначення розміру заборгованості за процентами та пенею.

В судове засідання апеляційного суду відповідач та його представник не з'явились, про розгляд справи повідомлені, що підтверджується зворотним повідомленням на адресу представника відповідача, наявним в матеріалах справи.

Представник позивача доводи скарги не визнала просила залишити рішення суду без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином

відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,

що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором, або законом.

З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом, що 30.12.2006 року між ВАТ «Родовід Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 15.3/СЖ-245.06.2, за умовами якого банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 3 420 000 доларів США терміном по 30.12.2009 року включно зі сплатою 15% річних (а.с. 10-13 т.1).

25.07.2007 року між ВАТ «Родовід Банк» (тепер Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін до кредитного договору № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30.12.2006 року, згідно з яким банк відкрив відповідачу відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 4 600 000 доларів США терміном по 30.12.2019 року включно (а.с. 14 т.1).

30.09.2008 року згідно з договором про внесення змін до кредитного договору № 15.3/СЖ-245.06.2 від 30.12.2006 року процентну ставку збільшено до 17 % річних з 01.10.2008 року (а.с.15 т.1).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 30.12.2006 року між сторонами 30.12.2006 року було укладено договори іпотеки за реєстровими номерами 9422, 9424, 9426, 9428, 9430, 9432 (а.с. 16-51 т.1).

25.07.2007 року між сторонами укладені договори про внесення змін до вищевказаних договорів іпотеки, за якими п. 1.2.1 та п.1.5 розділу 1 «Предмет договору» викладено в новій редакції (а.с.52-57 т.1).

Факт видачі кредиту підтверджується заявами відповідача на видачу готівки та виписками з особового рахунку (а.с.58-117 т.1). та не заперечувався відповідачем.

Згідно з п.4.5 кредитного договору від 30.12.2006 року за порушення строків повернення кредитів та/або сплати процентів за користування кредитами боржник зобов'язаний сплатити банку пеню за кожний день прострочення у розмірі подвійної процентної ставки, яка вказана в п.1.3 цього договору, від суми простроченого платежу.

В порушення вимог кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, заборгованість не сплатив.

Станом на 25.02.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 30.12.2006 року складає: заборгованість за процентами - 314 168,33 долари США. пеня - 14 994,06 доларів США, а загалом 329 162,39 доларів США (а. с. 40-41 т.3).

17.03.2008 року між ВАТ «Родовід Банк» (тепер Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №77.2/СЗ-070.08.2. відповідно до якого встановлюється мета, порядок та умови видачі банком в майбутньому відповідачу кредитів (траншів) в межах загальної суми 1 500 000 доларів США на основі додаткових угод про видачу кредиту (траншу) до кредитного договору, які є його невід»ємною частиною. Процентна ставка за користування кредитами за цим договором встановлюється у розмірі 15 % річних (а.с.122-129 т.1). Заборгованість за кредитами, наданими за цим договором, має бути погашена в строки, вказані у відповідних додаткових угодах, але не пізніше 17.03.2011 року.

30.09.2008 року згідно з договором про внесення змін до кредитного договору №77.2/СЗ-070.08.2 від 17.03.2008 року процентну ставку збільшено до 17 % річних з 01.10.2008 року (а.с.130 т.1).

Також між сторонами були укладені додаткові угоди до кредитного договору №77.2/СЗ-070.08.2 від 17.03.2008 року: №1 від 10.06.2008 року, №2 від 17.06.2008 року, №3 від 26.06.2008 року, №4 від 02.07.2008 року, №5 від 08.07.2008 року, №6 від 18.07.2008 року, №7 від 24.07.2008 року, №8 від 07.08.2008 року, №9 від 08.08.2008 року, №10 від 18.08.2008 року, №11 від 27.08.2008 року, №12 від 01.09.2008 року, №13 від 09.09.2008 року, №14 від 30.09.2008 року (а.с. 136-144 т.1).

Факт видачі кредитів підтверджується заявами відповідача на видачу готівки та виписками з особового рахунку (а. с. 150-209 т.1).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 17.03.2008 року між сторонами було укладено договір іпотеки від 17.03.2008 року за реєстровим №1125 (а.с.145-149 т.1).

Згідно з п. 3.4.8 кредитного договору від 17.03.2008 року у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними боржник зобов'язаний сплатити банку пеню від суми простроченого платежу за кожний день такої прострочки у розмірі 1,6%.

В порушення вимог кредитного договору відповідач свої зобов'язання не виконав, заборгованість не сплатив.

Станом на 25.02.2009 року заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 17.03.2008 року складає: заборгованість за процентами - 68 538,84 доларів США, пеня - 55 710,55 доларів США, а загалом 124 249,39 доларів США (а.с.42-45 т.3).

Оскільки відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами не виконував, то 13.02.2009 року на адресу ОСОБА_2 банком направлено листи-вимоги про дострокове повернення кредитів за вищевказаними кредитними договорами, сплати процентів за користування кредитними коштами та суми нарахованої пені (а.с. 118-120,210-211 т.1).

Проте вимоги позивача відповідач не виконав, заборгованість не сплатив.

Виходячи з наявних в матеріалах справи письмових доказів, вищенаведені обставини справи, які суд першої інстанції вважав встановленими є доведеними, висновки суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення відсотків та пені відповідають цим обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги в частині розгляду справи без участі відповідача, відповідно до закону не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Крім того відповідач мав можливість з'явитись до апеляційного суду особисто, або направити свого представника для дачі пояснень по справі, проте вказаним правом не скористався, не зважаючи на зворотне повідомлення , з якого слідує, що представник відповідача отримав виклик суду 22 грудня 2016 року.

Доводи апеляційної скарги з приводу невірного розрахунку позивачем відсотків та пені, колегія суддів не приймає, з огляду на те, що після скасування рішення суду в даній справі в цій частині позовних вимог, позивач по справі в серпні 2013 року надав суду актуальні розрахунки заборгованості , як за відсотками так і за пенею, з яких вбачається, що відсотки були нараховані за умовами кредитних договорів, а пеня нараховувалась на прострочену заборгованість, а не так як стверджує відповідач на всю суму отриманого кредиту. (розрахунки (а.с. 40-45 т.3)

На спростування таких розрахунків позивача, відповідач під час повторного розгляду справи не скористався своїм правом заявити в суді першої інстанції клопотання про призначення експертизи з метою перевірки оновленого розрахунку , хоча мав таку можливість, оскільки в справі є клопотання представника відповідача, одне з яких було заявлено телеграмою про відкладення розгляду справи, що свідчить про те, що відповідач був обізнаний і про скасування рішення в частині і про повторний розгляд, проте в строки визначені процесуальним законом не побажав надати суду першої інстанції докази на підтвердження своїх доводів, щодо неналежних розрахунків заборгованості.

Дана справа в частині вимог про стягнення відсотків та пені не знаходить свого вирішення вже майже сім років. І відповідач за такий тривалий час, неодноразово подаючи клопотання, скарги, заяви , так і не заявив клопотання про призначення експертизи в суді першої інстанції, що свідчить про зловживання відповідача своїми правами та вчинення умисних дій з метою затягування розгляду справи про стягнення з нього заборгованості.

Враховуючи вимоги ст. 303 ЦПК України, колегія суддів відмовила відповідачу в задоволенні його клопотання про призначення економічної експертизи на стадії апеляційного розгляду, оскільки про своє бажання подати такі докази в суді першої інстанції відповідач не заявив без поважних причин, а тому такі нові докази в силу ст. 303 ЦПК України не можуть бути прийняті на стадії апеляційного розгляду.

Крім того, як вже зазначалось вище, розрахунки позивача, надані суду на новому розгляді повністю відповідають умовам договору та вимогам закону, в основу розрахунків покладено суми прострочених платежів, розрахунки зроблені з тих сум кредиту, які відповідач отримував в різні періоди в тому числі і за додатковими угодами, також пеня нарахована на прострочену суму заборгованості, відповідно до положень договорів, які наведені вище.

Посилання в апеляційній скарзі на пропуск позовної давності, колегія суддів також не приймає, тому, що в даній справі позов був поданий позивачем ще в березні 2009 року, пеню позивач просив стягнути за рік, який передував зверненню до суду, а тому позовна давність позивачем в даній справі за вимогами про стягнення відсотків та пені не пропущена.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Суд повно і об'єктивно з'ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким дав належну правову оцінку.

Рішення суду першої інстанції ухвалене без порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді: