Постанова № 64315871, 19.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 січня 2017 року № 826/25523/15

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі у складі колегії суддів: головуючого судді Качура І.А., суддів Данилишина В.М., Келеберди В.І. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби України від 26.10.2015 року № 3419-о;

- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора Департаменту - Начальника управління аналітичної роботи та координації діяльності регіональних підрозділів Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Державної фіскальної служби України;

- стягнути з Відповідача на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- допустити до негайного виконання постанову в частині присудження виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу (за один місяць) та про поновлення на посаді.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що перебував на державній службі у Державній фіскальній службі України на посаді заступника директора департаменту - начальника управління аналітичної роботи та координації діяльності регіональних підрозділів Департаменту внутрішнього аудиту та контролю та був звільнений з займаної посади відповідно до наказу від 26.10.2015 року № 3419-о.

Вважає вказаний наказ незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав:

Як зазначає позивач, його було звільнено з займаної посади у відповідності до п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, Закону України «Про очищення влади», звіту про результати проведеної перевірки щодо виконання ДФС норм Закону України «Про очищення влади» від 21.10.2015 року, пункту 6 витягу з протоколу №116 засідання Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року, однак, сам наказ не містить посилань на конкретну норму Закону України «Про очищення влади», яка стала підставою для звільнення позивача та застосування обмежень, визначеним Законом.

Також, позивач вказує на те, що ним на виконання вимог Закону України «Про очищення влади» була надана письмова згода на проведення щодо нього перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону з дотриманням процедури, визначеної порядком.

За результатами перевірки Державною фіскальною службою України складено довідку від 03.07.2015 року, відповідно до якої до позивача не застосовуються заборони, визначені частинами 3 або 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», тому, на думку позивача, підстав для його звільнення з посади з посиланням на норми цього Закону не має.

Крім того, позивач у позові зазначає, що він не займав у період з 21.11.2013 року по 22.02.2014 року посад, до яких застосовується заборона, передбачена ч.ч. 3 та 4 ст. 1 Закону України «Про очищення влади», оскільки відповідно до записів у його трудовій книжці, на цей час він займав посаду директора департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, яка, на думку позивача, не відноситься до посад, визначених ст.. 3 Закону.

У період з 25.02.2010 року по 21.11.2013 року позивач працював у Державній податковій адміністрації України та Державній податковій службі України, посади, які обіймав позивач, не підпадають під визначення посад, до яких застосовуються обмеження, оскільки до повноважень Державної податкової адміністрації України, Державної податкової служби України та до повноважень Державної фіскальної служби України питання формування державної податкової та митної політики не віднесені.

Оскільки позивач вважає, що його звільнено з займаної посади незаконно, також просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.11.2015 р. провадження у справі було відкрито та призначено до судового розгляду.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити, надавши суду аналогічні пояснення тим, що викладені у письмових запереченнях проти позову.

В судовому засіданні за згодою представника позивача та представника відповідача ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

У відповідності до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.. 1 Закону України «Про очищення влади» очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

У відповідності до ч. 3 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Згідно з абз. 1 ч. 4 та ч. 5 ст. 5 Закону України «Про очищення влади» організація проведення перевірки осіб (крім професійних суддів та осіб, зазначених в абзаці третьому цієї частини) покладається на керівника відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої здійснюється перевірка. Перевірці підлягають: достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції" (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 року №563 «Про деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» затверджено Порядок проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"; перелік органів, що проводять перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади".

Відповідно до цього Порядку вбачається, що перевірка достовірності відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» проводиться керівником відповідного органу, до повноважень якого належить звільнення з посади особи, стосовно якої проводиться перевірка (далі - керівник органу), згідно з планом проведення перевірок, затвердженим Кабінетом Міністрів України, Керівник відповідного органу приймає рішення про початок проведення перевірки у відповідному органі (далі - початок проведення перевірки в органі), в якому встановлює дату початку проведення перевірки, а також відповідальним за проведення перевірки визначає кадрову службу чи інший структурний підрозділ такого органу (далі - відповідальний структурний підрозділ).

У судовому засіданні встановлено, що стосовно позивача ОСОБА_1 проведено перевірку достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» та за результатами проведеної перевірки встановлено, що до останнього не застосовуються заборони, визначені частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», що підтверджується наданою суду копією довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», складеної директором Департаменту персоналу ДФС України Пригаровським В.М. та затвердженої Головою Державної фіскальної служби України Насіровим Р.М. від 03.07.2015 року.

Запити про надання відомостей щодо ОСОБА_1 надсилалися до Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПІ у Дарницькому районі у м. Києві, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Державної судової адміністрації України.

Станом на момент розгляду справи відомості про визнання недійсними результатів проведеної перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1, викладених у вищевказаній довідці, у матеріалах справи відсутні.

У відповідності до норм ст.. 8 Закону України «Про очищення влади» Верховна Рада України здійснює парламентський контроль за виконанням цього Закону в межах, визначених Конституцією України.

Інші органи державної влади здійснюють контроль за виконанням цього Закону у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» встановлено, що до основних завдань Кабінету Міністрів України належить спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.

Статтею 46 цього ж Закону передбачено, що організаційною формою роботи Кабінету Міністрів України є його засідання. Засідання Кабінету Міністрів України стенографується, його рішення оформлюється протоколом, який є офіційним документом.

Як вбачається з наданої суду копії Витягу з Протоколу № 116 засідання Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року (пункт 6) Кабінет Міністрів України надав доручення Голові ДФС Насірову Р.М. забезпечити виконання Закону України «Про очищення влади» в частині прийняття відповідних рішень щодо посадових осіб ДФС, до яких застосовуються заборони, визначені цим Законом, та за результатами в одноденний строк поінформувати Кабінет Міністрів. Контроль за виконанням цього рішення покласти на першого заступника Міністра фінансів Уманського І.І.

Згідно з п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачено, що підставою для припинення трудового договору є підстави, передбачені Законом України «Про очищення влади».

У відповідності до наданої суду копії звіту про результати проведення перевірки щодо виконання Державною фіскальною службою України норм Закону України «Про очищення влади»,спільною робочою групою з представників Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України, Національного агентства України з питань державної служби та Секретаріату Кабінету Міністрів України під час проведення перевірки ДФС України перевірено матеріали особових справ та виявлено порушення щодо незастосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» до: ОСОБА_1 та Голові ДФС запропоновано на виконання норм Закону та на підставі пункту 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України невідкладно вжити заходів щодо звільнення з посад осіб, до яких застосовується заборона, передбачена частиною третьою статті 1 Закону, на основі критеріїв, визначених частинами першою та другою статті 1 Закону, в тому числі посадових осіб, які наведені у додатках 4 та 5, та проінформувати Міністерство юстиції України про їх звільнення.

Згідно з наданою суду копією Додатку №4 до звіту «Перелік посадових осіб Центрального апарату ДФС України до яких не було застосовано заборону передбачену ч. 3 ст. 1 Закону» під №20 зазначено ОСОБА_1 - заступника директора Департаменту - начальника управління аналітичної роботи та координації діяльності регіональних органів Департаменту внутрішнього аудиту та контролю (попередня структура) з вказівкою на те, що останній у період з 05.2010 року по 08.2011 року займав посаду заступника голови ДПА в Київській області, з 09.2011 року по 04.2012 року - заступника директора Департаменту відомчого контролю ДПС та з 04.2012 року по 01.2013 року - заступника директора Департаменту внутрішнього контролю та аудиту ДПС.

Наказом Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2015 року № 3419-о ОСОБА_1 звільнений з посади заступника директора департаменту - начальника управління аналітичної роботи та координації діяльності регіональних підрозділів Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Державної фіскальної служби України з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади». Підстава: п. 7-2 частини першої ст.. 36 КЗпП України, Закон України «Про очищення влади», звіт про результати проведеної перевірки щодо виконання ДФС норм Закону України «Про очищення влади» від 21.10.2015 року, пункт 6 витягу з протоколу № 116 засідання Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року.

Відповідно до наданої суду копії трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що останній

- 24.01.2007 року переведений на конкурсній основі на посаду начальника управління оподаткування фізичних осіб Державної податкової адміністрації в Київській області. (Наказ № 24 «о» від 24.01.2007 року);

- Наказом Державної податкової адміністрації України від 18.05.2010 року № 660 «о» призначений на посаду заступника голови ДПА в Київській області.

- 08.08.2011 року звільнений із займаної посади у зв`язку з переведенням на роботу до Державної податкової служби України, п. 5 ст. 36 КЗпП України. (Наказ ДПА України від 08.08.2011 року № 1152-«о»);

- 09 серпня 2011 року призначений на посаду заступника директора Департаменту відомчого контролю на період відпустки ОСОБА_5 для догляду за дитиною, як такого, що перебуває у кадровому резерві на цю посаду. (Наказ №1160-о від 09.08.2011 року);

- у зв`язку з реорганізацією та зміною штатного розпису переведений на посаду заступника директора Департаменту внутрішнього контролю та аудиту Державної податкової служби України на період відпустки ОСОБА_5 для догляду за дитиною. (Наказ № 7-о від 03.01.2012 року)

- 26.04.2012 року переведений на посаду заступника директора Департаменту внутрішнього контролю та аудиту. (Наказ № 942-о від 26.04.2012 року);

- 22.01.2013 року звільнений із займаної посади у зв`язку з переводом його на роботу до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, п. 5 ст. 36 КЗпП України. (Наказ № 50-о від 22.01.2013 року)

- Наказом №33-к від 21.01.2013 року призначено на посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства енергетики та вугільної промисловості України за переведенням з Державної податкової служби;

- 03.04.2013 року присвоєно 5 ранг державного службовця;

- 24.03.2014 року звільнено з посади за переведенням для подальшої роботи в Міністерстві доходів і зборів України, згідно п. 5 ст. 36 КЗпП України. (Наказ № 105-к від 24.03.2014 року)

- 25.03.2014 року на підставі Наказу № 657-о від 25.03.2014 року призначено на в порядку переведення на посаду заступника директора Департаменту стратегічного управління та інновацій.

- 16.05.2014 року переведено на посаду директора Департаменту відомчого контролю та внутрішнього аудиту, як такого, що перебуває у кадровому резерві. (Наказ № 1322-о від 16.05.2014 року);

- 09.07.2014 року відповідно до Постанови КМУ від 21.05.2014 р. № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» у зв`язку з утворенням Державної фіскальної лсжуби шляхом перетворення Міністерства доходів і зборів України переведено на посаду директора Департаменту відомчого контролю та внутрішнього аудиту Державної фіскальної служби України (Наказ № 4-о від 09.07.2014 року);

- 09.09.2014 року у зв`язку із зміною штатного розпису переведено на посаду директора Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Державної фіскальної служби України. (Наказ № 411-о від 09.09.2014 року);

- 05.06.2015 року переведений на посаду заступника директора Департаменту - начальника управління аналітичної роботи та координації діяльності регіональних підрозділів Департаменту внутрішнього аудиту (Наказ №1598-о від 05.06.2015 року);

- 26.10.2015 року звільнений із займаної посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. (Наказ № 3419-о від 26.10.2015 року).

У відповідності до п. 5 Указу Президента України «Про утворення державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» від 22.08.2000 року №760/96 із змінами, головними завданнями Державної податкової адміністрації України є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів, інших обов'язкових платежів, установлених законодавством; прийняття рішень щодо накладення фінансових санкцій та адміністративних штрафів на порушників податкового законодавства та забезпечення їх стягнення, захист інтересів держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків, зборів та інших

обов'язкових платежів; прийняття нормативних та методичних документів з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності на виконання відповідних законодавчих актів.

Згідно з п. 1 Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 року №886/2000 ДПА України забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

Завданнями органів державної податкової служби, відповідно до ст.. 2 Закону України «Про державну податкову службу в України», який втратив чинність 19.11.2012 року у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв`язку з проведенням адміністративної реформи в Україні", є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; надання податкових консультацій; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У відповідності до п. 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 року №584/2011, ДПС України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики, а також державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійснює міжгалузеву координацію у цій сфері.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року керівника, заступника керівника самостійного структурного підрозділу центрального органу (апарату) Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції.

Аналіз норм п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» дозволяє суду зробити висновок про те, що обов`язковою умовою для застосування заборони, передбаченої Законом, є наявність двох умов: забезпечення формування державної податкової та/або митної політики та реалізація державної податкової та/або митної політики, при цьому забезпечення формування та реалізація політики повинні здійснюватися одночасно, в той час, як Державна податкова адміністрація України та Державна податкова служба України у період часу з травня 2010 року по січень 2013 року, тобто на момент обіймання позивачем посад у вказаних органах, лише забезпечували реалізацію єдиної державної політики, однак не забезпечували її формування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вказаний у п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» період з 25.02.2010 року по 22.02.2014 року є періодом перебування на посаді Президента України - ОСОБА_6.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заборона, передбачена п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону застосовується з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів щодо того, що ОСОБА_1, перебуваючи на посадах заступника голови ДПА в Київській області; заступника директора Департаменту відомчого контролю на період відпустки ОСОБА_5 для догляду за дитиною, як такого, що перебуває у кадровому резерві на цю посаду; заступника директора Департаменту внутрішнього контролю та аудиту Державної податкової служби України на період відпустки ОСОБА_5 для догляду за дитиною та заступника директора Департаменту внутрішнього контролю та аудиту у період часу з травня 2010 року по січень 2013 року своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним, скасування Наказу Державної фіскальної служби України від 26.10.2015 року № 3419-о «Про звільнення ОСОБА_1» та поновлення на посаді, оскільки у судовому засіданні було встановлено, що посади, які обіймав позивач у період часу з травня 2010 року по січень 2013 року не підпадають під визначення посад, до яких застосовуються заборони, передбачені ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», також Відповідачем у судовому засіданні не було надано доказів того, що позивач, перебуваючи на вищевказаних посадах у період часу з травня 2010 року по січень 2013 року своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснював заходи (та/або сприяв їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_6.

Крім того, слід зазначити, що 03 липня 2015 року Головою ДФС України була затверджена довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», відповідно до якої заборони, встановлені ч.ч. 3 і 4 ст. 1 Закону до ОСОБА_1 не застосовуються. Будь - яких доказів щодо оскарження висновків органів, які проводили перевірку стосовно відомостей щодо ОСОБА_1, у встановленому законодавством порядку ніким оскаржені не були, сама довідка є чинною, будь - які зміни до неї не вносилися, відомостей щодо визнання результатів перевірки недійсними суду надано не було.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_7 щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

У судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом 19 листопада 2015 року, про що свідчить відповідний штамп вхідної кореспонденції Окружного адміністративного суду м. Києва, на теперішній час вказана адміністративна справа розглядається більше одного року, не з вини позивача, а тому нарахуванню та виплаті підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У відповідності до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 із змінами, передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

У відповідності до п. 8 того ж Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Верховний Суд України, рішення якого відповідно до положень статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх судів України, у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) висловив наступну правову позицію: «…суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку».

Як вбачається з наданою суду довідки Державної фіскальної служби, розмір середньої заробітної плати за останні два календарні місяці відповідно до постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року складає 11046,84 грн. (середньоденна заробітна плата 526,04 грн.)

Таким чином, виходячи із поняття вимушеного прогулу, у відповідності до вимог діючого законодавства України, суд приходить до висновку про доцільність задоволення позовних вимог, та стягнення з Державної фіскальної служби України, з урахуванням кількості днів вимушеного прогулу, які визначаються з дати звільнення по день винесення судового рішення, в даному випадку за період з 26.10.2015 року по 19.01.2017 року, що становить 312 (триста дванадцять) робочих днів, середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу у розмірі 164 124,48 грн. (526,04 грн.*312 р.д.= 164 124,48 грн.)

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та суми стягнення у відносинах публічної служби - за один місяць виконуються негайно.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень ст.. 94 КАС України, з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору при зверненні до суду з вказаним адміністративним позовом, суд приходить до висновку про можливість звільнити відповідача від сплати судового збору на користь держави.

Керуючись ст. ст. 69, 70, 71, 122,158 - 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної фіскальної служби від 26.10.2015 року № 3419-о «Про звільнення ОСОБА_7»

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника управління аналітичної роботи та координації діяльності регіональних підрозділів Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Державної фіскальної служби з 26.10.2015 року

4. Стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.10.2015 року по 19.01.2017 року у розмірі 164 124 (сто шістдесят чотири тисячі сто двадцять чотири) гривні 48 копійок.

5. Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника директора департаменту - начальника управління аналітичної роботи та координації діяльності регіональних підрозділів Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Державної фіскальної служби та стягнення з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми за один місяць.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції в порядку та строки, передбачені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Суддя І.А. Качур

Судді В.М. Данилишин

В. І. Келеберда