Ухвала суду № 64315853, 11.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/1148 /2017 р. Головуючий у 1 інстанції - Гладун Х.А.

Доповідач - Мараєва Н.Є

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2017 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах

Апеляційного суду м.Києва в складі :

Головуючого - Мараєвої Н.Є.,

Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.

При секретарі - Перетятько А.К.

Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві

Цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 та ОСОБА_2

на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 р.

в справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Миколайовича до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Прокуратури

Кіровоградської області, Міністерства внутрішніх справ України, Світловодського

міськрайонного суду Кіровоградської області

про відшкодування матеріальної га моральної шкоди за рахунок державного бюджету

Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши

матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-

В с т а н о в и л а :

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 20 квітня 2016 р. залишено без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Держави України в особі Кабінету Міністрів України, Прокуратури Кіровоградської області, Міністерства внутрішніх справ України, Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок державного бюджету.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять це рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, у 2011 р. за заявою ОСОБА_1 УМВС України в Кіровоградській області було порушено кримінальну справу за обвинуваченням братів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 за ч.3 ст.185, ч.2 ст.189 КК України у вчиненні крадіжки в січні 2011 р. зерна гречки та автомобіля ГАЗ, що належать позивачу ОСОБА_1

Так, обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 вказує на протиправну бездіяльність працівників слідчих підрозділів УМВС України в Кіровоградській області та ГУНП в Кіровоградській області; посилався на порушену у 2011 році кримінальну справу по факту крадіжки та неналежне її розслідування працівниками Управління МВС України в Кіровоградській області та прокуратури Кіровоградського району. Крім цього, вказував на начебто незаконне вивезення урожаю у 2015 році та неналежне розслідування кримінального провадження слідчими підрозділами ГУНП в Кіровоградській області за вказаним фактом.

З матеріалів справи вбачається, що Онуфріївським РВ УМВС України в Кіровоградській області проводилось досудове розслідування у кримінальній справі за обвинуваченням братів ОСОБА_3 та ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, щодо крадіжки в січні 2011 року зерна гречки та автомобіля ГАЗ - 93, які належать потерпілому ОСОБА_1

За результатами судового розгляду постановою Світловодського міськрайонного суду від 02.12.2014 р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 10.02.2015 р., вказану кримінальну справу повернуто прокурору Онуфріївського району для організації додаткового розслідування.

На підставі вказаного судового рішення 25.03.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185, ч.2 ст.289 КК України, та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015120100000123.

За результатами досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015120100000123 прокурором Онуфріївського відділу Олександрійської місцевої прокуратури 23.12.2015 р. прийнято рішення про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, про що потерпілому ОСОБА_1 повідомлено письмово з роз'ясненням порядку його оскарження.

Крім того, слідчим відділом Онуфріївського РВ УМВС України в Кіровоградській області проводилось досудове розслідування у кримінальних провадженнях за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185, ст.356 КК України, які розпочаті в період липня - листопада 2015 року за зверненнями ОСОБА_1 щодо крадіжки зерна кукурудзи, самоправного збирання урожаю сої, озимої пшениці, заволодіння сільськогосподарською технікою синами потерпілого ОСОБА_4, ОСОБА_5 та його колишньою дружиною ОСОБА_6

За результатами досудового розслідування у вказаних кримінальних провадженнях слідчими СВ Онуфріївського РВ УМВС України в області прийняті рішення про їх закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, про що потерпілому ОСОБА_1 повідомлено письмово з роз'ясненням порядку їх оскарження.

Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначений КПК України.

Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено, що бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст.169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, можуть бути оскаржені на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.

Згідно ч.1 ст.306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.

Доказів оскарження у передбаченому статтями 303, 306 КПК України порядку бездіяльності слідчого або прокурора та визнання факту їх неправомірної бездіяльності ОСОБА_1 суду не надано.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що йому заподіяно матеріальну та моральну шкоду внаслідок порушення його майнових прав через постановлення незаконних судових рішень у справі з майнового спору, та бездіяльність органів прокуратури Кіровоградської області. При цьому, ним не зазначено, у чому саме допущена бездіяльність органів прокуратури.

Зокрема, позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтовуються, як на його думку, незаконним рішенням Світловодського міськрайонного суду від 13.06.2013 р., у справі щодо права власності (поділу будинку) ОСОБА_2 на жилий будинок АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на завдання їм майнової та моральної шкоди внаслідок неправомірної бездіяльності прокуратури Кіровоградської області.

З матеріалів справи також вбачається, що рішенням Світловодського міськрайонного суду від 13.06.2013 р. було поділено майно - жилий будинок АДРЕСА_1 між заявником та його сестрами, з яким він фактично не погоджується, вважає це рішення незаконним.

Проте, у матеріалах справи відсутні будь-які дані щодо скасування цього рішення.

Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається.

Як на підставу заявлених позивачами вимог вони посилаються на положення ст.56 Конституції України, ч. 6 ст.1176 ЦК України, 1166 УК України.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідно до ст.1167 ЦК України відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодуються на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини. Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов'язань.

Фактичною підставою для застосування таких видів відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, є шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачі не навели обгрунтування позовних вимог та не надали суду жодних доказів, які б підтверджували факт заподіяння їм шкоди вказаними відповідачами та її розміру. Також позивачами не доведено протиправності поведінки органів судової влади, правоохоронних органів, органів прокуратури та причинного зв'язку між такою поведінкою і заподіяною шкодою.

З огляду на встановлене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивачів внаслідок їх необгрунтованості та недоведеності.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 р. № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» прийнято рішення щодо ліквідації як юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, в тому числі УМВС України в Кіровоградській області. Цією ж постановою прийняте рішення про створення Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Таким чином, МВС України не є правонаступником вказаних органів внутрішніх справ та не може відповідати за дії його посадових осіб.

Тому, суд правильно вважав, що Міністерство внутрішніх справ України не є належним відповідачем у даній справі, оскільки, прав та інтересів позивачів не порушувало та, відповідно, не може нести відповідальність перед позивачами.

За таких обставин судова колегія вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Згідно ст.60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом повно з»ясовано обставини справи, дана належна оцінка доказам.

Висновки суду відповідають вимогам закону, підтверджуються матеріалами справи.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст.ст.218, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 квітня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :