Постанова № 64314879, 10.01.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10 січня 2017 року 16 год. 20 хв. № 826/24043/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов державного підприємства "Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 04 серпня 2015 року №0004482202 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Під час переходу до розгляду справи по суті представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

У відповідне судове засідання представник відповідача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи сторона відповідача повідомлена належним чином, заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача до суду не надійшла.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Відповідними ухвалами суду, постановленими у порядку письмового провадження, провадження у справі зупинялося до моменту надходження до канцелярії суду витребуваних доказів (або письмової інформації про неможливість їх надання із приєднанням засвідчених копій відповідних підтверджуючих документів), а згодом було поновлено, подальший розгляд та вирішення справи продовжено у порядку письмового провадження.

Оцінивши у порядку письмового провадження належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Граніт-Захід», ПП «Опал», ТОВ «Гранд Трейдінг» та ТОВ «Торг-Інвест» за період березень 2015 року за результатами якої складено акт від 21.07.2015 року №3931/26-58-22-02/24249750 (далі - акт перевірки).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено від’ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду, який включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за період березень 2015 року у сумі 2 287 203 грн.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 4 серпня 2015 року №0004482202, яким позивачу зменшено розмір від’ємного значення (р. 24 Декларації) на суму 2 287 103 грн.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення (пункт 150.1 статті 150 Податкового кодексу України).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб’єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та ТОВ «Торг-Інвест», як постачальником укладено договір поставки №ЦУПП-04/0013/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого поставляється товар – брус дерев’яний не просочений під стрілочні переводи 1 000, 000 куб.м.; договір поставки №ЦУПП-04/0005/15 від 04.03.2015 року на поставку шпал дерев’яних І та ІІ типу у загальній кількості 40 000 штук; договір поставки №ЦУПП-04/001/14 від 04.07.2014 року на поставку шпал дерев’яних І та ІІ типу у загальній кількості 40000 штук.

До договорів надано специфікацію, графік поставки, угоду про неустойку, додаткові угоди, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; трьохсторонні акти приймання-передачі поставленої продукції (ДП «УПП УЗ», ТОВ «Торг-Інвест», РРШПЗ); документи, які свідчать про якість поставленої продукції: радіаційні сертифікати, паспорти радіаційної якості будівельного матеріалу, технічні паспорти.

Між ДП «УППУЗ», як покупцем, та ТОВ «Граніт-Захід», як постачальником, укладено договір поставки №ЦУПП-04/0040/14 від 28.07.2014 року, за умовами якого постачальник поставляє товар – шпали дерев’яні І та ІІ типу у загальній кількості 20000 штук.

До договору надано специфікацію, графік поставки, угоду про неустойку, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; документи, які свідчать про якість поставленої продукції: висновки фітосанітарної експертизи, карантинні сертифікати, технічні паспорти якості, паспорти радіаційного дослідження деревини та продукції з деревини, акти фітосанітарного контролю підкарантинних матеріалів, об'єктів та транспортних засобів, а також відбору зразків для фітосанітарної експертизи.

Між ДП «УПП УЗ», як покупцем, та ПП «Опал», як постачальником, укладено договір поставки №ЦУПП-04/0004/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити брус дерев’яний мостовий не просочений у кількості 390, 000 куб.м.; договір поставки №ЦУПП-04/0003/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого постачався товар – шпали дерев’яні І та ІІ типу у загальній кількості 20000 штук.

До договорів надано специфікацію, графік поставки, угоду про неустойку, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; трьохсторонні акти приймання-передачі поставленої продукції (ДП «УПП УЗ», ПП «Опал», РРШПЗ); документи, які свідчать про якість поставленої продукції: паспорти якості на деревину, паспорти радіаційних досліджень деревини та продукції з деревини.

Між ДП «УПП УЗ», як покупцем, та ТОВ «Гранд Трейдінг», як постачальником, укладено договір поставки №ЦУПП-04/0007/15 від 04.03.2015 року, за умовами якого постачальник зобов’язався поставити товар – шпали дерев’яні І та ІІ типу у загальній кількості 10000 штук.

До договору надано специфікацію, графік поставки, угоду про неустойку, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні; платіжні доручення та банківські виписки про здійснення оплати за поставлену продукцію; видаткові накладні; акти приймання-передачі Новомосковського ШПЗ про отримання поставленої продукції; трьохсторонні акти приймання-передачі поставленої продукції (ДП «УПП УЗ», ПП «Опал», РРШПЗ); документи, які свідчать про якість поставленої продукції: паспорти якості на деревину, паспорти радіаційних досліджень деревини та продукції з деревини.

Таким чином суд приходить до висновку про формування податкової звітності позивачем на підставі належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій та законну мету їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що позов державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» до державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві від 04 серпня 2015 року №0004482202.

3. Присудити на користь державного підприємства «Управління промислових підприємств Державної адміністрації залізничного транспорту України» (код ЄДРПОУ 24249750) здійснений ним судовий збір у розмірі 34308,05 грн. (тридцять чотири тисячі триста вісім гривень п’ять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Солом’янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 38747190).

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин