Постанова № 64314368, 26.01.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

26 січня 2017 р. Справа № 820/6355/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

при секретарі судового засідання - Корнієнка А.Д.,

за участі:

представника позивача - Тарасенко Д.Ю.,

представника відповідача - Гундар Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області Товариству з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД за № 5391/10/20-40-12-01-10 від 21.09.2016 року;

- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду з урахуванням висновків суду надати Товариству з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД індивідуальну податкову консультацію.

В обґрунтування позову зазначив, що надана контролюючим органом податкова консультація не відповідає вимогам податкового законодавства. На підставі викладеного просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений адміністративний позов та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач 05.09.2016 року направив на адресу відповідача запит №729 про отримання податкової консультації (а.с.9), в якому просив надати йому письмову консультацію та роз'яснити наступні обставини:

"ТОВ МНВП «АРІС» ЛТД є орендарем нежитлових приміщень за договором оренди, орендодавцем є юридична особа (платник ГІДВ). Відповідно до умов договору оренди ТОВ МНВП «АРІС» ЛТД компенсує Орендодавцеві понесені витрати з комунальних послуг (водо-, тепло-, постачання). Крім того, за окремим договором ТОВ МНВП «АРІС» ЛТД компенсує власникові приміщення (Орендодавцеві) понесені витрати з газопостачання. Просимо роз'яснити, чи є такі суми компенсацій об'єктом оподаткування податком на додану вартість і, відповідно, чи може Орендодавець виставляти рахунки на компенсації з ПДВ, а Орендар - ставити відповідні суми сплаченого ПДВ у податковий кредит?".

За результатами розгляду зазначеного запиту відповідачем надано письмову податкову консультацію №5391/10/20-40-12-01-10 від 21.09.2016 року (а.с.10-11), в якій після аналізу норм законодавства та з посиланням на листи Державної фіскальної служби України від 19.04.2016 року №8813/6/99-99-19-03-02-15, від 19.04.2016 року № 8815/6/99-99-19-03-02-15 зроблено висновок, що операція з отримання орендарем від орендодавця компенсації витрат за спожиті орендарем комунальні послуги та електричну енергію не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки орендодавець не здійснює операцій з постачання орендарю комунальних послуг та електричної енергії, вартість спожитих орендарями комунальних послуг та електричної енергії відшкодовується орендарю окремо та не включається орендарем до складу орендної плати. Суми таких коштів оплачуються орендарем у вигляді відшкодування орендодавцю вартості спожитих комунальних послуг та електричної енергії та не включаються орендодавцем до бази оподаткування ПДВ. Податкові зобов'язання з ПДВ на такі операції не нараховуються.

Не погоджуючись із наданою податковою консультацією, вважаючи її такою, що суперечить нормам та змісту відповідного податку чи збору, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковою консультацією є допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно з положеннями ст. 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

З огляду на викладене, податкова консультація надається конкретному платнику податків, має індивідуальний характер, стосується практичного використання конкретної норми закону чи нормативно-правового акту та надається з питань адміністрування податків чи зборів.

На думку позивача, надана відповідь суперечить більш пізньому за датою роз'ясненню Державної фіскальної служби України, що викладено в листі від 04.08.2016 року №26595/7/99-99-15-03-02-17 «Про податок на додану вартість».

З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до Головного управління ДФС у Харківській області з листом від 28.09.2016 року №745, в якому просив надати повторну відповідь на поставлене запитання у зверненні щодо отримання податкової консультації від 05.09.2016 року №729.

Головним управлінням ДФС у Харківській області розглянуто лист від 28.09.2016 року №745 та листом від 27.10.2016 року №5947/10/20-40-12-01-10 (а.с.13-14) повідомлено позивача про те, що відповідно до вимог ч.2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом, від одного і того ж громадянина, з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, про що керівником органу приймається рішення про припинення розгляду такого звернення та повідомляється особі, яка подала звернення; Головним управлінням ДФС у Харківській області листом від 21.09.2016 року №5391/10/20-40-12-01-10 ТОВ МНВП «АРІС» ЛТД надано вичерпне роз'яснення щодо зазначених у запиті питань.

Також податковим органом у відповіді на лист позивача від 28.09.2016 року №745 зазначено, що у випадку, якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації витрат, які не включаються орендодавцем до складу орендної плати, а підлягають окремій оплаті відшкодуванню, компенсації), зокрема за спожиті орендарем комунальні послуги та енергоносії, то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, не включаються орендодавцем до бази оподаткування послуги з оренди рухомого/нерухомого майна, оскільки є окремими самостійними операціями з постачання відповідних товарів (підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, віднесені до категорії товарів) чи послуг та розглядаються як окремий об'єкт оподаткування.

При визначенні орендодавцем податкових зобов'язань та складанні податкової накладної на операції з постачання орендарю товарів/послуг, вартість яких оплачується компенсується, відшкодовується) орендарем окремо і яка не включена орендодавцем до вартості послуги з оренди (наприклад, вартість комунальних послуг та енергоносіїв), слід враховувати окремі особливості дати визначення податкових зобов'язань та документального оформлення таких операцій (наприклад, застосування касового методу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту для операцій з постачання товарів/послуг, перерахованих у пунктах 187.7, 187.10 статті 187 розділу V Кодексу та у пункті 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу).

Податкова накладна складається постачальником (орендодавцем) на суму орендної плати, яка включає в себе (або не включає, залежно від умов договору оренди) відшкодування (компенсацію) витрат, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням орендованого майна. Більш детально дане питання роз'яснено в листі ДФС України від 04.08.2016 N26595/7/99-99-15-03-02-17.

Суд зазначає, що положеннями п.53.3 ст.53 ПК України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином єдиною підставою для оскарження податкової консультації до суду є наявність суперечностей між нормам або змістом відповідного податку чи збору та висновками наданої консультації.

З цього приводу суд зазначає наступне.

З аналізу податкової консультації №5391/10/20-40-12-01-10 від 21.09.2016 року вбачається, що контролюючий орган, посилаючись на листи Державної фіскальної служби України від 19.04.2016 року №8813/6/99-99-19-03-02-15, від 19.04.2016 року № 8815/6/99-99-19-03-02-15, прийшов до висновку, що операція з отримання орендарем від орендодавця компенсації витрат за спожиті орендарем комунальні послуги та електричну енергію не є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки орендодавець не здійснює операцій з постачання орендарю комунальних послуг та електричної енергії, вартість спожитих орендарями комунальних послуг та електричної енергії відшкодовується орендарю окремо та не включається орендарем до складу орендної плати. Суми таких коштів оплачуються орендарем у вигляді відшкодування орендодавцю вартості спожитих комунальних послуг та електричної енергії та не включаються орендодавцем до бази оподаткування ПДВ. Податкові зобов'язання з ПДВ на такі операції не нараховуються.

Суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу, так як вони суперечать роз'ясненню, наданому в листі ДФС України від 04.08.2016 №26595/7/99-99-15-03-02-17, на які відповідач посилався пізніше, а саме у відповіді на повторне звернення позивача (від 28.09.2016 року №745).

Державною фіскальною службою України в листі від 04.08.2016 року № 26595/7/99-99-15-03-02-17 роз'яснено, що при визначенні орендодавцем податкових зобов'язань та складанні податкової накладної на операції з постачання орендарю товарів/послуг, вартість яких оплачується компенсується, відшкодовується) орендарем окремо і яка не включена орендодавцем до вартості послуги з оренди (наприклад, вартість комунальних послуг та енергоносіїв), слід враховувати окремі особливості дати визначення податкових зобов'язань та документального оформлення таких операцій (наприклад, застосування касового методу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту для операцій з постачання товарів/послуг, перерахованих у пунктах 187.7, 187.10 статті 187 розділу V Кодексу та у пункті 44 підрозділу 2 розділу XX Кодексу). Податкова накладна складається постачальником (орендодавцем) на суму орендної плати, яка включає в себе (або не включає, залежно від умов договору оренди) відшкодування (компенсацію) витрат, пов'язаних з утриманням та обслуговуванням орендованого майна.

Також суд звертає увагу, що у листі ДФС України від 04.08.2016 року № 26595/7/99-99-15-03-02-17, зазначено, що раніше надані органами ДФС роз'яснення застосовуються в частині, що не суперечить наведеним у цьому листі положенням.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що контролюючий орган помилково посилається в листі про надання податкової консультації №5391/10/20-40-12-01-10 від 21.09.2016 року на роз'яснення, надані в листах Державної фіскальної служби України від 19.04.2016 року №8813/6/99-99-19-03-02-15, від 19.04.2016 року № 8815/6/99-99-19-03-02-15, які на момент складання оскаржуваної податкової консультації застосуванню не підлягають з огляду на приписи листа ДФС України від 04.08.2016 року № 26595/7/99-99-15-03-02-17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що вимоги щодо скасування індивідуальної податкової консультації №5391/10/20-40-12-01-10 від 21.09.2016 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду з урахуванням висновків суду надати Товариству з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД індивідуальну податкову консультацію, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.2 п.53.3 ст.53 ПК України визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Зазначена позовна вимога є похідною від попередньої позовної вимоги щодо скасування податкової консультації.

Суд зазначає, що за своєю суттю правовий акт управління - це державно-владне волевиявлення, що містить управлінське рішення із приписом, адресованим іншим суб'єктам права. Визнаючи акт протиправним, суд констатує відсутність у ньому цих сутнісних рис та його нездатність регулювати суспільні відносини.

З метою захисту прав та інтересів суб'єкта права суд встановлює правові наслідки протиправності акту, а саме його скасування.

Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" №7 від 20.05.2013 року, вимоги про визнання акта владного органу недійсним або неправомірним тощо є різними словесними формами вираження одного й того самого способу захисту порушеного права позивача, а саме визнання акта протиправним

Враховуючи викладене та той факт, що податкова консультація №5391/10/20-40-12-01-10 від 21.09.2016 року не відповідає вимогам чинного законодавства, що має наслідком її скасування, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині вимоги про зобов'язання відповідача надати нову податкову консультацію з питань, порушених у Запиті №729 ТОВ МНВП «АРІС» ЛТД від 05.09.2016 року, з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що податкова консультація повинна містити чіткі та нормативно обґрунтовані відповіді на питання, порушені позивачем в запиті №729 ТОВ МНВП «АРІС» ЛТД від 05.09.2016 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині надання такої податкової консультації протягом 30 календарних днів із дня набрання законної сили рішенням суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Завдання адміністративного судочинства відповідно до вимог ст.2 КАС України полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

На виконання вимог ст.162 КАС України судом обрано спосіб відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах, а саме зобов'язання контролюючого органу надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків, викладених у постанові суду, однак строки надання такої консультації визначаються Податковим кодексом України та застосовуються відповідачем при здійснення дискреційних повноважень.

У суду відсутні законні підстави визначати строк надання нової податкової консультації органом виконавчої влади з огляду на приписи ст.6 Конституції України, визначеність строків надання податкової консультації законодавцем, а також передбачений ст.129-1 Конституції та ст.14 КАС України принцип обов'язковості судових рішень.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування індивідуальної податкової консультації та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати індивідуальну податкову консультацію, надану Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області Товариству з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД за № 5391/10/20-40-12-01-10 від 21.09.2016 року.

Зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області надати Товариству з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД індивідуальну податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міжгалузеве науково-виробниче підприємство "АРІС" ЛТД (код ЄДРПОУ 14090946) судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27 січня 2017 року.

Суддя Полях Н.А.