Постанова № 64312698, 10.11.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2016 року м.Київ810/1556/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Суть спору: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №907/0035041702/185 від 01.09.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив про те, що 28.01.2016 він отримав спірне податкове повідомлення-рішення про донарахування грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 21443,96 грн., у тому числі податкове зобовязання на суму 17019,17 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4424,79 грн., проте вказана сума була сплачена ним в повному обсязі 07.09.2016, що, на думку позивача, є підставою для скасування спірного рішення контролюючого органу.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що відповідно до інформації Акціонерного товариства ОСОБА_2 Аваль, яка міститься в листах від 12.05.2015 №04-2-0/891 (вх. №8749/10 від 18.05.2015) та від 01.07.2015 №04-2-0/1338 (вх.№11442/10 від 06.07.2015), позивачем у 2014 році було отримано дохід у вигляді додаткового блага, повязаного з анулюванням (прощенням) боргу за кредитним договором на суму 101545,70 грн.

Проте, як зауважив відповідач, позивачем не було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію про майновий стан і доходи, отримані у 2014 році із зазначенням суми оподаткованого річного доходу у розмірі 101545,70 грн. та суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає до сплати до Державного бюджету за 2014 рік у розмірі 17019,17 грн., що свідчить про порушення ним вимог Податкового кодексу України. У звязку з цим, відповідач вважає, що нарахування позивачу грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на підставі оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правомірним та обґрунтованим.

Також у вказаних запереченнях представник відповідача заявив клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засіданні, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив.Враховуючи обмежені строки розгляду справи, недопущення їх порушення та безпідставного затягування вирішення спору, приймаючи до уваги, що наявні в матеріалах справи докази в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а сторони є належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу були належним чином проінформовані про дату, час і місце судового розгляду, та приймаючи до уваги заявлене відповідачем клопотання, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

З 16.07.2015 по 22.07.2015 Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджетів фізичною особою ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої було складено акт №1164/17-2/2919002598/86 від 29.07.2015.

Як вбачається з акта, перевіркою були виявлені порушення наступних вимог законодавства:

- п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України у вигляді неподання позивачем податкової декларації про майновий стан та отримані доходи в 2014 році;

- абз.д п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на доходи фізичних осіб у сумі 17019,17 грн.

У вказаному акті посадовими особами Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було зазначено про те, що на адресу відповідача надійшла інформація від Акціонерного товариства ОСОБА_2 Аваль від 12.05.2015 №04-2-0/891 (вх. №8749/ 10 від 18.05.2015) та від 01.07.2015 №04-2-0/1338 (вх.№11442/10 від 06.07.2015), відповідно до якої ОСОБА_1 було анульовано (прощено) борг по кредитному договору у сумі 101545,70 грн.

В акті перевірки відповідач зазначив про те, що ОСОБА_1 не було подано до Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію про майновий стан і доходи, отримані у 2014 році із зазначенням суми оподаткованого річного доходу у розмірі 101545,70 грн. та суми податку на доходи фізичних осіб, який підлягає до сплати до Державного бюджету за 2014 рік у розмірі 17019,17 грн.

Таким чином, посадові особи Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області дійшли висновку про те, що позивачем було занижено оподаткований річний дохід за 2014 рік на суму 101545,70 грн. та податок на доходи фізичних осіб у сумі 17019,17 грн.

На підставі акта перевірки Білоцерківською ОДПІ ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №907/0035041702/185 від 01.09.2015, яким позивачу донараховано грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 21443,96 грн., у тому числі податкове зобовязання на суму 17019,17 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 4424,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою б/н від 05.02.2016, у якій просив вказаний контролюючий орган скасувати податкове повідомлення-рішення №907/0035041702/185 від 01.09.2015, розгляд якої був продовжений рішенням Головного управління ДФС у Київській області від 29.02.2016 №394/14/10-36-10-0-04 до 08.04.2016 (включно).

01.04.2016 Головним управління ДФС у Київській області було прийнято рішення №599/14/10-36-10-01-04 від 01.04.2016, яким скаргу ОСОБА_1 щодо скасування податкового повідомлення-рішення №907/0035041702/185 від 01.09.2015 залишено без розгляду, у звязку з пропуском строку подачі відповідної скарги.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобовязана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до п.31.1 ст.31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Порядок визначення сум податкових та грошових зобов'язань передбачений, зокрема, статтею 54 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, відповідно до п.п.54.3.1 та 54.3.5 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.

Згідно з п.57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, обґрунтовуючи протиправність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №907/0035041702/185 від 01.09.2015, зазначив про те, що ним 07.09.2016 було сплачено до Державного бюджету суму податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування та штрафні санкції на загальну суму 21443,96 грн.Так, зокрема, позивачем на підтвердження факту оплати податного зобовязання було долучено до матеріалів справи копію квитанції №КП6579/1 від 07.09.2015 на суму 21443,96 грн., виданої Білоцерківським відділенням №18 ПАТ «Інтеграл-Банк», оригінал якої був оглянутий у судовому засіданні.

Згідно з п. 2.9 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011 (далі-Інструкція №174), банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Отже, належним доказом, який підтверджує факт внесення готівки у касу банку, є квитанція банку, що має містить необхідні реквізити, які передбачені Інструкцією № 174, у звязку з чим квитанцію №КП6579/1 від 07.09.2015 суд розцінює в якості належного доказу виконання позивачем свого обовязку по сплаті грошового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №907/0035041702/185 від 01.09.2015.

При цьому, згідно відповіді Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області від 16.09.2016 №12-13/695-4894, наданої на ухвалу суду про витребування доказів, зазначені кошти до бюджету зараховані не були.

Згідно з листом Публічного акціонерного банку Інтеграл-Банк №02/747 від 26.10.2016, в базі даних банку відсутня інформація щодо прийняття 07.09.2015 від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 21443,96 грн.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, факт внесення платником до каси банку готівки має підтверджуватися саме квитанцією банку, а не дотриманням касиром процедури реєстрації відповідної операції в системі банку та відображення її в базах даних, доступ до яких у платника відсутній.

Отже, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем свого обовязку по сплаті грошового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №907/0035041702/185 від 01.09.2015.

У той же час, даний факт не є підставою для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки оцінку правомірності рішення субєкта владних повноважень суд надає станом на момент прийняття спірного рішення.

Отже, фактична сплата позивачем 07.09.2015 грошового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №907/0035041702/185 від 01.09.2015, не свідчить про протиправність цього рішення субєкта владних повноважень, яке прийнято за тиждень до сплати коштів.

Крім того, відповідно до п.п.60.1.1 п.60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, сплата позивачем грошового зобовязання, визначеного податковим повідомленням-рішенням №907/0035041702/185 від 01.09.2015, має наслідком відкликання цього податкового повідомлення-рішення.

Суд зазначає, що окрім власне сплати грошового зобовязання, визначеного спірним податковим повідомленням-рішенням, позивачем не зазначені жодні інші обставини в якості підстави поданого позову.

Отже, враховуючи що обставини, покладені позивачем в якості підстави позову, не свідчать про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір суд залишає за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.