Постанова № 64312652, 20.12.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2016 року 810/865/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМ-АГРО-СЕРВІС» до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім-Агро-Сервіс» з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 року № НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що висновок відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства і на підставі належним чином оформлених документів, сформовано податковий кредит. Проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом і неправомірно нарахував грошові зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні. Таким чином, рішення відповідача є незаконним, оскільки при його прийнятті невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Згідно положень частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Хім-Агро-Сервіс» зареєстровано як юридичну особу Голосіївською районною державною адміністрацією в м. Києві 07.12.2010 року за № 1 068 102 0000 027024. Як платник податків перебуває на обліку в Яготинському відділенні Переяслав-Хмельницькій ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 22.06.2015 по 03.07.2015 на підставі п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України та на виконання постанови СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.04.2014 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» з питань правомірності формування сум податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат підприємства, сформованих при взаємовідносинах з ТОВ «Стайл ЛТД» у період з 01.07.2014 по 31.07.2014.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 10.07.2015 №121/10-17-22-02/37412862, згідно висновків якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» з контрагентом-постачальником ТОВ «Стайл ЛТД» за період липень 2014 року. Встановлено відсутність обєктів оподаткування при придбанні товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 ПК України. Порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.8 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 435027 грн., в тому числі: липень 2014 року на суму ПДВ 435027 грн.

Такі висновки податковий орган пов'язує з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» та ТОВ «Стайл ЛТД». Крім того, в акті перевірки податковим органом зазначено, що документи на поставку та отримання товару ТОВ «Стайл ЛТД», видаткові накладні, довіреності на отримання товару, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості і т.і. перевіряючим надано не було. На момент проведення перевірки товар ТОВ «Стайл ЛТД» не поставлений ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», кошти перераховані на розрахунковий рахунок ТОВ «Стайл ЛТД» не повернуті в повному обсязі ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», коригування витрат не проводилось. Крім того, у акті перевірки зазначено, що в провадженні СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32014100100000150 від 30.09.2014, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 3 ст. 212 КК України. Під час досудового розслідування встановлено, що ТОВ «Стайл ЛТД» використовувалось в схемі діяльності «фіктивного» підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства з метою створення умов використання реквізитів підприємства під час складання податкової звітності користувачами фіктивних підприємств-вигодобанувачів. Податкова накладна №31 від 03.07.2014 заповнена з порушеннями, а саме не має підпису посадової особи, оскільки керівник ТОВ «Стайл ЛТД» ОСОБА_1 заявив про свою непричетність до фінансово-господарської діяльності підприємства, в діяльності «ТОВ «Стайл ЛТД» вбачається створення умов використання реквізитів даного підприємств під час складання податкової звітності користувачами підприємств-вигодонабувачів, а саме ТОВ «Хім-Агро-Сервіс», що спрямовано на здійснення операцій, що не мають реального товарного характеру. ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» у звязку з не підтвердженням податкового кредиту з ПДВ за липень 2014 року по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Стайл ЛТД» встановлено відсутність обєктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з придбання товарів. Перевіркою не підтверджується взаємодія ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» з контрагентом-постачальником ТОВ «Стайл ЛТД» за період липень 2014 року на суму 435 026,67 грн.

На підставі результатів акту від 10.07.2015 року №121/10-17-22-02/37412862 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0002392202 від 31.07.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 435027 грн. та за штрафними санкціями - 217514 грн., а всього на суму 652 541 грн.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням звернувся до Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою. Рішенням про результати розгляду скарги від 13.10.2015 Головне управління ДФС у Київській області залишило скаргу без задоволення, а рішення - без змін.

Не погодившись з таким рішенням Головного управління ДФС у Київській області, позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

Рішенням про результати розгляду скарги від 08.12.2015 Державна фіскальна служба України залишила без змін податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002392202 та рішення, прийняте за результатом розгляду первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Судом також встановлено, що між ТОВ «Стайл ЛТД» (продавець) та ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» (покупець) укладено договір купівлі - продажу № З-Д-07 від 03.07.2014 року, згідно з яким ТОВ «Стайл ЛТД» брало на себе зобовязання здійснити поставку мінеральних добрив «Доктор Грін Зернові» у строк до 15.10.2014 року, а ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» брало на себе зобовязання оплатити Товар на умовах 100 % передоплати. Крім того, цим договором також визначено, що датою поставки товару вважається дата підписання видаткової накладної представником покупця. Поставка товару за даним договором здійснюється на склад покупця, за його попереднім повідомленням за один день до здійснення поставки. Витрати повязані з доставкою товару на склад покупця несе продавець. Оплата товару здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця у день підписання даного договору. При поставці товару продавець зобовязаний надати покупцю належним чином оформлені документи: видаткову накладну на товар; податкову накладну; товаросупровідний документ, що підтверджує якість товару. Обовязок покупця, надати продавцю довіреність на особу, уповноважену на отримання товару.

На підтвердження виконання цього договору ТОВ «Хім-Агро-Сервіс» перераховано грошові кошти на поточний рахунок ТОВ «Стайл ЛТД», що підтверджується випискою з особового рахунку. Крім того, сторонами оформлено податкову накладну №31 від 03.07.2014, яка зареєстрована в єдиному реєстрі податкових накладних. При дослідженні даної накладної, судом встановлено, що вона підписала ОСОБА_2, який заявив про свою не причетність до фінансового-господарської діяльності ТОВ «Стайл ЛТД», про що податковим органом безпосередньо зазначено в акті перевірки.

Позивачем на вимогу суду не надано ніяких інших доказів, окрім вищеназваних документів, які досліджено судом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 здійснюється Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та затверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 №996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Вирішення цієї справи залежить від доведеності суду факту реальності надання товару по господарській операції, за результатами здійснення яких податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення.

З метою встановлення факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, формування податкового кредиту, судом досліджено факт передачі та отримання товарів та послуг від контрагентів до покупця, яким є позивач.

Для цього суд витребував від позивача всі документи, які б підтверджували реальність вчинених господарських операцій із зазначеними вище контрагентом, а також надав позивачу необхідний час для надання таких доказів.

Суд бере до уваги приписи п.44.6 ст.44 ПК України, згідно з якими у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Проте, позивачем суду не було надано передбачених договором видаткових накладних, товарно-транспортних накладних які б підтвердили факт транспортування товару, податкових накладних, товаросупровідних документів на підтвердження якості товару, довіреності на осіб, які уповноважені на отримання товару, документи на підтвердження наявності складських приміщень.

Надаючи оцінку оформленій податковій накладній, суд зазначає, що дійсно вона підписана ОСОБА_2, який заявив про свою не причетність до фінансового-господарської діяльності ТОВ «Стайл ЛТД», отже у такому випадку податкова накладна не відповідає дійсності, оформлена з порушенням, а саме не має підпису посадової особи (керівника).

Судом встановлено, що позивачем надано тільки вищевказані документи, які досліджено судом. При цьому позивачем на вимогу суду у ході судового розгляду справи не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій (зокрема, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних які б підтвердили факт транспортування товару, податкових накладних, товаросупровідних документів на підтвердження якості товару, довіреності на осіб, які уповноважені на отримання товару, документи на підтвердження наявності складських приміщень тощо).

Суд враховує, що саме такі документи підлягали обовязковому оформленню. При цьому суд визнає, що окремі з цих документів дійсно могли не складатися за відсутності для цього підстав, тому суд вважає, що установленим обставинам належить надавати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

Суд визнає, що позивачем не в повному обсязі надано документи, які підтверджують реальність господарських операцій передбачених укладеним договором, зокрема відсутність товарно-транспортних накладних.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України Про автотранспорт та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14.10.97 року № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача.(п. 2.4 Інструкції). Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил. Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).

Згідно з пунктом 22.5 «Правила перевезень бетону і будівельних розчинів» рідкий бетон і будівельні розчини перевозяться автомобілями-самоскидами, автомобілями з кузовами ковшового або бункерного типу, автомобілями-цистернами.

Вантажовідправники та Перевізники повинні враховувати крайній строк доставки рідкого бетону і будівельних розчинів для забезпечення збереження їх властивостей за час перевезення. Термін доставки зазначається в паспорті на розчин (додаток 17), який видається на кожну їздку і здається вантажоодержувачу разом з вантажем.

Суд зазначає, що позивачем ані до суду, ані до податкового органу не надано товарно-транспортні накладні, які передбачені укладеним договором.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.198 Податкового кодексу України. Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, визначено в п.198.1 ст.198 ПК України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд зазначає, що на перевірку та до суду надано податкову накладну, в яких формально є передбачені чинним законодавством реквізити, але вона підписана особою яка не причетна до фінансового-господарської діяльності ТОВ «Стайл ЛТД», отже у такому випадку податкова накладна не відповідає дійсності, оформлена з порушенням.

Разом з тим, як зазначалось судом, рішення про збільшення грошового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 435027 грн. прийнято податковим органом у звязку з не підтвердженням реальності здійснених господарських операцій та відсутності необхідних первинних бухгалтерських документів, а не у звязку з порушенням в оформленні документів.

З метою встановлення факту реального здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість судом досліджено такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, наявність спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції, звязок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Незважаючи на неодноразові вимоги суду, позивачем не надано на підтвердження реальності здійснених господарських операцій інших первинних документів, які передбачені укладеним договором та підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення цих операцій, відтак, наявні у справі документи не можуть бути підтвердженням реальності її проведення. Тому суд визнає, що встановленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

При цьому суд бере до уваги, що про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (відображення отримання товару, послуг без їх фактичного надання тощо). Саме про це свідчить відсутність тих документів, які підлягали б оформленню у разі фактичного здійснення господарської операції.

Суд ураховує, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

При цьому суд бере до уваги, що в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Натомість відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення обєкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України саме на контролюючі органи покладається обовязок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобовязань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність звязку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд бере до уваги, що обовязковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 Цивільного кодексу України). Проте встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує зясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку-учасників відповідної операції.

Як встановлено судом, факт передачі товару від контрагента позивача до позивача не підтверджується документально.

Суд при розвязанні цього спору застосував принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України та вживав передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Так, суд витребував у позивача ті докази, які відсутні у справі, але які, на думку суду, можуть підтвердити доводи позивача. Проте, через ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір було розвязано на підставі наявних у справі доказів.

Тому суд визнає, що позивачем не надано інші первинні документи, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій з контрагентом позивача, а надані докази: договір, податкова накладна, банківська виписка є недостатніми для підтвердження цього факту.

Суд зазначає, що у разі ненадходження витребуваних судом додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розвязано на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на це, суд вважає підтвердженим висновок відповідача про те, що фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом не було, оскільки ця операція не підтверджена відповідними документами, обовязковість складання яких передбачена договором.

Таким чином, збільшення грошового зобовязання по податку на додану вартість є правомірним і відповідає вимогам чинного законодавства, підстави для скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Хім-Агро-Сервіс» у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.