Постанова № 64312625, 18.01.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року 11год.59хв.Справа № 808/2284/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Філоненко Ю.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1,

відповідача: представник ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі позивач, ФОП ОСОБА_3І.) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Пологівської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області. З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить скасувати:

податкове повідомлення рішення №0002871700 від 15.06.2016, винесене Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, якою ФОП ОСОБА_3 іпн. НОМЕР_1 донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 19033,29 грн. в тому числі податок 15226,64 грн., штраф 3806,65 грн.

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002891700 від 15.06.2016, винесену Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, якою ФОП ОСОБА_3 іпн. НОМЕР_1 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 25 262,81 грн.

рішення №0002911700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016, винесене Пологівською ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області, якою до ФОП ОСОБА_3 іпн. НОМЕР_1 застосовано штраф у сумі 3193,74 грн.

як такі, що є протиправними та суперечать законодавству України (а.с.110 том 1).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що перевірка здійснена з порушенням вимог податкового законодавства, без належних повноважень у податкових ревізорів-інспекторів, а зокрема перевіряючі не предявили службових посвідчень.

Крім того, представник позивача зазначає, що позивач правомірно включав до витрат вартість придбаних паливо-мастильних матеріалів, використаних ним для перевезення вантажів покупцям, на загальну суму 40 618,00 грн. в т.ч. за 2013 р. на суму 16042,43 грн., за 2014 рік на суму 11440,07 грн. , за 2015 рік 13135,50 грн.; випадків подвійного включення таких витрат не було; позивач правомірно включив до витрат витрати на рекламні послуги всього 7667,34 грн., в т.ч. за 2013 рік в сумі 4120,34 грн., за 2014рік в сумі 2096,33 грн., за 2015 рік в сумі 1450,67 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову. Зокрема зазначає, що позивачем безпідставно у 2013 - 2015 роках включено до витрат витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів, оскільки відсутні докази їх використання в господарській діяльності позивача. Крім того, згідно книги обліку доходів і витрат, такі витрати позивачем двічі включено до витрат. Також позивач завищив витрати на суму придбаних послуг з реклами, оскільки надані до перевірки акти здачі-приймання виконаних робіт не містять інформації про те, що придбані рекламні послуги повязані з господарською діяльністю позивача. Представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на таке.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.10 том 1).

Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2015р., результати якої оформлено актом перевірки №705/08-13-04/НОМЕР_1 від 15.04.2016р.

Внаслідок оскарження позивачем податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідачем за результатами проведеної перевірки, було призначено повторну перевірку позивача.

Результати проведеної документальної позапланової виїзної передвіки позивача з питань, що стали предметом оскарження (згідно скарги фізичної особи-підприємця від 28.04.2016 № 28/04) за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 оформлено актом перевірки від 24.05.2016 № 906/08-15-13-04/НОМЕР_1 (а.с.24-51 том 1).

У висновках даного Акту зазначено, що ФОП ОСОБА_3 порушено вимоги:

1. п.177.2., п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі ПК України), чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб, який необхідно сплатити до бюджету за 2013 - 2015 роках на загальну суму 15511,58 грн., у тому числі за 2013 рік у сумі 6056,16 грн., за 2014 рік у сумі 3892,04 грн. та за 2015 рік у сумі 5563,38 грн.

2. п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України та Порядок ведення книги обліку доходів та витрат затверджені Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 року №481 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України від 01.10.2013 року за №1686/24218;

3. п.1 ч.2 ст.6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загально обов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464. ОСОБА_4 порушення спричинило не донарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в 2013 2014 роках в розмірі 25920,52 грн., у тому числі за 2013 рік в розмірі 14009,93 грн., за 2014 рік та суму 9003,50 грн., та за 2015 рік на суму 2907,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято:

- податкове повідомлення рішення №0002871700 від 15.06.2016, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 19389,22 грн., в тому числі за основним платежем - 15511,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3877,84 грн. (а.с.13 том 1);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0002891700 від 15.06.2016р., якою ФОП ОСОБА_3 зобовязано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 25921,52 грн. (а.с.14 том 1);

- рішення №0002911700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016, яким до ФОП ОСОБА_3 застосовано штраф у сумі 3292,55 грн. (а.с.15 том 1).

За результатами адміністративного оскарження вказані рішення залишені без змін.

Відповідно поданої заяви про зменшення позовних вимог, зазначені рішення та вимога не оскаржуються позивачем в частині встановленого порушення щодо не включення позивачем доходу від торгівлі товарами широкого асортименту за 2013 рік в сумі 21312,24 грн. У звязку з таким порушенням позивачу збільшено зобовязання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 284,74 грн., штрафні санкції - 71,19 грн., єдиний соціальний внесок - 658,71 грн., штраф - 98,81 грн.

В іншій частині позивач з податковим повідомленням-рішенням, вимогою та рішенням про застосування штрафних санкцій не погодився та оскаржив їх до суду.

Надаючи оцінку позовним вимогам суд зазначає таке.

Суд не приймає покликання позивача на те, що до перевірки перевіряючими не було предявлено службові посвідчення як безумовну підставу для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень з огляду на таке.

Дійсно, відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Водночас, вказана норма також передбачає, що непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Посадові особи відповідача, незважаючи на непредявлення посвідчення, позивачем були допущені до проведення перевірки.

Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що перевіряючими були надані довідки з місця роботи.

У звязку з реорганізацією органів ДФС тимчасово були відсутні службові посвідчення нового зразка, у зв'язку з чим перевіряючим видані довідки. Незважаючи на відсутність у перевіряючих службових посвідчень, суд приходить до висновку, що оскільки перевіряючі позивачем були допущені до перевірки, то надані під час перевірки перевіряючими документи надавали змогу в повній мірі встановити їх особи, а також пересвідчитись у наявності повноважень на проведення перевірки.

Щодо підстав збільшення позивачу грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску, суд зазначає таке.

З акта перевірки видно, що підставою збільшення суми грошових зобовязань з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування стали висновки контролюючого органу про завищення позивачем витрат у звязку з безпідставним включенням до витрат:

- вартості придбаних паливо-мастильних матеріалів на загальну суму 40 618,00 грн. в т.ч. за 2013 р. на суму 16042,43 грн., за 2014 рік на суму 11440,07 грн., за 2015 рік 13135,50 грн. (підстава виключення - відсутність товарно-транспортних накладних);

- подвійного включення до витрат вартості придбаних паливо-мастильних матеріалів;

- витрат на рекламні послуги всього 7667,34 грн. в т.ч. за 2013 рік в сумі 4120,34 грн., за 2014 рік в сумі 2096,33 грн., за 2015 рік в сумі 1450,67 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що обсяг перевезень контролюючим органом визначено виключно з посиланням на товарно-транспортні накладні, при цьому відповідачем не враховано для підтвердження здійснених позивачем перевезень наявні шляхові листи (які були підставою списання використаного палива).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, позивач здійснює діяльність з продажу та поставки канцелярських товарів контрагентам, що розташовані на території Запорізької області. Поставки здійснюються значній кількості контрагентів та в більшості випадків невеликими партіями. Основні умови продажу на умовах поставки, DAP або DDU місцезнаходження покупця Міжнародних правил Інкотермс, що передбачає обовязки продавця поставити товар у місце призначення. Для здійснення господарської діяльності та виконання укладених договорів, позивач використовує власний транспорт, наявність якого перевірена та зазначена в Акті перевірки. Перевезення товарів здійснювалось з оформленням передбачених законодавством документів: ТТН, видаткових накладних, шляхових листів, на підставі яких здійснювалось щомісячне списання придбаного палива зі складення Актів списання.

Позивачем до матеріалів справи на підтвердження діяльності з продажу та поставки канцелярських товарів контрагентам надано шляхові листи, акти на списання, копії фіскальних чеків на придбання паливо-мастильних матеріалів, копії договорів поставки, подорожні листи, реєстри подорожніх листів, реєстри накладних (а.с.131-228, а.с.235-249 том 1, а.с.1-250 том 2, а.с.1-249 том 3, а.с.1-5 том 4).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 44.1 ст. 44 ПК України передбачає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, що діяла на дату вчинення операцій), передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані позивачем до матеріалів справи документи містять дані про здійснені позивачем операції, зокрема про вантаж та отримувача вантажу, пробіг автомобіля, норми витрат палива тощо.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивач мав право на віднесення до витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, витрат на придбання паливо-мастильних матеріалів, обсяг використання яких визначено шляховими листами.

Щодо покликань відповідача в акті перевірки на подвійне включення позивачем до складу витрат в 2013-2015 роках витрат на придбання палива, суд зазначає таке.

Пункт 177.10 ст. 177 ПК України зобовязує фізичних осіб підприємців вести ОСОБА_5 обліку доходів і витрат.

В 2013 році форма ОСОБА_5 обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та порядок її ведення були затверджені Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1025.

Відповідно до вказаного Порядку ведення ОСОБА_5 обліку Відповідно до вказаного Порядку ведення ОСОБА_5 обліку доходів і витрат, у графі 1 вказується дата заповнення. доходів і витрат, у графі 1 вказується дата заповнення.

У графах 2 та 11 відображається сума нереалізованих товарних запасів, сировини, матеріалів тощо на початок та на кінець звітного податкового періоду (року), яка виводиться в грошовій формі, виходячи із ціни їх придбання.

У графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової ОСОБА_5 протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня ОСОБА_5 залишається у самозайнятої особи.

До графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

У графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей.

У графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу.

Самозайняті особи, які використовують найману працю, заповнюють графи 7 та 8:

У графі 9 відображаються витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, понесені у звітному місяці.

У графі 10 відображаються фактично понесені інші витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, які не зазначені у графах 6 та 9, включаючи вартість оплачених виконаних робіт та наданих послуг.

Графа 12 розраховується як різниця між доходом від здійснення діяльності та документально підтвердженими витратами, пов'язаними із отриманням доходу.

ОСОБА_5 використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації за звітний податковий період (рік).

Відповідно до змісту Додатку №5 до Декларації про майновий стан і доходи за 2013 року (а.с.37 том 4), при розрахунку оподатковуваного доходу приймається до уваги сума витрат, зазначена в графах 6, 9 та 10 ОСОБА_5.

Як пояснив представник позивача, ФОП ОСОБА_3 придбане паливо використовував у господарській діяльності для доставки товарів споживачам, тобто придбане паливо не було в подальшому реалізоване або використано для виготовлення товарів. Тому відповідно до порядку заповнення ОСОБА_5 в 2013 році, позивач відображав вартість використаного палива в графі 10 як інші витрати.

З наданих до матеріалів справи копій книги обліку доходів та витрат за 2013 рік вбачається, що витрати по використаному паливу позивачем включено в графу 10, та не відображено в графі 6. Дані книги щодо суми витрат відповідають даним податкової декларації (Додаток № 5 до Декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік) (а.с.36, 37, 42-94 том 4).

В 2014-2015 роках форма ОСОБА_5 обліку містила 9 граф, які заповнювались в порядку, затвердженому Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.

Відповідно до вказаного Порядку, у графі 1 зазначається дата запису;

у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

у графі 3 вказується сума повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо повязані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо повязані з отриманням доходу за підсумками дня;

у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на сплату послуг, звязку, орендних та комунальних платежів тощо;

у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професіональної діяльності (графи 6, 7, 8).

ОСОБА_5 заповнюються у гривнях з копійками та використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до змісту Додатків № 5 до декларацій за 2014, 2015 роки (а.с.39, 41 том 4), при розрахунку оподатковуваного доходу приймається до уваги сума витрат, зазначена в графах 6, 7 та 8.

Як пояснив представник позивача, ФОП ОСОБА_3 придбане паливо використовував у господарській діяльності для доставки товарів споживачам, тобто придбане паливо не було в подальшому реалізоване або використано для виготовлення товарів. Тому відповідно до порядку заповнення ОСОБА_5 в 2014-2015 роках позивач відображав вартість використаного палива в графі 8 книги як інші витрати.

З наданих до матеріалів справи копій книги обліку доходів та витрат за 2014-2015 роки вбачається, що витрати по використаному паливу позивачем включено в графу 8, та не відображено в графі 6. Дані книги щодо суми витрат відповідають даним податкових декларацій (Додаток № 5 до Декларації про майновий стан і доходи за 2014-2015 роки) (а.с.38-41, 95-132, 133-156 том 4).

А відтак, наявними в матеріалах вправи документами спростовуються твердження відповідача про подвійне включення до витрат вартості придбаного палива.

Щодо висновків податкового органу про неправомірність включення до витрат вартості придбаних рекламних послуг, суд зазначає таке.

Відповідно до абз. "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України визначено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару. ОСОБА_4 поділяє рекламу на внутрішню, зовнішню, на транспорті, визначає заходи рекламного характеру, спеціальні виставкові заходи.

Узагальнюючою податковою консультацією щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат (затверджена наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 N 123), визначено, що рекламні послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому витрати на рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Враховуючи викладене, слід зазначити, що приписи ст. 139 ПК України не містять жодних застережень стосовно заборони на включення до складу валових витрат вартості послуг по просуванню продукції (торгової марки) та стимулюванню збуту товару, тобто витрати по оплаті послуг щодо просування товарів підлягають віднесенню на збільшення витрат, без будь яких обмежень.

Посилання на ненадання документів які підтверджують використання отриманих послуг у господарській діяльності не відповідає дійсності, оскільки позивачем до матеріалів справи надано: копії договорів про розміщення аудіо реклами в пасажирських ліфтах житлових будинків від 24.04.2013 (а.с.111-113 том 1), рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.114-117 том 1), додаток до договору з переліком вулиць та будинків, в яких реклама розміщувалася (а.с.118-121 том 1), акти здачі-прийняття робіт, рахунки щодо надання рекламних послуг в Бізнес довідці (а.с.122 том 1), рахунки-фактури та акти здачі-прийняття робіт щодо розміщення реклами в газетах, інформаційних довідниках, на сайті "061.ua" (а.с. 123-130 том 1, а.с.6-29 том 4).

Надані до матеріалів справи документи містять всі необхідні реквізити, які передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та є належною підставою для віднесення сум вартості сплачених рекламних послуг до витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування.

А відтак, суд погоджується з покликаннями позивача на правомірність формування ним витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування в 2013-2015 роках, оскільки вказане підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Зважаючи, що в ході розгляду справи підтверджено правомірність формування позивачем витрат в 2013-2015 роках, то і висновок відповідача про заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи; тому застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів єдиного внеску є неправомірним.

За наведених підстав суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Судові витрати присуджуються на користь позивача.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0002871700 від 15.06.2016 в частині збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 19033,29 грн., в тому числі за основним платежем - 15226,64 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 3806,65 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2016 № Ф-0002891700 в частині визначення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 25262,81 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0002911700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 15.06.2016 в частині застосування до позивача штрафу в розмірі 3193,74 грн.

Присудити на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 555,00 грн. (п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька