Постанова № 64309053, 26.01.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/248/17

Категорія 87

2-а/295/133/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2017 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Гумен Н.В., розглянувшив порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у звязку із захворюванням отриманим під час виконання службових обовязків, що призвели до встановлення третьої групи інвалідності відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850; зобовязати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності працівника міліції затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 та здійснити нарахування (розрахунок) та виплату йому одноразової грошової допомоги, у звязку із захворюванням отриманим під час виконання службових обовязків, що привело до встановлення третьої групи інвалідності.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він з 03.08.2005 року по 06.11.2015 року проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України, а в період з 07.11.2015 року по 18.01.2016 року в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.

Під час служби у результаті медичного огляду, позивачу було видано свідоцтво про хворобу від 16.12.2015 року, в якому зазначено, що він не придатний до військової служби в мирний час та обмежено придатний у воєнний час, крім того зазначено, що захворювання повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. 03.06.2016 року йому було встановлено третю групу інвалідності та вказано, що захворювання повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК №514523.

Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Житомирській області з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням третьої групи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, повязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, на що листом позивача було повідомлено, що Рішенням Житомирської обласної МСЕК №2 від 03.06.2016 року позивача визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, повязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не з проходженням служби в поліції, відповідно правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає.

Також, позивач звернувся з відповідною заявою до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, на що листом йому було повідомлено, що направлені на затвердження до МВС України матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 повернуті без розгляду, так як призначення вказаної допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського.

Із зазначеними в листах доводами позивач не погоджується, оскільки вважає, що відповідно до законодавства має право на отримання одноразової грошової допомоги, а рішення щодо такої виплати має прийняти саме Міністерство Внутрішніх справ України.

24.01.2017 року представником відповідача Міністерства внутрішніх справ України подано до суду письмові заперечення проти позову, в яких останній не погоджуючись з позовом, просив відмовити у його задоволені.

На підставі ст. 183-2 КАС України розгляд справи проводиться у скороченому провадженні, без виклику сторін, які беруть участь у справі, та без проведення судового засідання.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, подані відповідачем заперечення на позов, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, а також повідомлені відповідачем обставини, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини 1ст.6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 03.08.2005 року по 06.11.2015 року проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України, а в період з 07.11.2015 року по 18.01.2016 року в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області. (а.с. 11)

Наказом №12 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п 2 ч. 1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про національну поліцію». (а.с. 10, 11)

Відповідно до свідоцтва про хворобу № 570/147 ОСОБА_1 встановлено, що на підставі медичного огляду 16.12.2015 року зроблено висновок, що захворювання ОСОБА_1 повязане з проходженням служби в органах внутрішніх справ та він не придатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час. (а.с. 14)

Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА № 514523 від 03.06.2016 за результатами первинного огляду ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 30.05.2016 року внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с. 16).

Позивач звернувся із заявою до Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо виплати одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням третьої групи інвалідності, отриманої внаслідок захворювання, повязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, на що листом № 2093/29/05-2016 від 01.11.2016 року ОСОБА_1 повідомлено, що Рішенням Житомирської обласної МСЕК №2 від 03.06.2016 року позивача визнано інвалідом третьої групи внаслідок захворювання, повязаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а не з проходженням служби в поліції, відповідно правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги немає. (а.с. 8)

Крім того, листом № 2442/29/05-2016 від листопада 2016 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області повідомило позивача про те, що направлені на затвердження до МВС України матеріали щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року № 850 повернуті без розгляду, так як призначення вказаної допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського. (а.с. 9)

Згідно п. 5Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII, визнано таким, що втратив чинністьЗакон України «Про міліцію»(Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 4, ст. 20 із наступними змінами).

Разом з цим, пунктом 15Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»закріплено, що право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбаченихЗаконом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинностіЗаконом України «Про Національну поліцію».

Так, статтяст. 23 Закону України «Про міліцію»встановлювала, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначенопостановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 року №850, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (надалі - Порядок №850).

Так, підпунктом 2 пункту 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

За приписами пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 7 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Аналізуючи додані до справи заперечення відповідача, встановлено, що стороною відповідача не спростовується право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, спірним виникає питання з приводу органу який має встановлювати та проводити відповідні виплати.

Пунктом 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Відповідно до пункту 9 згаданого Порядку, МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття Міністерством внутрішніх справ рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання Міністерства внутрішніх справ (пункти 9, 10 Порядку № 850).

Як убачається з матеріалів справи, мотиви відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є те, що призначення вказаної допомоги повинно проводитися за останнім місцем служби поліцейського.

Як було вказано, право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбаченихЗаконом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинностіЗаконом України «Про Національну поліцію», а отже факт, що позивач після звільнення зі служби в органах внутрішніх справ був прийнятий на службу в органи поліції не позбавляє його права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби в поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Тобто, необхідною умовою для отримання поліцейським зазначеної допомоги є визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним служби саме в органах поліції, а не в органах внутрішніх справ, а тому на позивача не розповсюджується зазначена норма.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу встановлено інвалідність внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, а тому він має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про міліцію", виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850.

Аналіз зазначених норм Порядку №850 дає підстави для висновку, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією МВС України, а на орган внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції.

Позивач відповідно до вказаного Порядку (п.7 Порядку) звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області із заявою та додатками до неї, у свою чергу Управлінням було направлено висновок для затвердження разом з додатками щодо виплати грошової допомоги позивачу до МВС України, проте з листа Управління, позивачу стало відомо, що МВС України повернуло без розгляду матеріали щодо призначення позивачу вказаної допомоги.

Судом також встановлено, що Міністерством внутрішніх справ України в порушення п.9 зазначеного Порядку № 850 будь-яке рішення за результатами розгляду заяви позивача не прийнято, а повернення документів без розгляду положеннями Порядку № 850 не передбачено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з тих підстав, що призначення такої допомоги має здійснюватися за останнім місцем служби поліцейського, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому є протиправними.

Враховуючи наведене, суд зобов'язує Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850з прийняттям відповідного рішення та урахуванням обставин, викладених судом у даній справі.

Щодо вимоги про зобов'язання Міністерства внутрішніх справ України здійснити нарахування (розрахунок) та виплату позивачу одноразової грошової допомоги, у звязку із захворюванням отриманим під час виконання службових обовязків, що привело до встановлення третьої групи інвалідності, то суд вважає, що указана вимога не підлягає задоволенню, так як суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, враховуючи, що виплата та проведення розрахунку має проводитися після розгляду матеріалів та відповідно до результатів рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги (вмотивованого висновку) Міністерства внутрішніх справ України.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Такі висновки відповідають правовій позиції викладені в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, постанові Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі №21-11а14.

За таких обставин, суд вважає, що відповідач наділений дискреційними повноваженнями з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги або прийняття рішення про відмову у їх видачі, а тому суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб'єкта владних повноважень. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач взагалі не розглядав матеріали про призначення одноразової грошової допомоги позивачу, тоді як відповідно до п.9 Порядку №850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження матеріалів мало прийняти рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надіслати його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Згідно до ч. 2ст. 71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, відповідач не довів суду правомірності своїх дій та рішень.

Таким чином, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, а саме в частині визнання дій Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги позивачу протиправними, а також зобов'язання відповідача розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Статтею 94 КАС України передбачено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином з огляду на часткове задоволення позовних вимог із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 71, 94, 160-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Житомирській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без розгляду матеріалів про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути матеріали про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із Міністерства внутрішніх справ України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя :