Ухвала суду № 64308693, 25.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-1394 Головуючий у 1-й інстанції - Бортницька В.В.

Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Ільченко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до державного виконавця Трухановського О.Д., Державної казначейської служби України, Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_3 до державного виконавця Трухановського О.Д., ДКС України, ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві про визнання дій неправомірними та стягнення матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з таким вирішенням питання, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.18-21).

В суд апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином.

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність ОСОБА_3, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_3 на підставі п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що оскарження дій державного виконавця під час судового рішення, ухваленого відповідно до вимог ЦПК України, передбачає спеціальний порядок.

Як убачається з позовної заяви, ОСОБА_4, діючи на власний розсуд, подав до суду не скаргу на дії державного виконавця, а позов, складовою частиною вимог за яким є відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 87 939 грн. 92 коп., заподіяної позивачу неправомірними і бездіяльними діями (відповідно до тексту позовної заяви) державного виконавця.

Позивач, зокрема, оскаржує дії та бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого листа №2-308/12, виданого на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва.

За змістом п.19 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 1 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", розгляд судами скарг у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, є однією з форм судового контролю за виконанням судових рішень, виконання яких є складовою частиною цивільного процесу, оскільки провадження у справі завершується виконанням ухвалених у такій справі судових рішень. Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби України, її посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень, ухвалених за правилами цивільного судочинства, у розумінні статті 383 ЦПК є діями цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, оскільки позовна заява ОСОБА_3 містить тези та вимоги, що характерні для скарги на дії та бездіяльність державного виконавця в процесі виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, висновок районного суду про те, що позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є передчасним.

Водночас, висновок суду першої інстанції про те, що для оскарження дій державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до вимог ЦПК України, передбачено спеціальний порядок, є правильним. Хоча підстав для застосування до позовної зави ОСОБА_4 положень ч.2 ст. 384 ЦПК України, якою урегульовано порядок подання скарги на дії або бездіяльність державного виконавця, немає.

За таких обставин суду слід було надати позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви, роз'яснивши положення Розділу VII ЦПК України, якими врегульований порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, тобто право на звернення до суду зі скаргою, розмежувавши позовні вимоги про відшкодування шкоди у розмірі 87 939 грн. 92 коп.

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з передачею питання прийняття позовної заяви на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 1 листопада 2016 року скасувати, питання передати на новий розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О.Невідома