Рішення № 64308662, 25.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/2020/2017 Головуючий у 1-й інстанції -Кириленко Т.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М. Поливач Л.Д.

при секретарі - Горак Ю.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_3 до Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» про стягнення заборгованості із заробітної плати за апеляційною скаргою Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», поданою його представником Шиліним Володимиром Анатолійовичем, на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 11 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача нараховану, але невиплачену за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року заробітну плату в розмірі 29333, 33 грн, посилаючись на те, що з 2014 року він працював у відокремленому підрозділі відповідача «Донецька виконавча дирекція шахт» на посаді машиніста підземних установок. Згідно наказу № 81-к від 09.04.2015 року він був звільнений за власним бажанням, однак в день звільнення йому не виплачена заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у сумі 29 333, 33 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду представник Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» - Шилін В.А., подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

На обґрунтування своїх доводів, зокрема, вказує, що суд першої інстанції не враховав, що згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 "Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" та відповідно до листа Державної казначейської служби від 13.10.2014р. № 14-08/3291-22698 «Щодо дотримання бюджетного законодавства», Постанови Національного банку України від 6.08.2014р. № 466 № «Про зупинення здійснення фінансових операцій» на тимчасово-непідконтрольній Україні території витрати з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів, казначейське обслуговування розпорядників бюджетних коштів призупинено до повного повернення території під контроль органів державної влади України. Згідно п. 2 постанови № 595 від 7.11.2014р. у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Оскільки шахта ім. П.Л. Войкова, яка знаходиться у м. Свердловськ, Луганської області та відноситься до території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085 оплата буде здійснена після повернення вказаної території під контроль органами державної влади, а тому просив відмовити в позові в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з'явились

Перевіривши законність і обґрунтованість постановленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 "Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" скасовано.

Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна, з огляду на наступне.

Судом встановлено позивач з 17.04.2012 року працював на посаді машиніста підземних установок шахти ім. П.Л.Войкова, з 27.12.2014 року переведений до Відокремленого підрозділу «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт «ДП «ОК Укрвуглереструктуризація».

Наказом № 81-к від 09.04.2015р. позивач звільнений за власним бажанням.

Згідно довідки, наданої позивачем, заборгованість по заробітній платі за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року складає 29 333, 33 грн.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Приписами ч. 3 ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

У ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Так, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_3, за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року складає 29 333, 33 грн.

Під час розгляду справи представником відповідача не заперечувався факт наявності заборгованості по заробітній платі, а також її розмір на час звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595 затверджено тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей.

Пунктом 2 вказаного тимчасового порядку передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2014 року № 1085-р затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Згідно з додатком до даного переліку перераховані населені пункти, там де знаходиться шахта ім. П.Л. Войкова, яка відноситься до території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Зазначені правові акти є чинними.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з втратою чинності п. 2 «Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595.

Разом з цим, позивач перебував у трудових відносинах не безпосередньо з шахтою, а з підрозділом «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт «ДП «ОК Укрвуглереструктуризація» у м. Димитров, що не віднесений до території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Згідно трудовій книжці наказом 210-квід 26 грудня 2014 рокупозивача звільнено у зв'язку з переведенням до Відокремленого підрозділу «Донецька виконавча дирекція з ліквідації шахт» «ДП «ОК Укрвуглереструктуризація, який знаходиться у місті Димитров, який не перебував, як бюджетна установа, на неконтрольованій території.

Юридична адреса відповідача - місто Київ, Відокремлений підрозділ знаходиться в місті Димитров Донецької області, що спростовує доводи відповідача про його перебування на тимчасово неконтрольованій території.

Зазначені відповідачем Постанови Кабінету Міністрів України жодним чином не перешкоджали відповідачу проводити виплати заробітної плати позивачу.

Будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність фінансування відповідача з наведених у цих документах підстав, суду не надавалось.

Суд першої інстанції на зазначене належної уваги не звернув, з характером правовідносин, що виникли між сторонами цивільно-правового спору та нормами матеріального права, які регулюють ці правовідносини, належним чином не визначився, в зв'язку з чим, приймаючи рішення у справі, дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, оскільки п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 "Про тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей" скасовано.

За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з визначених ст. 309 ЦПК України підстав, з ухваленням нового про задоволення позову з інших правових підстав.

У частинах 3, 5 ст. 88 ЦПК України зазначено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація», подану його представником Шиліним Володимиром Анатолійовичем,задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 листопада 2016 рокускасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у сумі 29 333 (двадцять дев'ять тисяч триста тридцять три), 33 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Об'єднана компанія «Укрвуглереструктуризація» на користь держави судовий збір у сумі 551,20 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий

Судді