Ухвала суду № 64308626, 25.01.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції: Савлук Т.В.

№ 22-ц/796/1007/2017 Доповідач: Шебуєва В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2017 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

в складі: головуючого-судді Шебуєвої В.А.,

суддів Оніщука М.І., Українець Л.Д.,

секретар Майданець К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі - ПАТ «Альфа-Банк») до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором №1209-Ф від 02 червня 2008 року на загальну суму 222 386,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 липня 2014 року становить 2 600 970,46 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 1827,00 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Альфа-Банк» 1827,00 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» в повному обсязі. Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачів не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи. Зазначає, що строки позовної давності до вимог ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, що укладений з ОСОБА_2 закінчилися, а укладений між банком та ОСОБА_3 договір поруки є припиненим. Суд першої інстанції неправильно застосував положення ст. ст. 258, 261, 267, ч. 4 ст. 559 ЦК України. Вважає, що визначений позивачем розмір заборгованості не відповідає дійсності.

В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 і ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

В судове засідання представник ПАТ «Альфа-Банк» не з'явився, повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у його відсутність.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 червня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» (банк), та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір №1209-Ф. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3., 1.4 договору банк відкрив Позичальнику кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої банк надав позичальнику кредит у формі кредитної лінії лімітом заборгованості - 207 000,00 доларів США, строком дії кредитної лінії з 02 червня 2008 року по 15 травня 2013 року включно, зі сплатою 14% річних за користування кредитом, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строки згідно Графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості по кредитній лінії, що є додатком до кредитного договору та сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання, передбачені договором (а. с. 5-8).

Пунктом 4.1 кредитного договору визначено, що одержані позичальником за договором кошти кредиту повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту в кінці строку дії кредитної лінії. Позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок Банку у валюті кредиту у такі строки: не пізніш 05 числа кожного місця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця.

Пунктами 6.2, 6.3. кредитного договору передбачено пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у разі порушення строків погашення сплати процентів за користування кредитом.

13 жовтня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №1 до кредитного договору, за умовами якого, сторони погодились встановити відсоткову ставку в розмірі 20,00 відсотків річних за користування коштами кредиту наданими починаючи з 13 жовтня 2008 року (а. с. 13).

17 листопада 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №2 до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились з дати 17 листопада 2008 року встановити відсоткову ставку в розмірі 17,00 відсотків річних за користування коштами кредиту наданими починаючи з 13 жовтня 2008 року (а. с. 14).

08 грудня 2008 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №3 до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились з дати 08 грудня 2008 року встановити відсоткову ставку в розмірі 14,00 відсотків річних за користування коштами кредиту наданими начинаючи з 13 жовтня 2008 року (а. с. 15).

03 лютого 2009 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №4 до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились з 01 лютого 2009 року встановити відсоткову ставку річних за користування коштами кредиту в розмірі 13,00 відсотків річних (а. с. 16).

27 березня 2009 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №5 до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились переоцінити предмет застави за кредитним договором та збільшити ліміт заборгованості на 30 000,00 доларів США до загального ліміту 237 000,00 доларів США, та визначили новий Графік встановлення та зменшення ліміту заборгованості по кредитній лінії (а. с. 17).

22 травня 2009 року між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №6 до кредитного договору, за умовами якого сторони домовились переоцінити предмет застави за кредитним договором та збільшити ліміт заборгованості на 30 000,00 доларів США до загального ліміту 267 000,00 доларів США, та визначили новий Графік встановлення та зменшення ліміту заборгованості по кредитній лінії (а. с. 18).

12 лютого 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено додатковий договір №7 до кредитного договору, відповідно до якого було визначено, що банк відкрив позичальнику кредитну лінію, що не поновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США, що зменшується згідно з додатком №2 до договору. Додаток №1 до додаткового договору №6 до кредитного договору втрачає свою чинність (а. с. 19).

12 лютого 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено договори про внесення змін та доповнень №8 та №9 до кредитного договору, відповідно до якого сторонами було визначено строкову та прострочену заборгованість, встановлено строк користування кредитом до 11 грудня 2021 року включно та викладено кредитний договір №1209-Ф у новій редакції (а. с. 20-25).

30 червня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень №10 до кредитного договору, за яким сторонами було визначено процентну ставку у розмірі 13 % річних. Також сторони встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватись без укладання додаткового правочину до Договору у випадку і в порядку, встановленому п. 6.1., п. 8.4 Договору. (а.с. 26).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта-Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Сведбанк» передало ПАТ «Дельта-Банк» права вимоги за Кредитним договором №1209-Ф від 02 червня 2008 року (а.с. 52-65).

15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ПАТ «Альфа Банк» права вимоги за Кредитним договором №1209-Ф від 02 червня 2008 року (а.с. 66-72).

10 квітня 2014 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 укладено договір про внесення змін та доповнень №11 до Кредитного договору, відповідно до якого сторонами, зокрема, погоджено викласти додаток №1 до кредитного договору («Графік встановлення та зменшення ліміту заборгованості зі кредитною лінією») в новій редакції, що є додатком № 1 до договору (а.с. 31-32).

В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором від 02 квітня 2008 року №1209-Ф, 02 червня 2008 року між ПАТ «Сведбанкт» та ОСОБА_3 (поручитель) було укладено Договір поруки №1209-Ф/П-1 (а.с. 33).

07 березня 2009 року, 22 травня 2009 року та 12 лютого 2010 року та 10 квітня 2014 року між ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_3 були укладені договори про внесення змін до Договору поруки (а.с. 34, 35, 36, 37).

23 липня 2014 року ПАТ «Альфа Банк» направило відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, які вимоги були залишені без задоволення.

08 серпня 2014 року ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Посилаючись на те, що ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором, просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 2 657 770,94 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 222 386,12 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 липня 2014 року становить 2 600 970,46 грн., заборгованість по відсотках - 4818,36 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 липня 2014 року становить 56 354,29 грн., пеня в сумі 38,15 доларів США, що за курсом НБУ станом на 10 липня 2014 року становить 446,19 грн.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Оскільки ОСОБА_2 неналежним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення солідарно з неї та поручителя ОСОБА_3 заборгованості.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні посилання апелянта на те, що визначений позивачем розмір заборгованості не відповідає дійсності, оскільки відповідачами не було надано жодних доказів на спростування наданого позивачем розрахунку.

В апеляційній скарзі представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порушив питання про призначення в справі судової економічної експертизи. Колегія суддів відмовила у задоволенні такого клопотання, оскільки таке питання перед судом першої інстанції представник відповідачів не порушував, розрахунок заборгованості не ставив під сумнів.

Колегія суддів відхиляє також посилання апелянта на те, що позов був заявлений ПАТ «Альфа-Банк» зі спливом позовної давності, а договір укладений з ОСОБА_3 поруки є припиненим на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК).

Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у стст.252-255 ЦК.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК).

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Разом з тим, ч. 1 ст. 259 ЦК України визначено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 квітня 2014 року між ПАТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін та доповнень №11 до кредитного договору. Відповідно до п. 2 даного договору сторонами визначили новий Графік встановлення та зменшення ліміту заборгованості зі кредитною лінією», а п. 6 договору збільшили позовну давність за вимогами, що виникають з Кредитного договору до 50 років (а.с. 31-32).

З позовом до суду ПАТ «Альфа Банк» звернулося 08 серпня 2014 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного ч. 4 ст. 559 ЦК України та в межах визначеної договором позовної давності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді