Ухвала суду № 64308230, 16.01.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/4198/16 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В.

Провадження № 22-ц/783/673/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючої судді - Копняк С.М.

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретаря - Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року позивач ПАТ «Акцент-Банк» звернувся у суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 787,26 грн., яка складається з основного боргу за кредитом у сумі 13930,28 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом у сумі 11207, 59 грн., заборгованості за пенею та комісіями у сумі 850 грн. фіксованої частини штрафу у сумі 500 грн. та процентної складової штрафів у сумі 1299,39 грн. Судові витрати просив покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 26.07.2013 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно умов такого кредитного договору відповідач зобовязався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Оскільки відповідач, користуючись отриманою банківською карткою із кредитним лімітом, не погашав виниклу на ній заборгованість, а, відтак, взятих на себе зобовязань не виконував належним чином, то у нього виникла заборгованість у вищевказаному розмірі, яку останній добровільно погасити відмовляється.

З огляду на вказане, позивач був змушений звертатися до суду із вказаним позовом.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2016 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Акцент Банк» 25 887,87 грн. заборгованості за кредитним договором та 1378 грн. судових витрат, а всього 27 265,87 грн. В решті позову відмовлено.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2016 року в частині задоволених позовних вимог оскаржив відповідач ОСОБА_2

В обгрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене без повного та всебічного зясування усіх обставин справи та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому, посилається на приписи ст. ст. 253, 256, 257, 638, 1054, 1055, 1056 ЦК України, положення Законів України «Про захист прав споживачів» та «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Зазначає, що 26.07.2013 року ним було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг позивачем, із змісту якої вбачається, що він лише ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банку.

Вказує, що жодної іншої інформації щодо надання йому кредиту, як і суми кредиту, вказана Анкета-заява не містить. Тому вважає, що фактично укладення кредитного договору не відбулося, так як в Анкеті-заяві не зазначений розмір кредиту, розмір процентів за користування кредитом, у звязку з чим сторони не досягли згоди щодо істотних умов договору, а, отже, договір є нікчемним.

Вказує й на те, що позивач не надав жодних підтверджень про перерахування або видачу йому кредитних коштів, а у заяві від 26.07.2013 року лише зазначено, що він, як заявник, ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовій формі. Однак, інформацію щодо умов кредитування та місцезнаходження кредитодавця, йому надано не було.

Вважає також, що до позовних вимог позивача слід застосувати строк позовної давності і таку обставину суд першої інстанції упустив.

Просить рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Учасники судового процесу в судове засідання не зявилися, хоча належним чином були повідомленні про час та місце розгляду справи. 11 січня 2017 року від апелянта ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, а тому, колегія суддів приходить до висновку про розгляд справи у відсутності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на вказане, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у даній справі не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції, оскільки вони зроблені на підставі правильного встановлення існуючих правовідносин між сторонами, а доводи апеляційної скарги законності оскаржуваного рішення не спростовують. До такого висновку колегія суддів дійшла з врахуванням наступних обставин.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши усі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суду України у п.11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року №11 розяснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону при ухваленні оскаржуваного рішення дотримався.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.07. 2013 року між сторонами було укладено договір, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, із сплатою відсотків за користування таким кредитом у розмірі 27,6% на рік на залишок заборгованості за кредитом. Такий договір укладено шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Акцент-Банк» та ознайомлення безпосередньо з вказаними Умовами та Правилами надання банківських послуг в «Акцент-Банк», пунктами 2.1.5.5 та 2.1.5.6. яких встановлено, що позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. У разі невиконання зобовязань за договором на вимогу банку виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі й простроченого кредиту та овердрафту), позичальник зобовзаний також оплати усі винагороди банку. Згідно п. 2.1.7.6 вищевказаних Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобовязань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми договору. Окрім того, відповідач, як власник картки, зобовязаний був слідкувати за витратами у межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

У подальшому, умови кредитного договору сторонами не змінювались.

Відповідно до ст. ст. 1054 та 1055 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа, зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 цього Кодексу (позика), якщо інше не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Аналізуючи вказаний вище договір кредиту у формі приєднання від 26.07.2013 року, колегія суддів погоджується у повній мірі з висновком суду першої інстанції у тій частині, що такий спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків сторін у ньому, укладений сторонами із дотриманням загальних положень чинного ЦК України про форму та зміст договору, у тому числі із врахуванням ст. ст. 1054, 1055 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що зазначений договір кредиту не порушує встановленого порядку його укладення, який ґрунтувався би на вільному виборі сторін, вільному визначенні умов цього договору та врахуванням всіх обовязкових вимог цивільного законодавства.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта щодо обмеження певним чином його права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про послуги з кредитування, і таке інше. Крім того, копією Анкети-заяви від 26.07.2013 року підтверджується факт належного інформування відповідача, як майбутнього клієнта, із умовами кредитування у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Зазначену Анкету-заяву відповідач підписав власноручно.

До того ж, як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини, у тому числі щодо належного виконання умов договору кредиту, які регулюються нормами ЦК України у поєднанні з положеннями Закону України «Про захист прав споживачів». Відтак, враховуючи встановлення судом першої інстанції належного надання інформації банком відповідачу щодо умов кредитування, колегія суддів вважає безпідставним посилання останнього на норми Закону України «Про захист прав споживачів», як підставу заперечень проти позову і подання апеляційної скарги.

Враховуючи використання відповідачем одержаних на банківську картку кредитних коштів, що, у свою чергу, є беззаперечним доказом їх одержання останнім, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що такий договір є укладеним, а взяті за умовами такого договору зобовязання підлягають виконанню сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із розрахунку заборгованості за вищевказаним кредитним договором вбачається, що заборгованість відповідача станом на 05.05.2016 року становить 27 787,26 грн., з яких: 13930,28 грн. заборгованість за кредитом; 11207,59 грн. заоргованість по відсотках за користування кредитом; 850 грн. заборгованість за пенею та комісією, штрафи: 500 грн. фіксована частина, 1299,39 грн. процентна ставка.

Також вбачається, що нарахування пені у розмірі 850 грн. має місце з 31.03.2015 року, а до суду позивач звернувся 13.06.2016 року, тобто суд першої інстанції, з урахуванням положень ст. ст. 253, 258 ЦК України, дійшов вірного висновку, що нарахування пені має місце поза межами одного року з дня звернення до суду із позовом, як і вірно застосував позовну давність у наведеній частині на підставі ст. 267 ЦК України та наявної у матеріалах справи заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності.

Відтак, надаючи правову оцінку зібраним у справі доказам та встановленим обставинам справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги без будь-яких доданих до неї належних та допустимих доказів висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки такі є вірними та відповідають нормам як матеріального, так і процесуального права, ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні поданих суду доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні решти позовних вимог ніким не оскаржується, тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, а висновки суду ґрунтуються на їх всебічному аналізі. З висновками суду слід погодитись, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2016 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2016 року - відхилити.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 13 вересня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_3